Справа № 446/2865/25
29.01.2026 року м. Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Ляшко О. П.
секретар судового засідання Карпа Г.М.
Справа №446/2865/25/25
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ;
відповідач Головне управління Національної поліції
у Львівській області;
третя особа ОСОБА_2 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам'янка-Бузька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 подав до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, серії ЕНА № 6237467 від 28.11.2025, закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та стягнути на його користь понесені витрати на оплату судового збору.
Позовні вимоги мотивує тим, що 28 листопада 2025 року близько 09 год 00 хв в с. Сапіжанка Львівського району Львівської області він керував автомобілем VOLKSWAGEN E-GOLF реєстраційний номер НОМЕР_1 із забрудненим заднім номерним знаком, що не дає можливості визначити символи із відстані 20 метрів, чим порушив п.п.2.9 в Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП у зв'язку з чим старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було складено постанову та накладено адміністративне стягнення.
Вказує, що з постановою ЕНА № 6237467 від 28 листопада 2025 року він не згідний, та вважає її протиправною, незаконною, порушення норм Правил дорожнього руху не вчиняв так як символи номерного знаку з відстані 20 м добре прочитуються. Доказів, які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення та були б підставою для накладення по ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а саме фото- та відеофіксація, заміри зроблені з відстані, за допомогою мірної лінійки, рулетки, з якої неможливо було б чітко визначити символи номерного знаку, не зроблено. Також, в постанові не зазначено про наявність відповідних належних і допустимих доказів правопорушення та інформації про будь-яку фіксацію правопорушення, які б підтвердили факт порушення, що свідчить про неправомірність прийнятої постанови, тому просить таку скасувати, закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення та стягнути на його користь судові витрати.
Ухвалою суду від 09.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, вважає винесену постанову відносно нього неправомірною, просить суд таку скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, також на підтвердження цього надав суду диск із фіксацією з місця події.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області будучи належним чином повідомлений шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді, про що в матеріалах справи наявні підтвердження, в судове засідання не прибув, про причини своєї відсутності суд не повідомляв, відзиву на позовну заяву не подавав.
Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні винесену ним постанову відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП підтримав повністю, вказав, що така є законною і на підтвердження цього надав суду диск із фіксацією вказаного правопорушенн, зазначивши, що ним дотримані вимоги законодавства під час розгляду справи про адміністративне правлпорушення та винесені постанови, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
За таких обставин, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.11.2025 поліцейським ВП№1 (м. Кам'янка-Бузька) Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Кушинським В.П. винесено постанову серії ЕНА №6237467 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на нього штраф за адміністративне правопорушення у розмірі 1190 грн.
З постанови видно, що ОСОБА_1 28.11.2025 о 09.01.39 год в с. Сапіжанка по вул. В. Великого, 81 керував транспортним засобом з номерним знаком, забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів, чим порушив п.2.9 в Правил дорожнього руху - керування водієм ТЗ з номерним знаком закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи з відстані двадцяти метрвів.
ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовною заявою про скасування постави про адміністративне правопорушення вказав, що з постановою ЕНА 6237467 від 28 листопада 2025 року він не згідний, та вважає її протиправною, незаконною, порушення норм Правил дорожнього руху не вчиняв так як символи номерного знаку з відстані 20 м добре прочитуються. Доказів, які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення та були б підставою для накладення по ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а саме фото- та відеофіксація, заміри зроблені з відстані, за допомогою мірної лінійки, рулетки, з якої неможливо було б чітко визначити символи номерного знаку, не зроблено.
Таким чином між сторонами існує спір з приводу правомірності дій суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, що регулюється нормами ст. 286 КАС України та КУпАП.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції - частина друга статті 258 КУпАП.
Згідно статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту тощо, зокрема і передбачених частиною першою і другою статті 121-3, статтями 124-1 - 126. Постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 статті 121-3 керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.9.в ПДР передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).
Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).
Так, позивач у позовній заяві посилається на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню на підтвердження чого надав суду диск з відеофіксацією свого номерного знаку в момент винесення протоколу, як доказ того, що номерний знак видно добре.
Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19, зводиться до того, що: ч. 2 ст. 77 КАС покладено обов'язок доказування відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності, при цьому не виключає визначеного ч.1 цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача, який будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з'явився.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі №607/7987/17, від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 02.12.2019 у справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 у справі №337/3389/16, яка є обов'язковою для врахування в силу приписів ч.5ст.242 КАС України.
Враховуючи викладене, згідно вимогам ст. 77 КАС України, третя особа - ОСОБА_2 надав суду диск з фіксацією правопорушення.
Відповідач не представив суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не подав відзиву на позовну заяву, водночас працівник поліції подав доказ на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, необхідного для прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Водночас, позивач ОСОБА_1 не надав переконливих доказів того, що він відразу, після зупинки транспортного засобу, в дотримання Правил дорожнього руху, усунув з власної волі виявлене порушення.
Також, слід зауважити, що надані позивачем та третьою особою відеозаписи на DVD-дисках підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Судом у судовому засіданні було оглянуто електронні носії інформації, надані позивачем та третьою особою. Із досліджених відеозаписів вбачається наявність забруднення номерного знака транспортного засобу, водночас з наданих матеріалів неможливо достовірно встановити факт визначення видимості символів номерного знака саме з відстані 20 метрів, оскільки на відеозаписах відсутня фіксація процесу та способу проведення відповідних вимірювань.
Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що хоча факт керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком і мав місце, однак надані відеозаписи не містять достатніх та беззаперечних даних щодо неможливості ідентифікації символів номерного знака саме з відстані 20 метрів, а також не підтверджують проведення відповідних вимірювань у спосіб, який би відповідав вимогам закону.
При цьому суд наголошує, що дослідивши усі відео файли на оптичному диску, наданому третьою особою, поліцейський ОСОБА_2 не вчинив жодних дій щодо визначення відстані в межах 20 метрів для встановлення видимості номерного знаку, як то передбачено п. 2.9 ПДР України.
Згідно ст.35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський має право зупинити транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Таке положення ПДР забезпечує можливість виконання працівниками поліції, покладених на них обов'язків регулювання дорожнього руху, здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»).
Водночас, фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, викладені у постанові відносно ОСОБА_1 при розгляді справи в суді не знайшли свого підтвердження достатніми допустимими та належними доказами, що відповідало б стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення у практиці Європейського Суду з прав людини.
Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відсутні безперечні докази того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, котрі б підтверджували наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, тому суд прийшов до висновку, що постанова є протиправною і підлягає скасуванню.
Як передбачено ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінюючи у сукупності обставини у справі, характер виявленого порушення, наведені сторонами і досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить висновку, що адміністративне стягнення щодо позивача накладено правомочним органом, який має право розглядати такі правопорушення. Проте, враховуючи, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП поліцейським проведено однобічно, обставини щодо виявленого ним порушення, відображені в постанові, не підтверджені належними доказами, у звязку з чим суд вважає що є підстави для скасування постанови серії ЕНА № 6237467 від 28.11.2025 року про накладання адміністративного стягнення щодо позивача як необґрунтованої та винесеної без достатніх правових підстав.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати у цій справі складаються з судового збору, який сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду в розмірі 605,60 грн.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 9, 77, 90, 242, 244, 245, 286 КАС України, ст.ст. 121-1, 222, 268, 283, 288, 293 КУпАП, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 6237467 від 28.11.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративно ївідповідальності за ч.1ст.121-3 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833, пл. Ген. Григоренка,3, м. Львів, 79007) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ: 40108833, місцезнаходження: пл. Григоренка, 3, м. Львів, індекс 79007.
Третя особа: ОСОБА_2 , поліцейський відділення поліції № 1, Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області.
Повний текст судового рішення виготовлено 29.01.2026 року.
Суддя О.П. Ляшко