Справа № 645/8419/21 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/84/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
29 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 27 жовтня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221190001014, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 березня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Прийняте рішення щодо долі речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 26 жовтня 2021 року приблизно о 18:40 год., будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебував на території продуктового ринку біля станції метро «Імені О.С.Масельського», розташованого за адресою: м.Харків, пр-т Героїв Харкова (раніше - Московський), 256, де побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_11 , проходячи повз якого зачепив того правим плечем, тим самим штовхнувши потерпілого, від чого між ними виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_8 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, використовуючи фізичну перевагу над ОСОБА_11 , повернувся до потерпілого та умисно зненацька наніс ОСОБА_11 , який в цей момент нахилив голову, щоб підкурити цигарку, і не очікував удару та не спроможний був захищатися, один удар із значною силою правою рукою в область обличчя зліва, яким придав тілу потерпілого прискорення, та від якого ОСОБА_11 впав спиною на землю та втратив свідомість.
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_11 були заподіяні: травма голови з синцями верхнього повіку правого ока, садна потиличної області, масивних крововиливів м'яких тканин лобно-скронєво-потиличної області, оскольчатих переламів основи черепа праворуч, лінійного переламу потиличної кості, з розповсюдженням на основу черепа, крововиливів під тверду та в м'яку мозкові оболонки, контузійне вогнище полюсно-базального відділу лівої лобової частки, забій головного мозку.
Після цього, ОСОБА_8 покинув місце вчинення злочину, виконавши всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до закінчення, а потерпілого ОСОБА_11 було доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова ХМР» у реанімаційне відділення, де ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01.00 год. він помер. Причиною смерті ОСОБА_11 стала тяжка черепно-мозкова травма, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, ускладнена у своїй течії набряком-набуханням головного мозку, двобічною пневмонією.
До початку апеляційного розгляду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подав до апеляційного суду заяву в якій, посилаючись на ст.403 КПК України, відмовилася від апеляційної скарги на вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 березня 2024 року.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Захисник ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування посилається на те, що висновки суду, викладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ОСОБА_8 не мав умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_11 тяжкого тілесного ушкодження, не бажав смерті потерпілого, не передбачав можливості настання таких наслідків, не бачив, що потерпілий втратив свідомість, смерть потерпілого настала тільки через 6 днів після подій у цій справі, у зв'язку з чим дії ОСОБА_8 неправильно кваліфіковані органом досудового розслідування за п.7 ч.2 ст. 115 КК України, а судом першої інстанції - за ч.2 ст.121 КК України.
Зазначає, що показання потерпілої ОСОБА_12 щодо спричинення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_11 , що надані нею під час судового розгляду, суперечать її показанням, що містяться у висновках судово-медичних експертиз. При цьому при проведенні цих експертиз експертом не проводилась наступні дослідження: гістологічне, токсикологічне та імунологічне, що потягло за собою невстановлення патологічного процесу і його зв'язок з настанням смерті потерпілого, підтвердження чи спростування патологічного процесу, виявленого при дослідженні трупу (гістологічне дослідження), не вивчено було гострі і хронічні захворювання померлого, інфекційні захворювання, а також слідчим не було поставлено ряд питань експерту, які впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого.
Крім того, зазначає, що місцевим судом було безпідставно відмовлено у задоволенні її клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи з метою з'ясування усіх обставин, які важливі для правової кваліфікації дій ОСОБА_8 , оскільки допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 не змогла надати відповіді на усі запитання, які були поставлені захисником у своєму клопотанні. Зазначає, що суд також необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про допит іншого експерта.
Водночас вказує на те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проходив військову службу в лавах ЗСУ, має на утриманні матір похилого віку.
Обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок місцевого суду і призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв'язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідністю вироку вимогам ст.ст.370 та 374 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вимоги своїх апеляційних скарг підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Прокурор в судовому засіданні просила апеляційні скарги сторони захисту залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та обвинуваченого, пояснення прокурора, зваживши та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, з урахуванням положень ст.404 КПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом апеляційних скарг обвинувачений та захисник фактично не оскаржують встановлені судом обставини щодо заподіяння ОСОБА_8 одного удару правою рукою в область обличчя ОСОБА_11 , який в цей момент нахилив голову, щоб підкурити цигарку, і не очікував удару та не спроможний був захищатися, однак вважають, що діям обвинуваченого надана неправильна правова оцінка.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про неправильну правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України та необхідності правової кваліфікації його дій саме за ч.1 ст.119 КК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Проаналізувавши матеріали справи, а також зміст оскаржуваного вироку, колегія суддів дійшла висновку, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, повністю та об'єктивно підтверджується дослідженими у ході судового розгляду доказами, які, в свою чергу, є належними, достовірним і допустимими, а також взаємодоповнюючими та, при їх системному аналізі, достатніми для вирішення кримінального провадження.
При цьому, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд обґрунтовано відхилив версію сторони захисту про те, що у ОСОБА_8 був відсутній умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду судом першої інстанції було допитано та надано об'єктивну оцінку показанням, а саме:
- показанням потерпілої ОСОБА_12 , наданими в судовому засіданні, про те, що 26.10.2021 року приблизно о 17.00 год. біля станції метро «Імені О.С. Масельського» її зустрів з роботи її чоловік ОСОБА_11 . Коли ОСОБА_12 разом з чоловіком знаходились біля магазину, то біля них був ОСОБА_8 , якому ОСОБА_11 сказав: «Відійди звідси». Дарія поводився нахабно, підійшов дуже близько, потім почав відходити від потерпілих і дуже швидко та несподівано повернувся і вдарив ОСОБА_11 рукою в область голови у той момент, коли він був нахилений і намагався підкурити цигарку. ОСОБА_12 почала ОСОБА_8 відштовхувати, на що він сказав їй відійти, інакше він її також вб'є. Коли ОСОБА_8 пішов, ОСОБА_12 повернулася до ОСОБА_11 , який був непритомний. Потерпіла побачила у нього кров в усі. Коли ОСОБА_11 прийшов до тями, він підвівся і сів на лавочку. ОСОБА_12 викликала швидку допомогу. У лікарні чоловікові зробили операцію, проте через декілька днів він помер у лікарні не приходячи до тями;
- показанням свідка ОСОБА_14 , наданими в судовому засіданні, яка пояснила, що восени 2021 року працювала у магазинці, в якому реалізуються спиртні напої на розлив. Магазин знаходився на ринку біля станції метро «Імені О.С. Масельського». ОСОБА_8 заходив до магазину, випив приблизно 150 грамів горілки, і пробув там близько 30 хвилин. Про події кримінального правопорушення свідок дізналася вже коли приїхала поліція;
- показанням свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні, зазначив, що працював черговим по ринку біля станції метро «Імені О.С.Масельського». Чергування тривало з 19.00 години вечора і до 07.00 години ранку. Територію ринку чергові обходять ближче до його закриття, десь о 22.00 год. Одного дня він йшов по ринку і ближче до закладів вживання алкогольних напоїв побачив скупчення людей. Бачив жінку та чоловіка, який лежав на землі на спині. На ринку є камери спостереження, про що свідок повідомив оперативним працівникам поліції. Відео було оглянуто в приміщенні чергового;
- показанням свідка ОСОБА_16 , наданими в судовому засіданні, який пояснив, що 26.10.2021 року він шукав ОСОБА_8 на ринку біля станції метро «Імені О.С. Масельського» на прохання старшого брата останнього ОСОБА_17 і став свідком подій даного кримінального правопорушення. Свідок зайшов на територію ринку з боку метро та упізнав ОСОБА_8 . Бачив, як з приміщення магазину вийшли чоловік та жінка і відбулася сварка. ОСОБА_16 одразу зателефонував брату ОСОБА_8 і той попросив проконтролювати ситуацію. Чоловік матюкався на ОСОБА_18 , а жінка одразу після удару накинулася на ОСОБА_8 та почала його за грудки трясти. Свідок не чув, щоб ОСОБА_8 щось жінці говорив. Також сам момент нанесення удару свідок не бачив, а на траєкторію падіння потерпілого не звернув уваги, оскільки знаходився від місця конфлікту на відстані 15-20 метрів. Після того, як ОСОБА_8 вдарив чоловіка, свідок його наздогнав. Усе відбулося так швидко, що він просто не встиг би втрутитися;
- показанням свідка ОСОБА_19 , який в суді першої інстанції пояснив, що 26.10.2021 року в вечірній час біля станції метро «Імені О.С. Масельського» зустрів ОСОБА_8 , який розповів, що в нього стався конфлікт з чоловіком, якого він випадково зачепив плечем, і який висловлювався нецензурно на його адресу. Оскільки ОСОБА_8 був не в гуморі, він вдарив цього чоловіка. А коли на нього накинулася з ляпасами та бранню жінка цього чоловіка, то ОСОБА_18 також відповів їй нецензурною лайкою, повернувся та пішов. Свідок в той же день був опитаний працівниками поліції. Чи був ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння свідок не зміг визначити, можливо трохи і випив. Вів себе ОСОБА_8 так нібито він був «на адреналіні»;
- показаннями експерта ОСОБА_13 , наданими під час її допиту в суді першої інстанції, яка пояснила, що експерт ОСОБА_18 , який проводив експертизи у даній справі чітко відповів, що саме стало причиною смерті потерпілого. У потерпілого згідно експертизи виявлено перелом потиличної кістки, який переходить на основу черепу і пошкодження головного мозку з крововиливами під оболонки головного мозку. Експерт уточнила, що основа черепу в свою чергу не може бути зламана, якщо людину вдарити по голові кулаком чи ногою. Коли людина падає назад на потиличну ділянку голови, то у місці контакту з поверхнею твердою, може утворитися переломи, крововиливи під оболонки головного мозку, проте сам мозок пошкоджується в зоні контрудару спереду. Експерт зазначила, що з самої експертизи слідує, що потерпілий знаходився у спеціалізованому нейрохірургічному відділенні. Згідно експертного висновку потерпілий поступив у відносно задовільному стані зі скаргами на головний біль, була виявлена кровотеча з правого вуха. При наявності такої кровотечі вже можна запідозрити перелом кісток основи черепу. Під час обстеження потерпілому стало зле і йому була зроблена комп'ютерна томографія. Після цього у ОСОБА_11 настало порушення свідомості і пацієнт впав в кому. Бувають і такі випадки, коли людина при ЧМТ може залишатися в свідомості, а потім наростає негативна клінічна картина; крововилив не одразу, а поступово прогресує, наростає обсяг крові у мозку і людина може впасти в кому. По життєвим показникам лікарі прийняли рішення про проведення операційного втручання, оскільки в голові наростав обсяг патологічний рідини. Якщо цей об'єм не видалити, то людина може померти. Після операції, за результатом якої була видалена субдуральна гематома, в післяопераційний період проводиться лікування згідно міжнародних протоколів. Одні люди виживають, інші ні. Покази обвинуваченого ОСОБА_8 на висновки експертизи не вплинуть. З висновків експерта вбачається, що потерпілого рятували одразу, немає такого поняття тут як «втрачений час». Він поступив у лікарню в 19.50, а операцію робили вже у 22.30. Цього часу вистачило для обстеження, постановники діагнозу та операція по життєвим показникам одразу була призначена. ОСОБА_20 прийняв рішення, що судово-гістологічне дослідження в даному випадку не є доцільним. Його проведення висновків експерта не змінило б. Щодо двобічної пневмонії, то експерт пояснила, що пневмонія в даному випадку стала саме ускладненням черепно-мозкової травми потерпілого, а не причиною його смерті.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені показання свідків та потерпілої об'єктивно підтверджуються, узгоджуються та доповнюються ще й відомостями письмових доказів, що досліджені під час судового розгляду, зокрема:
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 жовтня 2021 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_8 , як чоловіка, який 26 жовтня 2021 року близько 20.30 год. за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 256 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження;
- висновком експерта № 12-17/457-А/21 від 12 листопада 2021 року встановлено, що в зв'язку з подіями, можливо 26 жовтня 2021 року, у ОСОБА_11 мала місце травма голови з синцями верхнього повіку правого ока, садна потиличної області, масивних крововиливів м'яких тканин лобно-скронєво-потиличної області, оскольчатих переламів основи черепа праворуч, лінійного переламу потиличної кості, з розповсюдженням на основу черепа, крововиливів під тверду та в м'яку мозкові оболонки, контузійне вогнище полюсно-базального відділу лівої лобової частки, забій головного мозку. Причиною смерті ОСОБА_11 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01.00 год. в лікарні швидкої допомоги, стала тяжка черепно-мозкова травма, ускладнена у своїй течії набряком-набуханням головного мозку, двобічною пневмонією. Травма голови утворилися від впливу тупих твердих предметів, могла виникнути при обставинах, викладених в постанові, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження. За наявними даними встановити кількість травматичних впливів в область голови не представляється можливим. Травма голови утворилася в один період часу внаслідок травматичних впливів зі значною силою в область голови. За наявними даними встановити взаємне розташування постраждалого та нападника в момент спричинення тілесних ушкоджень не представляється можливим. Малоймовірно, що травма голови у ОСОБА_11 стала наслідком мимовільного падіння на тверду поширену поверхню. При надходженні в стаціонар у крові ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в кількості 0,847 проміле, що по офіційній таблиці відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння;
- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 27 листопада 2021 року під час якого потерпіла ОСОБА_12 розповіла та на статисті показала механізм заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень її чоловікові ОСОБА_11 ;
- висновком експерта № 12-23/35/457-А/21 від 06 грудня 2021 року встановлено, що в зв'язку з подіями, можливо 26 жовтня 2021 року, у ОСОБА_11 мала місце травма голови з наявнісю кровопідтьочності верхнього повіку правого ока, садна потиличної області, масивних крововиливів м'яких тканин лобно-скронєво-потиличної області справа, оскольчатих переламів основи черепа праворуч, лінійного переламу потиличної кості, з розповсюдженням на основу черепа, крововиливів під тверду та в м'яку мозкові оболонки, контузійного вогнища полюсно-базального відділу лівої лобової частки, забію головного мозку. Причиною смерті ОСОБА_11 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01.00 год. в лікарні швидкої допомоги, стала тяжка черепно-мозкова травма, ускладнена у своїй течії набряком-набуханням головного мозку, двобічною пневмонією. Травма голови утворилися від впливу тупих твердих предметів, могла виникнути при обставинах, викладених в історії хвороби, а саме: травматичного впливу (удару) в область обличчя з приданням тілу прискорення та подальшим падінням на тверду поверхню з контактом потиличною областю, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Травма голови, яка мала місце в 2020 році не впливала на характер та протікання черепно-мозкової травми, отриманої ОСОБА_11 26 жовтня 2021 року.
З вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував, чому взяв до уваги ці докази, та оцінив їх із дотриманням вимог ст. 94 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, тобто є обґрунтованим.
Не встановлено будь-яких порушень і колегією суддів, оскільки усім доводам, викладеним, зокрема, в апеляційній скарзі захисника, які є аналогічними за своїм змістом доводам, які сторона захисту надала під час судового розгляду в суді першої інстанції та яким надана вичерпна та вмотивована оцінка в оскаржуваному вироку.
Що стосується доводів апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 , оскільки такі містять ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Правова природа кваліфікації злочинів пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: 1) факту вчинення суб'єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.
Розмежування умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК України), і вбивства, вчиненого через необережність (ч.1 ст.119 КК України), здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів.
З об'єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинно-наслідковому зв'язку між собою.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (прямим/непрямим) і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого. За таких обставин суб'єкт злочину усвідомлює можливість настання кінцевого наслідку (смерть потерпілого) в результаті заподіяних тілесних ушкоджень.
На відміну від цього вбивство з необережності може бути вчинене лише при необережній формі вини, яка виступає у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків.
Під час розгляду цього кримінального провадження обвинувачений наголошував, що не мав наміру завдавати потерпілому удар із значною силою в область обличчя і не мав умислу завдати ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, а смерть потерпілого могла настати також і від інших обставин.
Таким чином ОСОБА_8 не заперечував застосування ним до потерпілого фізичного насильства.
В той же час, за висновками проведених експертиз, які у судовому засіданні підтвердила експерт ОСОБА_13 , можливо 26.10.2021 року, у ОСОБА_11 мала місце травма голови з наявністю сінця верхнього повіку правого ока, садна потиличної області, масивних крововиливів м'яких тканин лобно-скронєво-потиличної області справа, оскольчатих переламів основи черепа праворуч, лінійного переламу потиличної кості, з розповсюдженням на основу черепа, крововиливів під тверду та в м'яку мозкові оболонки, контузійного вогнища полюсно-базального відділу лівої лобової частки, забію головного мозку. Причиною смерті ОСОБА_11 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01.00 год. в лікарні швидкої допомоги, стала тяжка черепно-мозкова травма, ускладнена у своїй течії набряком-набуханням головного мозку, двобічною пневмонією. Під час події у цій справі травма голови у ОСОБА_11 утворилася в один період часу внаслідок травматичних впливів зі значною силою в область голови.
При цьому, згідно висновку експерта № 12-23/35/457-А/21 від 06 грудня 2021 року, травма голови, яка мала місце в 2020 році не впливала на характер та протікання черепно-мозкової травми, отриманої ОСОБА_11 26 жовтня 2021 року, а твердження сторони захисту про те, що двобічна пневмонія перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із смертю ОСОБА_11 повністю спростовуються з показаннями експерта ОСОБА_13 , яка пояснила, що пневмонія в даному випадку стала саме ускладненням черепно-мозкової травми потерпілого, а не причиною його смерті.
Судом першої інстанції також правильно взято до уваги пояснення обвинуваченого про те, що на момент вчинення злочину він був спортивно розвиненим, займався, хоча і не професійно спортивною боротьбою, тобто мав фізичну перевагу над потерпілим.
Експерт ОСОБА_13 також під час свого допиту в суді першої інстанції пояснила, що у потерпілого згідно експертизи виявлено перелом потиличної кістки, який переходить на основу черепу і пошкодження головного мозку з крововиливами під оболонки головного мозку. Експерт уточнила, що основа черепу в свою чергу не може бути зламана, якщо людину вдарити по голові кулаком чи ногою. Коли людина падає назад на потиличну ділянку голови, то у місці контакту з поверхнею твердою, може утворитися переломи, крововиливи під оболонки головного мозку, проте сам мозок пошкоджується в зоні контрудару спереду.
Згідно висновку експерта № 12-23/42/457-А/21 від 06 грудня 2021 року, травма голови утворилися від впливу тупих твердих предметів, могла виникнути при обставинах, викладених в протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_21 від 27 листопада 2021 року, а саме - травматичного впливу (удару) в область обличчя з приданням тілу прискорення та подальшим падінням та тверду поверхню з контактом потиличною областю, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
Враховуючи характер дій ОСОБА_8 , який наніс потерпілому ОСОБА_11 удар рукою зі значною силою в область голови, а також з урахуванням того, що потерпілий в цей момент нахилив голову та не спроможний був захищатися, на думку колегії суддів, свідчить про те, що обвинувачений цілком усвідомлював суспільну небезпечність свого діяння та розумів можливий результат нанесення такого удару у виді спричинення тяжкого тілесного ушкодження, і підтверджує наявність у нього неконкретизованого (невизначеного) умислу, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел, прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду.
Таким чином, як убачається з матеріалів кримінального провадження, тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, було безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим умисного зі значною силою удару в ділянку голови потерпілого, а не результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, як вже безпосередньо наслідком таких дій.
Надаючи оцінку всім обставинам кримінального провадження, суд першої інстанції правильно врахував сукупність досліджених обставин про спосіб, силу й локалізацію нанесення удару потерпілому та негативні наслідки, які настали, що свідчить саме про умисел ОСОБА_8 на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_11 , яке спричинило його смерть. Що стосується наслідку у виді смерті потерпілого, то в її настанні є необережна форма вини ОСОБА_8 , оскільки він не бажав та не допускав такого наслідку, проте міг і повинен був усвідомлювати можливість настання смерті потерпілого внаслідок своїх злочинних дій. Саме з урахуванням цього суд першої інстанції цілком правильно визначив кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України.
Таким чином, зазначені обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_8 ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та виключають можливість кваліфікації його дій за ч.1 ст.119 КК України.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року (справа № 689/332/18), незалежно від того, чи є умисел прямим або непрямим, особа повинна нести відповідальність за фактично заподіяну шкоду. Окрім цього, якщо особа бажала заподіяти потерпілому будь-які тілесні ушкодження, в тому числі й ті, що фактично настали, але при цьому не бажала смерті, хоча мала б її передбачити, такі дії охоплюються складом злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Стосовно доводів сторони захисту про те, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону з тієї підстави, що було відмолено у задоволенні клопотання захисника про призначення комісійної судово-медичної експертизи та виклику іншого експерта, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду захисником було заявлене клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи. На вирішення експертів захисник просила поставити наступні питання: 1) чи є травма ОСОБА_11 такою, яка за наслідками безсумнівно веде до смерті; 2) чи сформувалася тяжка черепно-мозкова травма від безпосереднього ударного впливу предметом - руками, ногами в ділянку голови, або це є результатом послідовного травматичного механізму, пов'язаного із нанесенням травматичного впливу по тілу ОСОБА_11 та наступною його травматизацією через падіння на площину; 3) чи були умови для запобігання настання смерті ОСОБА_11 вразі своєчасного надання спеціалізованої висококваліфікованої медичної допомоги лікарями.
Ухвалою суду першої інстанції від 13.02.2024 року у задоволенні клопотання було відмовлено, з наведенням обґрунтованих та вмотивованих висновків, з якими погоджується і колегія суддів. Фактично на зазначені питання містяться відповіді в експертному висновку, а сторона захисту намагається лише їх деталізувати в певному контексті
Колегія суддів також не погоджується з доводами сторони захисту про те, що експертом при проведені судово-медичних експертиз були порушені вимоги, встановлені Правилами проведення судово-медичної експертизи, оскільки не проводилися гістологічне, токсикологічне та імунологічне дослідження, що потягло за собою не встановлення патологічного процесу і його зв'язок з настанням смерті потерпілого тощо, оскільки як зазначила експерт ОСОБА_13 під час свого допиту в суді першої інстанції, проведення судово-гістологічне дослідження в даному випадку не змінило б висновків експерта.
Окрім того, як правильно акцентував суд першої інстанції в оскаржуваному вироку, у матеріалах справи міститься висновок експертизи № 12-17/457-А/21 від 12.11.2021 року, яка була проведена саме за клопотанням сторони захисту, що свідчить про відсутність однобічності з боку сторони обвинувачення при проведенні досудового розслідування у цій справі.
Матеріали справи свідчать також про те, що при призначенні судово-медичних експертиз, досліджених в судовому засіданні, слідчим було надано експерту всі матеріали кримінального провадження, які останніми вивчались та аналізувались, після чого їх визнано достатніми для того, щоб зробити відповідні висновки з приводу поставлених на вирішення експертів питань по обставинам справи.
Судово-медична експертиза (дослідження) трупів у відділах судово-медичної експертизи трупів виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурора та суду.
Відповіді на усі ці питання у висновках експерта, досліджених судом мають місце.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що клопотання обвинуваченого про виклик в судове засідання іншого експерта правомірно відхилене судом, оскільки обґрунтованих підстав для такого виклику сторона захисту не зазначила, а непогодження обвинуваченого з висновками експерта та його показами не може свідчити про некомпетентність останнього.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновки судово-медичних експертиз є мотивованими, науково обґрунтованими, узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, сумнівів не викликають, а тому посилання обвинуваченого на незабезпечення потерпілого ОСОБА_11 своєчасною кваліфікованою медичною допомогою є голослівні та безпідставні.
Щодо доводів захисника про необхідність призначення комісійної судово-медичної експертизи з тієї підстави, що під час слідчого експерименту та судового розгляду потерпіла ОСОБА_12 зазначала про різні механізми заподіяння обвинуваченим тілесного ушкодження, на думку колегії суддів, такі твердження є суб'єктивними та безпідставними, оскільки вони не спростовують висновки судово-медичних експертиз щодо наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_11 , які настали внаслідок протиправних дій обвинуваченого.
В мотивувальній частині вироку судом наведено переконливі докази на підтвердження вини ОСОБА_8 у заподіянні (вчиненні) умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, розкрито їх зміст та надано їм належну оцінку, з якими також погоджується і колегія суддів.
Отже, версія і доводи сторони захисту щодо незгоди з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_8 , неповноти судового розгляду та наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, мають суто суб'єктивний та безпідставний характер, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника.
Достовірність та об'єктивність загальної сукупності наведених у вироку суду першої інстанції доказів не викликають сумнівів, оскільки вони отримані без порушень кримінального процесуального закону, узгоджуються один з одним, належність та допустимість яких, обґрунтовано визнана судом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вмотивованого та обґрунтованого висновку, що ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, а саме заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та така зміна правової кваліфікації покращує становище обвинуваченого.
У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину за ч.2 ст.121 КК України, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки. Судом першої інстанції повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджено усі обставини кримінального провадження та оцінено надані докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки стороною захисту не доведено наявність підстав для виправдання обвинуваченого за пред'явленим обвинуваченням чи скасування оскаржуваного вироку, з урахуванням доводів, наведених в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого.
Отже, версія і доводи сторони захисту про незгоду з оскаржуваним вироком суду першої інстанції в частині правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 мають суто суб'єктивний та безпідставний характер, які повністю спростовуються дослідженим під час судового розгляду доказами у справі.
Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги захисника в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, відомості про особу обвинуваченого, позицію потерпілої, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог ст.50,65 КК України, а саме.
Так, кримінальне правопорушення за ч.2 ст.121 КК України, відповідно до класифікації за ст.12 КК України, є тяжким злочином, обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, зареєстрований як ФОП, на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, згідно з довідкою № 1 від 02.01.2019 року ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 в період з 01.06.2018 по 11.10.2018, з 21.11.2018 по -02.01.2019 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях; за місцем проживання характеризується задовільно.
З виписки № 432 із медичної картки амбулаторного хворого КНП ХОР «ОНД» вбачається, що о 13.25 год. 27.10.2021 року ОСОБА_8 , який пройшов медичний огляд, за результатами якого встановлено діагноз: «Залишкові явища вживання алкоголю. Тверезий».
Також, матеріали справи не містять відомостей, які могли б скомпрометувати потерпілого ОСОБА_11 . Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні характеризувала свого чоловіка виключно з позитивної сторони. Потерпілі є батьками двох неповнолітніх (на той час) дітей 2013 та 2006 року народження.
21 грудня 2023 року потерпіла ОСОБА_12 подала суду заяви, в яких зазначила, що матеріальну шкоду, спричинену діями ОСОБА_8 їй відшкодовано, просила обвинуваченого суворо не карати, покарання призначити на розсуд суду.
Як убачається з висновку судово-психіатричної експертизи № 619 від 29.11.2021 року, ОСОБА_8 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_8 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання, судом визнано добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, судом визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційні доводи сторони захисту про зайву суворість призначеного ОСОБА_8 покарання за злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі, на думку колегії суддів, - є безпідставними, оскільки згідно відомостей кримінального провадження та поданої апеляційної скарги захисника, об'єктивно відсутні нові обставини, які пом'якшують призначене покарання, або які не враховані судом першої інстанції. Захисником також не надано суду апеляційної інстанції доказів, які вказують на невиправдану суворість і несправедливість призначеного покарання.
Крім того, питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Разом із тим, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені змістом статей 409, 414 КПК України, які передбачають повноваження суду апеляційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 12.07.2018 року у справі №745/398/16-к).
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Колегія суддів враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільного небезпечності вчиненого злочину, невідворотні наслідки від вчиненого злочину, позицію потерпілої, відомості про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що призначене покарання ОСОБА_8 є достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 покарання, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а апеляційні доводи сторони захисту щодо неналежного врахування судом відомостей про особу обвинуваченого є безпідставними та повністю спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного вироку.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку, з урахуванням доводів, зазначених в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, а також наданих стороною захисту під час апеляційного розгляду.
Разом з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 405, 407, 411, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4