Справа № 643/3485/25 Головуючий суддя І інстанції Олійник О. О.
Провадження № 33/818/198/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
23 січня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Малихіної Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Малихіної Н.С. на постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що 23.02.2025 року о 10-47 год. в м. Харків на пр. Ювілейний, 1-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN POINTER, державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою алкотестеру Драгер Алкотест 6820 або проходження огляду в закладі охорони здоров'я в КНП ХОР ОКНЛ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських засобів - відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням захисником ОСОБА_2 на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу.
В своїй апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову судді суду першої інстанції, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що працівники поліції формально провели процедуру огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння. Апелянт вважає, що поліцейським, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення ознаки сп'яніння взагалі не встановлювались, оскільки інспектор патрульної поліції ОСОБА_3 з водієм не спілкувався та знаходився на суттєвій відстані від нього. Разом з тим, на думку сторони захисту, такі ознаки алкогольного сп'яніння водія, як тремтіння пальців рук, а також різке зміна забарвлення шкірного покрову обличчя взагалі не встановлювались та з огляду на відомості відеозапису відсутні.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції захисник підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
На підтримку доводів поданої апеляційної скарги посилався на формальний та упереджений підхід поліцейського щодо проведення всіх процесуальних дій та огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння. Зокрема, на думку сторони захисту, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений з порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію», в тому числі і поліцейськими, які не мали процесуального права здійснювати зупинку поза межами місця патрулювання, визначеного внутрішніми розпорядженнями керівників структурних підрозділів. Крім того, сторона захисту вважає, що працівник поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення взагалі не виявляв ознак сп'яніння, оскільки не проводив огляд водія. Водночас, огляд проводив інший працівник поліції, що, на думку захисника, є порушенням процедури проведення огляду водія.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Малихіною Н.С. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№254346 від 23.02.2025 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 23.02.2025 року о 10-47 год. в м. Харків на пр. Ювілейний, 1-А, транспортним засобом VOLKSWAGEN POINTER, державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою алкотестеру Драгер Алкотест 6820 або проходження огляду в закладі охорони здоров'я в КНП ХОР ОКНЛ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських засобів - відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР.
У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено «надам у суді» що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом протоколу та надано можливість надати пояснення відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, яким ОСОБА_1 скористався на власний розсуд.
Відомостями довідки інспектора УПП в Харківській області ДПП В. Бурикіна встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання водієм вимог Правил дорожнього руху в частині обов'язків водія, є свідомими діями ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв'язку із відмовою водія.
Відомостями направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану сп'яніння встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із його відмовою.
З відомостей рапорту поліцейського вбачається, що 23.02.2025 під час патрулювання надійшло звернення щодо перевірки водія ОСОБА_4 , який начеб то керував транспортним засобом в стані сп'яніння. Після зупинення вказаного транспортного засобу, у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. Водія, якого було відсторонено від керування, було роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який рухався дорогою загального користування, було зупинено працівниками поліції. Під час проведення процесуальних дій в ОСОБА_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. При цьому працівники екіпажу поліції працювали спільно, знаходячись у безпосередній близькості один від одного та від водія, що надавало змогу кожному з них чути та бачити процесуальні дії, які проводились паралельно та мали суттєве значення для складання матеріалів справи. Більш того, водій повідомив працівників поліції, що вживав алкогольні напої напередодні, що підтверджує висновки працівників поліції, щодо наявності ознак алкогольного сп'яніння у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Від проведення законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що сторона захисту клопотала суд першої інстанції ініціювати початок досудового розслідування в порядку ст. 214 КУпАП, а також подала відповідне клопотання суду апеляційної інстанції не можуть бути вирішені в процесуальний спосіб під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, оскільки така процесуальна можливість чинним КУпАП не передбачена. Розгляд скарг та клопотань в порядку КПК України є іншим видом провадження. Водночас належить зазначити, що суди під час розгляду справ мають залишатися безсторонніми та не можуть перебирати на себе права та обов'язки учасників справи, які мали час та можливість на використання своїх процесуальних прав та на виконання процесуальних обов'язків, зокрема і у наданні доказів на які вони посилаються.
Отже, суд встановив, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції або їх упередженості під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок - уникати юридичної відповідальності.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.
З відомостей відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, про що повідомив працівників поліції.
За таких обставин, наявність неспростованих під час апеляційного перегляду відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави стверджувати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення медичного огляду водія на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги стосовно порушення працівниками поліції вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліції» належить вважати безпідставними та суб'єктивними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі , якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що причиною для зупинки стало звернення іншого водія, який проїжджав поруч з автомобілем поліції, щодо підозри у керуванні автомобіля Фольтсваген в стані сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відомості, повідомлені працівникам поліції від стороннього водія, можуть бути та підлягають обов'язковій перевірці шляхом негайного зупинення транспортного засобу, оскільки у разі їх підтвердження факт керування водієм у стані сп'яніння створює небезпеку дорожнього руху та є самостійним складом правопорушення, передбаченим ст. 130 КУпАП. Будь-які зволікання, зокрема і з метою отримання письмових пояснень щодо вчинення можливого правопорушення, може призвести до уникнення водіями відповідальності шляхом зникнення з поля зору працівників поліції. З тих же причин, не має жодного процесуального значення та обставина, що працівники поліції, отримавши повідомлення від учасника дорожнього руху щодо відомостей які можуть впливати на безпеку дорожнього руху, негайно вжили невідкладних заходів з метою його забезпечення, зокрема, як в цьому випадку, шляхом зупинення транспортного засобу поза межами району патрулювання. Більш того, з відомостей відеозапису вбачається, що транспортний засіб рухався дорогою, перпендикулярною дорозі за якою здійснюється розмежування районів, а тому працівники поліції мали об'єктивні підстави зупинити автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .
Виходячи з особливостей фактичних обстави цієї справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що для забезпечення безпеки дорожнього руху, та пов'язаних із нею подальших процесуальних дій компетентних органів, факт зупинення транспортного засобу працівниками поліції чи самостійної зупинки водієм свого автомобілю суттєвого значення не мають. Інакше, водії мали б можливість уникати від відповідальності, встановленої законом. Натомість факт керування транспортним засобом має суттєве значення для притягнення будь-якої особи, зокрема і ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З відомостей рапорту працівника поліції, вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із повідомленням іншого учасника дорожнього руху, щодо керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками сп'яніння. Сам ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що напередодні вживав алкогольні напої.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати суб'єктивними та безпідставними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції порушили порядок огляду водія на стан сп'яніння, оскільки працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, на думку апелянта, не проводив огляд водія є необґрунтованими та суб'єктивними.
Приписами ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП зокрема встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.3 Розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція) вбачається, що ознаками алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння є його повноваженнями.
Разом з тим, відповідно до п. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 №1395 особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, правовим аналізом вищезазначених вимог, передбачена можливість діяти працівникам поліції у складі групи поліцейських (екіпажі), які розподіляючи між собою обов'язки виконують повноваження щодо фіксації правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, зокрема і щодо встановлення ознак сп'яніння у водіїв.
З відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції виконують свої процесуальні обов'язки у складі екіпажу та знаходяться у безпосередній близькості один від одного та від водія зупиненого ними транспортного засобу. При цьому, така відстань вочевидь надає об'єктивну можливість кожному з них чути та спостерігати за діями кожного з членів екіпажу, а також за діями та висловлюваннями водія.
Таким чином, ознаки, виявлені в ОСОБА_1 працівниками поліції на місці події, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та неприродна блідість обличчя знаходять своє підтвердження у відомостях оглянутого відеозапису, де водій вголос зазначає працівникам поліції про те, що напередодні вживав алкогольні напої, а саме пиво. Щодо наявності такої ознаки, як блідості шкірного покрову обличчя сторона захисту зазначала і у своїй апеляційній скарзі, пояснюючи хворобливим станом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги належить вважати необгрунтованими та суб'єктивними.
Оцінюючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Малихіної Н.С. залишити без задоволення.
Постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков