пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
28 січня 2026 року Справа № 903/305/25
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал»
про визнання грошових вимог на суму 79028,27 грн
у справі № 903/305/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
за участю представників-учасників справи:
від заявника: н/з;
від боржника: н/з;
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
установив:
19 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою від 19.03.2025 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 розгляд заяви було розподілено судді Вороняку А. С..
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено підготовче засідання на 14.04.2025, запропоновано боржнику подати додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності), явку боржника у підготовче засідання визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, заборонено боржнику - ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 03.06.2025.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) 15.04.2025 за № 75814 на офіційному веб-порталі судової влади України було здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 03.06.2025 за результатами попереднього засідання постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" про визнання грошових вимог до боржника задовольнити; визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 на загальну суму 49782,01 грн та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 4844,80 грн - встановити що витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 44937,21 грн - вимоги другої черги; заяву Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання грошових вимог до боржника задовольнити; визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 на загальну суму 280867,97 грн та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 4844,80 грн - встановити що витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 276023,17 грн - вимоги другої черги; визначити розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 330649,98 грн, що підлягають внесенню арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 , а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" в розмірі 49782,01 грн, з яких: 4844,80 грн - (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 44937,21 грн - підлягають внесенню до другої черги вимог кредиторів; Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" в розмірі 280867,97 грн, з яких: 4844,80 грн - (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 276023,17 грн - підлягають внесенню до другої черги вимог кредиторів; зобов'язати керуючого реструктуризацією Белінську Н. О. провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали; зобов'язати керуючого реструктуризацією Белінську Н. О. протягом 3 робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на 29.07.2025 року.
Ухвалою суду від 29.07.2025 постановлено заяву керуючого реструктуризацією Белінської Наталії Олександрівни про затвердження плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 задовольнити; затвердити план реструктуризації боргів боржника у справі № 903/305/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Белінською Н. О.; припинити повноваження керуючої реструктуризацією Белінської Н. О.; план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов'язковим для боржника та кредитора; з дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника; крім договорів, які передбачені планом реструктуризації боргів, ОСОБА_1 протягом реструктуризації не має права: 1) здійснювати правочини щодо відчуження або обтяження нерухомого та рухомого майна боржника, включаючи майнові і немайнові об'єкти, цінні папери тощо, вартість яких перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) укладати договори позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, передачі в довірче управління майна боржника; 3) виступати поручителем за зобов'язаннями інших осіб; протягом дії плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 зобов'язана повідомляти кредитора, включеного до плану реструктуризації боргів, про істотні зміни у своєму майновому стані, а також про отримання позик і кредитів, у тому числі про придбання товарів у кредит, повідомляти інші сторони перед укладенням таких договорів про введення щодо нього процедури реструктуризації боргів; зобов'язати ОСОБА_1 не пізніше п'яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів надати суду та кредитору, включеного до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів з належними доказами погашення вимог кредитора.
30.12.2025 через систему “Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтранст капітал" надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 79028,27 грн.
Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу Діловодство спеціалізованого суду суддя Вороняк А.С. в період з 25.12.2025 по 07.01.2026 перебував у відпустці.
Ухвалою суду 08.01.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтранст капітал" про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви в судовому засіданні призначено 28.01.2026. Зобов'язано ОСОБА_1 розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтранст капітал" від 30.12.2025 про визнання грошових вимог до боржника та надати в строк по 23.01.2026 заявнику і суду нормативно-документальні обґрунтування щодо визнання або відхилення кредиторських вимог.
Учасники справи в судове засідання 28.01.2026 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання.
З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду та прийняття відповідного рішення, суд вважає за можливе розглянути заяву ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст капітал" у даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно з ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено до 15.05.2025.
Відповідно до ч.4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Щодо заяви ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про визнання кредиторських вимог на загальну суму 79028,27 грн, з них 68183,47 грн за рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області у справі № 157/1871/24 від 27.06.2025, 6000 грн витрат на правничу допомогу та 4844,80 грн спаченого судового збору, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 27.06.2025 року рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області у справі № 157/1871/24 задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість в розмірі 59446,80 грн, а також судовий збір у розмірі 1703,67 грн судового збору та 7033 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.
Заявником зазначено, що рішенням №251124/1 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
При цьому, суд враховує, що заборгованість боржника станом на дату звернення заявника з грошовими вимогами є непогашеною, оскільки боржником не подано доказів про сплату боргу за рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області у справі № 157/1871/24.
Як визначено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.
Згідно ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Відповідно до статті 8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Статтею 124 Конституції України передбачено поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі. Стаття 1291 Конституції України містить норму згідно якої суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Отже, на час звернення із заявою, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст капітал" складає 68183,47 грн, що підтверджується рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області у справі № 157/1871/24 від 27.06.2025.
Порядок задоволення вимог кредиторів встановлений ст.133 Кодексу України з процедур банкрутства:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги кредитора є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню у загальному розмірі 68183,47 грн. та включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги (без права вирішального голосу на зборах кредиторів згідно з ч.4. ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Щодо вимог заявника у частині витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, суд зазначає таке.
Як зверталось увагу вище положеннями ч. 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Судом враховуються висновки Верховного Суду, що витрати на правничу допомогу за своєю природою не є кредиторськими вимогами, а вважаються витратами, пов'язаними з провадженням у справі про неплатоспроможність, що мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України та відшкодовуються у межах процедур відновлення платоспроможності фізичної особи у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2022 у справі № 926/2987-б/20).
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Водночас, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копію договору №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025 укладений між ТОВ «Фінтраст капітал» та адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною (далі-договір), заявку від 05.12.2025 на виконання доручення договору №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025 та акт №159 від 30.12.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025.
У відповідності до п.1.1 договору клієнт долучає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
За змістом п.3.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
Після виконання доручення, зазначеного в заявці, адвокат складає акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає клієнту для узгодження та підпису (п.4.6 договору).
Згідно п.5.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір дії до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.
30.12.2025 між сторонами підписано акт №159 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025 у відповідності до якого адвокатом було надано наступні послуги на загальну суму 6000 грн:
1. Збір та аналіз доказів і документів, в тому числі договорів, договору факторингу та інших документів, для подання до Господарського суду Волинської області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 903/305/25 (1 год/1000 грн);
2. Аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 903/305/25 (1 год/1000 грн);
3. Визначення складу та розміру грошових вимог кредитора № 903/305/25 (1 год/1000 грн);
4. Складення заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 903/305/25 (2 год/2000 грн);
5. Підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарського суду Волинської області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 903/305/25 (1 год/1000 грн).
Водночас згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.
Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Разом з тим, відповідно до правових висновків Верховного суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 13.02.2025 у справі №918/822/23).
Так, здійснюючи оцінку витрат кредитора на професійну правничу допомогу, суд враховує, що згідно договору №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025 що укладений між ТОВ «Фінтраст капітал» та адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною, заявки на виконання доручення договору №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025 та акту №159 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025, адвокатом Городніщевою Є.О. була надана Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал" правнича допомога щодо подання заяви з грошовими вимогами до боржника у цій справі на суму 6000,00 грн.
Оцінивши та проаналізувавши, зокрема, додані до заяви про грошові вимоги матеріали, надані кредитором на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу вищенаведені докази, суд враховує, що вказане правове питання не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, не передбачає великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки заяви про грошові вимоги кредитора, вирішення спору Камінь-Каширським районним судом Волинської області у справі № 157/1871/24 від 27.06.2025, подані матеріали не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.
Також суд зазначає, що наведений у акті №159 від 30.12.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28.07.2025 перелік наданої правничої допомоги, а саме: аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод та інших документів на який витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн; аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника, на який витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн; визначення складу і розміру грошових вимог кредитора, на що витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн є складовими єдиного процесу тривалістю 3 год, щодо підготовки заяви про грошові вимоги кредитора, на що витрачено 2,0 год, вартість 2000,00 грн та підготовки пакету документів для направлення боржнику, арбітражному керуючому та до суду, на що витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн.
Крім того, визначення складу і розміру грошових вимог кредитора не потребувало значних зусиль, так як такі визначені рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області у справі № 157/1871/24 від 27.06.2025.
Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності, надавши оцінку доданим до заяви доказам, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для підготовки заяви з грошовими вимогами у цій справі, з урахуванням обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів доданих до заяви, кількості підготовлених представником кредитора документів, складності заяви з грошовими вимогами, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу до 3000,00 грн.
Решту вимог кредитора щодо витрат на професійну правову допомогу в сумі 3000 грн суд не розподіляє та покладає їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України та відмовляє у їх задоволенні.
Крім того, за звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, заявником був сплачений судовий збір у розмірі 4844, 80 грн. згідно платіжної інструкції в національній валюті №8004 від 24.12.2025.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною становить два розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет на 2025 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з січня 2025 становить 3028 грн. Отже, судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимог до боржника становить 6056 грн.
Разом з тим, заявником сплачено судовий збір у розмірі 4 844, 80 грн. з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено, що при поданні документів через "Електронний суд" судовий збір сплачується з понижуючим коефіцієнтом в розмірі 0,8.
Отже, сплачений кредитором судовий збір у розмірі 4844, 80 грн. підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства - позачергово.
З урахуванням вищевикладеного, суд, керуючись ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, прийшов до висновку про необхідність визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал" на загальну суму 76028,27 грн, які є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 68183,47 грн вимоги другої черги, 4844, 80 грн. (витрати на оплату судового збору) та 3000 грн (витрати на професійну правничу допомогу), тобто витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст.ст. 234, 235 ГПК України, ст. ст. 45,133, 124, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
постановив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про визнання грошових вимог до боржника задовольнити частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Камінь-Каширським РВ УМВС України у Волинській області 04.12.2008 року, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на загальну суму 76028,27 грн, які є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 68183,47 грн вимоги другої черги, 7844,80 грн витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору та професійну правничу допомогу) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
3. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст капітал" на суму 3000 грн - відхилити.
Відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвала підписана 30.01.2026.
Суддя А. С. Вороняк