Справа №: 343/2347/25
Провадження №: 1-кп/343/10/26
30 січня 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду матеріали кримінального провадження 1-кп/343/10/26, внесеного до ЄРДР за №42025092080000051 від 12.09.2025 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має середню освіту, тимчасово непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше неодноразово судимого, востаннє: 28.12.2023 вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді арешту строком на два місяці - невідбуту частину покарання у виді 15 днів арешту замінено ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 08.04.2024 на пробаційний нагляд строком 30 днів, який відбуто; 16.01.2025 Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік із застосуванням, відповідно до ст.59-1 КК України наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.384 КК України,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 -
ОСОБА_4 вчинив введення в оману суду, а саме: будучи свідком умисно надав завідомо неправдиві показання суду, поєднані зі штучним створенням доказів захисту.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:
12.10.2022 у період з 11 год. 02 хв. до 11 год. 12 хв. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на дачу завідомо неправдивих показань свідка, спрямованих на створення доказів захисту обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області, що за адресою: вул. Обліски, 115, м. Долина, Калуського району Івано-Франківської області, під час судового розгляду справи № 350/1444/19 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні ним тяжкого злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, будучи у встановленому законом порядку попередженим судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань згідно статті 384 КК України, усвідомлюючи, що своїми умисними діями, які пов'язані з дачею неправдивих показань, перешкоджає встановленню об'єктивної, повної та всебічної істини по справі про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину та постановленню правосудного судового вироку, діючи умисно, надав суду завідомо неправдиві показання під час його допиту в залі судового засідання, діючи в інтересах обвинуваченого, заперечивши факт збуту йому ОСОБА_6 27.06.2019 психотропної речовини - амфетаміну, які суд в подальшому визнав неправдивими і такими, що спрямовані на допомогу в уникненні від відповідальності обвинуваченого, який своєї вини не визнав, оскільки вони повністю спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, суду пояснив, що він народився та проживає в с.Цінева Калуського району Івано-Франківської області. Раніше він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє 16.01.2025 Рожнятівським районним судом його було засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, який він відбуває на даний час. 12.10.2022 він був викликаний до Долинського районного суду Івано-Франківської області, для допиту в якості свідка у справі про обвинувачення його знайомого ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. В судовому засіданні, після встановлення його особи , суддя попередив його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, та відмову від дачі показів за ст.ст. 384, 385 КК України, а також привів його до присяги. Після цього, з метою допомогти знайомому ОСОБА_6 уникнути відповідальності за вчинення злочину , він надав неправдиві показання, а саме, вказав, що ОСОБА_6 не передавав йому згорток з амфітаміном, що насправді було неправдою. Особисто ОСОБА_6 про зміну показів на його користь не просив, то було його особисте рішення, грошову винагороду, або іншу винагороду ОСОБА_6 йому за зміну показів не надавав, він сам вирішив це зробити. Данні свідчення у залі судового засідання були ним дані без корисливих мотивів, у зв'язку з тим, що йому стало шкода ОСОБА_6 і він вирішив своїми свідченнями допомогти йому. На той час він не думав, що вчиняє злочин. У вчиненому розкаюється.
Оскільки він визнає свою вину повністю, просить суд не допитувати свідків по даній справі, не досліджувати письмові докази. Його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи , які вказані в обвинувальному акті, учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості їх позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи здобуті та перевірені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , слід кваліфікувати за ч.2 ст.384 КК України, оскільки він будучи свідком умисно надав завідомо неправдиві показання суду, поєднані зі штучним створенням доказів захисту.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46), посередньо характеризується по місцю проживання (а.с.47), раніше неодноразово судимий, востаннє: 16.01.2025 Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік із застосуванням, відповідно до ст.59-1 КК України наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства (а.с.48-59), ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 08.04.2024 замінено засудженому ОСОБА_4 невідбуту частину покарання, визначеного вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28.12.2023 за ч.4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, а саме 15(п'ятнадцять) днів арешту, покаранням у виді пробаційного нагляду на строк 30(тридцять) днів (а.с.66-69), на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра в КНП "Рожнятівська БПЛ" Рожнятівської селищної ради - не перебував та на даний час не перебуває (а.с.45).
Згідно з досудової доповіді провідного інспектора Калуського РС № 2 філії ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» ОСОБА_7 від 15.01.2026 - ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у т.ч. для окремих осіб, оцінюється як високий. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу імовірність вчинення повторного правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може
становити небезпеку для суспільства ( у т.ч. окремих осіб) . У випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним крім обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, покласти на особу додаткові обов'язки передбачені частиною 3 статті 76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.с.37-41).
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 , передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року) та «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
У відповідності до ст. 65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Суд, призначаючи покарання, необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання суд відносить те, що ОСОБА_4 у вчиненому щиросердечно розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, в судовому засіданні не здобуто.
За вищевикладених обставин суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 неможливе без ізоляції його від суспільства, тому відносно нього слід обрати покарання в межах санкції ч.2 ст. 384 КК України у вигляді 2(двох) років обмеження волі.
Призначаючи покарання, суд також враховує, що ОСОБА_4 раніше судимий.
Так, вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2023 року по справі №350/1062/23 , ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185, із застосуванням ст. 69 та ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді арешту строком на два місяці (а.с.56-57).
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року по справі №346/1558/24 ,невідбуту частину покарання у виді 15 днів арешту замінено на покарання у виді пробаційного нагляду строком на 30 днів, яке засуджений відбув повністю.
Крім того, вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року у справі № 350/1814/24, ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік із застосуванням, відповідно до ст. 59-1 КК України, наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства та покладенням обов'язків:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою (а.с.58-59).
Призначене судом покарання за даним вироком суду засуджений ОСОБА_4 повністю не відбув.
Згідно з досудової доповіді Калуського РС № 2 філії ДУ «Центр пробації в Івано-
Франківській області», від 15.01.2026 - станом на 15 січня 2026 року ОСОБА_4 відбув 9 місяців та 15 днів покарання у виді пробаційного нагляду(а.с.38-41) .
Невідбутий строк покарання ОСОБА_4 за вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року на час винесення даного вироку становить становить 2 (два) місяці.
Як встановлено судом, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 384 КК України, вчинене ОСОБА_4 12 жовтня 2022 року, тобто до ухвалення вироків Рожнятівським районим судом Івано-Франківської області від 28.12.2023 по справі №350/1062/23 та 16.01.2025 по справі №350/1814/24.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
За таких обставин при призначенні покарання ОСОБА_4 необхідно застосувати вимоги ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України і визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вирокамиРожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2023 року та від 16 січня 2025 року, у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки , 9 (дев'ять) місяців, зарахувавши покарання, частково відбуте за попередніми вироками, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу
На думку суду саме таке покарання буде справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по кримінальному провадженню у їх сукупності, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_4 , буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень ним та іншими особами, буде відповідати принципу співрозмірності конкретного кримінально протиправного діяння, вчиненого обвинуваченим з призначеним йому покаранням та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 під час розгляду провадження у суді не обирався та клопотань про його обрання не поступало.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, речових доказів - немає.
Керуючись ст.ст. 349,368,373, 374, 394 КПК України, суд-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ч.ч. 4, 1 ст. 70 КК України, шляхом частково складання покарань за даним вироком та вирокамиРожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2023 року та від 16 січня 2025 року, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки , 9 (дев'ять) місяців.
На підставі ст. 72 КК України у строк остаточного покарання зарахувати:
-повністю відбуте покарання у виді арешту на строк 2 місяці за вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28.12.2023, невідбуті 15 днів якого ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.04.2024 замінено на пробаційний нагляд на строк 30 (тридцять) днів;
- частково відбуте покарання у виді пробаційного нагляду за вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16.01.2025.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Документи - один CD-R диск на якому записані копії відео та аудіо запису судового розгляду від 12.10.2022, на якому зафіксовано допит свідка ОСОБА_4 , у справі №350/1444/19 про обвинувачення ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили, зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Оригінали розписки від ОСОБА_4 про попередження у кримінальній відповідальності за ст.ст. 384.385 КК України, присяги свідка ОСОБА_4 на 1 арк., вилучені на підставі ухвали слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.10.2025 після набрання вироком законної сили, повернути в Долинський районний суд Івано-Франківської області в матеріали кримінальної справи №350/1444/19 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 1 ст. 311; ч. 1 ст. 313 КК України.
Документи - один CD-R диск на якому записані копії відео та аудіо запису судового розгляду від 30.03.2023, на якому зафіксовано допит свідка ОСОБА_8 , у справі №350/1444/19 про обвинувачення ОСОБА_6 , копію розписки від ОСОБА_8 про попередження у кримінальній відповідальності за ст.ст. 384.385 КК України, копію присяги свідка ОСОБА_8 на 1 арк., вилучені на підставі ухвали слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13.11.2025, після набрання вироком законної сили, зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя