29 січня 2026 р. Справа № 520/22295/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 25.08.25 у справі № 520/22295/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просив:
1. Визнати поважним та поновити ОСОБА_1 строк звернення до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до Військової частина НОМЕР_1 .
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 16.03.2022 по 10.08.2022, та з 25.08.2022 по 27.04.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 16.03.2022 по 10.08.2022, та з 25.08.2022 по 31.12.2022, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
6. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 27.04.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
7. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.03.2022 по 10.08.2022, з 25.08.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 27.04.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078.
8. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2022 по 10.08.2022, з 25.08.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 27.04.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078.
9. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані основної щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 18 діб, та за 2024 рік за 3 доби, за 2025 рік за 30 діб з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
10. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані основної щорічної відпустки за 2022 рік за 30 діб, за 2023 рік за 18 діб, та за 2024 рік за 3 доби, за 2025 рік за 30 діб з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
11. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб, за 2023 рік за 14 діб, 2024 рік за 14 діб, 2025 рік за 14 діб з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
12. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб, за 2023 рік за 14 діб, 2024 рік за 14 діб, 2025 рік за 14 діб з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення, передбаченої Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
13. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024.
14. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2024.
15. Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення.
16. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції, досліджуючи матеріали позову не взяв до уваги, що спір пов'язаний зі звільненням з публічної служби; позивачем оскаржується бездіяльність військової частини за періоди проходження позивачем військової служби щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у належному розмірі. Крім того зазначає, що суд першої інстанції не скористався правом щодо самостійного роз'єднання позовних вимог, передбаченим ст. 172 КАС України.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби ( п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч.2 цієї статті суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Отже, за правилами п.6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява може бути повернута позивачеві за відсутністю підстав для застосування положень статті 172 КАС України.
Статтею 172 КАС України визначено правила об'єднання позовів, відповідно до частини 1 якої в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.172 КАС України).
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (ч.5 ст.172 КАС України).
Частиною 6 ст.172 КАС України визначено, шо суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивачем оскаржується бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 за різні періоди проходження позивачем військової служби у сфері нарахування та виплати соціальних виплат, компенсаційних виплат, індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами позивача про те, що у даному випадку заявлені позовні вимоги у цій справі пов'язані з проходженням та звільненням позивача з публічної служби.
Позивачем фактично оскаржуються протиправні дії відповідача щодо непризначення, ненарахування, невиплати належних йому грошових виплат, які є частинами грошового забезпечення військовослужбовців.
Тобто всі заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства Харківським окружним адміністративним судом.
Позивачем дотримано вимоги, передбачені статтею 172 КАС України, оскільки позовні вимоги, наведені ОСОБА_1 у позові, заявлені до одного відповідача, пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами.
Крім цього, судом першої інстанції не зазначено, яким чином об'єднання відповідних позовних вимог буде мати наслідком суттєве утруднення вирішення спору.
Також суд першої інстанції вправі, відповідно до ч. 6 статті 172 КАС України, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті може роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
З урахуванням наведених обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що за наведених обставин відсутні правові підстави для повернення позовної заяви відповідно до вимог п.6 ч.4 ст. 169 КАС України.
Отже, судом першої інстанції помилково прийнято ухвалу про повернення позовної заяви позивачу.
Доводи апеляційної скарги приймаються колегією суддів у якості належних.
Згідно з ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до цього суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 520/22295/25 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц