Постанова від 29.01.2026 по справі 520/8315/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 р. Справа № 520/8315/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Рубан В.В.) від 21.10.2025 по справі № 520/8315/25

за позовом Приватного підприємства "Національні традиції"

до Вінницької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "Національні традиції", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000023/2 від 11.03.2025 року та картку відмови № UA401060/2025/000053 від 11.03.2025 року;

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000022/2 від 10.03.2025 року та картку відмови № UA401060/2025/000052 від 10.03.2025 року;

стягнути на користь Приватного підприємства "Національні традиції" витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 17412,62грн. та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 50000,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 520/8315/25 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000023/2 від 11.03.2025 року та картку відмови № UA401060/2025/000053 від 11.03.2025 року.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000022/2 від 10.03.2025 року та картку відмови № UA401060/2025/000052 від 10.03.2025 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (вул. Лебединського, буд.17,м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ43997544) на користь Приватного підприємства "Національні традиції" (вул. Морозова, буд.7, м. Харків,61036, код ЄДРПОУ39220630) витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 412 (сімнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 62 коп. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2024 року між Приватним підприємством “Національні традиції» (Покупець) та T-MAC TECHNOLOGY CO., LIMITED (Постачальник) укладено контракт № ТМТ20240408.

Між ПП “Національні традиції» та T-MAC TECHNOLOGY CO., LIMITED укладено Додаткові угоди № б/н від 10.12.2024 та № б/н від 30.12.2024 до Контракту, в яких сторони домовилися доповнити статтю 3 щодо розширення кола вантажовідправників по Контракту.

Абз. 1, 2 ст. 1 Контракту визначено, що: “…Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - “Товар»). Покупець зобов'язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору».

Абз. 2 ст. 2 Контракту встановлено: “Загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку».

Відповідно до ст. 3 Контракту: “Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі…».

Згідно із ст. 4 Контракту: “Ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США».

У відповідності до абзацу 2 ст. 5 Контракту: “Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця».

Позивачем подано до Вінницької митниці 10.03.2025 року електронну митну декларацію, яка прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 25UA401060003396U3 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 41493,06 доларів США, разом із декларацією подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 05.12.2024 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року; Коносамент (Bill of lading) № WMSS24114410 від 10.12.2024 року; Автотранспортна накладна CMR № 4520 від 06.03.2025 року; Декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSAHT3K1 від 05.03.2025 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № T-MAC241025/01 від 25.10.2024 року (з перекладом); Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-19/03-2025 від 10.03.2025 року; Розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року (з перекладом); Додаткова угода до Контракту № б/н від 10.12.2024 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року; Видаткова накладна № TMNT20241205 від 05.12.2024 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № TMNT20241205 від 05.12.2024 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № Т-МАС20240327 від 27.03.2024 року (з перекладом); Лист № 03/01-1 від 01.03.2025 року з інформацією від ПП "Національні традиції", що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 03/01-2 від 01.03.2025 року з інформацією від ПП "Національні традиції", що вантаж не підлягає процедурі ліцензування; Лист № TMNT20241205-1 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № TMNT20241205-2 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Лист № TMNT20241205-3 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Лист № TMNT20241205-4 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № TMNT20241205-5 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Якісний опис № TMNT20241205 від 05.12.2024 року (з перекладом).

10.03.2025 року відповідачем направлено повідомлення позивачу № 848383, в якому зазначено: “Керуючись положеннями частини 2 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: - додатки до контракту, у разі наявності; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів».

11.03.2025 року відповідачем направлено ще одне повідомлення позивачу № 848386, в якому зазначено: “Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме: - Статтею 5 контракту від 08.04.2024 TMT20240408 передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки. Не зважаючи на закінчення тримісячного терміну з дати відвантаження 10.12.2024, в графі 44 МД банківський документ відсутній; - наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-19/03-2025 від 10.03.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; - Наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП "Національні традиції" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. - Згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацом 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс - FOB порт країни відправлення (Китай). Вищенаведене може свідчити про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі. Керуючись положеннями частини 3 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 7) копію митної декларації країни експорту (Китай); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями».

11.03.2025 позивачем надано наступні відповіді на повідомлення відповідача, в яких позивач зазначив:

- у відповіді № 11/03/25-1 щодо надання додатків до контракту вказано, що Додаткову угоду № б/н від 10.12.2024 року до контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 ПП “Національні традиції» подано разом із митною декларацією № 25UA401060003396U3 та вона вже знаходиться у відповідача.

- у відповіді № 11/03/25-2 щодо надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів зазначено, що статтею 5 Контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.

- у відповіді № 11/03/25-3 щодо надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів вказано, що згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією №25UA401060003396U3 надано калькуляцію собівартості товару № ТMNT20241205 від 05.12.2024 року, а також лист постачальника № TMNT20241205-1 від 05.12.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.

- у відповіді № 11/03/25-4 щодо статті 5 Контракту та відсутності в графі 44 МД банківського документу вказано, що статтею 5 Контракту № TMT20240408 від 08.04.2024 встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Інвойсом № TMNT20241205 від 05.12.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.

- у відповіді № 11/03/25-5 щодо наданого висновку експерта № 20-19/03-2025 від 10.03.2025 та неможливість підтвердження ним митної вартості товарів - Вказано що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, в інвойсі № TMNT20241205 від 05.12.2024 року. Висновок експерта № 20-19/03-2025 від 10.03.2025 року наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

- у відповіді № 11/03/25-6 щодо наданого до митного оформлення прайс-листа та не відображення ним “дійсної вартості» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року - Пунктом 6 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, та лише у випадку наявності такого документа. Прайс-лист № T-MAC241025/01 від 25.10.2024 року ПП “Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060003396U3 та цим документом додатково підтверджено правильність визначення митної вартості.

- у відповіді № 11/03/25-7 щодо надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - У відношенні товару відвантаженого по інвойсу № TMNT20241205 від 05.12.2024 року договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався. Отже, укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» вказаних документів не вимагається.

- у відповіді № 11/03/25-8 щодо надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - За контрактом № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що додатково підтверджується листом постачальника № TMNT20241205-2 від 05.12.2024 року, який вже знаходиться у відповідача. Отже, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається.

- у відповіді № 11/03/25-9 щодо надання виписки з бухгалтерської документації зазначено, що статтею 5 Контракту № TMT20240408 від 08.04.2024 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Інвойсом № TMNT20241205 від 05.12.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» виписки з бухгалтерської документації не вимагається.

- у відповіді № 11/03/25-10 щодо надання копії митної декларації країни експорту (Китай) вказано що декларацію № 25PL322080NSAHT3K1 від 05.03.2025 року ПП “Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060003396U3 та вже знаходиться у відповідача.

- у відповіді № 11/03/25-11 щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями вказано що висновок експерта № 20-19/03-2025 від 10.03.2025 року ПП “Національні традиції» подано разом із митною декларацією № 25UA401060003396U3 та вже знаходиться у відповідача.

- у відповіді № 11/03/25-12 щодо надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - Вказано що пунктом 6 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, та лише у випадку наявності такого документа. Зазначено, що прайс-лист № Т-MAC241025/01 від 25.10.2024 року ПП “Національні традиції» подано разом із митною декларацією № 25UA401060003396U3 та вже знаходиться у відповідача.

- у відповіді № 11/03/25-13 щодо надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) вказано що пунктом 3 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), та лише у випадку наявності такого документа. У відношенні товару відвантаженого по інвойсу № TMNT20241205 від 05.12.2024 року посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом постачальника № TMNT20241205-5 від 05.12.2024 року. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч.3 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається.

- у відповіді № 11/03/25-14 щодо умов поставки та їх відповідності поданим документам - Відповідно до ст. 3 Контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року, поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку- фактурі) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією № 25UA401060003396U3 надано калькуляцію собівартості товару № TMNT20241205 від 05.12.2024 року, a також лист постачальника № TMNT20241205-1 від 05.12.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно - розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме СРТ, а не FOB.

11.03.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000023/2, в якому вказано наступне: “У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Згідно п. 5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст. 52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57-58 МКУ: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари:

- статтею 5 контракту від 08.04.2024 TMT20240408 передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки. Відповідно до статті 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте, не зважаючи на закінчення тримісячного терміну з дати відвантаження 10.12.2024, в графі 44 МД банківський платіжний документ відсутній та на вимогу митного органу до митного оформлення не надано.

- наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-19/03-2025 від 10.03.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 зі змінами; Згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацем 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс - FOB порт країни відправлення (Китай). Вказане свідчить про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі.

- наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП "Національні традиції" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. - наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; а також, у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ст.53 МКУ: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; додаткові угоди до контракту; банківські платіжні документи; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни експорту.

При прийнятті даного Рішення застосовані “Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів», які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, не відповідає задекларованому. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 та ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу. Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є МД від 06.02.2025 № UA500500/2025/003820, за якою у максимально наближений час за основним методом оформлено товар “Тканина трикотажна із синтетичних волокон, 100% поліестер, пофарбована, просочення дублювання та покриття пластмасами відсутнє, без вмісту еластомірних та гумових ниток. Країна виробництва: CN» та складає 3,97 USD за кг. Джерелом числового значення митної вартості товару № 2 є МД від 10.01.2025 № UA100230/2025/000379, за якою у максимально наближений час за основним методом оформлено товар “Сітчасті полотна: Тюль з синтетичних матеріалів. Країна виробництва: CN» та складає 4,25 USD за кг. Джерелом числового значення митної вартості товару №3 є МД від 03.02.2025 № UA100330/2025/101758, за якою у максимально наближений час за основним методом оформлено товар “Готові вироби, трикотажні: Зразки тканин, що представляють собою набори різноманітних трикотажних полотен, призначені для демонстраційних і рекламних цілей - 35 кг. Країна виробництва: CN» та складає 4,63 USD за кг».

Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401060/2025/000053 від 11.03.2025 року.

Через винесення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401060/2025/000053 від 11.03.2025 року та з метою випуску товарів у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, 11.03.2025 року позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ № 25UA401060003466U7, додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 478693,59 гривень.

Окрім цього, 10.03.2025 року позивачем подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію, яка прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 25UA401060003345U1 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 48497,26 доларів США, разом із декларацією подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 27.12.2024 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № TMNT20241227 від 27.12.2024року; Коносамент (Bill of lading) № 23410300 від 30.12.2024 року; Автотранспортна накладна CMR № 0317 від 04.03.2025 року; Декларація (Dispatch note model T1) № 25ROCT1900B16494L1 від 04.03.2025року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № TMNT20241227 від 27.12.2024 року; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № T-MAC24111/01 від 11.11.2024року (з перекладом); Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-12/03-2025 від 07.03.2025 року; Розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № TMNT20241227 від 27.12.2024 року (з перекладом); Додаткова угода до Контракту № б/н від 30.12.2024 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року; Видаткова накладна № TMNT20241227 від 27.12.2024 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № TMNT20241227 від 27.12.2024 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № T-MAC20240327 від 27.03.2024 року (з перекладом); Лист № 02/26-5 від 26.02.2025 року з інформацією від ПП “Національні традиції», що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 02/26-6 від 26.02.2025 року з інформацією від ПП “Національні традиції», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування; Лист № TMNT20241227-1 від 27.12.2024 року від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № TMNT20241227-2 від 27.12.2024 року від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Лист № TMNT20241227-3 від 27.12.2024 року від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Лист № TMNT20241227-4 від 27.12.2024 року від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № TMNT20241227-5 від 27.12.2024 року від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Якісний опис № TMNT20241227 від 27.12.2024 року (з перекладом).

10.03.2025 року відповідачем направлено повідомлення позивачу № 848257, в якому зазначено: “Керуючись положеннями частини 2 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару».

10.03.2025 року відповідачем направлено ще одне повідомлення позивачу № 848292, в якому вказано: “Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме: - Статтею 5 контракту від 08.04.2024 № TMT20240408 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. В графі 44 МД банківський документ відсутній; - наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-12/03-2025 від 07.03.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; в самому висновку зазначено, що експерт визначив не митну, а ринкову вартість; - Наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий безпосередньо ПП “Національні традиції» та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. Окрім того, у наданому документі не зазначено конкретної одиниці виміру - чи погонні метри, чи квадратні метри. - Згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацом 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс - FOB порт країни відправлення (Китай). Вищенаведене може свідчити про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі. Керуючись частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість: - 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - 3) виписку з бухгалтерської документації; - 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - 7) копію митної декларації країни відправлення; - 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - Додатково повідомляємо що відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

10.03.2025 позивачем надано наступні відповіді на повідомлення відповідача, в яких позивач зазначив:

- у відповіді № 10/03/25-1 щодо надання контракту та додатків до контракту - Вказано, що зовнішньоекономічний договір (контракт) № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року вже знаходиться в митних органах. Додаткова угода до контракту № ТMT20240408 від 08.04.2024 року № б/н від 30.12.2024 року подана одночасно з митною декларацією № 25UA401060003345U1 та вже знаходиться y відповідача

- у відповіді 10/03/25-2 щодо надання платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - Статтею 5 Контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд покупця. Інвойсом № ТMNT20241227 від 27.12.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Усі необхідні та наявні у ПП “Національні традиції» документи надано та вже знаходяться у відповідача

- у відповіді № 10/03/25-3 щодо статті 5 Контракту, де передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, стосовно відсутності в інвойсі відомостей щодо форми та термінів оплати зазначено, що статтею 5 Контракту № TMT20240408 від 08.04.2024 встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Інвойсом № ТMNT20241227 від 27.12.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.

- у відповіді № 10/03/25-4 щодо наданого Висновку експерта № 20-12/03-2025 від 07.03.2025 та неможливість підтвердження ним митної вартості товарів вказано що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, у нашому випадку, в інвойсі № ТMNT20241227 від 27.12.2024 року. Висновок експерта № 20-12/03-2025 від 07.03.2025 року наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

- у відповіді № 10/03/25-5 щодо наданого до митного оформлення прайс-листа та не відображення ним “дійсної вартості» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року - Пунктом 6 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, та лише у випадку наявності такого документа. Прайс-лист № T-MAC24111/01 від 11.11.2024 року ПП “Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060003345U1 та цим документом додатково підтверджено правильність визначення митної вартості.

- у відповіді № 10/03/25-6 щодо надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - У відношенні товару відвантаженого по інвойсу № ТMNT20241227 від 27.12.2024 року договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався. Отже, укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» вказаних документів не вимагається.

- у відповіді № 10/03/25-7 щодо надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - За контрактом № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що додатково підтверджується листом постачальника № TMNT20241227-2 від 27.12.2024 року, який вже надано відповідачу. Отже, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається.

- у відповіді № 10/03/25-8 щодо надання виписки з бухгалтерської документації - Статтею 5 Контракту № TMT20240408 від 08.04.2024 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Інвойсом № ТMNT20241227 від 27.12.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП “Національні традиції» виписки з бухгалтерської документації не вимагається.

- у відповіді № 10/03/25-9 щодо надання копії митної декларації країни експорту (Китай) вказано що декларацію № 25ROCT1900B16494L1 від 04.03.2025 року ПП “Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060003345U1 та вже знаходиться у відповідача.

- у відповіді № 10/03/25-10 щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями вказано що висновок експерта № 20-12/03-2025 від 07.03.2025 року ПП “Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060003345U1 та вже знаходиться у відповідача.

- у відповіді № 10/03/25-11 щодо надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару вказано що пунктом 6 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, та лише у випадку наявності такого документа. Вказано, що прайс-лист № T-MAC24111/01 від 11.11.2024 року ПП “Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060003345U1 та вже знаходиться у відповідача.

- у відповіді № 10/03/25-12 щодо умов поставки та їх відповідності поданим документам - Відповідно до ст. 3 Контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року, поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку - фактурі) № TMNT20241227 від 27.12.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією №25UA401060003345U1 надано калькуляцію собівартості товару № TMNT20241227 від 27.12.2024 року, a також лист постачальника № TMNT20241227-1 від 27.12.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно - розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме СРТ, а не FOB.

10.03.2025 року у доповнення до відповіді № 10/03/25-1 від 10.03.2025 року позивачем також надіслано відповідь № 10/03/25-13 щодо надання зовнішньоекономічного договору (контракту) та вказано, що контракт № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року був поданий одночасно з митною декларацією №25UA401060003345U1 та вже знаходиться у відповідача, тому необхідність його додавати ще раз виключається.

10.03.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000022/2, в якому вказано наступне: “У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Згідно п. 5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57-58 МКУ:

- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари: Статтею 5 контракту від 08.04.2024 TMT20240408 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. Відповідно до статті 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у графі 44 МД відсутні та на вимогу митного органу до митного оформлення не надані;

- наданий до митного оформлення. Висновок експерта № 20-12/03-2025 від 07.03.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 зі змінами; Згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацем 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс - FOB порт країни відправлення (Китай). Вказане свідчить про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі.

- наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП “Національні традиції» та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців.

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; а також, у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ст. 53 МКУ: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; додаткові угоди до контракту; банківські платіжні документи; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни експорту.

При прийнятті даного Рішення застосовані “Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів», які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, не відповідає задекларованому. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 та ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу. Джерелом числового значення митної вартості товару № 1 є МД від 14.02.2025 № UA401060/2025/002186, за якою у максимально наближений час за резервним методом оформлено товар “Трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє: Fabric art. 23222-15842,00м. Загальна максимальна і мінімальна ширина 180 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 175 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 250 (+/-10) г/м2.Fabric art. 25231- 11775,00м.Загальна максимальна і мінімальна ширина 180 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 175 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 110 (+/-10) г/м2.Fabric art. 24115-23488,00м.Загальна максимальна і мінімальна ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см. Поверхнева щільність складає 350 (+/-10) г/м2.Виробник T-MAC TECHNOLOGY CO., LIMITED Торговельна марка немає даних Країна виробництва CN» та складає 3,97 USD за кг…».

Через винесення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401060/2025/000052 від 10.03.2025 року та з метою випуску товарів у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, 11.03.2025 року позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 25UA401060003461U1, додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 568624,51 гривень.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний органу має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що 10.03.2025 року позивачем подано електронну митну декларацію № 25UA401060003396U3 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно умов вказаного вище Контракту.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції та відповідачем не заперечується, що на підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 41493,06 доларів США, разом із декларацією подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 05.12.2024 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року; Коносамент (Bill of lading) № WMSS24114410 від 10.12.2024 року; Автотранспортна накладна CMR № 4520 від 06.03.2025 року; Декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSAHT3K1 від 05.03.2025 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № T-MAC241025/01 від 25.10.2024 року (з перекладом); Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-19/03-2025 від 10.03.2025 року; Розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року (з перекладом); Додаткова угода до Контракту № б/н від 10.12.2024 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року; Видаткова накладна № TMNT20241205 від 05.12.2024 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № TMNT20241205 від 05.12.2024 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № Т-МАС20240327 від 27.03.2024 року (з перекладом); Лист № 03/01-1 від 01.03.2025 року з інформацією від ПП "Національні традиції", що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 03/01-2 від 01.03.2025 року з інформацією від ПП "Національні традиції", що вантаж не підлягає процедурі ліцензування; Лист № TMNT20241205-1 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № TMNT20241205-2 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Лист № TMNT20241205-3 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Лист № TMNT20241205-4 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № TMNT20241205-5 від 05.12.2024 року від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Якісний опис № TMNT20241205 від 05.12.2024 року (з перекладом).

Також, 10.03.2025 позивачем подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію № 25UA401060003345U1 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно умов вказаного вище Контракту.

Відповідачем направлено позивачу повідомлення, в яких зазначалося, що надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та запропоновано надати додаткові документи.

У зв'язку з цим, позивачем надано відповіді на ці повідомлення митниці, про що зазначалося вище.

Разом з тим, за результатом перевірки наданих декларантом документів та пояснень, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000023/2 від 11.03.2025 року та складено картку відмови № UA401060/2025/000053 від 11.03.2025 року, а також рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000022/2 від 10.03.2025 року та картку відмови № UA401060/2025/000052 від 10.03.2025 року.

Надаючи оцінку обставинам, які слугували підставами для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, що стосується митної декларації № 25UA401060003396U3 від 10.03.2025 та щодо вимоги відповідача надати додатки до контракту, судом встановлено, що додаткову угоду № б/н від 10.12.2024 року до контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 ПП «Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060003396U3 та вона вже була наявна у митного органу.

Що стосується вимоги митного органу щодо надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, судом встановлено, що за статтею 5 контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.

Оскільки рахунком-фактурою (інвойсом) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року передоплату не визначено, можливо зробити висновок, що сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару.

На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена, отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні і відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.

Щодо надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, колегія суддів зазначає, що згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією №25UA401060003396U3 надано калькуляцію собівартості товару № ТMNT20241205 від 05.12.2024 року, а також лист постачальника № TMNT20241205-1 від 05.12.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.

Щодо наданого висновку експерта № 20-19/03-2025 від 10.03.2025 та неможливість підтвердження ним митної вартості товарів, колегія суддів зазначає, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, у нашому випадку, в інвойсі № TMNT20241205 від 05.12.2024 року. В свою чергу, позивачем висновок експерта № 20-19/03-2025 від 10.03.2025 року наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осiб митних органiв з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України затверджених Наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 року № 476, пiд час робiт з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв можуть використовуватися такi джерела iнформацiї як висновки про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, пiдготовленi спецiалiзованими експертними органiзацiями, що мають вiдповiднi повноваження згiдно iз законодавством.

В свою чергу, проведення аналізу та виявлення недоліків у джерелах довiдкової iнформацiї, якi можуть бути використанi пiд час роботи з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв, не входить до повноважень посадових осіб митних органів.

Крім того, звіт про оцінку майна не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортованого товару, оскільки не є обов'язковим документом в розумінні Митного кодексу України (частина друга статті 53), який підтверджує митну вартість товару, такий звіт (висновок) носить консультаційний характер і не підлягає перевірці митним органом, а тому доводи апелянта в цій частині суд також відхиляє.

Що стосується доводів митного про те, що наданий до митного оформлення прайс-листа не відображає ним «дійсної вартості» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, колегія суддів зазначає, що прайс-лист № T-MAC241025/01 від 25.10.2024 року ПП «Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060003396U3 та цим документом додатково підтверджено правильність визначення митної вартості.

Також суд зазначає, що такі документи як прайс-листи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі № 810/3667/15.

Щодо доводів відповідача про те, що наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем ПП «Національні традиції» та не відображає “дійсну вартість», колегія суддів зазначає, що ці доводи є безпідставними, оскільки приписами законодавства не визначено вимог до форми та змісту таких документів, як прайс-лист.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів».

Отже, прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання відповідача на “недоліки» наданого позивачем прайс-листа не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості та ґрунтується виключно на його суб'єктивних припущеннях. При цьому, митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Що стосується вимоги митного органу про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, судом встановлено, що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № TMNT20241205 від 05.12.2024 року договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався.

Отже, укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» вказаних документів не вимагається.

Крім того, за умовами контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що додатково підтверджується листом постачальника № TMNT20241205-2 від 05.12.2024 року, який вже знаходиться у відповідача.

Отже, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається.

Що стосується вимоги відповідача про надання копії митної декларації країни експорту (Китай), судом встановлено, що декларацію № 25PL322080NSAHT3K1 від 05.03.2025 року ПП «Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060003396U3 та вона вже знаходилася у митного органу.

Також суд зазначає, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як “експортна декларація країни відправлення».

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19

Отже, декларація країни відправлення не є обов'язковим для надання документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Що стосується вимоги митного органу про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), судом встановлено, що п. 3 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), та лише у випадку наявності такого документа. У відношенні товару відвантаженого по інвойсу № TMNT20241205 від 05.12.2024 року посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом постачальника № TMNT20241205-5 від 05.12.2024 року.

Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається.

Що стосується питання визначення умов поставки, судовим розглядом встановлено, що відповідно до ст. 3 контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року, поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010.

Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.

У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № TMNT20241205 від 05.12.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару.

З матеріалів справи судом встановлено, що одночасно з митною декларацією №25UA401060003396U3 надано калькуляцію собівартості товару № TMNT20241205 від 05.12.2024 року, a також лист постачальника № TMNT20241205-1 від 05.12.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме СРТ, а не FOB.

При цьому, умова поставки «FOB» взагалі не відповідає умовам контракту № TMT20240408 від 08.04.2024 року.

Також суд зазначає, що за умовами контракту № ТМТ20240408 від 08.04.2024 року, зокрема, абз. 2 ст. 5 сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення).

Коносамент № WMSS24114410, поданий одночасно з митною декларацією № 25UA401060003396U3, датується 10.12.2024 року та у графі місце і дата видачі коносамента № WMSS24114410 від 10.12.2024 року зазначено - «SHENZHEN DEC 10, 2024», а також коносамент містить дату завантаження товару на борт судна - «SHIPPED ON BOARD: DEC 10, 2024»

Проте, суд зазначає, що дата 10.12.2024 не є датою поставки (митного оформлення), а є лише датою складання коносаменту та відвантаження товару на борт судна, а тому встановлений для оплати товару тримісячний строк з цієї дати згідно умов Контракту не відліковується.

Відповідно до інвойсу № TMNT20241205 від 05.12.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine, названим місцем призначення є Україна.

Також суд зазначає, що позивачем до митного органу надавалися автотранспортні накладні (CMR) № 4520 від 06.03.2025 року, CMR № 0317 від 04.03.2025 року, у графі 5 яких міститься пряме посилання на інвойси №TMNT20241205 від 05.12.2024 року, № TMNT20241227 від 27.12.2024 року, в яких визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Зміст CMR № 4520 від 06.03.2025 року та CMR № 0317 від 04.03.2025 року вказують всі відомості та обставини відправлення та переміщення партії товару, а саме: У графі 4 CMR місцем навантаження товару є GDANSK, POLAND/ CONSTANTA, ROMANIA. У графі 3 CMR місцем розвантаження є Україна, що узгоджується з умовами ст. 3 Контракту та інвойсами № TMNT20241205 від 05.12.2024 року, № TMNT20241227 від 27.12.2024 року.

Тобто, Польща/Румунія було транзитним/проміжним пунктом розвантаження товару, після якого товар надійшов вже до названого (кінцевого) місця призначення в Україну, що відповідає умовам поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Дані CMR № 4520 від 06.03.2025 року, CMR № 0317 від 04.03.2025 року кореспондуються з усіма іншими наданими документами на підтвердження включення витрат за п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МКУ у ціну товару до кінцевого місця призначення - України.

Крім того, у наданих під час митного оформлення коносаментах № WMSS24114410 від 10.12.2024 року, № 23410300 від 30.12.2024 року зазначено «FREIGHT PREPAID» (ФРАХТ З ПЕРЕДОПЛАТОЮ), що підтверджує включення витрат на транспортування/пов'язаних із транспортуванням до ціни товару.

При цьому, як зазначив позивач, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та нестабільністю у роботі морських портів України, імпорт товару здійснювався не безпосередньо у морський порт, а поставлявся через третю/транзитну країну, проте, транзитна країна не є названим (кінцевим) місцем призначення, адже кінцевим місцем призначення є Україна. Умова поставки CPT може застосовуватися під час перевезення товару будьяким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт та/або транспортні витрати до узгодженого пункту призначення.

Вказане кореспондується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.05.2025 року у справі № 160/11936/24.

Що стосується посилання митного органу на наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по цьому підприємству, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16.

Колегія суддів зазначає, що в межах цих правовідносин фактично відповідач у вказаних вище повідомленнях запитував у підприємства позивача документи, які вже було ним подані ще до направлення повідомлень, або запитував документи, які не були в наявності (та не повинні були бути в наявності).

В свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять достатні відомості про складові митної вартості товару, дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості товару, є достатніми.

При цьому, в оскаржуваних рішеннях відповідач зазначив, що позивач відмовився від надання документів, що підтверджують складові митної вартості, однак, колегія суддів вважає, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки в направлених до митниці листах позивач лише повідомив митний орган про відсутність у нього додаткових документів. Таким чином, колегія суддів вважає, що таке повідомлення декларанта митний орган невірно розцінив, як відмову від надання документів, зважаючи на те, що повний пакет документів був наданий митному органу позивачем разом з митними деклараціями.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб'єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірних рішень про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Тобто, позивачем було надано всі можливі (та наявні у нього) документи, які в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.

Твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митних деклараціях, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених вище обставин судом відхиляються також доводи апелянта в частині, що стосується прийняття рішення про коригування митної вартості товару за митною декларацією № 25UA401060003345U1 від 10.03.2025, оскільки вони є аналогічними.

Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення митного органу необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Що стосується висновків суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що факт надання адвокатом послуг позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги № б/н від 31.03.2025, додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 31.03.2025, додаткова угода № 2 до договору про надання правової допомоги від 31.03.2025, платіжна інструкція від 08.04.2025 № 51877 про сплату позивачем адвокатському бюро 50000,00 грн. за надання правової допомоги.

Частково задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зауважив, що даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, причина виникнення спору та предмет спору об'єктивно не вимагали вжиття будь-яких додаткових зусиль для з'ясування обставин фактичної дійсності та вивчення змісту належних норм права. Також суд зазначив, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт є неспівмірним з категорією складності справи, а справа була віднесена до малозначних та слухалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Стосовно визначення фіксованої ставки гонорару адвоката, суд зауважив, що в аспекті визначення співмірності наданих правничих послуг адвоката, їх обсяг та характер підлягають доведенню.

Підсумовуючи викладені вище міркування, беручи до уваги правові висновки постанови Верховного Суду від 10.06.2021р. по справі № 820/479/18 та від 22.06.2022р. по справі № 380/3142/20, враховуючи надані до матеріалів справи документи, а також заперечення відповідача на подану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 20000,00 грн.

Надаючи оцінку цим висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Як вказувалося вище, частково задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу в сумі 50000,00 грн є завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги у суді, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру. У зв'язку з цим, враховуючи складність справи та наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача частково, у сумі 20000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі № 340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених у акті виконаних робіт, який містить опис наданих послуг, вартість наданих послуг, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, час витрачений адвокатом, враховуючи суть спірних правовідносин, ціну позову, а також те, що позовні вимоги було задоволено частково, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди з визначеною судом сумою відшкодування витрат на правничу допомогу та не мітять жодних обґрунтувань щодо неспівмірності цієї суми, окрім як посилання на те, що ця справа є справою незначної складності, типовість нормативної бази, що регулює спірні правовідносини, а також те, що судова практика вищих судів по справах даної категорії є усталеною.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що такі доводи, самі по собі, не свідчать відсутність підстав для відшкодування стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, витрат на правничу допомогу. Крім того, при вирішенні цього питання судом першої інстанції правомірно враховано такі критерії як складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, час витрачений адвокатом, суть спірних правовідносин та ухвалено рішення про зменшення розміру втрат на правничу допомогу до 20000,00 грн.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції в цій частині не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 520/8315/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко

Попередній документ

133677982

Наступний документ

133677984

Інформація про рішення:

№ рішення:	133677983
№ справи:	520/8315/25
Дата рішення:	29.01.2026
Дата публікації:	02.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (29.01.2026)
Дата надходження:	09.04.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення.