27 січня 2026 року справа №320/46778/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ПЕТРУС-ІНВЕСТБУД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ "ПЕТРУС-ІНВЕСТБУД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2024 №00614280702, №009614250702, №00614290702.
Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У судове засідання, призначене на 15.05.2025 прибули представник позивача та представник відповідача. Протокольною ухвалою суду від 15.05.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
У судове засідання, яке відбулось 18.08.2025 з?явились представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача із адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.
Протокольною ухвалою суду від 18.08.2025 судом, беручи до уваги думку сторін, ухвалено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, адже податковим органом неповно та поверхнево досліджено обставини спірних господарських операцій, за наслідками яких позивачем були сформовані показники податкової звітності, оскільки на момент здійснення спірних господарських операцій їх сторони були і на даний час залишаються належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, тобто мали і мають спеціальну податкову правосуб?єктність, факти здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджуються сукупністю належним чином складених первинних документів та податковими накладними, складеними та зареєстрованими згідно вимог ст. 201 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач також вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для призначення та проведення перевірки, а сама перевірка проведена із порушення процедури, встановленої податковим законодавством.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що за наслідками проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з контрагентами, встановлено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства під час провадження ним господарської діяльності.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 04.04.2024 №2196-п проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ПЕТРУС-ІНВЕСТБУД» з питань дотримання податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ «ЛОПУС МАЙОРІС» (код ЄДРПОУ 40055474) показників декларацій з податку на додану вартість за червень, листопад 2020 року, з ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС» (код ЄДРПОУ 43147363) показників декларації податку на додану вартість за липень 2021 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2020, 2021 роки.
Результати преевірки оформлені Актом перевірки від 20.05.2024 №49344/K5/26-15-07-02-04-0/34352125.
На підставі вищезазначеного Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення, на підставі яких ТОВ «ПЕТРУС-ІНВЕСТБУД» визначені грошові зобов?язання по податку на додану вартість та податку на прибуток, а також нараховані штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства, в тому числі:
- згідно податкового повідомлення-рішення від 26.06.2024 №00614280702 (Форма «Р») збільшено суму грошового зобов?язання по податку на додану вартість в розмірі 1 044 959,00 гривень, в тому числі 835 967,00 гривень - основний платіж, 208 992,00 гривень - штрафні санкції;
- згідно податкового повідомлення-рішення від 26.06.2024 №00614250702 (Форма «Р») збільшено суму грошового зобов?язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 1 653 726,00 гривень;
- ?згідно податкового повідомлення-рішення від 26.06.2024 №00614290702 (Форма «ПС») застосовані штрафні санкції у виді штрафу за незабезпечення зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання в сумі 1020,00 гривень.
Позивачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання до Державної податкової служби України відповідної скарги від 18.07.2024 №18/07-2024.
Рішенням ДПС України від 06.09.2024 №27082/6/99-00-06-01-01-06 позивачу відмовлено у задоволенні вищезазначеної скарги, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.06.2024 №№00614280702, 00614250702, 00614290702 - залишені без змін.
Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (далі - ПК України у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.06.2024 №00614280702 суд зазначає наступне.
Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
На підставі п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Як встановлено судом із акту перевірки, підставою для висновків відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту стали: інформація з Єдиного реєстру податкових накладних щодо зареєстрованих контрагентами податкових накладних за наслідками здійснених ними господарських операцій з іншими платниками податків, яка начебто свідчить про здійснення контрагентами позивача ризикової господарської діяльності за відсутності необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій, а також узагальнена податкова інформація ГУ ДПС у Київській області від 01.08.2022 №39/10-36-07-04/40055474 щодо ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» та наявність рішення від 27.05.2022 №6121 про відповідність ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» критеріїв ризиковості платника податку.
Cуд звертає увагу, що що згідно з вимогами п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов?язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку
Згідно з визначенням, наведеним в ст. І вищезазначеного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов?язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з вимогами ч.1, ч.2 ст.9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов?язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з визначенням, наведеним в п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов?язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу комплексу будівель, споруд та обладнання, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. 06.04.2007 за реєстровим №2927, позивач є власником комплексу будівель, споруд та обладнання, загальною площею 4873,7 кв.м., що розташований за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66а, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 78281871104, що підтверджується змістом вищезазначеного Договору та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта від 19.01.2024 №362449730.
Вищезазначений майновий комплекс на підставі Іпотечного договору земельної ділянки та комплексу будівель, споруд та обладнання від 30.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О. за реєстровим №2791 (з наступними змінами і доповненнями), переданий ним в іпотеку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».
З метою здійснення будівельно-ремонтних робіт для відновлення до нормального стану вищезазначеного майнового комплексу позивачем з ТОВ «ЛОПУС МАЙОРІС», укладений та підписаний Договір підряду №01-04/20 від 01.04.2020, відповідно до умов п.1.1 якого останній прийняв на себе зобов?язання виконувати будівельні роботи за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66а, а замовник зобов?язався приймати виконані належним чином роботи та оплачувати їх вартість.
На виконання умов вищезазначеного Договору підряду ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» у червні 2020 року виконало, а позивач прийняв комплекс поточних загально-будівельних та оздоблювальних робіт будівель, споруд та приміщень, що входять до складу вищезазначеного майнового комплексу, на загальну суму 4 833 354,46 гривень, у тому числі ПДВ - 805 559,08 гривень, що відображено в:
1) Акті №1/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 01.06.2020;
2) Акті №2/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 01.06.2020;
3) Акті №3/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 02.06.2020;
4) Акті №4/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 02.06.2020;
5) Акті №5/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 03.06.2020;
6) Акті №6/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 03.06.2020;
7) Акті №7/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 04.06.2020;
8) Акті №8/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 04.06.2020;
9) Акті №9/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 05.06.2020;
10) Акті №10/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 05.06.2020;
11) Акті №11/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 08.06.2020;
12) Акті №12/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 08.06.2020;
13) Акті №13/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 09.06.2020;
14) Акті №14/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 10.06.2020;
15) Акті №15/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 10.06.2020;
16) Акті №16/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 11.06.2020;
17) Акті №17/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 11.06.2020;
18) Акті №18/1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 15.06.2020;
19) Акті №19 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) від 15.06.2020;
20) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2020 року (Форма КБ-3) від 15.06.2020.
Крім того, на виконання умов вищезазначеного Договору підряду ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» в листопаді 2020 року виконало, а Позивач прийняв загально-будівельні роботи з штукатурення стін та влаштування стяжки в офісному приміщенні, що входить до складу вищезазначеного майнового комплексу, на загальну суму 182448,00 грн, в тому числі ПДВ - 30408,00 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №14 від 30.11.2020.
Судом встановлено, що у зв?язку із здійснення вказаних господарських операцій на дату складання відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт, за правилом «першої події» складені в електронній формі податкові накладні від 01.06.2020 №55, №56, від 02.06.2020 №57, №58, від 03.06.2020 №59, №60, від 04.06.2020 №є61, №62, від 05.06.2020 №63, №64, від 08.06.2020 №65, №66, від 09.06.2020 №67, від 10.06.2020 №68, №69, від 11.06.2020 №70, №71, від 15.06.2020 №72, №73, від 30.11.2020 №204.
Проведення розрахунків за виконані роботи підтверджується банківською випискою АТ «АБ «РАДАБАНК» за період з 01.06.2020 до 16.07.2024, що, на переконання суду, свідчить про реальність зазначених господарських операцій в розумінні вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також, на підставі Договору купівлі-продажу майнового комплексу, ревідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. 19.11.2007 за реєстровим №9849, позивач є власником майнового комплексу, загальною площею 4148,7 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 33, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 11542480000, який також на підставі Іпотечного договору від 12.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Підгаєцьким А.I. за реєстровим №302, переданий в іпотеку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».
Крім того, позивач на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. 04.04.2007 за реєстровим №2862, на момент здійснення спірних господарських операцій був власником нежилого приміщення (в Літ. А), загальною площею 412,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд.51/53, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 820541580000, яке на підставі іпотечного договору від 25.04.2017 №225 передано в іпотеку АТ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ».
Позивач на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. 06.04.2007 за реєстровим №2923, на момент здійснення спірних господарських операцій був власником нежилого приміщення (в Літ. А), загальною площею 385,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Пушиної Феодори, будинок 23/25, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 820316080000, яке на підставі іпотечного договору від 25.04.2017 №225 передано в іпотеку АТ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ».
Так, з метою поточного ремонту вищезазначених об?єктів нерухомого майна ним з ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС», укладений Договір №01/04-2021-1 від 01.04.2021, відповідно до умов п. 1.1 якого останній прийняв на себе зобов??язання виконати ремонтні та загально-будівельні роботи на вищезазначених об?єктах нерухомого майна, а замовник зобов?язався приймати виконані належним чином роботи та оплачувати їх вартість.
На виконання умов вищезазначеного Договору ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС» в липні 2021 року виконало комплекс поточних загально-будівельних та оздоблювальних робіт та роботи з поточного ремонту будівель та приміщень, що входять до складу вищезазначених об?єктів нерухомого майна, на загальну суму 6 009 042,17 грн, в тому числі ПДВ - 1 001 507,03 грн, що відображено в:
1) Акті №l приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 16.07.2021;
2) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 16.07.2021;
3) Акті №2 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-3) від 16.07.2021;
4) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 16.07.2021;
5) Акті №3 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 16.07.2021;
6) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 16.07.2021;
7) Акті №4 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 19.07.2021;
8) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 19.07.2021 ;
9) Акті №5 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ- 2в) від 19.07.2021;
10) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 19.07.2021;
11) Акті №6 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 19.07.2021;
12) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 19.07.2021;
13) Акті №7 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 20.07.2021;
14) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 20.07.2021;
15) Акті №8 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 20.07.2021;
16) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 20.07.2021;
17) Акті №9 приймання виконаних будівельних (Форма №KБ-2в) від 20.07.2021;
18) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 20.07.2021;
19) Акті №10 приймання виконаних будівельних (Форма №KБ-2в) від 21.07.2021;
20) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 21.07.2021;
21) Акті №11 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ- 2в) від 21.07.2021;
22) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 21.07.2021;
23) Акті №12 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 21.07.2021;
24) Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 21.07.2021;
25) Акті №13 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 22.07.2021;
26) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 22.07.2021;
27) акті №14 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 22.07.2021;
28) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 22.07.2021;
29) Акті №15 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 22.07.2021;
30) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 22.07.2021;
31) Акті №16 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 23.07.2021;
32) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 23.07.2021;
33) Акті №17 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ- 2в) від 23.07.2021;
34) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 23.07.2021;
35) Акті №18 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 23.07.2021;
36) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 23.07.2021;
37) Акті №19 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ-2в) від 26.07.2021;
38) довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 26.07.2021;
39) Акті №20 приймання виконаних будівельних (Форма №КБ- 2в) від 27.07.2021;
40) Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Форма КБ-3) від 27.07.2021.
ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС» відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України у зв?язку із здійснення вказаних господарських операцій на дату складання відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт за правилом «першої події» складені в електронній формі податкові накладні: від 16.07.2021 №№180, 181, 182, від 19.07.2021 №№183, 184, 185, від 20.07.2021 №№186, 187, 188, від 21.07.2021 №№189, 190, 191, від 22.07.2021 №№192, №193, №194, від 23.07.2021 №№195, 196, 197, від 26.07.2021 №198, від 27.07.2021 №199.
Банківською випискою АТ «АБ «РАДАБАНК» за період з 01.07.2021 року до 16.07.2024 підтверджується розрахунок, що також свідчить про реальність зазначених господарських операцій в розумінні вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд зазначає, що вищевказані первинні документи, що характеризують і обумовлюють зміст господарських операцій з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС», містять всі обов?язкові реквізити, складені уповноваженими особами вищезазначених суб?єктів господарювання за наслідками їх здійснення, містять відомості про господарські операції, їх кількісні і вартісні показники кожного виду робіт та в цілому тощо, підписані уповноваженими представниками сторін, тому безумовно є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти їх здійснення.
Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.06.2024 №00614250702.
Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат з придбання ремонтних і загально-будівельних робіт за наслідками господарських операцій з ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС» на загальну суму 9 187 370,00 гривень, в тому числі: по взаємовідносинам з ТО «ЛЮПУС МАЙОРІС» за 2020 рік на суму 4 179 835,00 гривень та по взаємовідносинам з ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС» за 2021 рік на суму 5 007 535,00 гривень відповідно, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в перевірених періодах на загальну суму 1 653 726,00 гривень, в тому числі за 2020 рік в сумі 752 370,00 гривень та за 2021 рік в сумі 901 356,00 гривень.
Підставою для таких висновків відповідача стали виключно інформація з Єдиного реєстру податкових накладних щодо зареєстрованих вищезазначеними суб?єктами господарювання податкових накладних за наслідками здійснених ними господарських операцій з іншими платниками податків, яка начебто свідчить про здійснення вищевказаними контрагентами ризикової господарської діяльності за відсутності необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій.
Відповідно до вимог п.п. 134.1.1. п.134.1. ст. 134 Податкового кодексу України об?єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об?єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України).
За змістом приписів п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об?єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та розкриття у фінансовій звітності визначені в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.
За правилами, визначеними пунктами 5-7 вищевказаного Національного положення (стандарту), об?єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов?язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов?язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов?язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно вимог п.11 вищевказаного Національного положення (стандарту) собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
За змістом приписів п.п.15.4 п.15 вищевказаного Національного положення (стандарту) до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Пунктом 17 вищевказаного Національного положення (стандарту) передбачено, що виграти, пов?язані операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Пунктом 18 вищевказаного Національного положення (стандарту) передбачено, що адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Відповідно до вимог п.21 вищевказаного Національного положення (стандарту) витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.
Відповідно положень п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, з системного аналізу вищевказаних законодавчих норм вбачається, що витрати на утримання і ремонт основних засобів у виді нерухомого майна відносяться до складу витрат підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та враховуються у визначенні фінансового результату до оподаткування та відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, а необхідними умовами включення таких витрат до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), які впливають на визначення фінансового результату до оподаткування (прибутку/збитку), с безпосередній зв?язок таких витрат з господарською діяльністю такого платника та підтвердження їх відповідними первинними документами, обов?язковість складання і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Тому, суд констатує, що вищезазначені первинні документи, що характеризують господарські операції позивача із його контрагентами ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» в червні, листопаді 2020 року і ТОВ БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПТУС» в липні 2021 року, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу приписів ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричиняють трату первинними документами юридичної сили і доказовості, підтверджують факти укладання та виконання вищевказаних правочинів, їх економічну мету і сутність, їх реальні наслідки у вигляді змін в структурі активів та зобов?язань, власному капіталі сторін цих правочинів, та, безумовно, реальність вказаних господарських операцій в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, висловлених в його постановах від 05.01.2021 у справі №640/10988/230, від 19.11.2021 у справі №140/17441/20, від 05.01.2021 у справі №640/11321/20, наявна у контролюючого органу податкова інформація щодо постачання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання; недостатньої кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/ розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції); накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджують ризиковість платника податків.
Верховний Суд в своїй постанові від 05.10.2020 року у справі №160/4169/20 констатував, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні незначні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Посилання відповідача на інформацію його баз даних щодо відсутності у ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» і ТОВ «БУДІВЕЛЬНО ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС» можливості проведення фінансово-господарських операцій з придбання та постачання товарів (робіт, послуг) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючий орган функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.
Вищезазначені висновки підтверджується також правовою позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 21.02.2018 у справі №804/7470/16, від 07.03.2018 у справі №820/7065/16.
Разом з тим, Акт перевірки не містить будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували факти узгодженості дій позивача із своїми вищезазначеними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигоди або його обізнаності з такими діями своїх контрагентів, чи свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту.
Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.06.2024 №00614290702.
Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від вбачається, що юридичною підставою застосування визначених ним штрафних санкцій в сумі 1020,00 грн визначені норми п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, а фактичною підставою є незабезпечення зберігання первинних документів протягом встановлених строків їх зберігання.
Так, за змістом диспозиції правової норми, визначеної п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, підставою для застосування передбачених цією правовою нормою фінансових санкцій є два окремі склади податкового правопорушення, а саме: 1) незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання; 2) ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
З даного приводу суд зазначає, що акт перевірки не містить жодних фактичних даних щодо встановлення відповідачем обставин зберігання, неналежного зберігання, пошкодження чи втрати позивачем первинних документів щодо його господарських операцій, перевірених періодів із своїми контрагентами ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС» і ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС», які під час проведення документальної невиїзної перевірки, яка проводиться виключно в приміщенні контролюючого органу, не могли бути дослідженими і встановленими, що унеможливлює притягнення позивача до відповідальності на підставі п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України саме за незабезпечення зберігання первинних документів протягом встановлених строків їх зберігання.
Крім того, обставини незабезпечення зберігання позивачем первинних документів протягом встановлених строків їх зберігання спростовується фактичною наявністю в нього оригіналів вищезазначених первинних документів, що характеризують зміст і обсяги його господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, належним чином завірені копії яких були долучені у ході адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень до Державної податкової служби України та під час розгляду даної справи.
Водночас, важливим для врахування на думку суду є наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, передумовою прийняття наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 04.04.2024 №2196 стала неможливість проведення відповідачем (29.03.2024) документальної позапланової виїзної перевірки позивача з аналогічних питань, призначеної відповідно до наказу Головного правління ДПС у м. Києві від 27.03.2024 №1924-п.
Вказані відображені в «Акті можливості проведення перевірки ТОВ «ПЕТРУС-ІНВЕСТБУД» у терміни, зазначені в наказі та направленні» від 29.03.2024 №2501/Ж6/26-15-07-02-04.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово аналізував положення ПК України, які регулюють питання проведення документальних виїзних перевірок і документальних невиїзних перевірок, та висловлював позицію, що Податковий кодекс України не передбачає право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні податкового органу (зокрема, але не виключно, постанови від 13 червня 2019 року у справі № 825/1747/17, від 17 травня 2019 року у справі № 804/254/18, від 10 червня 2021 року у справі № 808/881/16).
Водночас, у справі №825/1747/17 Верховний Суд дійшов висновку про протиправність проведеної перевірки, оскільки неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки. Неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов'язана з недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск.
У справі №808/881/16 визнаючи планову виїзну документальну перевірку ФОП протиправною, Верховний Суд виходив з того, що відповідачем в порушення положень податкового законодавства, за ініційованої до проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, фактично, внаслідок відсутності платника податків за податковою адресою, було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням ФОП. Водночас суд зазначив, що відсутність платника податків за податковою адресою не є тотожною відмові останнього від проведення перевірки та не дає підстав для подальшого проведення контролюючим органом перевірки в приміщенні останнього.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 Верховний Суд погодився з висновком про порушення відповідачем абзацу п'ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, оскільки перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням, а в приміщенні контролюючого органу, що фактично свідчить про проведення невиїзної перевірки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.
Згідно з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Відтак, суд погоджується з позицією позивача й вважає доведеною обставину порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України щодо процедури проведення виїзної документальної перевірки позивача.
Доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи під час розгляду адміністративної справи по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.06.2024 №00614280702.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.06.2024 №009614250702.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.06.2024 №00614290702.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРУС-ІНВЕСТБУД" (код ЄДРПОУ 34352125) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.