Справа № 569/16523/25
1-кс/569/645/26
26 січня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №12025186010000620 від 06.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України, звернувся в суд із вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що на початку січня 2023 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на території ТОВ «АВТОДІМ Чайка», що за адресою вул. Василя Червонія, 16Б, у м. Рівне, під приводом реалізації, а саме продажу транспортного засобу, отримав належний потерпілій ОСОБА_8 автомобіль марки «Range Rover Sport», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Саме в цей момент у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, у серпні 2024 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, уклав усний договір про обмін транспортного засобу із доплатою із ОСОБА_9 та продав останньому транспортний засіб марки «Range Rover Sport», вартістю 738113,4 гривень, який належав потерплій ОСОБА_8 , та отримав грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01 серпня 2024 року становило 205031,5 гривень, та автомобіль марки «Mercedes-Benz Е200».
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення за рахунок чужого майна, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 , чим завдав останній майнової шкоди у великих розмірах, що становить 738113,4 гривень.
Також, 25 листопада 2024 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_5 , перебуваючи на території ТОВ «АВТОДІМ Чайка», що за адресою вул. Василя Червонія, 16Б, у м. Рівне, під приводом реалізації, а саме продажу транспортного засобу, отримав належний потерпілому ОСОБА_10 автомобіль марки «Land Rover Range Rover Evogue», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Реалізовуючи свій протиправний умисел, 28 листопада 2024 року, ОСОБА_5 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, уклав усний договір про обмін транспортного засобу із доплатою з ОСОБА_11 , та продав останній транспортний засіб марки «Land Rover Range Rover Evogue», вартістю 746763,71 гривень, який належав потерпілому ОСОБА_10 , та отримав грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 28 листопада 2024 року становило 208005 гривень, та автомобіль марки «Peugeot 3008».
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення за рахунок чужого майна, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_10 , чим завдав останньому майнової шкоди у великих розмірах, що становить 746763,71 гривень.
Крім цього, 08 лютого 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на території ТОВ «АВТОДІМ Чайка», що за адресою вул. Василя Червонія, 16Б, у м. Рівне, під приводом реалізації, а саме продажу транспортного засобу, отримав належний потерпілій ОСОБА_12 автомобіль марки «Peugeot 508», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 .
Реалізовуючи свій протиправний умисел, 03 березня 2025 року ОСОБА_5 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, уклав договір купівлі-продажу №РН-0000798 з покупцем ОСОБА_13 , та продав йому автомобіль за грошові кошти в сумі 761690 гривень, про що не було відомо власнику вищевказаного автомобіля.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення за рахунок чужого майна, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілої
ОСОБА_12 , чим завдав останній майнової шкоди у великих розмірах, що становить 761690 гривень.
Також, 12 травня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи на території ТОВ «АВТОДІМ Чайка», що за адресою вул. Василя Червонія, 16Б, у м. Рівне, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на збагачення за рахунок чужого майна, повідомив запропонував потерпілому ОСОБА_14 придбати за кордоном України та доставити в м.Рівне автомобіль марки «AUDI Q5», завідомо не маючи наміру виконувати будь-яких угод з його продажу та пригону з-за кордону, тим самим повідомив ОСОБА_14 завідомо неправдиві відомості.
Таким чином, ОСОБА_5 використав обман, як спосіб вчинення шахрайства, домовився про пригон автомобіля марки «AUDI Q5» та повідомив про необхідність сплати авансового внеску в розмірі 10 000 Євро, що згідно курсу НБУ, станом на 12 травня 2025 року становило 467528 гривень, а також митних платежів у розмірі 4500 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 21 травня 2025 року становило 186683 гривень. Будучи введеним в оману зазначеною інформацією, потерпілий ОСОБА_14 погодився на таку пропозицію та передав грошові кошти у готівковій формі.
Тобто, ОСОБА_5 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення за рахунок чужого майна, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_14 , чим завдав останній майнової шкоди у великих розмірах, що становить 654211 гривень.
29.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_5 підтверджується сукупністю зібраних по даному кримінальному провадженні доказів, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_14 , протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 , протоколом прийняття заяви від ОСОБА_10 , протоколом прийняття заяви від ОСОБА_15 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_15 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_14 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 , протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , протоколом допиту свідка ОСОБА_18 , висновком судової почеркознавчої експертизи, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити контролю за місцем перебування підозрюваного, а тому є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий повністю підтримали клопотання щодо продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задоволити з підстав викладених у ньому.
Підозрюваний та його захисники заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт у певний період доби, вказавши на відсутність та необґрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків.
Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно дослідивши матеріали клопотання та до дані до нього матеріали, надані стороною захисту письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025186010000620 від 06.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190 КК України.
За вищевказаних обставин, у вказаному кримінальному провадженні, 29.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду 30.12.2025 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 28.01.2026 з визначенням застави у розмірі 990 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 997 720 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто сім тисяч сімсот двадцять) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 199 КПК України на слідчого суддю покладений обов'язок при розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під вартою з'ясувати обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про існування раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, а також чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною 1статті 194 КПКна слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових: чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри; чи наявні ризики, передбачені статтею 177КПК, та на які вказує слідчий; чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних в межах досудового розслідування доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За викладених обставин вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Так, слідчий вказує на наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовдити кримінальні правопорушення у яких підозрюється.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченогост. 177 КПК України.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що на даний час ризики, які б давали підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу відсутні.
Оскільки під час судового розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, де проживає із дружиною та має на своєму утриманні двох малолітніх дітей, є фізичною особою підприємцем, що свідчить про його місці соціальні зв'язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тісно співпрацює з органом досудового розслідування, та частково відшкодував завдану потерпілим шкоду.
Також суд приймає до уваги те, що всі необхідні слідчі та розшукові дії по даному провадженні органом досудового розслідування виконані, допитані потерпілі, свідки, які мають відношення до кримінального правопорушення. За час досудового розслідування даних про вплив підозрюваним на потерпілих та свідків, слідством не здобуто.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про продовження застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення, однак достатніх доказів про існування всіх ризиків, про які зазначає у клопотанні слідчим не надано та не доведено у судовому засіданні.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
Враховуючи тривалість проведення досудового розслідування кримінального провадження, а також час з якого підозрюваний утримується під вартою, з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є недоцільним так, як на даний час майже усі слідчі (розшукові) та процесуальні дії проведено, та за час перебування підозрюваного під вартою нових обставин в ході досудового розслідування не встановлено.
Про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, визначених у клопотанні, прокурором та слідчим при його розгляді не доведено.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, його стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, слід застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обовязки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 199, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту у певний період доби, в межах строку досудового розслідування, а саме до 01.03.2026.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду,
- не відлучатись із місця проживання в АДРЕСА_1 , цілодобово без дозволу слідчого та суду;
- повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.
Встановити строк дії ухвали та термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 01.03.2026.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -