29 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21930/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року (суддя Кучугурна Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивачка просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у не здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст. 40 Закону України №1058-IV від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, здійснити з 02.05.2024 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за попереднім перерахунком пенсії за віком та середньої заробітної плати за період з жовтня 1994 по вересень 1999 року, а також її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2007 року отримує пенсію за віком за Списком №1. 02.05.2024 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок призначеної їй пенсії з урахуванням заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення (попереднього перерахунку) пенсії позивача та з урахуванням відомостей про суми заробітної плати з період із жовтня 1994 року по вересень 1999 року. Позивачка указує, що у здійсненні перерахунку їй відповідачем було відмовлено, з чим вона не погодилась, тому і звернулась з цим позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржницею зазначено, що відповідачем порушено не тільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а й Порядок №10-1, оскільки пунктом 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок) визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії за віком, серед яких за бажанням пенсіонера може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назви первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідно до протоколу №188 від 20.06.2007 Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, наявного у матеріалах справи, позивачці була призначена пенсія за віком за Списком №1 відповідно до Закону №1058-IV з 13.05.2007.
До матеріалів справи надано лист від 29.05.2024 №32323-21563/Г-01/8-0400/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому наведена інформація щодо здійснення всіх перерахунків пенсії позивачки.
Зокрема, в листі наведено інформацію про середні показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і які були використані для розрахунку пенсії позивачки.
З цього листа суд також установив, що після призначення пенсії позивачка продовжувала працювати і за її заявами їй було здійснено перерахунок пенсії на підставі ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім цього в листі вказано, що заробітна плата позивачки розрахована за період з 01.10.1994 по 30.09.1999 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.05.2009. Для врахування даних по заробітній платі за період з січня 1990 року по грудень 1994 року рекомендовано звернутися до найближчого сервісного центру Пенсійного фонду України за місцем перебування із заявою відповідного зразка та надати відповідну довідку про заробітну плату для обчислення пенсії.
Позивачка уважає, що під час перерахунку пенсії органи пенсійного фонду мали застосувати середній показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії та середньої заробітної плати за період з жовтня 1994 по вересень 1999 року. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+Кз3+...+Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до абз. 2 п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У даному спорі судом першої інстанції правильно враховано, що згідно із п. 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 року №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Аналіз частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу. Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.
З огляду на викладене під час здійснення перерахунку пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону №1058-ІV у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).
Тобто, перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-ІV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №265/84/16-а, від 02.04.2024 у справі № 420/19398/23.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до протоколу №188 від 20.06.2007 Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, наявного у матеріалах справи, позивачці була призначена пенсія за віком за Списком №1 відповідно до Закону №1058-IV з 13.05.2007.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази нового призначення позивачці пенсії за іншим законом.
В подальшому, відповідач провів перерахунок пенсії позивачки з урахуванням набутого страхового стажу та заробітної плати, з якої призначено пенсію, відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058-IV, що слідує з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.05.2024 №32323-21563/Г-01/8-0400/24 (а.с.11-15).
Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі №813/2355/18 зробив висновок, що застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, можливе за переведенням з одного виду пенсії на інший, а саме - з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тобто має мати місце первинне призначення пенсії за віком згідно до Закону №1058- IV.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійний орган не мав підстав для обрахунку позивачці пенсії за віком відповідно до вимог ст.40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року перерахунку, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також, колегія суддів зазначає, що з листа від 29.05.2024 №32323-21563/Г-01/8-0400/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтверджено, що заробітна плата позивачки за період із жовтня 1994 року по вересень 1999 року, згідно довідки від 23.04.2007 №1165 була врахована пенсійним фондом під час здійснення розрахунку пенсії, що в даному випадку виключає протиправність дій пенсійного фонду щодо не врахування заробітної плата позивачки за вказаний період під час здійснення розрахунку пенсії, отже позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров