30 січня 2026 року Справа № 915/1076/25
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Рів'єра 921»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЛК»,
про: стягнення 41217,14 грн,-
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рів'єра 921» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛК», як власника квартир №48, №53, №54, №102 в будинку 9 корпус 20 по вулиці Лазурна в місті Миколаєві Миколаївської області, грошові кошти у загальному розмірі 41217,14 грн, з яких: 13156,08 грн - заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2024 року по липень 2025 року; 28061,06 грн - заборгованість з опалення за період з січня 2025 року по липень 2025 року.
Ухвалою суду від 15.07.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Така ухвала судом направлялась відповідачу до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та 15.07.2025 ним отримана.
Ухвалою суду від 30.10.2025 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків.
30.10.2025 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
29.01.2026 позивачем надано суду копію кошторису ОСББ «Рів'єра 921», затвердженого протоколом загальних зборів від 15.01.2024.
Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі “Бараона проти Португалії» 1987 року Суд відзначив: “Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів». Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами».
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.
Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
22.11.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - ОСББ «Рів'єра 921» (ідент.код 45239361).
ОСББ «Рів'єра 921» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків за адресами: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Лазурна, 9, корпуси 20 та 21, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (п.1.1 статуту ОСББ «Рів'єра 921»).
Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (п.2.1 статуту ОСББ «Рів'єра 921»).
ТОВ “МЛК» (ідент.код 36202802) з 23.03.2021 є власником квартир №48, №53, №54 та №102 розташованих в корпусі 20 будинку №9 по вулиці Лазурній в місті Миколаєві Миколаївської області, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав від 28.06.2025.
15.01.2024 загальними зборами ОСББ «Рів'єра 921» затверджено кошторис, яким зокрема встановлено, що внесок на утримання будинку та прибудинкової території складає 8,20 грн за один кв.м площі, як житлового, так і нежитлового приміщення.
На підставі рішення загальних зборів ОСББ «Рів'єра 921», оформлених протоколом №5 від 30.11.2024, між ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг», як Кредитором, ТОВ ЕК «ЖЕК-5», як Первісним боржником, та ОСББ «Рів'єра 921», як Новим боржником, 05.12.2024 укладено договори №ДП-05/2024/Р-921/1 та №ДП-05/2024/Р-921/2 про переведення боргу.
Згідно пункту 1.1 Договору №ДП-05/2024/Р-921/1, за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість у розмірі 1163448,23 грн (далі - Зобов'язання), яка виникла за договором постачання природного газу №2599-НГТ від 20.09.2021, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе заборгованість Первісного боржника за Зобов'язанням та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1.1 Договору №ДП-05/2024/Р-921/2, за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість у розмірі 144939,27 грн (далі - Зобов'язання), яка виникла за договором постачання природного газу №7405-ПСО(ТКЕ)-22 від 03.02.2023, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе заборгованість Первісного боржника за Зобов'язанням та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Згідно пунктів 1.2 Договорів №ДП-05/2024/Р-921/1 та №ДП-05/2024/Р-921/2, Кредитор дійсним дає згоду на заміну Первісного боржника у Зобов'язанні Новим боржником та на укладення цих Договорів на встановлених у них умовах.
Позивач вказує, що прийнятий борг за спожитий природний газ для опалення будинку був розподілений пропорційно до загальної площі квартир та нежитлових приміщень, а також з тих самих підстав здійснювалися й нарахування внесків за опалення.
Позивач стверджує, що заборгованість відповідача по внескам на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2024 року по липень 2025 року складає 13156,08 грн, а заборгованість по опаленню за період з грудня 2024 року по липень 2025 року, з урахуванням розподіленого боргу прийнятого по договорам №ДП-05/2024/Р-921/1 та №ДП-05/2024/Р-921/2, складає 28061,06 грн, що загалом становить 41217,14 грн.
17.04.2025 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №Пр-1 від 14.04.2025 з вимогою до 15.05.2025 сплатити суму заборгованості.
За твердженням позивача будь-якої відповіді від відповідача на таку претензію ним не було отримано, претензія залишилась без задоволення.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно якого, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За приписами ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Частиною 2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч.6 ст.13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ст.15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Водночас, ст.ст.16-18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» окремо визначають права та обов'язки об'єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи в силу положень ст.92 Цивільного кодексу України про цивільну дієздатність юридичної особи. Так, об'єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за ст.21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» належать до коштів об'єднання, та зобов'язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна. Об'єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи (ст.22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно ст.20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна.
Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів. Вказані норми і умови статуту визначають порядок (спосіб) розподілу витрат.
Згідно ст.17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
За змістом ч.ч.1-3 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.
Системний аналіз приписів ст.ст.10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст.ст.10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.ст.15, 20 Закону).
У відповідності до ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст.360 Цивільного кодексу України).
Таким чином, враховуючи приписи ст.ст.360, 382 Цивільного кодексу України та ст.ст.7, 15, 17, 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми ст.322 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.7, ч.ч.1-3 ст.12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
ТОВ “МЛК» (ідент.код 36202802) з 23.03.2021 є власником квартир №48, №53, №54 та АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав від 28.06.2025.
Так, наведеними вище приписами Законів України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» обов'язок щодо належного утримання майна, а також сплати внесків та платежів покладено саме на співвласників багатоквартирного будинку. Згідно з визначенням цих Законів співвласниками багатоквартирного будинку є - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. На відповідача, як на особу, якій на праві власності належить нерухоме майно (квартири), покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
15.01.2024 загальними зборами ОСББ «Рів'єра 921» затверджено кошторис, яким зокрема встановлено, що внесок на утримання будинку та прибудинкової території складає 8,20 грн за один кв.м власності, не зважаючи на цільове призначення приміщення власника.
На підставі рішення загальних зборів ОСББ «Рів'єра 921», оформлених протоколом №5 від 30.11.2024, між ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг», як Кредитором, ТОВ ЕК «ЖЕК-5», як Первісним боржником, та ОСББ «Рів'єра 921», як Новим боржником, 05.12.2024 укладено договори №ДП-05/2024/Р-921/1 та №ДП-05/2024/Р-921/2 про переведення боргу.
Згідно пункту 1.1 Договору №ДП-05/2024/Р-921/1, за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість у розмірі 1163448,23 грн (далі - Зобов'язання), яка виникла за договором постачання природного газу №2599-НГТ від 20.09.2021, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе заборгованість Первісного боржника за Зобов'язанням та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1.1 Договору №ДП-05/2024/Р-921/2, за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість у розмірі 144939,27 грн (далі - Зобов'язання), яка виникла за договором постачання природного газу №7405-ПСО(ТКЕ)-22 від 03.02.2023, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе заборгованість Первісного боржника за Зобов'язанням та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Згідно пунктів 1.2 Договорів №ДП-05/2024/Р-921/1 та №ДП-05/2024/Р-921/2, Кредитор дійсним дає згоду на заміну Первісного боржника у Зобов'язанні Новим боржником та на укладення цих Договорів на встановлених у них умовах.
Частина 1 ст.510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з вимогами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується.
Позивач вказує, що прийнятий борг за спожитий природний газ для опалення будинку був розподілений пропорційно до загальної площі квартир та нежитлових приміщень, а також з тих самих підстав здійснювалися й нарахування внесків за опалення.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2024 року по липень 2025 року у сумі 13156,08 грн, а також заборгованість по опаленню за період з грудня 2024 року по липень 2025 року, з урахуванням розподіленого боргу за спожитий природний газ для опалення будинку прийнятого по договорам №ДП-05/2024/Р-921/1 та №ДП-05/2024/Р-921/2, у сумі 28061,06 грн, що загалом становить 41217,14 грн.
Відповідачем такі розрахунки не спростовано та не заперечено.
Згідно ст.15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.
Згідно ст.17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 статті 193
Приписами ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
17.04.2025 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №Пр-1 від 14.04.2025 з вимогою до 15.05.2025 сплатити суму заборгованості.
За твердженням позивача будь-якої відповіді від відповідача на таку претензію ним не було отримано, претензія залишилась без задоволення.
Відповідачем такі обставини не заперечені та не спростовані.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).
Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату ним заборгованості у загальному розмірі 41217,14 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що позивачем позовну заяву подано до суду через систему «Електронний суд», то відповідно до приписів ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру в спірному випадку становить 2422,40 грн (3028,0 грн х 0,8), який слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
При цьому, позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 3028,0 грн без застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір в сумі 605,60 грн може бути повернуто судом з державного бюджету за клопотанням позивача, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст.7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЛК» (04210, м.Київ, вул.Оболонська набережна, буд.15, корпус 1 літера А; ідент.код 36202802) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Рів'єра 921» (54058, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Лазурна, буд.9, корпус 21; ідент.код 45239361) 41217,14 грн основного боргу та 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.В.Мавродієва