Справа № 909/93/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.01.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича від 27.01.2026 (вх.№707/26 від 28.01.2026) про забезпечення позову у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича
АДРЕСА_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сухоребського Володимира Романовича
АДРЕСА_2 ,
ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення 420 182 грн 61 коп. заборгованості
ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Красневич Василь Степанович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сухоребського Володимира Романовича про стягнення 420 182 грн 61 коп. заборгованості за договором підряду №13/08/25 від 13.08.2025, з яких: 395 000 грн 00 коп. - основний борг, 20799 грн 73 коп. - пеня, 2 012 грн 88 коп. - 3% річних та 2 370 грн 00 коп. інфляційні втрати.
Разом з позовною заявою 28.01.2026 через систему "Електронний суд" до господарського суду від Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича надійшла заява від 27.01.2026 (вх.№707/26 від 28.01.2026) про забезпечення позову у справі шляхом:
- накладення арешту на рухоме майно, яке належить Сухоребському Володимиру Романовичу, РНОКПП НОМЕР_1 , а саме, транспортні засоби: марки DAEWOO модель LANOS, об'єм двигуна 1399, 2008 р.в., колір чорний, № двигуна НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ; марки JAC модель HFC1020K, об'єм двигуна 2540, 2007 р.в., колір синій, № двигуна НОМЕР_5 , № кузова НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 ;
- заборони Сухоребському Володимиру Романовичу, РНОКПП НОМЕР_1 та особам, які діють від його імені, відчужувати, в тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, застави, шляхом внесення до статутного капіталу юридичних осіб тощо, а також, заборонити органам і суб'єктам, які наділені повноваженнями у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо наступних транспортних засобів: марки DAEWOO модель LANOS, об'єм двигуна 1399, 2008 р.в., колір чорний, № двигуна НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ; марки JAC модель HFC1020K, об'єм двигуна 2540, 2007 р.в., колір синій, № двигуна НОМЕР_5 , № кузова НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник звказав на те, що:
- за відповідачем не зареєстровано жодного нерухомого майна;
- як фізична особа-підприємець, Сухоребський Володимир Романович зареєстрований не так давно - 08.07.2024;
- відповідач є єдиним учасником та директором ТОВ "АНКОНА" (ЄДРПОУ 43296585), яке також не виконує зобов'язань за укладеними договорами поставки, внаслідок чого контрагенти звертаються до судів за захистом своїх прав (господарські справи №909/1195/25, 909/1144/25, 909/692/25, 909/393/24);
- як тільки відповідач отримає ухвалу про відкриття провадження в даній справі або копію позовної заяви, існує висока ймовірність, що він відразу перереєструє транспортні засоби на невідомих осіб. Також про таку ймовірність свідчить те, що відповідач ухилився від виконання договору підряду, від отримання претензії, від надання відповіді на претензію. Тому, на думку ФОП Красневича В.С., накладення арешту на транспортні засоби є єдиним заходом, який забезпечить виконання рішення суду в даній справі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Посилання заявника про те, що існує висока ймовірність того, що відповідач після отримання ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви відразу ж перереєструє транспортні засоби на інших осіб є необґрунтованими/недоведеними та базуються лише на його припущеннях, оскільки заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження належних йому транспортних засобів з метою ухилення від виконання зобов'язань.
Доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
До того ж, такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно (транспортні засоби), призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.
Таким чином, саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Посилання позивача на те, що відповідач відносно недавно зареєстрований як фізична особа-підприємець і за ним не зареєстровано жодного нерухомого майна, а також на те, що ТОВ "АНКОНА", єдиним учасником та директором якого є відповідач, не виконує зобов'язань за укладеними договорами поставки, не є підставою для забезпечення позову, а позивач, укладаючи договір з відповідачем, як сторона договору мав (міг) проявити розумну обачність та перевірити зокрема правовий статус контрагента, його ділову репутацію та інші обставини, які могли мати значення для належного виконання зобов'язань, до моменту укладення договору.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича про забезпечення позову у справі №909/93/26 належить відмовити.
Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову суд покладає на позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд
в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича від 27.01.2026 (вх.№707/26 від 28.01.2026) про забезпечення позову у справі №909/93/26 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.01.2026 та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Рочняк