28 січня 2026 року № 320/37504/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.10.2023 № 932380126576 щодо відмови в переведені з 05.10.2023 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату № 1222 від 05.10.2023 та № 886 від 04.08.2023 та № 888 від 04.08.2023;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести з 05.10.2023 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату № 1222 від 05.10.2023 та № 886 від 04.08.2023 та № 888 від 04.08.2023.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він станом на 01.05.2016 перебував на посаді в органах місцевого самоврядування та мав більше 10 років стажу державного службовця, що є достатньо для переведення на пенсію державного службовця, оскільки служба в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Ухвалою судді Балаклицького А. І. від 02.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління ПФУ в м. Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 889 зараховуються лише періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців.
Позивач з 01.09.2001 призначений на посаду секретаря виконкому Шарківської сільської ради та прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування. Тому врахувати стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби немає можливості та перевести позивача на пенсію на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» немає законних підстав.
У зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років судді, в провадженні якого перебувала справа, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А. Б.
Ухвалою суду від 11.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Діскою А. Б. та залучено до розгляду справи в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Представником відповідача також подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, зокрема, що робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 04.07.2001.
Дослідивши наявні матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
05.10.2023 позивач звернувся із заявою встановленого зразка та необхідними документами для переведення на пенсію державного службовця відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889.
Зазначена заява за принципом екстериторіальності розгляду заяв і звернень, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 10.10.2023 року № 932380126576 відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Згідно вказаного рішення, стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби лише по 04.07.2001.
Остання займана посада ОСОБА_1 на посаді селищного голови яка не відноситься до посад державної служби. Так як у гр. ОСОБА_1 станом на 1 травня 2016 р. стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби - менше 10 р., то немає підстав для переведення на посаду державного службовця.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.10.2023 № 932380126576, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
За змістом пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 11, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Верховний Суд в постанові від 1 квітня 2020 року у справі №607/9429/17 дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудням2015 року №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Так, частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається судом з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 10.10.2023 № 932380126576 відмовило у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", мотивуючи відсутністю у позивача необхідного стажу державної служби для призначення пенсії державного службовця.
До стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII відповідачем не включено періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.
04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІП «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІП).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2493-ІП передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
У статті 2 Закону №2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно зі статтею 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
За змістом частини 7 статті 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
В свою чергу, пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року за №3723-XI.
Натомість з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (надалі по тексту також Закон № 889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII.
Згідно з частиною 1 статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби, не змінилися.
Варто відмітити, що до 2016 року діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за №283 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 за №229), яким визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
У відповідності до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 за № 229 (надалі по тексту також Порядок № 229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Приписами пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом №889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за №283, який слід застосовувати при вирішенні спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 735/939/17.
Відповідно до пункту 1 Порядку №283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
В той же час, за правовим регулюванням пункту 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Таким чином, відповідно до статті 46 Закону № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про те, що стаж роботи на посаді в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.
Згідно записів трудової книжки позивача № НОМЕР_1 від 01.09.2001, наявної в матеріалах справи, позивач працював на відповідних посадах, а саме:
- з 01.09.2001 по 16.05.2002 - на посаді секретаря виконкому Шарківської сільської ради та прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування та позивачу присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
- з 16.05.2002 по 18.04.2006 - на посаді заступника голови Рокитнянської районної ради ХХІV скликання;
- з 19.04.2006 по 08.11.2010 - на посадах радника голови районної ради з питань соціально-економічного та культурного розвитку територій, здійснення економічних реформ, приватизації та власності за стажуванням та радника з питань соціально-економічного та культурного розвитку територій приватизації та власності, регулювання земельних відносин, адміністративно-територіального устрою Рокитнянської районної ради;
- з 09.11.2010 по 04.12.2020 - на посаді сільського голови Телешівської сільської ради;
- з 04.12.2020 по 14.01.2022 - на посаді старости на території села Телешівка Рокитнянської селищної територіальної громади.
Отже, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві необґрунтовано відмовлено у переведенні позивача на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».
Тому, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.10.2023 № 932380126576 є обґрунтованою та підлягає до задоволення, а періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 01.09.2001 по 14.01.2022 мають бути зараховані пенсійним органом до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, як було зазначено вище, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, з огляду на зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача на різних в органах місцевого самоврядування відповідно до трудової книжки позивача, оскільки позивач станом на час звернення з заявою до пенсійного органу досяг 62-річного віку, станом на 01.05.2016 позивач мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, має понад 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак є всі підстави для переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону 796-XII, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Згідно з пунктом 4.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення про відмову в переведенні на пенсію за віком, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, при цьому позивач зареєстрований та проживає у Київській області, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести з 05.10.2023 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
Щодо здійснення призначення пенсії державного службовця з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця суд зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.12.2023 по справі № 600/947/23-а.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд звертає увагу, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» 05.10.2023, а тому призначення пенсії має відбутися саме з 05.10.2023.
Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.10.2023 № 932380126576 щодо відмови в переведені з 05.10.2023 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) перевести з 05.10.2023 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 іпн НОМЕР_2 ) на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
В іншій частині адміністративного позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.