29 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1214/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеською митницею на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року ( суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеською митницею про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулось до суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.10.2024 №UA500500/2024/000526/1;
визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.10.2024 №UA500500/2024/001073.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.11.2019 між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт №3368-YM/CN на поставку продукції, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті. Згідно умов Специфікації №321 від 03.07.2024 до контракту від 08.11.2019 №3368-YM/CN, сторони узгодили поставку: пазл килимків, маски тканинної для обличчя та взуття кімнатного. На підставі вказаного контракту та Специфікації вищевказаний товар було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення товару, позивач 15.10.2024 подав відповідачу електронну митну декларацію №24UA500500035231U6, разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 декларації. Проте, відповідачем прийнято оспорюване рішення №UA500500/2024/000526/1 від 16.10.2024 з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001073 від 16.10.2024, які є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що митниця при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів діяла обґрунтовано, неупереджено, добросовісно з дотриманням вимог чинного законодавства. Прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів та застосування резервного методу обумовлено тим, що позивачем заявлено неповні відомості, а надані до митного оформлення та контролю документи містили розбіжності, що не дозволяло митниці здійснити контроль правильності заявленої декларантом митної вартості товару.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» зареєстровано як юридичну особу 19.07.1999 за адресою: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 76, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
08.11.2019 між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (покупець) та YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №3368-YM/CN на поставку продукції, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Пунктом 2.3 контракту передбачено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Нінбо, КНР, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 та включає в себе вартість навантаження товару на території продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
За умовами п. 3.1 контракту, якщо у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється покупцем в доларах США (код валюти 840) у формі банківського переказу на рахунок продавця у наступному порядку: 100% від суми, зазначеної в специфікації, покупець сплачує протягом 20 (двадцяти) днів після отримання копій документів, зазначених в п. 4.2. контракту.
З метою митного оформлення ввезеного товару ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» 15.10.2024 подано до митного оформлення електронну митну декларацію №24UA500500035231U6, відповідно до якої до ввезення задекларовано наступний товар:
- товар №1 - пазл килимок, являє собою іграшку головоломку виготовлену з EVA (етиленвінілацетат), яка складається із декількох сегментів (пазлів), кожен сегмент (ПАЗЛ) по периметру має шипове з'єднання, що дозволяє з'єднувати сегменти (пазли) між собою в довільному порядку, сегменти (пазли) мають вставні елементи різних форм, призначений для активного розвитку дитини (для вивчення літер, цифр, кольорів) під безпосереднім наглядом дорослих. - арт. YMCM201109-1-2. Килимок-пазл, 9 шт./наб. (ЕВА) - 2208 наборів. Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. CN. Торгівельна марка: нема даних, код товару 9503006900;
- товар №3 - косметичні засоби для догляду за шкірою розфасовані для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці, не містять психотропних наркотичних речовин та прекурсорів: - арт. YMMS230801-4-5, маска тканинна для обличчя - 22320 шт. Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: нема даних, код товару: 3304990000;
- товар № 6 - взуття кімнатне на підошві з полімерних матеріалів та верхом з текстильних матеріалів: - арт. YMSP231228-2, капці домашні дитячі (поліестер, спонж, ПВХ), - 9312 пар. Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: нема даних, код товару 6404191000.
Митна вартість товарів, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, а саме вартість товару становила 1 314 055,32 грн (31 898,08 дол США), яка складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування.
Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №3368-YM/CN від 08.11.2019; Специфікація №321 від 03.07.2024; рахунок-фактура (інвойс) №YM2024044 від 03.07.2024; автотранспортна накладна №067 від 14.10.2024; коносамент №ZJSM24070236В від 18.07.2024; рахунки №СФ-40649, №СФ-40650, №СФ-40651 від 15.10.2024; заява про страхування на окреме перевезення вантажу №20394 від 20.08.2024; пакувальний лист б/н від 03.07.2024; сертифікат якості б/н від 03.07.2024; декларація про походження товару №YM2024044 від 03.07.2024.
За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Одеською митницею встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) відповідно до п. 4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №3368-YM/CN від 08.11.2019, продавець зобов'язаний разом із товаром передати оригінали товаросупровідних документів, включаючи засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення (п.4.2.6).
Проте, митна декларація країни відправлення до митного оформлення не надавалась.
2) відповідно до п.п. в) п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 №3368-YM/CN ціна за товар включає в себе вартість навантаження, упаковки та маркування.
Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, специфікації, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
3) відбитки штампів в СМR від 14.10.2024 А №067 вказують на те, що перевізником є ТОВ «Тріостон Компані», проте, рахунки на оплату транспортноекспедиційних послуг видані ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА».
4) в Специфікації №321 від 03.07.2024 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 №3368-YM/CN - оплата протягом 30 днів від дати навантаження на судно, проте банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за товар не надано.
На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України Одеською митницею 15.10.2024 повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- копію митної декларації країни відправлення.
Листом від 16.10.2024 №1610/1 ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» надало пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також:
- копію прайс-листа виробника товару № б/н від 23.06.2024;
- копію комерційної пропозиції від 26.06.2024;
- Swift № б/н від 27.08.2024;
- копію митної декларації країни відправлення №292120240000620745 від 03.07.2024;
- копію договору автомобільних перевезень №01042024-1 від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «ТРІОСТОН КОМПАНІ» та ТОВ «ТГЛ Україна».
Крім того, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» протягом 80 днів з дня випуску товару разом із заявою від 13.12.2024 №М-2024-10141 були надані:
- копія виписки з бухгалтерської документації (картка рахунку: 63.2 на 04.10.2024);
- копія swift б/н від 27.08.2024, що підтверджує оплату товару;
- експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1235/10 від 28.11.2024;
- копія митної декларації країни відправлення №292120240000620745 від 03.07.2024;
- повторно копія прайс-листа виробника товару б/н від 23.06.2024;
- копія комерційної пропозиції від 26.06.2024;
- банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні доручення № 117228, № 117209, № 117201 від 28.10.2024 (оригінали);
- копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0005727, №ОУ-0005728, №ОУ-0005726 від 15.10.2024 року від ТОВ «ТГЛ Україна» до договору транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019;
- копію платіжного доручення в іноземній валюті №3616 від 26.08.2024.
За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2024/000526/1 від 16.10.2024, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001073 від 16.10.2024.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2024/000526/1 від 16.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.10.2024 №UA500500/2024/001073.
Не погодившись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.
За правилами ч.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Виходячи з аналізу наведених норм, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суть повноважень митного органу щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів полягає у перевірці правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які зазначені у документах, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України підтверджують цю митну вартість.
Тобто виявлені митним органом розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 Митного кодексу України).
Згідно з пп.1-4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 Митного кодексу України.
Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Так, підставою для коригування митної вартості товару є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.
За визначенням, наведеним у статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 Митного кодексу України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України).
10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України №250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Отже, митний орган наділений повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності законодавчо встановлених обмежень для визначення митної вартості за ціною договору.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду від 02.06.2015 у справі 21-498а15).
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що доводи, зазначені відповідачем в рішенні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в поданих декларантом документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Щодо доводів скаржника про відсутність у поданих документах такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, суд першої інстанції правильно звернув увагу на умови зовнішньоекономічного контракту № 3368-YM/CN від 08.11.2019, пунктом 2.3 якого передбачено, що ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB-NINGBO, Китай (у відповідності до «Інкотермс - 2010») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Тобто, за умовами контракту вартість упаковки та роботи, пов'язаних із пакуванням, входять до ціни товару. В специфікації № 321 від 03.07.2024 до зовнішньоекономічного контракту № 3368-YM/CN від 08.11.2019 узгоджені в контракті умови поставки товару не змінювались, інше визначення ціни, ніж в п.2.3 контракту, не обумовлено.
За таких обставин, з урахуванням положень ч.10 ст. 58 МК України, доводи відповідача, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стала відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) інформації щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, є необґрунтованими.
Щодо посилання митного органу на те, що в Специфікації №321 від 03.07.2024 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 №3368-YM/CN - оплата протягом 30 днів від дати навантаження на судно, проте банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за товар не надано, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як вбачається з наявних у справі доказів, разом з листом від 16.10.2024 №1610/1 позивачем до митного оформлення було надано копію банківського платіжного документа, а саме swift № б/н від 27.08.2024, а разом із заявою від 13.12.2024 №М-2024-10141 надано копію виписки з бухгалтерської документації (картка рахунку: 63.2 на 04.10.2024) та копію платіжного доручення в іноземній валюті №3616 від 26.08.2024, що відповідачем не заперечується.
Жодні розбіжності у поданих позивачем документах на підтвердження митної вартості заявленого до митного оформлення товару відповідачем не виявлені, як не обґрунтовано того, що подані позивачем документи, в тому числі в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, є недостатніми для підтвердження митної вартості та/або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, впливають на правильність її визначення.
Щодо посилання митного органу на те, що відбитки штампів в СМR від 14.10.2024 А №067 вказують на те, що перевізником є ТОВ «Тріостон Компані», проте, рахунки на оплату транспортноекспедиційних послуг видані ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА», слді зазначити наступне.
Матеріалами справи встановлено, що в листі від 16.10.2024 №1610/1 та заяві від 13.12.2024 №М-2024-10141 позивач пояснив відповідачу, що згідно з п.п. 2.1.1. договору транспортного експедирування від 09.04.2019 № 88189, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та ТОВ «ТГЛ Україна», експедитор має здійснити підбір перевізників та заключити від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів, у зв'язку з чим ТОВ «ТГЛ Україна» залучило перевізника ТОВ «ТРІОСТОН КОМПАНІ» для виконання своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019, і саме з цієї підстави на автотранспортній накладній міститься штамп ТОВ «ТРІОСТОН КОМПАНІ».
Отже, всі дії перевізника відбулись в рамках дії договірних зобов'язань
Колегія суддів зауважує, що є повній мірі доведеними факти прийняття товару до перевезення, його перевезення та числові показники заявленої транспортної складової митної вартості у поданих декларантом документах на підтвердження транспортної складової митної вартості, інформація у поданих документах кореспондуються між собою, ідентифікується з задекларованими товарами, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митний орган мав можливість перевірити числові значення транспортної складової митної вартості.
Доводи митного органу про не надання позивачем транспортних перевізних документів є хибними. Приведені доводи митниці стосуються не надання до митного оформлення документів щодо транспортування товару, які не стосуються числових значень та вартості транспортування, тому не надання таких документів не перешкоджало митному органу перевірити числові значення складових митної вартості, в тому числі транспортної складової.
Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.
Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.
Щодо посилань митного органу на те, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд апеляційної інстанції зауважує, що, як зазначено вище, право митного органу на витребування додаткових документів (відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України) виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України.
Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, від 20 червня 2023 року у справі № 1.380.2019.006247.
Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
При цьому, наявність у вказані системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27 лютого 2025 року по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Виходячи з фактичних обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем при декларуванні митної вартості товару за зовнішньоекономічним контрактом № 3368-YM/CN від 08.11.2019 зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларації внесені недостовірні або неточні відомості, надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, обраного позивачем, і розцінене митницею як заниження позивачем митної вартості.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом від 16.10.2024 №UA500500/2024/000526/1 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.10.2024 №UA500500/2024/001073 чє протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір 7000 грн є завищеним, оскільки на час розгляду справи обставини справи, правові підстави позову не змінювалися, відзив на апеляційну скаргу фактично обґрунтований доводами адміністративного позову, текстова редакція такого відзиву містить виклад фактичних обставин справи, перелік і зміст норм права по суті спору.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому або такому ж розмірі, як надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом.
Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги за складення відзиву на апеляційну скаргу явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а доводи відзиву не відрізняються від доводів позову.
Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в судах попередніх інстанцій, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.
Відтак, суд апеляційної інстанції визначає співмірний розмір, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за вказану послугу у суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Одеською митницею залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров