номер провадження справи 24/161/25
21.01.2026 Справа № 908/3451/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3451/25
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600)
до відповідача: Повного товариства “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос» (проспект Соборний, буд. 89, кв. 29, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 24512986)
про стягнення 45830,66 грн.
за участю представників:
від позивача: Рудюк Ю.А., довіреність №15 від 11.09.2025 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» до Повного товариства “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос» про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 45830,66 грн, з яких: 16415,77 грн - борг за поставлену електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» за період січень - березень 2019 року; 15818,96 грн - 15% річних та 13595,93 грн - інфляційних втрат. Також позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» щодо оплати поставленої у період з січня по березень 2019 року електроенергії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.11.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3451/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою від 19.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 24/161/25. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 17.12.2025 об 11 год. 40 хв.
26.11.2025 поштою від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.12.2025 в режимі відеоконференції. Судом задоволена дана заява, про що винесена відповідна ухвала суду від 11.12.2025.
16.12.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у справі в режимі відеоконференції. Судом задоволена дана заява.
Ухвалою від 16.12.2025 розгляд справи перенесено на 22.12.2025 об 11 год. 30 хв.
Ухвалою від 22.12.2025, у зв'язку із нез'явленням у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 21.01.2026 о 10 год. 30 хв.
У судовому засіданні 21.01.2026 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та оголосила докази, на які посилається.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, офіційне місцезнаходження Повного товариства “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос», відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є проспект Соборний, буд. 89, кв. 29, м. Запоріжжя, 69095.
Оскільки у Повного товариства “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос». електронний кабінет не зареєстрований, ухвала про відкриття провадження у справі, а також ухвали про перенесення та відкладення розгляду справи, направлялись на його юридичну адресу.
Направлені на адресу відповідача ухвали суду відділенням поштового зв'язку не повертались.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням Повного товариства “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос» є проспект Соборний, буд. 89, кв. 29, м. Запоріжжя, 69095, і саме на вказану адресу направлялись ухвали суду.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення R 06704 234126 3 ухвалу суду від 19.11.2025 отримано повноважним представником відповідача 25.11.2025.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 19.11.2025 у справі № 908/3451/25 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше, не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 21.01.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» виконує функції постачальника “останньої надії» (далі - Постачальник, ДПЗД “Укрінторонерго», позивач), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ).
Частиною 6 статті 64 Закону “Про ринок встановлено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (надалі - Договір), що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання.
До умов вищезазначеного Договору та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України “Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ приєдналося Повне товариство “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос» (Споживач).
Законодавством України, зокрема положеннями Закону України “Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Положеннями статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) встановлено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальпика або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу ІІІ ПРРЕЕ).
27.12.2018, на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону про ринок, ДПЗД “Укрінтеренерго», як постачальником “останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; “Комерційна, пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії»; Додаток №1 до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії».
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої статті 64 Закону, постачальник “останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник “останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник “останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Положеннями пункту 3.1.7 глави 3.1 розділу III ПРРЕЕ передбачено, що Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Пунктом 3.2.1 глави 3.2 розділу ІІІ ПРРЕЕ встановлено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних вебсайтах.
Постачальники універсальних послуг та постачальники “останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» відповідно.
Електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій.
При цьому, відповідно до положень частини восьмої статті 64 Закону постачальник “останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Так, Договір розміщений на сайті ДПЗД “Укрінтеренерго» у вільному доступі, відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», який є додатком 7 до ПРРЕЕ.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3.4.2 глави 3.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ постачальник “останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником.
Так, абзацом першим пункту 1.2.9 глави 1.2 розділу І ПРРЕЕ встановлено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», зміст якого визначається постачальником “останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (додаток 7 до них Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Відповідно до положень пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ постачальник “останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Положеннями пункту 6.2.3. глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Відповідно до положень статті 64 Закону, яка кореспондується з умовами, що зазначені “Комерційній пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичною постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» укладається па підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником “останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Разом з тим, відповідно до пункту 8.23. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду віл 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 - у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» постачальник “останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника “останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
При цьому, вищевикладена позиція також підтверджується правовими висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, від 19.10.2023 у справі № 910/11817/22 та від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22.
Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Крім того, п. 8.27 ВС КГС в постанові від 20.09.2021 у справі № 910/8959/20 визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливість реальних договорів визначена частиною другою статті 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Виходячи з вищенаведеного, Комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до Договору та є укладеною та погодженою Споживачем разом з Договором з початку фактичного постачання електричної енергії Споживачу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14.-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Враховуючи вищенаведене, Комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до Договору, укладеною та погодженою Споживачем разом з Договором з початку фактичного постачання електричної енергії Споживачу, та які в свою чергу відповідно до вимог законодавства оприлюднені на сайті ДПЗД “Укрінтеренерго» (в тому числі і попередні).
Окрім того, положеннями пункту 3.1.9 глави 3.1. розділу III ПРРЕЕ встановлено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону встановлено, що електропостачальник має право на своєчасно та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з п. 2.1. глави 2 Договору (предмет Договору) - Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, то зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Згідно із п. 5.8. глави 5 Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, що є невід'ємним додатком до Договору, встановлено, що орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. До усунення розбіжностей Сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до розділу “Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»» Змін № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії», оригінал Акту купівлі-продажу електричної енергії у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача. Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу електричної енергії в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.
У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу електричної енергії у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Положеннями статті 45 Закону про ринок встановлено, що розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Так, відповідно до пункту 5 та 9 частини третьої статті 46 Закону про ринок оператор системи розподілу зобов'язаний, зокрема, при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором; надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Таким чином, ДПЗД “Укрінтеренерго» отримує всю необхідну інформацію про споживачів, які стали споживачами підприємства від оператора системи розподілу, який зобов'язаний надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку встановлених законодавством, яке регулює діяльність у сфері енергетики.
Так, АТ “Запоріжжяобленерго» визначено як ОСР згідно реєстру суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється НКРЕКП.
За даними АТ “Запоріжжяобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку, починаючи з 01.01.2019 Повне товариство “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник “останньої надії», що підтверджується листом АТ “Запоріжжяорбленерго» від № 007-52/1267 від 29.01.2019.
Позивач повідомляє, що ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії (звіти ОСР щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання)), на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник “останньої надії», визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.
Тобто, всю інформацію щодо споживачів та обсягу спожитої ними електричної енергії ДПЗД “Укрінтеренерго» отримує від ОСР в Звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) (ДПЗД “Укрінтеренерго» не має доступу до вимірювальних приборів).
Відтак, ДПЗД “Укрінтеренерго» отримало від ОСР дані (звіт) про фактичне споживання - ПТ “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос» електричної енергії постачальника “останньої надії» протягом січня - березня 2019 року, а саме:
січень 2019 року
Листом № 44/10-424208 від 24.07.2019 ДПЗД “Укрінтеренерго» повідомило відповідача, що на підставі корегувального Звіту ПАТ “Запоріжжяобленерго» були відкориговані обсяги спожитої електричної енергії у січні 2019 року. Враховуючи корегування обсягів, позивачем складено корегувальний акт купівлі-продажу електричної енергії № 003029 від 27.07.2019, згідно з яким відповідач спожив електроенергію в обсязі 707 кВТ*год на суму 2230,87 грн. Виставлений рахунок № 000024512986/07/К01/07005 від 16.07.2019. Акт та рахунок були отримані відповідачем 31.07.2019 (рекомендоване повідомлення № 01001 100206 4).
Лютий 2019 року
У лютому 2019 року, відповідно до даних ПАТ “Запоріжжяобленерго», відповідач не здійснював споживання електричної енергії, мав нульове споживання.
Березень 2019 року
На підставі Звіту ПАТ “Запоріжжяобленерго» ДПЗД “Укрінтеренерго» складень акт купівлі-продажу електричної енергії № 002642 від 31.03.2019, згідно з яким відповідач спожив електроенергію в обсязі 6080 кВТ*год на суму 19184,90 грн. Виставлений рахунок №000024512986/07/О03/06392 від 09.04.2019. Акт та рахунок були отримані відповідачем 08.05.2019 (рекомендоване повідомлення № 01001 729328 4).
Згідно банківської виписки за 03.06.2019 відповідач частково оплатив вартість спожитої електроенергії у розмірі 5000,00 грн за березень.
Відповідно до Змін № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 розділу «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», за наявності у Споживача заборгованості за Договором, Постачальник зараховує отримані від Споживача кошти, як погашення заборгованості за електричну енергію, поставлену в минулі періоди по Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості, незалежно від призначення платежу, зазначеного Споживачем.
Отже, вказаним платежем відповідач погасив заборгованість за спожиту електроенергію у січні 2019 року та частково у березні 2019 року.
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію в обсязі 6787 кВт*год за січень-березень 2019 року становить 16415,77 грн.
З метою досудового врегулювання спору, ДПЗД “Укрінтеренерго» на адресу відповідача направлялись листи: № 44/09-5421/ПОН від 17.05.2021, № 44/11-1790/ПОН від 27.06.2023, з вимогою щодо погашення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 16415,77 грн у найкоротший термін.
З метою підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії у січні та березні 2019 року, позивач листом № 44/10-3389/ПОН від 02.10.2025 звернувся до АТ “Запоріжжяобленерго».
Листом № 007.2-66/5993 від 16.10.2025 АТ “Запоріжжяобленерго» підтвердило, що постачання електроенергії відповідачу у період січень-березень 2019 року здійснювалось ДПЗД “Укрінтеренерго», а обсяг спожитої електроенергії у вказаний період відповідає заявленому.
Станом на день подання позовної заяви до суду, заборгованість відповідачем не була погашена у повному обсязі.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. ч. 7, 11 ст. 56 Закону України “Про ринок електричної енергії» (в редакції станом на 01.01.2019), умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".
27.12.2018 позивач оприлюднив на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» та комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії».
Відповідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Отже, між сторонами було укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» з комерційною пропозицією у редакції, що були розміщені на офіційному сайті позивача у мережі Інтернет.
Умови публічного договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» - позивача відповідають умовам Типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», що затверджений Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як слідує з матеріалів справи, рахунки на оплату спожитої у січні та березні 2019 року електроенергії не були оплачені відповідачем у повному обсязі. Судом перевірено надані позивачем розрахунки та визнано їх правильними. Заборгованість складає 16415,77 грн.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, обставину постачання відповідачу у січні-березні 2019 року електроенергії ДПЗД “Укрінтеренерго», як постачальником “останньої надії», не заперечив.
Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині сплати заборгованості за поставлену електричну енергію до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16415,77 грн підлягає задоволенню.
Крім того, за порушення зобов'язання позивач нарахував відповідачу 15818,96 грн - 15% річних та 13595,93 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з розділом «Додаткові зобов'язання Споживача» Комерційної пропозиції № 2, Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електричної енергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Судом перевірено розрахунок 30% річних за заявлений позивачем загальний період з 17.05.2019 по 15.10.2025, за кожним окрема рахунком, з урахуванням часткової оплати, та встановлено, що за заявлений позивачем період до стягнення підлягає сума 30% річний в розмір 31637,92 грн. Зважаючи на відсутність у суду помножень виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога позивача про стягнення 30% річних задовольняється у заявленому розмірі - 15818,396 грн. .
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з 17.05.2019 по 15.10.2025, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 13595,93 грн інфляційних втрат, як і визначено позивачем.
Відносно дотримання позивачем позовної давності при зверненні з даним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з приписами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшено за домовленістю сторін.
У розділі «Позовна давність» Комерційної пропозиції № 2 визначено, що Сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю два роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно із частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Спірні правовідносини виникли з січня 2019 року, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення заборгованості за період січень-березень 2019 року, ком пенсійні санкції нараховані з 17.05.2019 по 15.10.2025.
Згідно штампу відділення поштового зв'язку на конверті, позивач звернувся до суду з даним позовом про захист порушеного права 10.11.2025.
Наслідки спливу позовної давності регламентовані нормами ст. 267 ЦК України.
Так, зокрема, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Тобто, сплив позовної давності не припиняє право на пред'явлення позову, а припиняє право на його задоволення, виключає можливість здійснити в примусовому порядку саме порушене суб'єктивне право.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (назва в редакції, чинній на дату прийняття) від 11.03.20 № 211 з 12.03.20 по 03.04.20 на території України встановлено карантин. У подальшому, термін його дії неодноразово продовжувався та тривав до 28.06.2023. Запровадження карантинних заходів обумовило внесення змін до норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ (набрав чинності з 02.04.2020) Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Початок карантину, у зв'язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби, на території України датується 12.03.20, отже, якщо закінчення строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій припадає на період з 02.04.2020 по 28.06.2023, відповідно, строк позовної давності за такими вимогами не вважається пропущеним та продовжується на строк дії зазначеного карантину.
Крім того, у відповідності до Закону України від 15.03.22 № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (Закон № 2120), внесено зміни до ЦК України щодо строків давності.
Згідно п. 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжено відповідними Указами Президента України та діє в період прийняття процесуального рішення по цій справі.
Водночас, суд звертає увагу, що станом на 24.02.2022 строк позовної давності, визначений сторонами у Комерційній пропозиції № 2, не пройшов.
Таким чином, підстави вважати пропущеною позовну давність за заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії у спірний період в повному обсязі та у визначений Договором строк, або звільнення його від такого обов'язку, суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Повного товариства “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос» (проспект Соборний, буд. 89, кв. 29, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 24512986) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) - 16415 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн 77 коп. - заборгованість за спожиту електричну енергію на рахунок НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк»; 15818 (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 96 коп. - 15% річних та 13595 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 93 коп. - інфляційних втрат на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.
Стягнути з Повного товариства “Дяченко, Скрипка, Ломбард ЮК “Демос» (проспект Соборний, буд. 89, кв. 29, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 24512986) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі шістсот двадцять вісім) грн 00 коп. на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.01.2026.
Суддя Т.А. Азізбекян