Справа № 283/1680/25
Провадження №2/283/990/2025
(заочне)
27 січня 2026 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого-судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Левченко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 638141582 від 22.03.2023 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , в розмірі 79908 гривень 66 копійок, що складається з:
- заборгованості по кредиту в розмірі 17300 гривень;
- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 62608 гривень 66 копійок.
Представник позивача просить розглядати справу у його відсутність, про що вказав в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила та відзив на позовну заяву не подала. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялась належним чином. У зв'язку з цим справа розглядається за правилами статей 280-284 ЦПК України.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 638141582 (а.с. 15-24). Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» зобов?язувалось надати відповідачу кредит у розмірі 17300 гривень на строк дії договору кредитної лінії, а відповідач зобов'язувалась повернути отриманий нею кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.
Строк дії договору кредитної лінії № 638141582 становить 5 років. Відсотки за користування кредитом від дати видачі кредиту до 21.04.2023 року нараховуються за ставкою 0,26% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. З наступного дня після 21.04.2023 року відсотки за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,98% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Кредит надається відповідачу шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок, для управління яким випущена платіжна картка НОМЕР_1 .
Вказаний кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV5CF58 (а.с. 24).
Кошти за кредитним договором в розмірі 17300 гривень були перераховані відповідачу на його банківський рахунок в день підписання договору, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 42) та випискою по рахунку Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 108).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договорів недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Враховуючи наведене, між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до вказаних положень 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 48-53). За цим договором факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» передає за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» права вимоги до боржників відповідно до Реєстру прав вимог. Строк дії цього договору закінчувався 28.11.2019 року.
28.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31.12.2020 року (а.с. 54).
31.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою виклали договір факторингу в новій редакції та встановили строк дії договору факторингу до 31.12.2021 року (а.с. 55-59).
31.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31.12.2022 року (а.с. 60).
31.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31.12.2023 року (а.с. 61).
31.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31.12.2024 року (а.с. 62).
Згідно реєстру прав вимоги № 230 від 23.05.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 638141582 від 22.03.2023 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с. 63-64).
27.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 27/0524-01 (а.с. 65-69). За цим договором факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» передає за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» права вимоги до боржників відповідно до Реєстру прав вимог.
Згідно реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 638141582 від 22.03.2023 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с. 70-71).
14.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 140325-у (а.с. 72-76). За цим договором факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» передає за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» права вимоги до боржників відповідно до Реєстру боржників.
Згідно реєстру боржників від 14.03.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 638141582 від 22.03.2023 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с. 77-79).
За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» має право стягнути з відповідача заборгованість за за договором кредитної лінії № 638141582 від 22.03.2023 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Згідно розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку відповідач користувалась кредитом 149 днів і її заборгованість за кредитним договором становить 79908 гривень 66 копійок та складається з (а.с. 84):
- заборгованості по кредиту в розмірі 17300 гривень;
- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 62608 гривень 66 копійок.
За договором за перші 30 днів користування кредитом (з 22.03.2023 року по 21.04.2023 року) відсотки нараховувались за ставкою 0,26% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 44 гривні 98 копійок (17300 гривень х 0,26%). За решту 119 днів користування кредитом відсотки нараховувались за ставкою 2,98% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 515 гривень 54 копійки (17300 гривень х 2,98%).
Таким чином за перші 30 днів користування кредитом відповідач повинна сплатити відсотки у розмірі 1349 гривень 40 копійок (17300 гривень х 0,26% х 30 днів), а за решту 119 днів у розмірі 61349 гривень 26 копійок. Всього за 149 користування кредитом відповідач повинна сплатити відсотки в розмірі 62698 гривень 66 копійок (1349 гривень 40 копійок + 61349 гривень 26 копійок). З розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку вбачається, що відповідач сплатила відсотки в розмірі 90 гривень. У зв?язку з цим її заборгованість по відсотках становить 62608 гривень 66 копійок (62698 гривень 66 копійок - 90 гривень).
Доказів сплати кредиту та відсотків відповідач не надала.
За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 638141582 від 22.03.2023 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , в розмірі 79908 гривень 66 копійок, що складається з:
- заборгованості по кредиту в розмірі 17300 гривень;
- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 62608 гривень 66 копійок.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Вирішуючи питання про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, правова (правнича) допомога Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» надавалася адвокатом Тараненком А.І. на підставі договору про надання правничої допомоги № 17/03/25-02 від 17.03.2025 року (а.с. 85-86) та додаткової угоди до нього № 2 від 17.03.2025 року (а.с. 87-88).
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді надано договір про надання правничої допомоги № 17/03/25-02 від 17.03.2025 року, додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої допомоги № 17/03/25-02 від 17.03.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та акт прийому-передачі наданих послуг. З даних документів вбачається, що правнича допомога надана на загальну суму 7000 гривень з яких:
- складання позовної заяви 2 години - 5000 гривень;
- вивчення матеріалів справи 2 години 1000 гривень;
- підготовка адвокатського запиту 1 година 500 гривень;
- підготовка та подача клопотання 1 година 500 гривень.
Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 7000 гривень підтверджений належними та допустимими доказами.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.
Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в описі наданих послуг, а також засади розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 4000 гривень судових витрат на правничу (правову) допомогу.
Керуючись ст. ст. 209-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 202, 204, 205, 207, 212, 251, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 628, 631, 634, 638, 639, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,-
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 638141582 від 22.03.2023 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , в розмірі 79908 гривень 66 копійок, що складається з:
- заборгованості по кредиту в розмірі 17300 гривень;
- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 62608 гривень 66 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ідентифікаційний код 43541163, місцезнаходження: Україна, 01024, місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок № 4, літера А, офіс № 10).
Відповідач:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: А. О. Тимошенко