про зміну способу і порядку виконання судового рішення
28 січня 2026 року м. Київ № 640/9955/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправної, зобов'язання вчинити певній дії,
до Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 засобами підсистеми «Електронний суд» надійшла заява від про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправної, зобов'язання вчинити певній дії, у якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 по справі № 640/9955/22, яке набрало законної сили, із : «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.» на «Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь позивача ( ОСОБА_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а саме суми нарахованої грошової допомоги у розмірі 8179,00 гривень».
Так, в обґрунтування поданої зави зазначає, що рішення суду, що набрало законної сили у справі № 640/9955/22, відповідачем не виконано у повному обсязі, зокрема в частині виплати заборгованості з недоплаченої грошової допомоги до 5 травня, нарахованої в сумі 8179,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.01.2026 визначено суддю Шевченко А.В. для розгляду заяви.
Відповідно до довідки канцелярії Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2026, матеріали заяви фактично передані судді Шевченко А.В. 12.01.2026, проте адміністративна справа № 640/9955/22 перебуває на розгляді в Шостому апеляційному адміністративному суді та буде невідкладно передана головуючій судді після повернення до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 призначено судове засідання з розгляду заяви на 28.01.2026.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви сторони у судове засідання не з'явилися, жодних документів суду надано не було. В заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення заявник просив розгляд такої здійснювати без його участі.
Отже, враховуючи наведене, суд вирішив розгляд заяви про встановлення або заміну способу та порядку виконання рішення суду проводити в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали заяви, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 640/9955/22 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
Вказане рішення набуло законної сили 17 червня 2024 року.
14 листопада 2025 року видано виконавчий лист у справі.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17.11.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 79607584 щодо примусового виконання судового рішення № 640/9955/22 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
Цією ж постановою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 09.12.2025 за невиконання судового рішення накладено штраф на боржника на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою (зареєстрована відповідачем 22.12.2025) щодо стану виконання рішення суду.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.12.2025 № 2600-0202-8/222181 позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 640/9955/22 Головним управлінням здійснено нарахування коштів у сумі 8179,00 грн.
Водночас, нарахована сума коштів за вищевказаними рішеннями суду буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, в порядку черговості за датою набрання законної сили.
Розглядаючи питання про можливість зміни способу і порядку виконання судового рішення, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Водночас, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а зазначено, що, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що: 1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції; 2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом); 3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим; 4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
З наведеного правового регулювання вбачається, що процесуальним правом подання заяви про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення наділені стягувач та виконавець.
Відповідно до частин першої - другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно із частиною другою статті 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Судом було встановлено, що 14 листопада 2025 року позивачу видано виконавчий лист у справі.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17.11.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 79607584 щодо примусового виконання судового рішення № 640/9955/22 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
Позивач звернувся до відповідача із заявою (зареєстрована відповідачем 22.12.2025) щодо стану виконання рішення суду.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.12.2025 № 2600-0202-8/222181 позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 640/9955/22 Головним управлінням здійснено нарахування коштів у сумі 8179,00 грн.
Водночас, нарахована сума коштів за вищевказаними рішеннями суду буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, в порядку черговості за датою набрання законної сили.
При цьому, станом на день розгляду заяви будь-які докази, які б підтверджували таку виплату нарахованих коштів на корить позивача (стягувача) у суду відсутні.
Відтак, рішення суду в частині виплати заборгованості боржником у повному обсязі залишається не виконаним.
Тобто, суд констатує, що вчинені державним виконавцем дії згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» не призвели до виконання рішення суду у даній справі боржником.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд погоджується із тим, що позивач (стягувач) не просить суд здійснити вихід за межі позовних вимог та вирішити питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, просить суд конкретизувати у вказаний в заяві спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахованої та невиплаченої суми грошової допомоги в сумі 8179,00 грн.
Відтак, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 , враховуючи, що встановлення визначеного способу виконання спрямоване на своєчасне та повне виконання рішення суду, а також відповідає вимогам прямих норм статті 124 Конституції України.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 640/9955/22 задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 640/9955/22
про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум
шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахованої, але не виплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у розмірі 8179,00 грн (вісім тисяч сто сімдесят дев'ять гривень).
Копію ухвали надіслати (видати) сторонам по справі (їх представниками) та Головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тимофію Левіцькому для виконання (ВП № 79607584).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Шевченко А.В.