про відмову в ухваленні додаткового судового рішення
28 січня 2026 року Київ № 320/19049/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі № 320/19049/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 31.01.2023 про відмову позивачу у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком державним службовцям відповідно до Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи у загальній кількості 26 років 07 місяців 20 днів, а саме: з 13.08.1987 по 29.10.1999, з 01.06.2006 по 08.12.2006, з 11.12.2006 по 29.07.2011, з 09.12.2011 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 29.04.2016, з 04.05.2016 по 25.02.2021 та з 26.02.2021 по 19.03.2021 та перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з 24.01.2023 на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.01.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у переході з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Стверджував, що період роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби в силу приписів Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМ України № 229 від 25.03.2016 р. та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМ України від 03.05.1994 р. № 283.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (справа №320/19049/23) позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 31.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком державним службовцям відповідно до Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи у загальній кількості 26 років 07 місяців 20 днів, а саме: з 13.08.1987 по 29.10.1999, з 01.06.2006 по 08.12.2006, з 11.12.2006 по 29.07.2011, з 09.12.2011 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 29.04.2016, з 04.05.2016 по 25.02.2021 та з 26.02.2021 по 19.03.2021 та перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з 24.01.2023 на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.01.2023.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №320/19049/23, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (Код ЄДРПОУ 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 24.01.2023 на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.01.2023, з урахуванням доданих до заяви від 24.01.2023 документів, а саме довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №02/02-13, виданої Бучанською районною радою восьмого скликання Київської області 20.01.2023, та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №05/02-13, виданої Бучанською районною радою восьмого скликання Київської області 20.01.2023, з урахуванням приписів рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №320/19049/23.
Зважаючи на те, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення судом розглянуто у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.
Частинами першою - третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що прийняв рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі, у том самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до положень КАС України розгляд питання про прийняття додаткового рішення може проводитись без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 4 статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог до судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача, наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати. Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення, оскільки воно є його невід'ємною складовою.
Так позивач просить ухвалити додаткове рішення, шляхом доповнення рішення відомостями, які містяться у наданих до заяви про переведення на пенсію за віком довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №02/02-13, виданої Бучанською районною радою восьмого скликання Київської області 20.01.2023, та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №05/02-13, виданої Бучанською районною радою восьмого скликання Київської області 20.01.2023, з урахуванням приписів рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №320/19049/23.
Тобто, змінені позовні вимоги заявлені з підстав, які не зазначалися при первісному зверненні до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається.
Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами (фактами) при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або наведення іншого праворозуміння таких норм.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі №916/1764/17, від 22.01.2020 р. у справі №210/2289/17, від 30.01.2020 р. у справі №817/831/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі №924/1473/15, від 01.02.2021 р. у справі №2а-3025/11/0970.
До того ж, розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Отже, збільшення або зменшення розміру позовних вимог може відбутися шляхом зміни кількісних характеристик позовних вимог, але в межах спірних правовідносин.
Предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
У первісно заявленому позові позивач просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи у загальній кількості 26 років 07 місяців 20 днів, а саме: з 13.08.1987 по 29.10.1999, з 01.06.2006 по 08.12.2006, з 11.12.2006 по 29.07.2011, з 09.12.2011 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 29.04.2016, з 04.05.2016 по 25.02.2021 та з 26.02.2021 по 19.03.2021 та перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з 24.01.2023 на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.01.2023.
У цій ситуації суд вважає, що фактично виник новий спір між позивачем і відповідачем, адже це не було предметом розгляду справи і докази з цього питання сторони не надавали.
Керуючись ст. ст. 248, 252, 256, 295 КАС України, суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Я.В. Горобцова