Справа № 465/7769/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1142/25 Доповідач: ОСОБА_2
27 січня 2026 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд судового рішення (вироку Франківського районного суду м. Львова від 24.10.2024) за нововиявленими обставинами,
з участю прокурора ОСОБА_8
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9
ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд судового рішення (вироку Франківського районного суду м. Львова від 24.10.2024) за нововиявленими обставинами. Заяву про перегляд судового рішення постановлено повернути ОСОБА_7 .
Суд першої інстанції таке рішення мотивував тим, що подана заява про поновлення процесуального строку на подачу заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не містить конкретних поважних причин пропуску процесуального строку та достатніх підстав для його поновлення та не містить жодного доказу існування підстав поважності пропуску строку, передбаченого як ч.1 ст.461 так і ч.4 ст.461 КПК України, відтак вважав, що заява є необґрунтованою, не доведеною жодним належним та допустимим доказом. Також наголосив, що ОСОБА_7 просить поновити строк не вказуючи коли особа могла дізнатися про нововиявлені обставини. При цьому, обвинувальний акт у справі № 465/1607/25 на адресу суду надійшов 26 лютого 2025 року.
На таку ухвалу захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2025 року про повернення заяви ОСОБА_10 про скасування вироку за нововиявленими обставинами на направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
В обгрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження покликається на те, що розгляд справи не призначався, про оскаржувану ухвалу суд не повідомляв, а таку ухвалу захисник самостійно виявив 20 листопада 2025 року на сайті суду. Відтак вважає, що наявні обґрунтовані підстави для поновлення строку на апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки глава 34 КПК України не передбачає право суду при розгляді заяви за нововиявленими обставинами винести ухвалу про повернення заяви.
Стверджує, що ними було подано клопотання про поновлення строку на подання заяви за нововиявленими обставинами, яку суд безпідставно не взяв до уваги.
Окрім цього зазначає, що у заяві чітко вказувалось, що на момент ухвалення вироку засуджена ОСОБА_6 страждала на психічне захворювання і такий діагноз встановлено при виписці після стаціонарного лікування ще 22 липня 2024 року, тобто до вчинення інкримінованого злочину, що залишилось поза увагою суду.
Наголошує, що наявність психічного захворювання і є тією об'єктивною непереборною обставиною. Це і є причина пропуску строку на звернення до суду.
Відтак стверджує, що суд засудив психічно хвору людину, яка в силу свого психічного стану взагалі була позбавлена будь-якої можливості захистити свої права, а коли її мати дізналася про незаконне засудження доньки, то суд відмовив у перегляді справи, застосовуючи формальний підхід про те, що психічно хвора людина знала про кримінальне провадження, отже пропустила строк на подання заяви про перегляд за ново виявленими обставинами.
Звертає увагу суду, що засудженій ОСОБА_6 вироку ніхто не вручав, розгляд відбувся без її участі, жодних заходів апробаційного нагляду не здійснювалося. Мати засудженої випадково дізналася про притягнення її доньки до відповідальності у жовтні 2025 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвокатівОСОБА_7 та ОСОБА_9 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення та вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла наступного.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Так, під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).
З урахуванням конкретних обставин, зокрема того, що оскаржувану ухвалу Франківського районного суду м. Львова винесено 12 листопада 2025 року у відсутність апелянта, апеляційну скаргу подано 27 листопада 2025 року, з метою забезпечення права на перегляд судового рішення за ново виявленим обставинами, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді першої інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В такому випадку апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінального процесуального закону, які виключили можливість постановлення вироку.
За змістом ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями кримінального процесуального закону вважаються незастосування або неправильне застосування вимог КПК України, що забезпечують права та законні інтереси учасників кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Відмовляючи у поновленні строку на подання заяви про перегляд вироку Франківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2024 року, суд першої інстанції дійшов до переконання про те, що захисник ОСОБА_7 у поданій заяві просить поновити строк, не вказуючи при цьому коли особа (обвинувачена ОСОБА_6 ) могла дізнатися про ново виявлені обставини.
З таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки у поданій заяві заисник чітко вказує про те, що засуджена ОСОБА_6 була позбавлена можливості подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами будь-коли, оскільки у силу свого психічного стану (наявності захворювання «параноїдна шизофренія») не могла здійснювати захист своїх законних прав та інтересів.
Натомість, про існування нововиявлених обставин матері засудженої ОСОБА_6 стало відомо вперше у жовтні 2025 року, коли вона дізналась про притягнення її психічно хворої доньки - ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності в іншій справі (№465/1607/25), з якої стало відомо і про існування цієї справи, заяву про перегляд вироку за нововивявленими обставинами було подано до суду першої інстанції.
Так, за приписами ч.2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
З огляду на системний аналіз норм процесуального закону (ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 117 КПК) під поважними причинами як підстави для поновлення строку виконання процесуальних дій слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереробними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Так, матеріалами справи доводиться, що на момент ухвалення вироку ОСОБА_6 страждала на психічне захворювання - параноїдна шизофренія і такий діагноз встановлено при виписці після стаціонарного лікування - 22 липня 2024 року (а.с.33), до вчинення інкримінованого злочину.
Крім того, у своїй заяві ОСОБА_7 зазначає, що нововиявленими обставинами, на його думку, є те, що мати засудженої ОСОБА_10 випадково (у межах ознайомлення із матеріалами кримінального провадження у іншій справі щодо її доньки - обвинуваченої ОСОБА_6 ), дізналася про засудження її доньки, яка страждає психічним захворюванням до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України у цій справі.
Колегія суддів вважає, що наведені захисником аргументи на підтвердження поважності причин, через які засуджена ОСОБА_6 , яка є психічно хворою, не мала об'єктивної можливості подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами протягом трьох місяців з дня, коли вона дізналася або могла дізнатися про ці обставини, є підставними.
За таких обставин колегія суддів вбачає підстави для можливості суду першої інстанції вирішення питання про дотримання строків звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до положень ч.1 ст.461 КПК України та поновлення захиснику ОСОБА_7 строку звернення про перегляд судового рішення, а саме вироку Франківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 за нововиявленими обставинами.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне задоволитиапеляційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2025 року та направити матеріали справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
поновити строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задоволити.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд судового рішення (вироку Франківського районного суду м. Львова від 24.10.2024) за нововиявленими обставинами - скасувати на направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції у цьому ж складі суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4