Вирок від 28.01.2026 по справі 442/2773/25

Справа № 442/2773/25

Провадження № 1-кп/442/82/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141110000155 від 18.02.2025 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Опака, Дрогобицького району, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі середньою - спеціально освітою, не працюючого, не є депутатом, не є адвокат, раніше судимого вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.07.2024 за ч.1 ст.246 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

встановив:

Фактичні обставини, визнані судом доведеними.

17.02.2025, орієнтовно о 21 год. 30 хв., між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час розпиття алкогольних напоїв за місцем проживання ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 , на грунті раптового виниклих особистих неприязних відносин, стався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_4 , в цей же час, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, переслідуючи мотив, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи та бажаючи їх настання, перебуваючи за місцем свого проживання, у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , схопивши у руки металеву кочергу, умисно наніс нею удар по голові потерпілого ОСОБА_7 , від чого останній впав на підлогу та почав втрачати свідомість. Після цього, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс потерпілому не менше п'яти хаотичних ударів руками по обличчю, після чого, схопивши в руки кухонний ніж, умисно спричинив декілька порізів потерпілому в ділянку правої брови, правої щоки, на зовнішньо-бічній поверхні лівого передпліччя, тильній поверхні дистальних фаланг 1-го, 2-го та 3-го лівих пальців. Продовжуючи свої дії ОСОБА_4 взяв у руки господарську сокиру, яка знаходилася в тій же кімнаті біля печі, та, утримуючи її в правій руці, умисно наніс лезом сокири один удар в ділянку кисті правої руки ОСОБА_7 .

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 , заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: садна на маківці голови, в правій лобній ділянці, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синців під обома очима, на спинці носа, різані рани на правій брові, на правій щоці, на зовнішньо-бічній поверхні лівого передпліччя, на тильній поверхні дистальних фаланг 1-го, 2-го та 3-го лівих пальців та травматичну ампутацію правої кисті на рівні променево-зап?ястного суглобу, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою стійкої втрати працездатності більше за одну третину.

Таким чином, ОСОБА_4 , заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_7 , що спричинило розлад здоров?я потерпілого, поєднаний із стійкою втратою працездатності більше за одну третину, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за вищезазначені кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

У частині 1 статті 121 КК України передбачено відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Позиція сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що затверджений прокурором Бориславського відділу Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_5 .

З огляду на обвинувальний акт, прокурор вважає встановленим те, що ОСОБА_4 заподіяв умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров?я поєднаний із стійкою втратою працездатності більше за одну третину, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 КК України.

В судових дебатах прокурор зазначила, що вважає кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_4 обвинувачення вірною. Незважаючи на те, що ОСОБА_4 свою провину не визнав ані під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду, вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю зібраними під час досудового розслідування доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зокрема, показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_4 , який суду пояснив, що 17.02.2025, приблизно о 21 год. 30 хв., до нього додому прийшов його односельчанин ОСОБА_7 , який був напідпитку, та під час подальшого спільного розпиття алкогольних напоїв, між ними стався словесний конфлікт, який переріс в бійку, під час якої обвинувачений з потерпілим боролися, після чого потерпілий взяв металевий гак та почав душити обвинуваченого ним, а обвинувачений, в свою чергу, забираючи у потерпілого металевий гак наніс ним потерпілому деякі тілесні ушкодження відбиваючись, (кількість і точний характер яких назвати не зміг). Після цього, потерпілий сів за стіл і взяв до рук ножі і почав ними погрожувати, а обвинувачений, в свою чергу, взяв сокиру та хотів вибити ножа з рук, після чого з руки почала текти кров. Побачивши багато крові, обвинувачений дістав бинт і перемотав руку потерпілого, який просив не викликати швидку, а вже приблизно в 4 год ночі, потерпілий сам попросив викликати швидку. Обвинувачений, зазначає, що тілесні ушкодження залізним гаком та сокирою наносив відмахуючись, а ножами взагалі не наносив, а просто оборонявся від потерпілого, вважає свої дії обороною.

Водночас, така позиція обвинуваченого розцінюється стороною обвинувачення лише як свідомо обрана позиція захисту з метою полегшення свого становища в рамках зазначеного кримінального провадження. Вважає, що в ході досудового розслідування було зібрано сукупність належних та допустимих доказів, які надані нею в обґрунтування обвинувачення та безпосередньо досліджені в судовому засіданні. Зазначені докази повністю спростовують позицію, обрану обвинуваченим стосовно обставин та мотивів вчинення злочину, про це свідчить і поведінка обвинуваченого після вчинення злочину. Як встановлено показами потерпілого ОСОБА_8 , наданими в судовому засіданні, дійсно 17.02.2025, приблизно о 21 год. 30 хв., він прийшов додому до ОСОБА_4 , який вже був напідпитку, та під час розпиття алкогольних напоїв, на ґрунті раптового виниклих особистих неприязних відносин, стався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 схопив залізну кочергу, яка стояла біля пічки в кімнаті, та вдарив нею по голові, від чого потерпілий втратив свідомість, а коли прийшов до тями мав численні поранення по руках, обличчю, вся кімната була в крові, а рука була відрубана і висіла на шкірці, при чому обвинувачений не надавав ніякої допомоги потерпілому, швидку викликав приблизно о 5 год ранку, тобто лише коли потерпілий сказав, що йому дуже погано і просив бігти по сусідах кликати на допомогу. Потерпілий зазначає, що прийшов до обвинуваченого без будь-яких поранень, в будинку крім них двох нікого не було. Як встановлено показами свідків, яких допитано в суді, зокрема свідка ОСОБА_9 , приблизно в 5 год ранку 18.02.2025 до нього прийшов ОСОБА_4 , який візуально був в стані алкогольного сп?яніння і попросив викликати ШМД, сказав, що ОСОБА_10 стікає кров?ю. Крім цього, свідок ОСОБА_11 , зазначила, що дійсно, виклик ШМД був здійснений приблизно о 5 год ранку, з її показів вбачається, що коли вона в складі ШМД прибула на місце, в будинку було все залито кров?ю, рука висіла на самій шкірці, потерпілий лежав на дивані з численними пораненнями обличчя, голови, рук, ніяких бинтів ні на руці, ні на столі не було, і жодних медикаментів вона не бачила, слідів надання першої медичної допомоги не було, крім того зазначила, що в будинку були тільки обвинувачений і потерпілий. 3 показів свідка ОСОБА_12 вбачається, що коли в будинку проводили невідкладний обшук інших осіб крім ОСОБА_4 в будинку не було, сам ОСОБА_4 візуально перебував в стані сп?яніння, вся хата, меблі, підлога, стіни були в численних слідах крові, як і одяг, в якому був ОСОБА_4 , в будинку було вилучено ножі і металевий гак зі слідами РБК, а в одному із підсобних приміщень у дворі вилучили сокиру зі слідами РБК. Отже, підсумовуючи вищезазначені покази обвинуваченого, потерпілого, свідків, а також досліджені в судовому засіданні докази встановлено, що потерпілий прийшов до обвинуваченого без тілесних ушкоджень о 21:30, крім них двох в будинку інших осіб не було (доказів протилежного суду не надано) після чого, під час спільного вживання алкогольних напоїв, між ними почався конфлікт, в результаті якого потерпілий отримав численні тілесні ушкодження, включаючи травматичну ампутацію правої кисті. За вказаних потерпілим обставин тілесне ушкодження як ЗЧМТ могло бути нанесено металевим гаком, на якому і містяться сліди крові потерпілого. Те що обвинувачений не наносив різані рани потерпілому ножами, спростовується тим, що на ножах містяться сліди крові потерпілого, також удар сокирою не міг бути нанесений як випадковим знаряддям, оскільки обвинувачений пройшов по кімнаті декілька метрів, взяв сокиру, повернувся до потерпілого який знаходився біля столу в іншій частині кімнати і з достатньою силою наніс удар, яким відчленував праву кисть потерпілого. Після чого, обвинувачений залишив потерпілого стікати кров?ю, не викликав одразу ШМД, ніякої первинної допомоги не надав (доказів іншого суду не надано), і викликав ШМД лише коли потерпілий прийшов до тями і попросив викликати допомогу, аж через 7 годин після нанесення тілесних ушкоджень, крім того сховавши знаряддя вчинення злочину сокиру - у підсобному приміщенні у дворі, а ножі виніс в іншу кімнату з тої, де стався конфлікт. Версія обвинуваченого про те, що, ховаючи ножі і сокиру, він наводив порядок в будинку, не узгоджується з порядком в будинку, що всі бачили під час перегляду відеозапису проведення невідкладного обшуку. Поряд з цим, із фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду, не вбачається в діях потерпілого передбаченої ст.36 КК України наявності такого суспільно небезпечного посягання, яке вимагало заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, тому доводи сторони захисту про перебування обвинуваченого у момент інкримінованих дій у стані необхідної оборони не знайшли свого підтвердження. Так, з висновку СМЕ №43 від 19.02.2025 вбачається, що на тілі обвинуваченого містяться лише легкі тілесні ушкодження, а на тілі обвинуваченого згідно висновку СМЕ №49 від 19.02.2025 численні ушкодження, включно із тяжкими тілесними ушкодженнями, доказів іншого надано суду не було. Отже, фактичні обставини кримінального правопорушення, свідчать про відсутність такого акту суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого, який би за своїми об?єктивними ознаками міг створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди обвинуваченому, що у свою чергу могло викликати у нього невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілому. Таку позицію висловив і ІНФОРМАЦІЯ_4 у своїй постанові у справі №332/875/23 від 07.05.2024. Тобто, поведінка обвинуваченого прямо вказує, на те що він керувався наміром спричинити тяжкі тілесні ушкодження, а не захистити себе від якихось протиправних дій потерпілого. При винесенні вироку та призначенні покарання просить врахувати особистість ОСОБА_4 , те, що він раніше судимий, а саме: 22.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч.1 ст.246 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, не одружений, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, не працевлаштований, стабільного джерела доходу не має, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкоголем, під впливом алкоголю має конфлікти із сусідами, не страждає на тяжкі захворювання, неповнолітніх дітей на утриманні не має. Обставин, які пом?якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до п.1, 13 ст.67 КК України, на думку сторони обвинувачення, є рецидив злочинів та вчинення правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп?яніння. У зв'язку з вищевикладеним, запропонувала призначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України з урахуванням положень ч.1 ст.72 КК України - шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.07.2024 призначити остаточне покарання у розмірі 6 років 1 місяці позбавлення волі. Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту затримання обвинуваченого, з 18.02.2025. Питання щодо речових доказів вирішити на підставі ст.100 КІК України. Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 коштів, витрачених КНП 2ДМЛ №12 на стаціонарне лікування ОСОБА_7 на користь ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 14406 грн. просить задоволити.

Позиція потерпілого.

Потерпілий в судовому засіданні надав показання про те, що йому мали привезти гіпсокартом, який треба було розвантажити. Попередньо ОСОБА_13 погодився допомогти. Сказав, щоб він прийшов до нього і домовимось. 17.02.2025, коли прийшов до обвинуваченого, він ( ОСОБА_14 ) був трохи напідпитку, приніс зі собою чвертку горілки, яку вони і розпили. Просив обвинуваченого припинити пити, щоб він міг заробляти гроші. В розмові згадав за його батьків. Обвинувачений наніс йому травмуючий удар по голові, від якого він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, рука висіла. Попросив ОСОБА_15 відвести його в туалет, він допоміг. Повернувшись, просив його викликати швидку, отямився в реанімації. Обвинуваченого знає з дитинства, вони завжди були в хороших стосунках, ніколи не сварилися. Вважає, що ОСОБА_15 непоганий, але п'є. Конкретизував, що подія мала місце у вищевказаний день, орієнтовно о 21.30 год. Стверджує, що прийшов до обвинуваченого напідпитку, а ОСОБА_4 вже був п'яний. Вважає, що він, напевно, розлютився, через те, що він згадав його батьків. Після першого удару втратив свідомість, тому чим і як його бив обвинувачений далі - не знає. Ножем у хаті обвинуваченого не користувався, скільки всього було ножів, увагу не звертав. На столі було 2 горнятка, 2 стакана, чвертка горілки і більше нічого. Заперечує, що приносив зі собою сало. Заперечує, що наносив ножем удари по столу, обвинуваченому ніколи не погрожував. Лікарям швидкої нічого не пояснював, а чи говорив їм щось обвинувачений - не знає. Спростував показання останнього про те, що він не наносив потерпілому тілесні ушкодження ножем, продемонструвавши, зокрема, на лівій руці шрами від проштрикування, зазначивши, що ОСОБА_4 саме ножем колов йому руку. Просить взяти до уваги, що в нього були поламані ребра, болить голова, він переніс дві операції на око та залишився без правої руки. Просить суд прийняти справедливе і законне рішення.

Позиція сторони захисту.

В судовому засіданні обвинувачений вину не визнав. Надав суду показання про те, що 17.02.2025 був у себе вдома, до нього без запрошення прийшов ОСОБА_7 , якому він був не радий. Останній сказав, що запив і хоче у нього випити. Вони випили по 50 г горілки. Він прав одяг, потерпілий попросив зробити йому каву. ОСОБА_7 сидів і пив спиртне з кавою. Коли побачив, що потерпілий почав вкладатися у нього спати, відмовив йому у цьому, через що потерпілий почав його бити. Під час шарпанини ОСОБА_14 взяв гак біля кухні, яким почав його душити. Просив, щоб потерпілий припинив бійку, однак він взяв ніж, почав ним бити по столу, сказав, що його заріже. Налякавшись, взяв сокиру і хотів вибити нею ніж з рук потерпілого, але попав по руці. Пропонував потерпілому викликати швидку, однак він відмовлявся, ліг спати, а він (обвинувачений) його вкрив. Просидів біля потерпілого 3 години. Потерпілий прийшов до тями і сказав, що йому дуже погано, але просив сказати, що його побили ТЦК. Побіг по швидку, працівникам швидкої також сказав, що потерпілого побило ТЦК.

ОСОБА_7 знає з малечку, завжди були в добрих стосунках, конфліктів між ними не було. Потерпілий бував у нього часто, поводився завжди пристойно. На той час проживав сам (обвинувачений), не працював, вживав алкоголь, але не запивав. Стверджує, що в день, коли мала місце подія, до приходу потерпілого алкоголю не вживав, а з ним випив одну рюмку - 50 г. Події того дня пам'ятає добре. Потерпілий сказав, що прийшов поспілкуватися, просив, як привезуть гіпсокартон - допомогти йому розвантажити. Уточнив, що потерпілий прийшов до нього о 19.00 год. без видимих тілесних ушкоджень та слідів крові на ньому. Стверджує, що коли ОСОБА_7 лежав зверху на ньому, відбивався від нього руками, вирвав у нього гак і не спеціально, наносив потерпілому удар гаком по голові. Ножі були на столі. Перед приїздом швидкої, стакани, пляшку і ножі придбав у кухні, а стіл повитирав. З приводу сокири пояснив, що вона стояла біля печі в кімнаті, де вони сиділи, наміру поранити потерпілого не мав, хотів сокирою вибити в нього з рук ніж. Сокиру не ховав, а виніс її в сарай, де були інші сокири. Удар нею потерпілому завдав 1 раз, після чого він ніж випустив, почала текти кров. Якуц ходив, а він сказав йому сісти, перемотав руку. Коли ходив по швидку, потерпілий виходив у туалет і пов'язка впала. Ножами потерпілого не різав, хіба коли виривав гак від нього. Все відбулось дуже швидко. Свій вчинок розцінює з жалем. Таких наслідків не хотів. Стверджує, що потерпілий вдарив його кулаком в ліве око, а він, відповідно, взяв ОСОБА_7 за куртку, щоб вивести з хати. Щоб вирвати гак у потерпілого - крутився і тому тим гаком, попадав по голові потерпілого. Стверджує, що гак має і колючу, і ріжучу поверхню. Коли встали, в потерпілого все обличчя було в крові, а коли лежав під ОСОБА_16 , кров з потерпілого капала на нього. Якуц встав сам, сів за стіл, взяв ніж з коричневою ручкою в праву руку і бив ним по столу, говорячи: «Рижий, я тебе зараз вб'ю». Стверджує, що рука потерпілого з ножем була в повітрі, коли вдарив по ній сокирою і руку прибив до стола. Під час події з сокирою вони обоє стояли.

Вважає, що його захист був необхідною обороною, не мав наміру калічити, а мав за мету захистити себе. Просить суд визнати, що перебував у стані необхідної оборони та перекваліфікувати його дію на ст.124 КК України, оскільки вважає, що шкода сталася в процесі захисту і вийшла за межі лише через небезпечний напад.

Захисник - адвокат ОСОБА_6 позицію свого підзахисного підтримав. Просить суд взяти до уваги, що свідок працівник котельні, допитаний судом, був у неприязних відносинах з ОСОБА_4 . Його підзахисний не наносив потерпілому ушкоджень ножами, а кров ОСОБА_7 на них опинилася вже після удару сокирою по руці останнього. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_4 на ст.124 КК України та з урахуванням попереднього вироку призначити його підзахисному покарання у виді позбавлення волі не більше 1 рік і 5 місяців. Також вважає, що заявлена потерпілим до відшкодування шкода є надмірною, а тому просить призначити до стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого кошти в межах 80000 грн.

Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд встановив, що в діях ОСОБА_4 наявний склад злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і такий доведено дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025141110000155 від 18.02.2025 згідно з яким 18.02.2025 о 09:06 до Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшло повідомлення про те, що 18.02.2025 до Дрогобицької МЛ 1 швидкою медичною допомогою доставлений громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , із діагнозом: відрубана верзня права кінцівка, ЗЧМТ, струс ГМ та тупа травма органів черевної порожнини. Потерпілого було госпіталізовано із будинку АДРЕСА_1 , у якому спільно вживав алкоголь із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; (Том 1 а.с. 139)

-протоколом обшуку старшого слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 від 18.02.2025, в якому встановлено, що обшук проводився за адресою: АДРЕСА_1 та відеозаписом до нього, проглянутим в судовому засіданні, відповідно до яких під час проведеного обшуку виявлено та вилучено: дві сокири, одна з яких зі слідами РБК з дверей, що ведуть на кухню із зовнішньої сторони, ніж зі слідами РБК, 4 недопалки від сигарет, два ножа, з рожевим руків'ям зі слідами РБК та полімерним темно-коричневим руків'ям зі слідами РБК, змив РБК з підлоги кухні, три пляшки з-під горілки, з надписом «горілка гайдамацька», «pervak» та «smerekova vodka», змив РБК з дверної рами, змив РБК з підлоги, змив РБК зі стіни плити в кімнаті №2, деформований металевий гак зі слідами РБК, матерчату рукавицю чорного кольору зі слідами РБК, мобільний телефон «gigaset», куртку чорного кольору зі слідами РБК, джинсові штани зі слідами РБК, взуття 42 розміру зі слідами РБК, наволочку з подушки зі слідами РБК; (Том 1 а.с.142-150)

- ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.02.2025 про надання дозволу на проведення вищевказаного обшуку; (Том 1 а.с.156-157)

-інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №413775898 згідно з якою житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_18 ; (Том 1 а.с.151)

-повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00049542337 від 18.02.2025, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_19 та ОСОБА_18 ; ; (Том 1 а.с.152-154)

-довідкою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 18.02.2025 №248 про те, що згідно погосподарської книги №5 ІНФОРМАЦІЯ_9 на 2011-2015 рр., номер об'єкта АДРЕСА_2 зроблено запис, де власником будинку є ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син; ; (Том 1 а.с.155)

-протоколом огляду місця події ст.слідчого Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_20 від 18.02.2025, згідно з яким у кімнаті ІНФОРМАЦІЯ_12 на АДРЕСА_3 оглянуто одяг, в якому поступив до лікарні потерпілий ОСОБА_7 , а саме: покривало в різнокольоровий відтінок; курточка балонова темно-синього кольору з емблемою «BMW» зі слідами РБК; светер сірого кольору на замок, зі слідам РБК; спортивні штани світло-сірого кольору в зелену та синю полоски, зі слідами РБК; футболка сірого кольору з написом «Toronto» (розірвана), зі слідами РБК; кофта темно-сірого кольору (розірвана), зі слідами РБК; підштанники чорного кольору; пара шкарпеток сірого кольору; одна рукавиця чорного кольору; хрестик з металу сірого кольору на чорній нитці; (Том 1 а.с. 163-166)

-протоколом проведення слідчого експерименту слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ст.лейтенанта поліції ОСОБА_21 , проведеного за добровільною згодою ОСОБА_4 та в присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , з фототаблицею та відеозаписом, проглянутим в судовому засіданні. Під час слідчого експертименту підозрюваний ОСОБА_4 пояснив та показав, що приблизно о 19.00 год. він сам перебував у будинку, в якому проживає і до нього прийшов ОСОБА_24 , який приніс зі собою пляшку горілки 0,250 г, кефір та каву. Вони сиділи за столом, ОСОБА_4 ліворуч, а ОСОБА_7 праворуч, на відстані трішки більше витягнутої руки, випивали. Між ними була спокійна розмова, однак раптово виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_24 наніс ОСОБА_4 удар кулаком лівої руки в обличчя - в праву щоку, під оком. У відповідь ОСОБА_4 схопив ОСОБА_7 обома руками за верхній одяг, потягнув на себе, та вони разом упали на підлогу. Між ними почалась бійка, вони наносили одне одному удари кулаками. Після того як бійка припинилась, ОСОБА_25 повернувся на своє попереднє місце за столом. На столі було 2 ножі, один з яких ОСОБА_7 взяв і двічі вістрям вдарив об стіл, нащо ОСОБА_4 зробив йому зауваження та попросив залишити ножа, а ОСОБА_7 йому відповів: «Рижий, я тебе зараз заріжу». Далі ОСОБА_4 пояснив, що ліворуч від дверей стояла сокира з дерев'яним руків'ям та металевою частиною, яка знаходилась поруч з пічкою. ОСОБА_4 підійшов і взяв сокиру в праву руку і наніс один удар в ділянку зап'ястя правої руки потерпілого, при цьому ОСОБА_7 продовжував сидіти у попередньому положенні. Після удару побачив, що у ОСОБА_7 кровотеча, останній не кричав. На запитання чому на столі під час слідчого експерименту немає слідів крові, ОСОБА_4 пояснив, що він повитирав. Сокиру після удару він кинув на диван позаду себе. Після нанесеного удару він зрозумів наслідки і намагався допомогти ОСОБА_7 : він надав йому вату, бинт і перемотав рану. Після перев'язки рани ОСОБА_7 ліг на диван, а ОСОБА_4 вкрив його двома ковдрами та шубою. Сам момент нанесення тілесного ушкодження мав місце о 22 год. 17.02.2025. ОСОБА_4 запропонував потерпілому викликати швидку, проте той сказав, що не треба. Приблизно о 04 год. 18.02.2025 ОСОБА_7 сказав ОСОБА_4 , що йому дуже холодно, щоб той викликав швидку. Сушко побіг на вулицю, де зустрів кочегара, той і викликав швидку. Коли повернувся додому, ОСОБА_7 сказав, що повідомить поліцію, що ніби то до будинку увірвались 4 невідомих осіб та завдали їм тілесних ушкоджень. Навіщо ОСОБА_7 придумав таку версію, він не знає. ОСОБА_4 повідомив, що ножі він переставив на те місце, звідки такі було вилучено, а сокиру виніс у господарське приміщення, де вона була вилучена працівниками поліції. З приводу слідів РБК на гаку, повідомив, що такі могли потрапити на гак, коли він брав його, щоб вигорнути попіл з печі. Повідомив, що удар наносив лише сокирою, більше нічим. Сказав, що сокиру взяв, так як боявся зв себе, він захищався, він цілився по ножу, щоб вибити такий з руки. Наміру нанести тілесне ушкодження у нього не було. Салфетки, якими витирав кров - кинув у піч; (Том 1 а.с.196-207)

-протоколом тимчасового доступу до речей ст.слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_26 від 21.03.2025 на підставі якого отримано тимчасовий доступ до медичної картки стаціонарного хворого №02220; (Том 1 а.с.214)

-висновком судово-медичного експерта №49, складеним за результатами проведеної судово-медичної експертизи, призначеної на підставі постанови старшого слідчого СВ Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_26 , яким встановлено, що при судово-медичній експертизі у громадянина ОСОБА_7 : виявлені наступні тілесні ушкодження: травматична ампутація правої кисті на рівні променево-зап?ясного суглобу, садна на маківці голови, в правій лобній ділянці, на спинці носа: різані рани на правій брові, на правій щоці, на зовнішньо-бічній поверхні лівого передпліччя, на тильній поверхні дистальних фаланг I-го, 2-го та 3-го лівих пальців, синці під обома очима, за даними медичної документації: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, консолідований перелом кісток носа. Тілесне ушкодження у вигляді травматичної ампутації правої кисті на рівні променево-зап?ясного суглобу виникло при контакті із гострим рубляче-ріжучим предметом з достатньої для виникнення вказаного ушкодження силою незадовго до моменту госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_13 №1 18.02.2025р.: має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою стійкої втрати працездатності більше за одну третину. Тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку виникло при дії (удар) твердого (их) тупого(их) предмета (ів) незадовго до моменту госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_14 №1 18.02.2025: має ознаки ЛЕГКОГО тілесного ушкодження. що викликало короткочасний розлад здоров?я. Тілесні ушкодження у вигляді і саден виникли при лії (удар. тертя) твердого (их) тупого(их) предмета (ів). в термін 6-8 днів до моменту огляду: мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді синців виникли при дії (удар) твердого (их) тупого(их) предмета (ів). в термін 6-8 днів до моменту огляду. зокрема незадовго до моменту госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_13 №1 18.02.2025: мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді різаних ран виникли при контакті із гострим ріжучим предметом з достатньої для виникнення вказаного ушкодження силою незадовго до моменту госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_14 18.02.2025: мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я. Тілесне ушкодження у вигляді консолідованого перелому кісток носа виникло при дії (удар) твердого (их) тупого(их) предмета (ів) в термін 21-56 днів до моменту госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_14 №1 18.02.2025: має ознаки ЛЕГКОЮ тілесного ушкодження, що викликало короткочасний розлад здоров?я. Відсутність специфічних характерних особливостей вище описаних тілесних ушкоджень не дає можливості дати відповідь про морфологічні особливості травмуючих знарядь та про напрямок руху травмуючого знаряддя відносно тіла ОСОБА_7 (а.с.216-217)

-висновком експерта №159/2025-мг від 19.03.2025, згідно з яким із змивів з поверхні власне сокири, вилученої при проведенні невідкладного обшуку місця події, а саме з підсобного приміщення подвір'я АДРЕСА_1 виявлено кров людини і отримано препарати ДНК чоловічої статевої належності, встановлено їх генотип. Проведеним молекулярно-генетичним порівняльним аналізом виявлено співпадіння встановлених генотипів у вищевказаних об'єктах із генотипом потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , з ймовірністю не менше 99,(9) 1%; (Том 1 а.с.229-232)

-висновком експерта №160/2025-мг від 20.03.2025, згідно з яким із змивів з поверхні руків?я ножа з рожевим руків?ям (об?єкт №1) та із змивів з поверхні леза ножа з рожевим руків?ям (об?єкт №2), вилученого при проведенні невідкладного обшуку місця події, а саме: з кухні буд. АДРЕСА_1 , виявлено кров людини і отримано препарати ДНК чоловічої статевої належності, встановлено їх генотип. Проведеним молекулярно-генетичним порівняльним аналізом виявлено співпадіння встановлених генотипів у вищевказаних об?єктах із генотипом потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , з ймовірністю не менше 99,(9)1%. Із змивів з поверхні руків?я ножа з коричневим руків?ям (об?єкт №3), вилученого при проведенні невідкладного обшуку місця події, а саме з кухні буд. АДРЕСА_1 , виявлено кров людини і отриманов препарати ДНК чоловічої статевої належності, з частково змішаним генотипом. У виявленому генотипі присутній генотип потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 . Із змивів з поверхні леза ножа з коричневим руків?ям (об?єкт №4), з поверхні руків?я і леза ножа з синім руків?ям (об?єкти №Ne5,6), вилучених при проведенні невідкладного общуку місця події, а саме: з кухні буд. АДРЕСА_1 , отримано препарати ДНК дуже низької концентрації, що виявилися непридатними для молекулярно-генетичного дослідження. (Том 1 а.с.234-237)

-висновком експерта №158/2025-мг від 19.03.2025, згідно з яким із змивів з поверхні власне гаку (об'єкт №2), вилученого при проведенні невідкладного обшуку місця події, а саме: з кімнати АДРЕСА_4 , виявлено кров людини і отримано препарати ДНК чоловічої статевої належності, встановлено їх генотип. Проведеним молекулярно-генетичним порівняльним аналізом виявлено співпадіння встановлених генотипів у вищевказаних об'єктах із генотипом потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , з ймовірністю не менше 99,(9)1%. (Том 1 а.с.239-242)

- протоколом проведення слідчого експерименту старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_26 від 18.03.2025, проведеного в АДРЕСА_1 за участю потерпілого ОСОБА_7 з відеозаписом до нього, проглянутим в судовому засіданні, згідно з якими слідчий експеримент проводився в будинку обвинуваченого, на якому потерпілий пояснив, що прийшов до ОСОБА_4 17.02.2025 о 21.30 год., щоб він допоміг йому на наступний день розвантажити машину з гіпсокартоном. Двері в будинок були відчинені, ОСОБА_4 вже був п'яний, потерпілий приніс зі собою чвертку горілки, яку вони, сівши за стіл - випили. Він сказав до ОСОБА_4 : «Ти такий хороший чоловік, для чого ти п'єш? Маму свою цим довів». ОСОБА_4 взявши лопатку, наніс йому удар по голові, сокири перед цим бачив. Від удару втратив свідомість, а прийшов до тями вже на ліжку, рука висіла. Попросився в туалет і ОСОБА_4 допоміг йому вийти. Повернувшись, ліг на ліжко і втратив свідомість, прийшов до себе коли вже була швидка. До цього, з ОСОБА_15 у них були добросусідські відносини. Крім них в будинку нікого не було, ОСОБА_15 , коли він прийшов до нього, вже був п'яний, а сам він перед цим алкоголь вживав обід. Пригадує, що коли впав на ліжко, просив Сушка бігти по допомогу, бо помирає. Коли приїхала швидка, знову втратив свідомість. (Том 1 а.с.245-247)

-висновком експерта №87 від 27.03.2025 за даними матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12025141110000155 від 18.02.2025 при судово-медичній експертизі на основі даних слідства, зокрема із протоколу проведення слідчого експерименту та відеозапису слідчого експерименту від 19.02.2025, що було показано підозрюваним ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту від 19.02.2025 допускається можливість виникнення травматичної ампутації правої кисті на рівні променево-зап'ясного на тілі ОСОБА_7 , то способу та механізму їх виникнення під час проведення слідчого експерименту від 19.02.20225 показано не було. При судово-медичній експертизі на основі даних слідства, зокрема із протоколу проведення слідчого експерименту та відеозапису слідчого експерименту від 18.03.2025, що було показано потерпілим ОСОБА_7 допускається можливість виникнення саден на маківці голови, в правій лобній ділянці та закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку в результаті удару металевою лопаткою. Стосовно можливості виникнення інших тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_7 то способу та механізму їх виникнення під час проведення слідчого експерименту від 18.03.2025 показано не було. (Том а.с.248-249)

-висновком експерта №300/2025-ім від 27.02.2025 на підставі даних судово-медичного дослідження речових доказів встановлено: кров ОСОБА_7 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, з супутнім антигеном - Н за ізорсерологічною системою АВО. Кров ОСОБА_4 відноситься до групи О, з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізорсерологічною системою АВО. В слідах, на джинсових штанах громадянина ОСОБА_4 , (об?єкти №14,16,17), виявлена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, з супутнім антигеном-Н за ізосерологічною системою АВО, яка може походити від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові за ізосерологічною системою АВО, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_7 . В слідах, на балоновій куртці (об?єктів №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12), на джинсових штанах (об?єкт №13,15), на футболці (об?єкт №19) - речах громадянина ОСОБА_4 , виявлена кров людини і антигени В і Н ізосерологічної системи АВО, які можуть походити від будь-якої особи з групою крові відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, з супутнім антигеном Н. У випадку змішування слідів крові від двох і більше осіб ними можуть бути люди з групами В з супутнім антигеном Н або без нього та групою 0 за ізосерологічною системою ABO. Таким чином походження крові від потерпілого ОСОБА_7 , та від підозрюваного ОСОБА_4 , не виключається. В слідах на шапці громадянина ОСОБА_4 , (об?єкт №18), крові не виявлено. (Том 2 а.с.3-9)

-висновком експерта №43 від 19.02.2025, згідно з яким у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження: синець та садна на його фоні в ділянці правої очниці, синець в лівій передвушній ділянці, садна в ділянці правої китиці. Вказані ушкодження виникли внаслідок ударної взаємодії з тупими твердими предметами, в термін, вказаний обстежуваним, тобто 18.02.2025 і відносяться до легкого ступеня тяжкості. (Том 2 а.с.34)

-показаннями свідка ОСОБА_9 , який розповів суду про те, що працює у котельні з 21.00 год до 09.00 год. В день, коли мала місце подія, орієнтовно о 4:40 год. прийшов ОСОБА_4 , просив телефон. Пояснив, що ТЦК і поліція так побили потерпілого, що він стікає кров'ю. Сказав, що потерпілий, їх «послав» і вони його побили, а швидкій сказав, що це він (обвинувачений) відрубав руку потерпілому або палець. Це свідок і пояснив, викликаючи швидку. ОСОБА_4 виглядав переляканим;

- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що вона є парамедиком екстреної медичної допомоги. 17.02.2025 заступила на нічну зміну о 20.00 год. Орієнтовно о 5:00 год поступив виклик, що травмовано руку. Швидку медичну допомогу зустрів обвинувачений. На запитання що сталося, не хотів відповідати, потім сказав, що відрубали руку потерпілому. На запитання «хто?», відповів, що поліція і ТЦК. У кімнаті будинку побачила потерпілого, кисть правої руки якого висіла на шкірі, було видно відрубані кістки. Кровотечі не було, що вказувало на те, що травма отримала давно і організм затромбував рану. На підлозі була калюжа крові, кров була на стінах і дверях. Потерпілий лежав на дивані, був вкритий, рука вкрита не була. У потерпілого була побита голова, синюшного кольору і дуже сильно опухла. Також він скаржився на біль в ділянці печінки і правого ребра. На обвинуваченому візуально тілесних ушкоджень свідок не бачила. На запитання коли це сталося, обвинувачений їй відповів, що о 22 год. Без надання медичної допомоги такі травми, як черепно-мозкова і відрубана кінцівка, могли привезти до смерті, тому відразу почала вливати фізрозчин. На запитання адвоката відповіла, що потерпілий був у свідомості і підтверджував те, що сказав обвинувачений, а саме: що його побили поліція і ТЦК;

-показаннями свідка ОСОБА_27 , який є оперуповноваженим кримінальної поліції дав показання про те, що 17.02.2025 заступив на чергування. Орієнтовно о 5 год. ранку 18.02.2025 надійшов виклик в с.Опака Дрогобицького району. Першою приїхала патрульна поліція з Борислава, а потім вже була викликана група. Пам'ятає, що у будинку, звідки надійшов виклик, у кімнаті справа на підлозі було багато крові. Потерпілий лежав на ліжку, вкритий великою кількістю незрозумілих речей. Плями бурого кольору були на підлозі, дверях, стінах. Пам'ятає, oдяг обвинуваченого також був у плямах бурого кольору. Обвинувачений стверджував, що потерпілого побили люди у формі. Поліція відпрацювала дану версію, однак вона не підтвердилася. Обвинувачений був в стані алкогольного сп'яніння. Був одягнутий у сині джинси і куртку балонову чорну. Стверджував, що люди у формі побили тільки потерпілого. Пам'ятає, що на руках та джинсах в обвинуваченого також була кров. В будинку знайшли кочергу у виді металевого прута, яка була погнута і в крові. В господарському приміщенні будинковолодіння знайшли сокиру, яка теж була зі слідами крові. У кінці обшуку, обвинувачений пішов геть, покинувши місце події, а за 30 хв його затримали. Вказав на те, що стан будинку не давав можливості визначити чи була там боротьба, оскільки в будинку було досить брудно;

-показаннями судового експерта ОСОБА_28 , даними одночасно з оглядом в судовому засіданні речових доказів, відповідно до яких експерт повідомив суду, що має стаж роботи 8 років. Підтримав викладене у висновку, одночасно конкретизував:

1.Під час огляду речового доказу металевого гака, вилученого з кімнати №2 будинку обвинуваченого, пояснив, що тілесні ушкодження черепно-мозкова травма та струс головного мозку, зафіксовані у потерпілого можливі від удару вказаним гаком, при застосуванні необхідної сили, а різані рани - ні, оскільки на знарядді відсутня ріжуча кромка. На речовому доказі наявні сліди РБК, які згідно висновку експерта є кров'ю потерпілого;

2.Три ножі, вилучені з кухні будинку обвинуваченого, два з яких, на думку сторони обвинувачення, мають відношення до злочину. Ножі мають чіткі сліди РБК на лезі та руків'ї, зокрема, ніж з рожевим руків'ям згідно експертизи на самому руків'ї і лезі має сліди РБК, які є кров'ю потерпілого. А ніж з коричневим руків'ям - на руків'ї має кров потерпілого, а на лезі - сліди непридатні до генетичного дослідження. На запитання, чи могли різані рани, зафіксовані у потерпілого, виникнути від даних ножів, експерт відповів ствердно. На запитання чи можна розмежувати поверхневі різані рани потерпілого, відповів, що ні. Водночас обвинувачений нанесення вказаними ножами тілесних ушкоджень потерпілому - категорично заперечив,

3.Сокира з дерев'яним руків'ям зі слідами РБК по всій поверхні, вилучена з будинку обвинуваченого, на думку експерта, могла бути знаряддям, що спричинило травматичну ампутацію правої кисті потерпілого. Травма могла утворитися і від одного удару такою сокирою, при цьому необхідна значна сила, чіткий, з достатньою силою удар і необхідно замахнутися. Від простого відмахування сокирою така травма утворитися не могла, як і не могла утворитися від падіння з власної висоти. Ампутація кінцівки можлива, якщо вона лежала на столі. Як стояла в цей момент рука потерпілого не має значення. Ампутація можлива коли лезо сокири прибило руку до твердої поверхні, в даному випадку - стола.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені в ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву в своїй належності та допустимості не викликають.

Загальна характеристика складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.

Тілесні ушкодження - це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів.

Ознакою тяжкого тілесного ушкодження є небезпека для життя в момент заподіяння.

Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене поданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

Обов'язковою ознакою цього злочину є потерпілий. Ним може бути лише людина - громадянин України, особа без громадянства, іноземець.

Враховується висновок експерта про наявність у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

З огляду на вік обвинуваченого ОСОБА_4 , а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність обвинуваченого (обмежену осудність) або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що останній є суб'єктом цього злочину.

Суб'єктивна сторона завдання тілесних ушкоджень характеризується прямим або непрямим умислом.

Прямим є умисел - якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Висновки суду.

За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочинів, інкримінованих обвинуваченій, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

У справі «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A №303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінальних правопорушень та приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України в судовому засіданні доведена повністю.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним:

факт умисного заподіяння обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а отже вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Вказаний висновок судом зроблений поза розумним сумнівом, а тому, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_4 повністю доведена в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.121 КК України.

Щодо позиції сторони захисту про наявність в діях обвинуваченого необхідної оборони, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно із ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу кримінального правопорушення, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Водночас, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

У даному випадку, суд бере до уваги знаряддя вчинення кримінального правопорушення, те, що ударом сокири обвинувачений відрубав потерпілому кінцівку, тривалість конфлікту та заподіяння під час такого ряду тілесних ушкоджень. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність прямого умислу в діях обвинуваченого та те, що він чітко усвідомлював, беручи в руки сокиру, ножі та металеву кочергу з колючою поверхнею, суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Судом ставиться під сумнів твердження обвинуваченого, що він оборонявся, оскільки доказів наявності у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, які б відповідали версії обвинуваченого та були хоч частково співмірні з тілесними ушкодженнями, наявними у потерпілого, не представлено, як і доказів, зокрема, того, що потерпілий його душив, чи що взагалі між ними мала місце бійка, або шарпанина.

А отже, із фактичних обставин, встановлених під час розгляду судом, не вбачається в діях потерпілого ОСОБА_7 передбаченої ст.36 КК України наявності такого суспільно небезпечного посягання, яке вимагало заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, тому доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_4 у момент інкримінованих дій у стані необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження, як і не знайшли свого підтвердження факти вчинення потерпілим дій, які могли б бути розцінені обвинуваченим як посягання на його охоронювані законом права та інтереси, а також створення реальної загрози заподіяння тяжкої шкоди.

Водночас, судом береться до уваги висновок експерта №49, яким встановлено наявність у потерпілого наступних тілесних ушкоджень: травматична ампутація правої кисті на рівні променево-зап?ясного суглобу, садна на маківці голови, в правій лобній ділянці, на спинці носа: різані рани на правій брові, на правій щоці, на зовнішньо-бічній поверхні лівого передпліччя, на тильній поверхні дистальних фаланг I-го, 2-го та 3-го лівих пальців, синці під обома очима, за даними медичної документації: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, консолідований перелом кісток носа. Тілесне ушкодження у вигляді травматичної ампутації правої кисті на рівні променево-зап?ясного суглобу виникло при контакті із гострим рубляче-ріжучим предметом з достатньої для виникнення вказаного ушкодження силою незадовго до моменту госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_13 №1 18.02.2025р.: має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою стійкої втрати працездатності більше за одну третину. Тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку виникло при дії (удар) твердого (их) тупого(их) предмета (ів) незадовго до моменту госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_14 №1 18.02.2025: має ознаки ЛЕГКОГО тілесного ушкодження. що викликало короткочасний розлад здоров?я. Тілесні ушкодження у вигляді і саден виникли при лії (удар. тертя) твердого (их) тупого(их) предмета (ів). в термін 6-8 днів до моменту огляду: мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді синців виникли при дії (удар) твердого (их) тупого(их) предмета (ів). в термін 6-8 днів до моменту огляду. зокрема незадовго до моменту госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_13 №1 18.02.2025: мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді різаних ран виникли при контакті із гострим ріжучим предметом з достатньої для виникнення вказаного ушкодження силою незадовго до моменту госпіталізації в ІНФОРМАЦІЯ_14 18.02.2025: мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.

Також суд бере до уваги покази експерта, які в сукупності з вищевказаним висновком спростовують версію обвинуваченого про невикористання ним ножів під час нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки, як ствердив експерт, і не спростовано стороною захисту, гак не мав ріжучої поверхні і не міг спричинити ряду тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого. Ушкодження ОСОБА_7 і не могли бути нанесені, якщо б обвинувачений лежачи під потерпілим, вказаний гак виривав у нього.

Крім цього, удар сокирою, ОСОБА_4 , як підтвердив експерт, заподіяв потерпілому із значною силою, чітко і з необхідним замахом, що спричинило травматичну ампутацію правої кисті потерпілого. Тобто така поведінка обвинуваченого та важкість тілесних ушкоджень, зафіксованих у потерпілого, а також відсутність будь-яких співмірних тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 прямо вказують на умисел останнього, спричинити тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_25 , а не захистити себе від якихось протиправних дій останнього.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити й про те, що з об'єктивної сторони дане кримінальне правопорушення характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти таку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

У свою чергу, відповідальність за ст.124 КК України передбачена за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Вирішуючи питання про спрямованість умислу винуватого, необхідно зважати на сукупність всіх обставин вчиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, характер поранень, заподіяних потерпілим, а й спосіб вчинення злочину, засоби і знаряддя злочину.

Тому встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , свідчать про відсутність такого акту суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого ОСОБА_7 , який би за своїми об'єктивними ознаками міг створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди обвинуваченому ОСОБА_4 , що у свою чергу могло викликати в останнього невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілому.

Даний висновок суду кореспондується з правовими висновком, викладеними Верховним Судом у постановах у справі №154/215/19 та у справі №332/875/23.

З урахуванням наведеного, підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статями Кримінального кодексу України суд не вбачає.

Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

При цьому, обираючи конкретний вид та міру покарання за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнано винним, суд враховує загальні засади призначення покарання, а саме: призначає покарання у межах, встановлених санкцією ч.1 ст.121 КК України, керується при цьому положеннями Загальної частини КК України, а саме:- нормами, що регламентують цілі, систему покарань (ст.ст.50, 51 КК України), підстави, порядок, межі та особливості застосування окремих його видів (ст.ст.53-64 КК України), а також регулюють інші питання, що пов'язані з призначенням покарання та здатні вплинути на вибір судом певного його виду і міри (ст.ст.52, 67-72 КК України);враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом'якшують та/або обтяжують покарання.

Відповідно до ч.3 ст.52 КК України, за одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене санкцією статті Особливої частини КК України. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених КК України.

Так, санкція ч.1 ст.121 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №182/9765/14-к зазначено, що призначаючи покарання, суд має вивчити та врахувати, зокрема, посткримінальну поведінку винної особи, з метою додержання принципу справедливості при призначенні покарання та відповідного мотивування обраної міри покарання у вироку суду.

Обираючи вид і розмір основного покарання, суд виходить з таких міркувань:

суд, оцінюючи поведінку обвинуваченого після вчиненого кримінального правопорушення, критично оцінює твердження ОСОБА_4 про те, що він намагався надати потерпілому першу медичну допомогу, наклавши пов'язку, оскільки дане не знайшло свого підтвердження під час розгляду кримінального провадження та фактично, спростовано показаннями медичного працівника про те, що рана на руці була відкритою настільки тривалий час, що аж затромбувалася. Будь-яких слідів, залишків медикаментів чи медичних матеріалів органом досудового розслідування у письмових та відео доказах зафіксовано не було.

Крім цього, судом береться до уваги, що обвинувачений викликав швидку медичну допомогу через значний проміжок часу і тільки після прохання потерпілого. Те, що потерпілий сам просив не викликати медиків також свого підтвердження не знайшло.

Критично суд оцінює і дії обвинуваченого щодо, на думку суду, приховання слідів вчинення кримінального правопорушення, а саме: переміщення ножів зі слідами крові потерпілого, часткове витирання крові серветками, які, як ствердив обвинувачений, ним були викинуті у піч, а також переміщення сокири, якою було нанесено тілесне ушкодження, у господарську будівлю будинковолодіння.

Також суд критично оцінює всі намагання обвинуваченого перекласти свою вину на інших: під час досудового розслідування зафіксовано, що як свідкам ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , так працівникам поліції, обвинувачений повідомив, що потерпілого побили працівники ТЦК і поліції. Поліцією дана версія перевірялась, але свого підтвердження не знайшла.

Показання дані обвинуваченим з приводу надання допомоги потерпілому перемотуючи руку, на думку суду, суперечать показанням свідка - медичного працівника про те, що рана була стільки часу відкрита, що аж запеклася. Також дані показання спростовуються висновком експерта та показанням експерта під час судового розгляду про те, що різані рани потерпілому не могли бути нанесені гаком, оскільки гак не має ріжучої поверхні. Разом з тим, такі могли бути нанесені ножами зі слідами, як встановлено експертом, крові потерпілого, вилученими з місця події.

Намагання ОСОБА_4 висвітлити розвиток подій в своїй інтерпретації, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Разом з тим, показання потерпілого є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами і не викликають сумнівів, зокрема узгоджується із проведеними під відеозапис слідчим експериментом з потерпілим, який досліджено під час судового розгляду.

З таких підстав, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, а також рецидив злочинів.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не знаходиться, за місцем проживання характеризується негативно, не одружений, не працевлаштований.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, спосіб вчинення злочину і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан його поведінки, який своєї вини у вчиненому злочині не визнав, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, а також наявність обставин, що обтяжуючих обставин, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі.

Судом встановлено, що вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.07.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

А тому остаточну міру покарання ОСОБА_4 слід визначити із застосуванням ст.71 КК України за сукупністю вироків.

У відповідності до п.а-1 ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі два дні пробаційного нагляду.

Цивільний позов.

Прокурор звернулась до суду з цивільним позовом до ОСОБА_4 , в якому просить стягнути з нього кошти, витрачені КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Дрогобицької міської ради на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 14406 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вищевказаними протиправними діями ОСОБА_29 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: садна на маківці голови, в правій лобній ділянці, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синців під обома очима, на спинці носа, різані рани на правій брові, на правій щоці, на зовнішньо-бічній поверхні лівого передпліччя, на тильній поверхні дистальних фаланг 1-го, 2-го та 3-го лівих пальців та травматичну ампутацію правої кисті на рівні променево-зап'ястного суглобу, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою стійкої втрати працездатності більше за одну третину. Згідно довідки КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Дрогобицької міської ради №552 від 17.03.2025 ОСОБА_7 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Дрогобицької міської ради з 18.02.2025 по 04.03.2025, тобто 14 ліжко/днів. Загальна вартість його лікування у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Дрогобицької міської ради становить 14406 гривень. У добровільному порядку ОСОБА_4 кошти не відшкодував. Вважає, що витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

09.05.2025 потерпілий ОСОБА_7 подав до суду цивільний позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 в його користь моральну шкоду в сумі 200000 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вищевказаними протиправними діями ОСОБА_4 , якими було завдано йому тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров'я. Під час лікування ним було витрачено значні кошти на придбання ліків та лікарських засобів, витрати на проїзд до м.Львова. Лікування ще не завершилось і він буде змушений відвідувати лікарів і надалі. Стан його здоров'я не дозволяв йому збирати підтверджуючі документи. Завдані тілесні ушкодження унеможливлюють його звичний устав життя, призвели до порушення нормального способу життя, неможливості підробляти та заробляти собі на життя. Звертає увагу й на те, що він зазнав надзвичайно сильного фізичного болю, який відчуває й надалі.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_30 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні просить заявлений ним цивільний позов задоволити в повному обсязі, взявши до уваги те, що він вже переніс 2 операції на праве око, має постійні головні болі, а також те, що йому завдано непоправної шкоди - втрати кисті правої руки.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні цивільні позови визнав частково. Зокрема, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просив суд врахувати, що заявлена ОСОБА_7 сума до відшкодування для його підзахисного є надмірною, а тому просить зменшити її до меж 80000 грн.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільних позовів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до наступного висновку:

Зі змісту ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на звернення до суду за захистом передбачене також статтею 4 ЦПК України, частиною 2 котрої визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Так, за приписами статей 23-24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви у порядку цивільного судочинства надається, з-поміж іншого, керівникам оружних прокуратур. Прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В силу ст.1206 ЦК України особа, котра вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Як роз'яснюється у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 №7 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-51гс14.

Враховуючи причинний зв'язок між злочинними діями відповідача та перебуванням потерпілого на лікуванні у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_18 » Дрогобицької міської ради, а тому ОСОБА_4 зобов'язаний відшкодувати понесенні зазначеним закладом охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого ОСОБА_7 . Такі кошти слід стягнути на користь ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки остання є головними розпорядниками коштів КНП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » Дрогобицької міської ради.

Як вбачається з інформації КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Дрогобицької міської ради від 17.03.2025 №552 ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » ДМР з 18.02.2025 - 04.03.2025 (14 л/день). Вартість одного ліжко-дня в травматологіному відділенні становить 1029 грн, загальна сума витрат складає 14406 грн.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, а тому зі ОСОБА_4 слід стягнути кошти, витрачені КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Дрогобицької міської ради на стаціонарне лікування потерпілого від злочин ОСОБА_7 на користь ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 14406 грн.

З приводу заявленого позову ОСОБА_7 суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Аналіз вищевказаних норм щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. ІНФОРМАЦІЯ_20 , зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. №4 передбачає, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд приймає до уваги тривалість моральних страждань і переживань потерпілого ОСОБА_7 , оскільки втрата кінцівки є непоправимою, глибину фізичних страждань та перенесеного болю, тривалість та необхідність реабілітації, порушення звичного ритму життя, що негативно повпливали на його моральний та психо-емоційний стан.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які зазнав потерпілий, їх тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого слід задоволити в повному обсязі та стягнути зі ОСОБА_4 в користь ОСОБА_7 200000 грн. моральної шкоди.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні - відсутні.

З речовими доказами необхідно поступити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити, в порядку ст.174 КПК України.

Встановлено, що ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.01.2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 18.03.2026.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу слід залишається без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 368 - 371, 373, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71, пп.а-1 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частини покарання за вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.07.2024 та остаточно визначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді 6 (шести) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 18.02.2025.

До вступу вироку в законну силу залишити без змін обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Цивільний позов прокурора Бориславського відділу Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_5 в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 до ОСОБА_4 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Дрогобицької міської ради про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задоволити.

Стягнути зі ОСОБА_4 кошти, витрачені КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Дрогобицької міської ради на стаціонарне лікування потерпілого від злочин ОСОБА_7 на користь ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 14406 (чотирнадцять тисяч чотириста шість) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - задоволити.

Стягнути зі ОСОБА_4 в користь ОСОБА_7 200000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.02.2025 на речі, вилучені 18.02.2025 під час обшуку у приміщенні будинку за місцем проживання ОСОБА_4 , - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.02.2025 на речі, вилучені 18.02.2025 під час обшуку у приміщенні будинку за місцем проживання ОСОБА_4 , - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.02.2025 на речі, вилучені 18.02.2025 під час обшуку затриманої особи ОСОБА_4 , - скасувати.

Речові докази:

-дві сокири, одна з яких зі слідами РБК; змив РБК з дверей, що ведуть на кухню із зовнішньої сторони, ніж зі слідами РБК, 4 недопалки від сигарет, два ножа, з рожевим руків'ям зі слідами РБК та полімерним темно-коричневим руків'ям зі слідами РБК, змив РБК з підлоги кухні, три пляшки з-під горілки, з надписом «горілка гайдамацька», «pervak» та «smerekova vodka», змив РБК з дверної рами, змив РБК з підлоги, змив РБК зі стіни плити в кімнаті №2, деформований металевий гак зі слідами РБК, наволочку з подушки зі слідами РБК, 2 ПЛС зі слідами папілярних візерунків з дверної коробки та дверей кімнати №1, - знищити;

-матерчату рукавицю чорного кольору зі слідами РБК, мобільний телефон «gigaset», куртку чорного кольору зі слідами РБК, джинсові штани зі слідами РБК, взуття 42 розміру зі слідами РБК, - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;

-покривало в різнокольоровий відтінок; курточку балонову темно-синього кольору з емблемою «BMW» зі слідами РБК; светер сірого кольору на замок, зі слідам РБК; спортивні штани світло-сірого кольору в зелену та синю полоски, зі слідами РБК; футболку сірого кольору з написом «Toronto» (розірвана), зі слідами РБК; кофта темно-сірого кольору (розірвана), зі слідами РБК; підштанники чорного кольору; пару шкарпеток сірого кольору; одну рукавицю чорного кольору; хрестик з металу сірого кольору на чорній нитці, - повернути потерпілому ОСОБА_7 ;

-в'язану шапку темно-сірого кольору з написом Thermal, балонову курточку чорного кольору з капюшоном, вимащену речовиною бурого кольору, джинсові штани темно-синього кольору, вимащені речовиною бурого кольору, черевики чорного кольору, футболку сірого кольору, вимащену речовиною бурого кольору - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до ІНФОРМАЦІЯ_21 протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1