Справа№751/778/26
Провадження №2/751/1212/26
30 січня 2026 року місто Чернігів
Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова Маслюк Н. В.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Вивчивши дану позовну заяву та додані документи, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для виправлення недоліків з наступних підстав.
Так, за правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2026 року, а саме 1 311 грн 20 коп.
Позивач звертається з двома вимогами немайнового характеру (про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою та про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою), але квитанцію про сплату судового збору не надає та просить звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З наданої позивачем копії посвідчення, виданого 11.12.1992, вбачається, що вона має статус громадянки, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році (категорія 2).
У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмежовані поняття «постраждалий» та «потерпілий» від Чорнобильської катастрофи.
У статті 9 вказаного Закону надано визначення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, до яких законодавець відніс: 1) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілих від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадян, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Вказаний перелік осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є вичерпним, та не містить у своєму переліку категорії осіб, які евакуйовані із зони відчуження.
За таких обставин, посилання позивача на те, що посвідчення наділяє його статусом особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у даному випадку є помилковим, оскільки ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є особою, яка належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Виходячи з вищевикладеного, позивач не звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Інших документів на підтвердження факту звільнення від сплати судового збору позивачем до позову не надано.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, слід надати на виконання вимог ч.4 ст.177 ЦПК України документи про сплату судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп за дві вимоги немайнового характеру за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Черніг.обл/Новозав.р-н/22030101, код отримувача - 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA798999980313191206000025742, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 185, 353 ЦПК України -
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - залишити без руху.
Запропонувати позивачу в п'ятиденний строк, з дня вручення ухвали, усунути вказані в ній недоліки.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у вказаний строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. В. Маслюк