26 січня 2026 року Справа № 280/10268/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу періодів роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я з 05.12.2002 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України « Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до її страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи в інфекційному закладі з 05.12.2002 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим перерахувати розмір її пенсії з часу призначення.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що з 16.09.2025 позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком. Під час призначення пенсії відповідачем протиправно не було зараховано до її стажу у подвійному розмірі періоди роботи з 05.12.2002 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025. Вважає, що має право на зарахування зазначеного періоду у подвійному розмірі в силу положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» оскільки вона працювала в Обласному шкірно-венерологічному клінічному диспансері. Вказана норми надає підстави для зарахування такого стажу у подвійному розмірі, а тому позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді від 25.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позов не направив.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 16.09.2025 отримує пенсію за віком.
Так, органом, що приймав рішення за заявою позивача від 16.09.2025 про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за принципом екстериторіальності було визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. При цьому, розрахунком страхового стажу по пенсійній справі позивача підтверджується, що до нього враховані періоди її роботи по 31.08.2025, проте період роботи у закладі в Обласному шкірно-венерологічному клінічному диспансері з 05.12.2002 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 не враховано у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 28.10.2025 № 0800-0208-8/140518 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що при обчисленні розміру пенсії за віком позивача період роботи в Обласному шкірно-венерологічному клінічному диспансері з 05.12.2002 по 26.09.2005 не подвоєно відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Окремого рішення щодо неврахування зазначеного періоду відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не приймалось.
24.10.2025 до Пенсійного органу було направлено адвокатський запит з проханням повідомити, чому стаж роботи ОСОБА_1 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я з 27.09.2005 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 не подвоєно згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; та надати копію рішення про відмову у зарахуванні до стажу позивача періодів її роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я.
Листом від 07.11.2025 № 0800-0208-8/144595 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що при обчисленні розміру пенсії за віком позивача періоди роботи з 27.09.2005 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 не подвоєно згідно із ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004 не передбачено зарахування періодів роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я в подвійному обчисленні після 2004 року, тому рішення щодо неврахування періодів роботи в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не приймалось.
Позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування у подвійному розмірі періодів її роботи з 05.12.2002 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у зв'язку із чим звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
З аналізу наведених норм вбачається, що особа має право на пільгове обчислення страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, лише за періоди роботи до 01.01.2004, а після 01.01.2004 пільговий порядок застосовується лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До 15.08.2003 діяла редакція статті 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», яка передбачала, що робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
З 15.08.2003 ця стаття визначала, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
З 10.06.2018 редакція статті 60 Закону № 1788-XII передбачає, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII до 31.12.2003 (у разі призначення іншої пенсії, ніж передбачена цим законом, зокрема, не за вислугу років, а за віком як у спірному випадку) є саме робота, яку виконувала особа.
Записами №№ 3-18 у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 працювала в Обласному шкірно-венерологічному клінічному диспансері (на теперішній час - КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради) на посаді лікаря-ординатора диспансерного відділення з 01.08.1989 по 27.09.2017, на посаді лікаря-дерматовенеролога поліклінічного відділення з 17.10.2017 по 03.03.2020, на посаді лікаря-дерматовенеролога поліклінічного відділення № 1 шкірно-венерологічного з 04.03.2020 по 31.10.2024, на посаді лікаря-дерматовенеролога регіонального дерматовенерологічного лікувально-діагностичного центру з 01.11.2024 по 31.05.2025, на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного поліклінічного відділення з 01.06.2025 по 16.06.2025.
Крім того, факт роботи позивача у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я підтверджується довідкою КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР від 08.09.2025 № 100.
Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909) передбачено, що до закладів і установ віднесені: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 інфекційні хвороби це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються медичною практикою.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.1995 № 133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія, фавус відноситься до небезпечних інфекційних хвороб, короста та демодекс до групи: акарози, паразитарних хвороб.
Спільним листом від 29.12.2005 №625/0/15-05/039-6, №10.01.2009/2606, №16918/02-20 Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України надано роз'яснення, що інфекційними закладами є, в тому числі, кабінети інфекційних захворювань, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Згідно з листом Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2006 №10.03.68/286 робота медичних працівників у шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на визначену наказом Міністерства охорони здоров'я України № 133 патологію повинна зараховуватись до стажу їх роботи у подвійному розмірі.
Таким чином, позивачем надано достатню кількість документів (довідки, трудову книжку, тощо), якими підтверджується факт роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога, що за посадовою діяльністю дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, у яких зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано періоди роботи позивачки з 05.12.2002 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 у КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради у подвійному розмірі.
Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я з 05.12.2002 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати розмір її пенсії за віком з часу призначення - з 16.09.2025.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 в інфекційному закладі охорони здоров'я з 05.12.2002 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні їй з 16.09.2025 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 в інфекційному закладі охорони здоров'я з 05.12.2002 по 27.09.2017, з 17.10.2017 по 03.03.2020, з 04.03.2020 по 16.06.2025 до її страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати їй розмір пенсії за віком з часу призначення - з 16.09.2025.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак