Іменем України
26 січня 2026 року м. Кропивницький
справа № 405/3012/24
провадження № 22-ц/4809/163/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,
за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Вишня Ганна Вікторівна, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Драний В. В.) від 06.02.2025,
1.Короткий зміст позовних вимог
26.04.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Вишня Ганна Вікторівна, звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про виділ частки у майні, що є їх спільною частковою власністю.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить право власності по 17/100 частці кожному на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належить 2/25 частки у цьому майні, ОСОБА_7 - 1/5 частки, ОСОБА_10 , спадкоємцем якої є ОСОБА_5 - 3/25, ОСОБА_3 - 1/25 частки.
Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 1647,7 кв.м, яка не приватизована і знаходиться у спільному користуванні співвласників.
У позивачів виникла необхідність виділити зі спільної часткової власності частини домоволодіння без втрати його цільового призначення. До того ж фактично співвласники володіють окремими частинами домоволодіння з окремими входами та комунікаціями, кожна із частин може бути виділена і функціонувати як окремий об'єкт нерухомого майна. Проте позивачі не мають можливості розділити належне їм майно на окремі об'єкти нерухомого майна в нотаріальному порядку з причин неврегульованості даного питання між ними, відсутністю добровільної згоди на вирішення даного питання, а тому для безперешкодного користування своїм майном без погодження з іншими співвласниками залишився лише судовий порядок врегулювання поставленого питання, а тому вони вимушені звернутись з даним позовом до суду.
За таких обставин позивачі просили суд про таке:
1) виділити ОСОБА_1 в натурі належні йому 17/200 часток домоволодіння (житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель) за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий та цілий об'єкт нерухомого майна, а саме: у будинку - житлової кімнати 5-1 площею 7,05 кв.м, кухні 5-2 площею 5,4 кв.м, коридору 5-3 площею 2,8 кв.м, загальна площа 19,61 кв.м; у господарсько-побутових будівлях - сараю П, сараю п1, 1/7 воріт N1, 1/7 водопроводу, як окремий та цілий об'єкт нерухомого майна, який підлягає державній реєстрації;
2) виділити ОСОБА_1 у користування частину земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 загальною площею 280,1 кв.м, що становить 140,05 кв.м та відповідає ідеальній частці та складається із земельних ділянок:
- частка відокремленої земельної ділянки площею 54,67 кв.м, під належною йому частиною житлового будинку Ввв1в2в3в4, решта вільна від забудови;
- частка відокремленої земельної ділянки площею 170,03 кв.м з господарськими будівлями, решта вільна від забудови;
- 27,7 кв.м частини земельної ділянки, яка пропонується в спільне між позивачами користування;
3) припинити право спільної часткової власності позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) припинити право спільної часткової власності на вказане домоволодіння (житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями) між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 .
2.Короткий зміст рішення суду
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.02.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про виділ частки у майні, яке є їх спільною частковою власністю,відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що співвласники спірного майна угоду про порядок користування та розпорядження спірними житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , не укладали, в добровільно питання поділу нерухомого майна ними не вирішили.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 30.03.2023 № 4321/4322/20-27/788-793/273-27, яка була проведена в іншій цивільній справі № 405/5139/19, лише після розподілу в натурі частини житлового будинку та господарських будівель, які належать співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 може з'явитися технічна можливість надати в користування для кожного зі співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відокремлені земельні ділянки (відповідь на питання 4-7). При цьому, питання безпосереднього розподілу в натурі частини житлового будинку та господарських будівель, які належать співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 експертом не вирішувалися.
Клопотань від позивачів про призначення відповідної експертизи від позивачів до суду не надійшло.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що він позбавлений можливості самостійно визначити в натурі належну позивачам частку у праві спільної часткової власності на нерухоме майно, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Вишня Ганна Вікторівна, звернулися до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.02.2025 у справі № 405/3012/24, просять скасувати це рішення й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділ в натурі частки нерухомого майна.
Апелянти вказали, що рішення суду вони оскаржують на тій підставі, що місцевий суд ухвалив його з порушенням норм процесуального та матеріального права.
У порушення вимог ст. ст. 12, 102, 103 ЦПК України, якими передбачено, що будь-який доказ має бути оцінений судом як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, місцевий суд не врахував висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 30.03.2023 року № 4321/4322/20-27/788-793/273-27 згідно з яким виділ в окремий об'єкт нерухомості ОСОБА_1 можливий з технічної точки зору відповідно до фактичного сталого користування з відступом від його ідеальної частки, майно, яке перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є відокремленим майном та перебуває в їх особистому користуванні незалежно від інших співвласників.
Ця експертиза була проведена в іншій цивільній справі № 405/5130/19, але її сторонами були ті самі особи, що і в справі № 405/3012/24. При цьому вказаний висновок експертизи жодним з учасників справи не оспорювався.
Апелянти вважають, що вказане порушення вказує на невмотивованість рішення суду.
4. Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
5.Короткий зміст позицій учасників справи, висловлених у судовому засіданні 26.01.2026
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто в судове засідання не з'явилися, а їх представник - адвокат Вишня Ганна Вікторівна підтримала апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи так, як надіслані відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України на зареєстровані адреси їх проживання судові повістки-повідомлення вважаються врученими їм згідно з п. 4 ч. 8 цієї є статті Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.
7.Суд першої інстанції встановив такі обставини справи:
Житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 , належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності, а саме:
- ОСОБА_1 - 17/200 часток на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.10.2010;
- ОСОБА_2 - 17/200 часток на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.12.1997 № 2-5256, виданого Першою кіровоградською державною нотаріальною конторою;
- ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 2/25 часток на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.1964 № 2-2670, посвідченого Першою кіровоградською державною нотаріальною конторою;
- ОСОБА_7 - 1/5 часток на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.07.2002 № 2-2872, виданого Першою кіровоградською державною нотаріальною конторою;
- ОСОБА_10 - 3/25 часток на підставі договору дарування від 14.06.2006 року № 154, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Левицькою В. В.;
- ОСОБА_3 - 2/25 часток на підставі договору дарування від 07.10.2010 № 1453, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тюртюбек Н. М.;
- ОСОБА_4 - 3/20 часток на підставі договору міни від 29.11.1989 № 2-4486, посвідченого Першою кіровоградською нотаріальною конторою.
Вказаний будинок з господарсько-побутовими спорудами (домоволодіння) розташовані на окремій земельній ділянці загальною площею 1647,7 кв.м і складається з таких будівель та споруд: житловий будинок площею 91,20 кв.м, житловий будинок 141,30 кв.м, сарай, літня кухня з прибудовами, погріб, убиральня, сарай-літня кухня, літня кухня, гараж, коптильня, козирок, вимощення, ворота, вигрібна яма.
Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 не приватизована і знаходиться в спільному користуванні співвласників.
Згідно з довідкою відділу у Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04.06.2019 № 702/173-19 відповідно до земельно-кадастрових даних відомості щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 не виявлено.
8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
8.1.Норми права та їх джерела
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За змістом статей 316, 317, 319 ЦК України права власності полягає у праві особи (власника) володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 1, ч. 2 ст. 355 ЦК України).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. 1, ч. 2 ст. 358 ЦК України).
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 364 ЦК України).
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч. 3 ст. 364 ЦК України).
8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
7-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п'ятою, шостою статті 453-1 цього Кодексу;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Отже, загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався під час вирішення спору.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Встановлюючи обставини справи, суд першої інстанції виходив з того, що вони повністю встановлені матеріали цивільної справи № 405/5139/19.
Проте з таким повністю погодитися неможна з огляду на таке.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Так рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2023 у справі № 405/5139/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності в самостійний об'єкт нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_4 є власником 3/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі договору міни від 29.11.1989 № 2-4486, посвідченого Першою кіровоградською нотаріальною конторою.
Також вказаним рішенням суду було встановлено, що відповідачам належать інші такі частини вказаного домоволодіння: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - 2/25 частини на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.1964 року № 2-2670, посвідченого Першою кіровоградською державною нотаріальною конторою; ОСОБА_7 - 1/5 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.07.2002 року № 2-2872, посвідченого Першою кіровоградською державною нотаріальною конторою; ОСОБА_10 - 3/25 частин на підставі договору дарування від 14.06.2006 року № 154, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Левицькою В.В.; ОСОБА_2 - 17/200 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.12.1997 року № 2-5256, посвідченого Першою кіровоградською державною нотаріальною конторою; ОСОБА_1 - 17/200 частин на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.10.2010 року; ОСОБА_3 - 2/25 частини на підставі договору дарування від 07.10.2010 року № 1453, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Тюртюбек Н. М.
Таким чином, у справі яка переглядається в апеляційному порядку суд першої інстанції вважав, що оскільки сторонами у справі № 405/5139/19 про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності були ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , то й у справі № 405/3012/24 за таких самих позовних вимог суб'єктні межі є аналогічними (сторонами є ті самі особи).
У справах про поділ майна, що є у власності кількох осіб, або виділ в натурі частки з такого майна суб'єктний склад сторін має відповідати суб'єктному складу співвласників майна.
Безумовно, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц тощо, які є сталими.
З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, у разі пред'явлення позову до неналежного відповідача або не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Водночас лише за наявності належних відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог.
Отже, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, або залучення інших співвідповідачів (згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову з цих підстав.
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку № 405/3012/24 суд першої інстанції встановив, що співвласниками житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яка змінена на підставі рішення Кропивницької міської ради від 09.02.2023 № 1477, https://kr-rada.gov.ua/site/uploads/fsles/vul-peresmenovani_2022_24_31-10-24.pdf), № 40, є сторони у справі з відповідних частках: ОСОБА_1 - 17/200 часток; ОСОБА_2 - 17/200 часток; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 2/25 часток; ОСОБА_7 - 1/5 часток; ОСОБА_10 - 3/25 часток; ОСОБА_3 - 2/25 часток; ОСОБА_4 - 3/20 часток.
При цьому суд не врахував частку ОСОБА_6 - 1/5, проте до нього був пред'явлений позов і він є одним з відповідачів у цій справі.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції лишилося те, що вже згаданим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2023 у справі № 405/5139/19 позов ОСОБА_4 було задоволено, виділено йому в натурі його частку - 3/20 домоволодіння (житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку А1 з наступних приміщень: коридор 1-1 площею 7,4 кв.м, кімната 1-2 площею 8,9 кв.м, кімната 1-3 площею 13,6 кв.м, кімната 1-4 площею 11,5 кв.м, кімната 1-5 площею 10,6 кв.м, загальна площа 52 кв.м, житлова площа 44,6 кв.м, господарсько-побутові будівлі: погріб - Е, гараж - Е1, сарай - Е2, літня кухня -Г, прибудови до літньої кухні - г1, г2, огорожа N, як окремий та цілий об'єкт нерухомого майна, який підлягає державній реєстрації. Право спільної часткової власності на домоволодіння (житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 між позивачем ОСОБА_4 та відповідачами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 припинено.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 у справі № 501/2148/17 міститься такий висновок: «Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».
Розглядаючи справу № 405/3012/24, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції цього не врахував та не перевірив, чи було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на виділену йому в натурі частку у спільному майні, як окремий об'єкт цивільних прав, у зв'язку із чим відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України його право спільної часткової власності на це майно припинилося.
При цьому суд мав таку можливість за допомогою відповідної підсистеми ЄСІТС.
Колегія суддів апеляційного суду на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановила, що 26.04.2024 на підставі рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2023 у справі № 405/5139/19 зареєстровано право власності ОСОБА_4 на житловий будинок саманного типу за адресою: АДРЕСА_1 , розмір його частки у праві власності становить 1/1 (Т. 1, а. с. 154, 155)
Таким чином, право спільної часткової власності ОСОБА_4 на житловий будинок з приналежностями, про виділення з якого своєї частки просить суд позивач ОСОБА_1 , припинилося.
З огляду на це ОСОБА_4 не є учасником спірних правовідносин в частині виділу частки у житловому будинку, а тому не може відповідати за пред'явленим до нього ОСОБА_1 позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, відмова в задоволенні цієї вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки у майні мала гуртуватися на тому, що він є неналежним відповідачем, а не через недоведеність доказами цієї вимоги (технічної можливості виділення частки в натурі), як то вказав суд першої інстанції.
Щодо спору в частині користування земельною ділянкою, то підстав вважати, що ОСОБА_4 вибув з цих правовідносин немає.
Крім того, суд першої інстанції не досліджував факти, на підставі яких у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 виникло право спільної часткової власності на майно.
Зокрема, суд не дослідив відомості Державного реєстру прав власності, які, згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Колегія суддів апеляційного суду на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановила, що співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 06.07.2016 № 1-438, посвідченого Кіровоградською міською державною нотаріальною конторою № 1, є ОСОБА_12 з частковою 2/25, дата державної реєстрації права - 06.07.2016 (Т. 1, а. с. 154, 155).
Таким чином, ще до пред'явлення позову у цій справі, один зі співвласників, імовірно ОСОБА_8 або ОСОБА_13 , розмір часток яких у спільному майні також становить по 2/25, подарував свою частку ОСОБА_12 .
При цьому на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно неможливо встановити конкретно дарувальника з числа відповідачів у цій справі, а клопотань від позивачів про витребування відповідних доказів до суду не надійшло.
Проте фактично особа дарувальника у цьому випадку не має істотного значення, оскільки з огляду на те, що дарування (заміна сторони у матеріальних правовідносинах) відбулося до пред'явлення позову, то підстав для залучення ОСОБА_12 до участі у цій справі як правонаступника немає.
Зокрема, на стадії апеляційного перегляду справи вона не може бути залучена до участі у справі як правонаступник одного з відповідачів так, як суд першої інстанції розглянув справу й ухвалив рішення за неналежного складу учасників.
У такому випадку один з відповідачів є неналежним і міг бути замінений в порядку ст. 51 ЦПК України на належного відповідача - ОСОБА_12 за клопотанням позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції. Однак такого клопотання позивачі не заявили.
Розглядаючи справу, суд першої інстанцій на наведене уваги не звернув та за неналежного складу учасників справи дійшов передчасного висновку про недоведеність позову по суті.
З цієї ж підстави колегія суддів апеляційного суду не може надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які стосуються незгоди з наданою місцевим судом оцінкою доказів у справі та обґрунтованості/необґрунтованості позовних вимог по суті спору.
9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, беручи до уваги, що позивачі пред'явили свої вимоги не до всіх відповідачів, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин та мають відповідати за позовом, а суд першої інстанції загалом правильно відмовив у задоволенні позову, проте мотиви такого рішення є помилковими.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки по суті позовних вимог місцевий суд правильно відмовив у їх задоволенні, але помилився з мотивами свого рішення, то це рішення належить змінити в його мотивувальній частині, а в решті - залишити без змін.
10.Про судові витрати
Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, як суд апеляційної інстанції змінює лиши мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду, то підстав для зміни здійсненого місцевим судом розподілу судових витрат, а також присудженні позивачам компенсації за сплачений судовий збір (Т. 1, а. с. 214, 215) немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник - адвокат Вишня Ганна Вікторівна, задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.02.2025 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 29.01.2026.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. І. Мурашко
О. І. Чельник