ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про зупинення провадження у справі
29 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3622/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року, суддя першої інстанції Рога Н.В. повний текст складено та підписано 31.03.2025 року
у справі № 916/3622/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса
про стягнення 719841572 грн 10 коп.
У серпні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 682 675 980 грн 15 коп., 3% річних у розмірі 9 558 399 грн. 70 коп. інфляційних втрат у розмірі 27 607 192 грн 25 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між ним та позивачем договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 року №0231-02024-ПП, неналежним чином виконуються господарські зобов'язання в частині оплати заборгованості за надані позивачем послуги за період з січня по червень 2024 року у нарахованому вище розмірі, внаслідок чого, на переконання останнього, замовник зобов'язаний сплатити суму основного боргу та відшкодувати виконавцю нараховані на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 року у справі №916/3622/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 682 675 980 грн 15 коп.
13.02.2025 року до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 5079/25) про відстрочення виконання судового рішення, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса просило суд першої інстанції, у випадку наявності підстав для задоволення позовних вимог, відстрочити виконання ним судового рішення на 1 рік у відповідності до вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 задоволено повністю позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м.Одеса; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м.Одеса на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м.Київ 3% річних за користування коштами в розмірі 9 558 399 грн 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 27 607 192 грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 43 833 грн 33 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м.Одеса сум нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24 скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ у повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року у справі №916/3622/24, справу призначено до судового розгляду.
23.06.2025 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №1710/25/Д2), у якому Приватне акціонерне товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ просило суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. При цьому просить поновити строк на подання вказаного відзиву.
З приводу клопотання про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом. За ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. У ч. 4 ст. 294 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Отже, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим.
Оскільки зазначене клопотання подане відповідачем поза межами встановленого судом строку (до 15 червня 2025 за ухвалою суду) та позивач не просить продовжити строк на подання відзиву в силу вимог ч. 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, то суд апеляційної інстанції залишає цей відзив без розгляду, як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку без клопотання про його продовження (див. також постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 оголошено перерву у справі № 916/3622/24 до 18.08.2025 року о 12:30 год.
Також, 13.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№1710/25/Д4), в яких останній просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року по справі №903/602/24 щодо неможливості зменшення судом 3%, інфляційних втрат та компенсаторного, а не штрафного характеру таких нарахувань.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду призначено справу №916/3622/24 до розгляду на 04.11.2025 о 15:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025, зокрема, прийнято колегією суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І. до свого провадження справу №916/3622/24. Призначено справу №916/3622/24 до розгляду на 22.01.2026 року об 11:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 року призначено розгляд справи №916/3622/24 на 29.01.2026 року о 12:45 год.
20.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса надійшло клопотання, у якому останній просить суд зупинити провадження по справі №916/3622/24 до закінчення розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №914/2625/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Клопотання відповідача обґрунтоване тим, що в провадженні Південно-західного апеляційної господарського суду слухається справа №916/3622/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м.Одеса, на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 року, яким з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м.Одеса стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ 3% річних в розмірі 9 558 399 грн 70 копн, інфляційні втрати в розмірі 27 607 192 грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 43 833 грн 33 коп.
Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі, при винесені рішення судом першої інстанції не враховано, зокрема, порядок розрахунків, визначений умовами укладеного між сторонами договору.
У відповідності до вимог п. 5.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії для розрахунків за договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ КСП розділом 6 договору визначено порядок розрахунків між сторонами.
Так, п 6.2 договору передбачено, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду. Відповідно до абзацу 2 п. 6.4 договору, вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим. Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання передачі послуги, наданих ОСП.
З урахуванням умов договору зобов'язання з оплати планового платежу припиняється з моменту складення акту приймання-передачі наданої послуги за розрахунковий період.
Однак, як вбачається з рішення суду першої інстанції, грошове зобов'язання, як планове, так і фактичне має виконуватись одночасно та не виключає один одного.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтовує висновком Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21.
В свою чергу, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що Верховний Суд неодноразово викладав свою позицію щодо визначення бази нарахувань 3% річних та інфляційних втрат у разі, якщо умовами договору передбачено сплату наданих послуг шляхом оплати планових та фактичних платежів.
Дані висновки були викладені в постановах Верховного Суду від 28 січня 2025 у справі № 910/1848/23, від 18 липня 2024 та від 09.04.2025 у справі № 910/1083/23, від 30.01.2025 у справі № 910/881/24.
Так, в даних постановах Верховний Суд фактично підтвердив позицію скаржника щодо припинення зобов'язань з оплати планових платежів при складанні акту фактично наданих послуг.
Також, в провадженні Верховного Суду знаходиться справа №914/2625/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 року.
Як вбачається з касаційної скарги НЕК «Укренерго», в даній справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольнив позовні вимоги НЕК «Укренерго» до ПрАТ "Львівобленерго".
При ухваленні рішення в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд виходив з того, що з метою визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги. Оскільки зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, а не за планові обсяги, то нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі є безпідставним.
В свою чергу, НЕК «Укренерго» вважає, що при винесенні рішення суд першої інстанції та апеляційний суд не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статей 611, 625 Цивільного кодексу України і положень типового договору (постанови 10.12.2024 у справі №914/1653/23 (зокрема, у пунктах 36, 39, 40), від 23.11.2023 у справі №925/654/22 (зокрема, у пунктах 84, 85), від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21 (зокрема, у пунктах 110, 117), від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 (зокрема, у п.168).
Верховний Суд, в свою чергу, в даній справі погодився, що станом на даний час відсутня єдина позиція щодо визначення бази нарахувань 3% річних та інфляційних втрат у разі, якщо умовами договору передбачено сплату наданих послуг шляхом оплати планових та фактичних платежів, у зв'язку з чим 13.08.2025 виніс ухвалу, якою справу №914/2625/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
05.09.2025 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв до розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №914/2625/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 року.
Станом на 29.01.2026 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» по справі № 914/2625/23 не розглянуто.
В судове засідання 29.01.2026 року представники учасників справи не з'явились, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду означеного клопотання.
Дослідивши предмет та підстави позову, текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції та підстави його оскарження, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, судова колегія дійшла висновку про необхідність його задоволення та зупинення апеляційного провадження у справі, з огляду на наступне.
За результатами опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Верховного Суду від 05.09.2025 передано справу №914/2625/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення 150 909 220 грн 49 коп, з яких: 149 950 701 грн 93 коп. - основний борг, 7 372 358 грн 60 коп. - 0,1% пеня, 605 947 грн 29 коп. - 3% річних та 235 826 грн 73 коп. - інфляційні втрати з підстав, викладених вище за текстом ухвали.
В свою чергу, предметом розгляду даної справи, зокрема, є питання стягнення 3% річних та інфляційних втрат і в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса зазначає про те, що судом першої інстанції при перевірці розрахунку позивача та задоволенні позовних вимог не враховані умови договору та невірно визначено базу для нарахувань 3% річних, інфляційних втрат, та питання стосовно моменту виникнення у боржника обов'язку виконати грошове зобов'язання, тобто, початку прострочення такого виконання, що є підставою для застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду, як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що правовідносини у справах №916/3622/24 та №914/2625/23 за сферою правового регулювання є подібними, а правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №914/2625/23 (зокрема, щодо застосування пунктів 6.1, 6.4 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач, пункту 2.4 Типового договору, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а також з огляду на неоднакове застосування Верховним Судом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (справи №914/1653/23 та №914/3621/23), з метою забезпечення сталості та єдності судової практики у подібних правовідносинах) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного аналогічного питання у справі №916/3622/24, з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса та зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 у справі №916/3622/24 року до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №914/2625/23.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, ст. 234, 269, 270, 273, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса про зупинення провадження у справі №916/3622/24.
Зупинити провадження у справі №916/3622/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 у справі №916/3622/24 року до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №914/2625/23.
Зобов'язати сторін повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №914/2625/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош