вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" січня 2026 р. Справа№ 910/2878/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання Гонченко О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Решетняк Н.Б.;
від відповідача: Данилов К.О.;
від третьої особи: Євтєхов Є.А.;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 (повний текст підписано 26.02.2025)
у справі № 910/2878/22 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл"
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Київстар"
про визнання недійсним рішення
1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач, Комітет) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2021 № 662-р, винесеного за результатами розгляду справи №127-26.4/124-21 про порушення ТОВ "лайфселл" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Комітету є незаконним та необґрунтованим, оскільки, воно винесене без повного з'ясування обставин, які мають значення для справи; не були доведені обставини, які мають значення для справи, і які АМК визнав встановленими; висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення винесене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та рух справи
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у задоволенні позову ТОВ "лайфселл" відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., судді Барсук М.А., Кропивна Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/2878/22 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.08.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 910/2878/22 скасовано. Справу №910/2878/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 (Щербаков С. О.) у справі № 910/2878/22 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 (колегія суддів: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Мальченко А.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі №910/2878/22 скасовано. Постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2021 №662-р, винесене за результатами розгляду справи №127-26.4/124-21 про порушення ТОВ "лайфселл" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Стягнуто з АМК на користь ТОВ "лайфселл" 2 481, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 3 721, 50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 4 962,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, 3 721,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 27 184, 32 грн витрат за проведення почеркознавчої експертизи.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2025 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 910/2878/22 скасовано. Справу № 910/2878/22 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Як зазначалось вище, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 910/2878/22 скасовано, а справу № 910/2878/22 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025 справу № 910/2878/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
17.11.2025 від Антимонопольного комітету України надійшли додаткові пояснення у даній справі.
Також 24.11.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у даній справі. 12.01.2026 від позивача надійшли письмові дебати у даній справі. Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує всі пояснення та доводи сторін лише в межах вимог та доводів апеляційної скарги в розумінні ст. 42, 269 ГПК України.
У розгляді справи оголошувалась перерва, зокрема, 16.12.2025 - 14.01.2026. В судове засідання 14.01.2026 з'явились представники усіх сторін, третьої особи, судом апеляційної інстанції було розпочато стадію дослідження доказів. Разом з цим, під час судового засідання було оголошено сигнал «повітряна тривога».
У судовому засіданні 14.01.2026 судом за участю представників усіх учасників апеляційного провадження було розпочато стадію дослідження доказів. Однак через оголошення сигналу «повітряна тривога» у розгляді апеляційної скарги було оголошено перерву на 20.01.2026.
В судове засідання 20.01.2026 з'явились представники усіх учасників апеляційного провадження. Суд продовжив розгляд апеляційної скарги за стадії дослідження доказів. В судових дебатах представник позивача свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати х ухваленням нового - про задоволення позову повністю. Представники відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
У поданій апеляційній скарзі скаржник зазначив, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, суд неправильно та неповно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів; не довів обставини, що мають значення для справи, проте визнав їх встановленими; порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення суду, та неправильно застосував норми матеріального права.
За доводами апелянта, відповідач та суд першої інстанції фактично «побудували» висновки щодо неправдивості рекламних тверджень позивача, склали анкети опитування споживачів. Так, скаржник вважає, що під час розгляду справи у всіх інстанціях послідовно доводив, що анкети є недопустимими доказами, оскільки встановлено факти заповнення однією особою кількох анкет, що підтверджується висновками експертів, визнаними судом належними і допустимими. Незважаючи на це, скаржник вважає, що суд першої інстанції формально відхилив зазначені аргументи, фактично повторивши висновки, які вже були визнані касаційною інстанцією такими, що потребують перевірки, та не надав мотивованої оцінки доказам і доводам позивача, чим порушив вимоги ГПК України і вказівки КГС ВС.
Окрім цього, апелянт вважає, що суд безпідставно звів оцінку недоліків анкет виключно до аналізу підписів, проігнорувавши експертні висновки щодо рукописних і цифрових записів, а також інші обставини, які свідчать про можливу фальсифікацію доказів. Сам факт допущення відповідачем ситуації, за якої анкети заповнювалися однією особою неодноразово, свідчить про незаконний спосіб отримання доказів та необ'єктивність розгляду справи АМКУ. Додатково сумнівність анкет підтверджується тим, що значна їх частина не містила рукописного тексту, що унеможливило повну експертизу і не дозволяє встановити реальну кількість підроблених анкет.
В даному аспекті, апелянт зазначив, що суд першої інстанції фактично допустив можливість використання доказів з ознаками підробки, чим порушив принцип належного урядування, закріплений у практиці Верховного Суду та ЄСПЛ, а також спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади, встановлений статтею 19 Конституції України. При цьому суд проігнорував порушення АМКУ принципів законності та рівності суб'єктів перед законом, передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України».
Окремо зазначається, що суд першої інстанції не виконав вказівку КГС ВС щодо перевірки аргументу позивача про те, що рішення АМКУ було прийняте без фактичного дослідження анкет, оскільки на момент ухвалення рішення вони не були долучені до матеріалів справи АМКУ. Це підтверджується як матеріалами справи та протоколами ознайомлення, так і самим текстом рішення АМКУ, який містить опис анкет, що не відповідає їх фактичному вигляду. Таким чином, АМКУ прийняв рішення на підставі хибного уявлення про зміст і якість анкет, а суд першої інстанції не дав належної оцінки цим обставинам.
Також апелянт наголошує, що висновки АМКУ та суду першої інстанції ґрунтуються виключно на анкетуванні, яке є єдиним доказом порушення, але було проведене з істотними порушеннями. Суд неправомірно відхилив письмові докази, які підтверджують недостовірність анкет, зокрема, висновок спеціаліста про нечитабельність тексту рекламного матеріалу, посилаючись на помилкове тлумачення Закону «Про судову експертизу». Такий підхід суперечить усталеній практиці Верховного Суду, який визнає можливість використання подібних висновків як письмових доказів. Суд також не дослідив якість анкет безпосередньо, хоча був зобов'язаний це зробити.
Окрім вказаного, апелянт вважає, що суд помилково визнав належними листи НКРЗІ та ДП «УДЦР», хоча вони не містять відповідей по суті запитань та не спростовують інформацію з рекламних матеріалів. На підставі цих листів неможливо встановити обставини, що входять до предмета доказування, отже вони є неналежними доказами, використання яких порушує вимоги процесуального закону.
А тому скаржник вважає, що суд першої інстанції не виконав вказівки касаційної інстанції щодо перевірки наявності або можливості впливу рекламних тверджень на вибір споживачів та не дослідив критерії, якими керуються споживачі при виборі послуг мобільного зв'язку. Анкети не містили відповідних запитань, а подані позивачем дослідження, які спростовують можливість такого впливу, судом взагалі не були оцінені. Апелянт вважає, що такий підхід суперечить практиці Верховного Суду і свідчить про недоведеність складу правопорушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
А тому скаржник просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.
5. Узагальнені доводи відзиву Антимонопольного комітету України на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що при ухваленні рішення № 662-р останній обґрунтовано використав у сукупності різні докази, зокрема результати опитування споживачів послуг мобільного зв'язку, проведеного методом особистого опитування територіальними відділеннями Комітету за дорученням Голови АМКУ. Таке опитування було спрямоване на з'ясування сприйняття споживачами спірних рекламних тверджень та відповідає повноваженням Комітету щодо збору доказів у справах про порушення конкурентного законодавства.
Щодо Висновку № 915/10/2022 за результатами технічного дослідження документів, виконаного ТОВ «Експертно-дослідна служба України», Комітет вказує на його неналежність та недопустимість. Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та статтею 7 Закону України «Про судову експертизу», криміналістичні експертизи, до яких належить і технічна експертиза документів, можуть здійснюватися виключно державними спеціалізованими установами, до яких зазначене товариство не належить. Крім того, на дослідження експерту були надані лише електронні копії неналежної якості, що унеможливило встановлення змісту машинописного тексту та його відповідності зразкам рекламних матеріалів. Таким чином, зроблені у висновку твердження не підтверджують доводи позивача, а навпаки свідчать про неналежність наданих ним доказів.
Окрім цього, за доводами відповідача, посилання позивача на практику Верховного Суду у справах № 910/21488/17 та № 910/701/17 є безпідставними, оскільки у першому випадку касаційний суд не здійснював оцінку доказів у силу обмежень, встановлених статтею 300 ГПК України, а у другому - правова позиція стосувалася економічної, а не криміналістичної експертизи, для якої законодавством не встановлено аналогічних обмежень.
Також, за доводами відповідача, не спростовує висновків Комітету й дослідження, проведене ТОВ «Рісерчоей», оскільки його об'єктом не були ані оригінали анкет, ані належні копії рекламних матеріалів, які фактично демонструвалися респондентам, що виключає можливість коректної оцінки сприйняття споживачами спірної реклами.
Тоді як доводи позивача про неналежність листів НКРЗІ та ДП «Український державний центр радіочастот» також є необґрунтованими. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що органи АМКУ самостійно визначають джерела та засоби доказування, необхідні для всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи. Рішення Комітету ґрунтується, зокрема, на інформації зазначених органів, яка підтверджує відсутність у ТОВ «лайфселл» об'єктивних підстав позиціонувати себе як «лідера» нового покоління Інтернету.
На підставі сукупності зібраних доказів Комітет встановив, що використання Товариством позначень « 4,5 G» та тверджень про лідерство щодо стандарту «LTE» створювало у споживачів уявлення про вищу якість, швидкість та покриття Інтернету порівняно з конкурентами, хоча фактично всі оператори мали можливість використовувати обладнання з підтримкою «LTE Advanced Pro». Таке позиціонування надавало позивачу необґрунтовані конкурентні переваги та могло вплинути на наміри споживачів при виборі оператора мобільного зв'язку.
У відзиві наголошується, що суд першої інстанції здійснив повну та всебічну оцінку доказів у їх сукупності, правильно визначив предмет доказування та врахував характер інкримінованого позивачу порушення у контексті норм матеріального права. Оцінка належності та допустимості доказів належить до дискреції суду і не свідчить про порушення процесуальних норм.
Відповідач також зазначив, що спростовуються твердження апеляційної скарги щодо невиконання судом першої інстанції вимог статті 282 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду у справі № 910/9230/19. На відміну від обставин тієї справи, у рішенні Комітету у цій справі чітко визначено, яка саме інформація визнається такою, що вводить в оману, яким чином вона могла вплинути на вибір споживачів та призвести до отримання позивачем неправомірних конкурентних переваг. Ці обставини були перевірені та підтверджені судом першої інстанції.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували встановлені Комітетом та судом першої інстанції обставини або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
6. Узагальнені доводи відзиву ПрАТ «Київстар» на апеляційну скаргу
У поданому відзиві на апеляційну скаргу третя особа зазначила, що вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши всі докази, врахувавши всі обставини справи, відмовив у задоволенні позову. Так, учасник зазначив, що доводи позивача спрямовані переважно на переоцінку доказів та незгоду з висновками суду першої інстанції, тоді як підстав для визнання рішення незаконним або скасування його в апеляційному порядку не існує.
Так, третя особа зазначає, що анкети, зібрані в межах дослідження думки споживачів, є допустимими доказами. Законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не містило вимог щодо форми чи конкретних засобів фіксації результатів опитування споживачів, а тому Антимонопольний комітет України мав дискрецію у виборі доказів. Для визнання анкет недопустимими необхідно довести або те, що відповідні обставини повинні підтверджуватися виключно іншими засобами доказування, або що анкети були отримані з порушенням закону. Жодної з цих підстав позивач не довів.
Разом з цим, твердження про підроблення анкет ґрунтуються виключно на припущеннях. Матеріали справи не містять жодного належного доказу підробки, зокрема, вироку суду у кримінальній справі. Висновок судового експерта, на який посилається позивач, не містить тверджень про фальсифікацію анкет або багаторазову участь одних і тих самих респондентів у опитуванні. Сам по собі факт заповнення частини анкет однією особою не свідчить автоматично про викривлення результатів опитування, оскільки можливим є застосування методу інтерв'ю або змішаних методів збору інформації, за яких анкети заповнюються інтерв'юером.
В цій частині третя особа зазначила, що підтвердження виконання підписів однією особою стосується лише обмеженої кількості анкет, а чинне законодавство не встановлює вимог щодо обов'язкового використання конкретного методу опитування. За таких умов висновок експерта не доводить ані істотних порушень процедури опитування, ані незаконності рішення АМКУ. Посилання апелянта на практику Верховного Суду, зокрема на постанову у справі №910/21488/17, є некоректним, оскільки наведені ним аргументи не випливають безпосередньо з правових висновків суду касаційної інстанції та ігнорують наявність окремої думки судді щодо відсутності впливу виявлених недоліків на результат опитування в цілому.
Окремо у відзиві обґрунтовується правомірність відхилення судом першої інстанції висновку №915/10/2022 як недопустимого доказу. Зазначений документ за своєю суттю є криміналістичною (технічною) експертизою документів, яка відповідно до Закону України «Про судову експертизу» може проводитися виключно державними спеціалізованими установами. ТОВ «Експертно-дослідна служба України» таким статусом не володіє, а сам висновок не містить обов'язкового застереження про обізнаність експерта щодо кримінальної відповідальності. За таких обставин цей документ є недопустимим доказом і не може бути прийнятий судом ані як висновок експерта, ані як письмовий доказ. Посилання апелянта на практику Верховного Суду в цій частині є помилковим, оскільки, як вважає третя особа, судом оцінювався документ, який не мав ознак недопустимого висновку експерта.
Також, за доводами учасника, безпідставними є доводи позивача щодо неналежності листів НКРЗІ та ДП «УДЦР». Ці документи стосуються предмета доказування у справі, а сам факт незгоди позивача зі змістом відповідей або формулюваннями, використаними державними органами, не може бути підставою для визнання доказів неналежними.
Окрім цього, третя особа зазначила, що суд першої інстанції надав належну оцінку дослідженню ТОВ «АЙ-ЕР-ЕС ГРУП» та не відхилив його, а проаналізував зміст тарифів, які були предметом порівняння. Суд обґрунтовано дійшов висновку про некоректність такого порівняння, оскільки тарифи конкурентів включали додаткові послуги, які відсутні у тарифах позивача, що унеможливлює коректне зіставлення їх як «базових». Учасник також заперечує твердження позивача про неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.02.2021 у справі №910/9230/19. У рішенні АМКУ встановлено як наявність конкурентних відносин, так і можливість впливу спірних рекламних тверджень на вибір споживачів, а отже рішення Комітету відповідає зазначеній правовій позиції. Частина постанови, на яку додатково посилається апелянт, не містить правового висновку щодо застосування норм права, а є лише описом фактичних обставин іншої справи, що виключає можливість її використання як обов'язкової правової позиції.
Доводи про порушення принципу належного урядування та неправильне застосування практики ЄСПЛ також визнаються необґрунтованими, оскільки Верховний Суд у своїй усталеній практиці допускає використання результатів опитування споживачів у сукупності з іншими доказами для підтвердження наявності порушень конкурентного законодавства, а наведені апелянтом рішення ЄСПЛ не доведено як релевантні до правовідносин у сфері конкуренції.
У підсумку у відзиві зазначається, що суд першої інстанції встановив наявність дій у конкурентних відносинах та можливість впливу спірних рекламних тверджень на наміри споживачів, дійшовши висновку про надання апелянтом необґрунтованих конкурентних переваг. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності, у зв'язку з чим просив відхилити апеляційну скаргу як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
7. Обставини, що підтверджуються матеріалами справи та суть постановленого Антимонопольним комітетом України рішення
Як вбачається з матеріалів справи, до Комітету надійшла заява ПрАТ "Київстар" від 02.08.2018 № 19116/05 (вх. Комітету № 8-01/303-АМк від 03.10.2018) (далі - заява 1) щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення ТОВ "лайфселл" на власному вебсайті та у відеоролику інформації "Lifecell Лідер нового покоління Інтернету! " з посиланням на таку інформацію: "ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ЛІДЕРА1 НОВОГО ПОКОЛІННЯ ІНТЕРНЕТУ! КРАЩЕ ПОКРИТТЯ 4,5G".
Враховуючи наведене, Комітетом було надіслано вимогу про надання інформації щодо Заяви 1 до ТОВ "лайфселл" № 127-26/09-16342 від 05.12.2018, на яку ТОВ "лайфселл" надало відповідь листом від 28.12.2018 № 4971 (вх. Комітету № 8-09/21 від 02.01.2019).
Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 23.01.2019 № 09/25-р розпочато розгляд справи № 127-26.4/8-19 за ознаками вчинення ТОВ "лайфселл" порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", під час рекламування власних послуг передачі даних 4G (4,5G) Інтернету, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (далі - справа 1).
За результатами збирання та аналізу доказів у справі 1 складено подання про попередні висновки від 24.11.2020 № 127-26.4/8-19/553-спр. (далі - Подання у справі 1), яке надіслано заявнику листом від 25.11.2020 № 127-26/09-16160.
На подання у справі 1 заявник надав відповідь листом від 03.12.2020 № 30207/02 (вх. Комітету № 8-01/16098 від 07.12.2020).
Також, подання у справі 1 надіслано ТОВ "лайфселл" листом від 25.11.2020 № 127-26/09-16159, на яке ТОВ "лайфселл" надало заперечення листом від 14.12.2020 № 3619д (вх. Комітету № 8-01/16734 від 16.12.2020).
В подальшому, до Комітету надійшла заява ПрАТ "Київстар" від 02.03.2020 № 4986/02 (вх. Комітету № 8-01/76-АМ від 06.03.2020) (далі - заява 2) щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції ТОВ "Лайфселл", у вигляді поширення на власному сайті інформації з твердженням: "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ", що, на думку заявника, вводить в оману споживачів.
У зв'язку з надходженням заяви 2 Комітетом було надіслано вимогу про надання інформації до ТОВ "лайфселл" № 127-26/09-6746 від 07.05.2020, на яку ТОВ "лайфселл" надало відповідь листом від 02.06.2020 № 1469д (вх. Комітету № 8-09/7020 від 03.06.2020).
Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 01.07.2020 № 08/185-р розпочато розгляд справи № 127-26.4/56-20 (далі - справа 2) за ознаками вчинення ТОВ "лайфселл" порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення у рекламі власних послуг з твердженням: "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" інформації, що вводить в оману.
Крім того, до Комітету надійшла заява ПрАТ "Київстар" від 03.04.2020 № 7570/02 (вх. Комітету № 8-01/115-АМ від 07.04.2020) (далі - заява 3) щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції ТОВ "лайфселл", у вигляді поширення в рекламі інформації з твердженням: "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ", що, на думку заявника, вводить в оману споживачів.
У зв'язку з надходженням заяви 3 Комітетом було надіслано вимогу № 127-26/08-7581 від 27.05.2020 про надання інформації, на яку ТОВ "Лайфселл" надало відповідь листом від 19.06.2020 № 1629д (вх. Комітету № 8-08/637-кі від 22.06.2020).
Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 27.07.2020 № 08/205-р розпочато розгляд справи № 127-26.15/65-20 (далі - справа 3) за ознаками вчинення ТОВ "лайфселл" порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення в рекламі власних послуг з твердженням: "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" інформації, що вводить в оману.
Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 10.08.2021 № 07/208-р об'єднано справу 1 (№ 127-26.4/8-19), справу 2 (№ 127-26.4/56-20) та справу 3 (№ 127-26.15/65-20) в одну справу та присвоєно їй № 127-26.4/124-21 (далі - справа).
За результатами збирання та аналізу доказів в антимонопольній справі складено подання з попередніми висновками (далі - ППВ), копії якого надіслано сторонам у справі.
Листами від 16.09.2021 № 24354/01 (вх. Комітету від 20.09.2021 № 8-07/13085) та від 21.10.2021 № 27856/01 (вх. Комітету від 23.10.2021 № 8-01/14855) ПрАТ "Київстар" надало відповідь на ППВ.
ТОВ "лайфселл" звернулось до Комітету з клопотанням № 4873д від 22.09.2021 (вх. Комітету від 23.09.2021 № 8-07/13284) щодо проведення слухання у справі, яке було задоволено, про що повідомлено сторони листами від 06.10.2021 № 127-26/07-14478 та № 127-26/07-14479.
Листом від 08.10.2021 № 5262д (вх. Комітету від 11.10.2021 № 8-07/14216) ТОВ "лайфселл" надало власні зауваження та заперечення на ППВ.
18.10.2021 проведено відкриті слухання у справі за участю учасників справи, про що складено протокол.
Тож, заявником є Приватне акціонерне товариство "Київстар", основним видом діяльності якого є діяльність у сфері надання телекомунікаційних послуг, у тому числі надання послуг доступу до мережі Інтернет. ПрАТ "Київстар" надає телекомунікаційні послуги на території України, зокрема, згідно з чинними ліцензіями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ) № 9518 від 01.07.2018, № 9517 від 01.07.2018, № 9503 від 01.07.2018, № 9446 від 06.03.2018, № 9445 від 06.03.2018 та № 9444 від 06.03.2018.
Відповідачем в антимонопольній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "лайфселл" (ідентифікаційний код юридичної особи 22859846), основним видом діяльності якого є діяльність у сфері надання телекомунікаційних послуг, у тому числі надання послуг доступу до мережі Інтернет. ТОВ "лайфселл" надає телекомунікаційні послуги на території України, зокрема, згідно з чинними ліцензіями НКРЗІ № 000774 від 31.05.2017, № 000775 від 31.05.2017, № 000773 від 31.05.2017 та № 000772 від 31.05.2017.
Таким чином, ПрАТ "Київстар" та ТОВ "лайфселл" є суб'єктами господарювання в розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та конкурують між собою на ринку надання телекомунікаційних послуг на території України.
Разом з цим, 15.12.2021 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 662-р «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «лайфселл» вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення в рекламі невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, а саме «ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ЛІДЕРА НОВОГО ПОКОЛІННЯ ІНТЕРНЕТУ! КРАЩЕ ПОКРИТТЯ 4,5G», внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» (п. 1 резолютивної частини рішення).
За порушення, вказане у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «лайфселл» штраф у розмірі 3 489 181, 00 грн. (п. 2 резолютивної частини рішення).
Визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «лайфселл» вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення у рекламі невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, а саме: «№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ», внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» (п. 3 резолютивної частини рішення).
За порушення, вказане у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «лайфселл» штраф у розмірі 3 489 181, 00 грн (п. 4 резолютивної частини рішення).
Визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «лайфселл» вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неточних, неповних відомостей, а саме «#1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ», внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» (п. 5 резолютивної частини рішення).
За порушення, вказане у пункті 5 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «лайфселл» штраф у розмірі 3 489 181, 00 грн (п. 6 резолютивної частини рішення).
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» унормовано, що Комітет здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Крім того, ст.ст.1, 2 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначає недобросовісну конкуренцію як будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. При цьому, закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території. У свою чергу, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13- 15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Комітет будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ч.1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно ст. 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.
Направляючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2025 року зазначив про невиконання судом апеляційної інстанції вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 06.08.2024, відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України які є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Так, вказівки стосувались висновків про порушення норм процесуального права (зокрема, статей 13, 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування питань наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсним/частково недійсним Рішення АМК, які означені у статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", і неправильне застосування статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Правил у контексті статей 86 і 210 ГПК України. А також неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 40 Закону "Про захист економічної конкуренції" та розділу 5 Порядку, що фактично потягло за собою порушення норм процесуального права (статті 13, 86, 269 ГПК України) та відхилення наданих Товариством у процесі судового розгляду знайшли своє підтвердження, оскільки, таке відхилення здійснено при неповному дотриманні статей 13, 86, 269 ГПК України, статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 16 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила), та неврахуванні правового висновку у справі №910/701/17, яким конкретизовано правові висновки, викладені у постановах у справах №910/12487/18 і №910/14949/18.
Окрім цього, Верховним Судом було зазначено про необхідність дослідження та встановлення можливості врахування Висновку №1-12/10, яким було встановлено, що більшість наданих анкет опитування, проведеного АМК, виконані однією особою. Верховний Суд зазначив про те, що викладені у постанові апеляційної інстанції не відповідають приписам статті 86 ГПК України, зокрема, враховуючи відсутність з'ясування питання допустимості такого доказу, ураховуючи приписи частини другої статті 77 ГПК України (докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються) та питання достовірності такого доказу, оскільки в силу приписів статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи та є передчасними.
На виконання вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 04.11.2025, судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.
Предметом спору у справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2021 №662-р у справі №127-26.4/124-21 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу".
Відповідно до ч. 1 ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;
- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Так, щодо вказівки суду касаційної інстанції (п. 8.32. постанови від 04.11.2025) про необхідність обов'язку суду достеменно перевірити та встановити, чи підтверджують та/або навпаки спростовують (не дають можливості встановити) наявні у матеріалах антимонопольної справи докази у тому числі і опитування споживачів, обставини, які доводять наявність у діях особи порушень, передбачених статтею 15-1 Закону № 236/96-ВР із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
З метою встановлення зазначених обставин та перевірки їх доказами, суд апеляційної інстанції, дослідивши в судових засіданнях доказів, що містяться в матеріалах справи, а також на СД-диску, було встановлено наступне.
Щодо інформації, яка повідомлена заявником у заяві 1.
Як зазначалось раніше, 29.08.2018 заявником на сайті ТОВ «лайфселл» (https://www.lifecell.ua/uk/) виявлено інформацію такого змісту: «Lifecell Лідер нового покоління Інтернету!» з посиланням на таку інформацію: «ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ЛІДЕРА1 НОВОГО ПОКОЛІННЯ ІНТЕРНЕТУ! КРАЩЕ ПОКРИТТЯ 4,5G» (далі - твердження 1), під час прогортання вебсторінки донизу споживач може ознайомитися з тлумаченням твердження 1, а саме: «ТОВ «лайфселл» є лідером четвертого покоління з огляду на найбільшу кількість спектру в діапазонах 2600 МГц та 1800 МГц в перерахунку на одного абонента, згідно дослідження проведеного ТОВ «Кью енд Кью Діджитал» від 29.06.2018. Під фразою «краще покриття» слід розуміти більшу загальну кількість базових станцій ТОВ «лайфселл», що забезпечують краще покриття мережею 4,5G, станом на 01.07.2018 в порівнянні з 30.03.2018. Під 4,5G мається на увазі стандарт LTE Advanced Pro. У разі відсутності покриття 4,5G, доступ до Інтернету надається на швидкості 3G+ або EDGE. Детальна інформація про умови надання послуг: lifecell.ua, 0800205433 (безкоштовно в межах України), 5433 (безкоштовно в мережі lifecell), пункти продажу lifecell" (далі - Деталізація твердження 1).
Заявник зазначав, що така інформація: «lifecell Новое поколение интернета, только от lifecell» (мовою оригіналу), у вигляді контекстної реклами періодично з'являється в мережі Інтернет, а також рекламний ролик із Твердженням 1 міститься на YouTube-каналі ТОВ «лайфселл», у зв'язку з чим Заявник вважав, що інформація «Lifecell Лідер нового покоління Інтернету!», «Приєднуйтесь до лідера1 нового покоління Інтернету! Краще покриття 4,5G», «lifecell Новое поколение интернета» (мовою оригіналу) є неправдивою.
Вказане обґрунтовувалося тим, що поняття лідер, яке надається в примітці: «ТОВ «лайфселл» є лідером четвертого покоління з огляду на найбільшу кількість спектру в діапазонах 2600 МГц та 1800 МГц у перерахунку на одного абонента, згідно дослідження, проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Кью енд Кью Діджитал» (далі також - ТОВ «Кью енд Кью Діджитал») від 29.06.2018» не свідчить про ті якості, яким має відповідати лідер четвертого покоління Інтернету. Кількість спектра на одного абонента є важливою, але це лише один із параметрів, що впливає на якість таких послуг.
Заявник звертав увагу Комітету, що на якість послуг впливає щільність розміщення базових станцій, ємність радіомережі, наскільки радіомережа оптимально налаштована, обслуговування мережі й реакція на аварії, кількість абонентів, їх активність, профіль споживання та кількість абонентів мережі з кінцевими пристроями, які підтримують можливість функціонування в стандарті LTE.
Тобто, тільки сукупність перерахованих якостей дає змогу робити висновки, що той чи інший оператор мобільного зв'язку може вважатися лідером четвертого покоління Інтернету.
Фактично на спростування інформації, поширеної позивачем, ПрАТ «Київстар» вказувало, що має 4 136 базових станцій, ТОВ «лайфселл» - 1 988 базових станцій, а ПрАТ «ВФ Україна» - 2 655 базових станцій, при цьому Заявник має найбільш придатну для функціонування технології LTE (4G, 4,5G 4G+) кількість спектра в діапазонах 2 600 МГц та 1 800 МГц та найбільший безперервний спектр (смуга частот) для мережі LTE як в діапазоні 1 800 МГц, так і в діапазоні 2 600 МГц, право на користування якими отримало за результатами тендерів, які проводилися протягом 2018 року НКРЗІ на отримання ліцензій 4G (LTE) у зазначених смугах радіочастот, а саме: в діапазоні 1 800 МГц - 70 МГц, у діапазоні 2 600 МГц - 30 МГц.
Також заявник отримав право на користування найбільш безперервним спектром 50 МГц у діапазоні 1 800 МГц; 15 МГц у діапазоні 2 600 МГц.
На підтвердження зазначеного ПрАТ «Київстар» надало ліцензії на користування радіочастотним ресурсом, видані НКРЗІ від 06.03.2018 №9444; №9445; №9446 та від 01.07.2018 №9503; №9517 та №9518.
Заявник зазначав, що ТОВ «лайфселл» має 15 МГц у діапазоні 1 800 МГц; 10 МГц у діапазоні 2 600 МГц безперервного спектра.
На підтвердження власної позиції ПрАТ «Київстар» вказував, що згідно з дослідженням компанії «Ookla» мобільний Інтернет ПрАТ «Київстар» став переможцем премії Speedtest Awards в Україні за швидкістю мобільної мережі за другий та третій квартали 2018 року.
Так, відповідно до дослідження компанії «Ookla», середня швидкість передачі даних у ПрАТ «Київстар» становить 18,42 мб/с, у ТОВ «лайфселл» - 16,47 мб/с, у ПрАТ «ВФ Україна» - 13,52 мб/с. Зазначене не спростовано на стадії апеляційного перегляду.
Крім того, листом від 14.06.2019 №8-01/6969 (вх. Комітету від 14.06.19 №8-01/6969) заявник повідомив, що ТОВ «лайфселл» при наданні послуги з перенесення абонентського номера з мережі ПрАТ «Київстар» поширює таку інформацію: «Вас вітає lifecell - лідер нового покоління Інтернету».
Водночас, Комітетом встановлено, що поняття "кількість спектру в діапазоні 2 600 МГц/ 1 800 МГц у перерахунку на одного абонента", про що вказується в Деталізації твердження 1 на сайті та у відеоролику, а також у дослідженні ТОВ "Кью енд Кью Діджитал" та у висновках Експертизи - є технічною термінологією, яка використовується фахівцями телекомунікацій (оскільки, навіть до проведення експертизи був залучений фахівець у галузі зв'язку) та є лише одним із параметрів, який впливає на якість надаваних послуг. Пересічний споживач не розуміє тлумачення зазначеного поняття, що підтверджується результатами опитування споживачів, проведеного органами Комітету.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (далі - ДП "УДЦР") у відповіді на вимогу Комітету, в листі №80/10.1-05/170/7914 від 27.06.2019 (вх. Комітету від 27.06.2019 №8-09/7489) зазначено, що абревіатурою 4G позначається рухомий (мобільний) зв'язок 4-го покоління LTE (Long Time Evolution) загалом, а не конкретний стандарт. Належність радіообладнання до 4-го покоління визначається певними технічними ознаками, зокрема, використанням технології модуляції OFDM/OFDMA при побудові радіоінтерфейсу.
ДП "УДЦР" зазначило, що позначку "4,5G" або "покоління чотири з половиною" вживають у випадку, якщо бажають підкреслити, що радіообладнання рухомого зв'язку 4-го покоління відповідає останнім релізам (версіям) сімейства стандартів ETSI (на теперішній час це релізи 13 та 14). У зазначених релізах стандартів таке обладнання має назву "LTE Advanced Pro". Порівняно з більш ранніми релізами, які мали назви "LTE" та "LTE Advanced", що полягає, наприклад, у підтримці більш складного виду модуляції (QAM 256) та застосуванні технології одночасного передавання / приймання сигналів за допомогою декількох рознесених у просторі антен (технологія МІМО), що дає можливість досягти більшої швидкості передавання даних. Деякі зміни в релізах 13 та 14 передбачено також на рівні базової мережі, тому, наскільки та якою мірою та чи інша операторська мережа є наближеною до реалізації всіх можливостей "4,5G" на практиці є питанням, яке навряд чи має точну, технічно-коректну відповідь, оскільки цей термін не є технічним поняттям, а скоріше комерційним брендом.
Разом із тим, ДП "УДЦР" зазначило, що використовувати обладнання з підтримкою "4,5G" ("LTE Advanced Pro", релізи 13 та 14) мають можливість всі українські оператори, що володіють ліцензіями на користування радіочастотним ресурсом України за базовим стандартом "LTE", а саме: ПрАТ "Київстар", ПрАТ "ВФ Україна" та ТОВ "лайфселл". Реалізація зазначених переваг також вимагає використання користувачем термінального обладнання, яке підтримує стандарт "LTE Advanced Pro".
Крім того, ДП "УДЦР" зазначило, що для користувача послуг телекомунікаційного оператора швидкість передачі даних у кожному випадку визначається насамперед такими чинниками, як віддаленість від базової станції, ступінь завантаження стільника базової станції, рельєф місцевості та характер її забудови, рівень завад у місці прийому. В ідеалі, за відсутності впливу зазначених чинників, з максимальною швидкістю буде надавати послуги оператор, який використовує обладнання, що відповідає останнім релізам стандартів.
Відповідно до інформації ДП "УДЦР" на 21.06.2019 кількість виданих дозволів на експлуатацію базових станцій ПрАТ "Київстар" у діапазоні 1800 МГц становить 6088 станцій у діапазоні 2600 МГц - 1165 станцій, ПрАТ "ВФ Україна" у діапазоні 1800 МГц - 5896 станцій, у діапазоні 2600 МГц - 661 станцію, ТОВ "Лайфселл" у діапазоні 1800 МГц становить 3225 станцій, у діапазоні 2600 МГц - 420 станцій.
Отже, ПрАТ "Київстар" видано найбільшу кількість дозволів на експлуатацію базових станцій для впровадження мереж 4-го покоління в діапазонах 1800 МГЦ та 2600 МГЦ.
За інформацією ДП "УДЦР" кількість виданих дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів (базових станцій) є непрямою ознакою величини покриття територій зв'язком 4-го покоління.
Базова станція - це комплекс радіопередавачів (ретрансляторів, прийомо-передавачів), які здійснюють зв'язок із кінцевим абонентським пристроєм. Зона покриття від антен базової станції утворює стільник або групу стільників. Базові станції з'єднані з комутатором рухомої (мобільної) мережі через контролер базових станцій. Отже, більша кількість базових станцій забезпечує мобільному оператору покриття більшої території України.
Тобто, на якість та швидкість передачі даних 4G Інтернету, крім кількості спектра на одного абонента, впливає кількість базових станцій, завантаженість сектора базової станції, віддаленість абонента від базової станції, рельєф місцевості, характер забудови тощо, про що в рекламі Товариства із твердженням 1 не вказано.
А відтак, лідерство за кількістю спектра на одного абонента не свідчить про ті очікування, які має споживач від лідера четвертого покоління Інтернету, яким ТОВ "лайфселл" називає себе у твердженні 1.
При цьому, як вбачається з листа №80/10.1-05/170/7914 від 27.06.2019, усі три найбільші оператори мобільного зв'язку використовують обладнання, що надає можливість надавати послуги мобільного Інтернету у стандартах "LTE" та його подальших релізів, у тому числі і "LTE Advanced Pro".
За таких обставин, як вбачається з матеріалів антимонопольної справи, позивач не підтвердив, що Товариство надає послуги мобільного Інтернету з найбільшою швидкістю ТОВ "лайфселл" на підставі доказів в розумінні ст. 74, 76-80, 86, 269 ГПК України.
А тому враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "лайфселл" фактично не може вважатись лідером четвертого покоління Інтернету, про що ним було зазначено в рекламних матеріалах.
Більше того, НКРЗІ листом б/н б/д (вх. Комітету №8-01/8116 від 15.07.2019) повідомила Комітет, що стандарт "4,5G" - не визначений законодавством термін.
У вказаному листі НКРЗІ повідомило Комітет, що під "сімейством стандартів четвертого покоління" розуміють різні релізи специфікації "LTE", що дозволяє організовувати телекомунікаційну мережу загального користування, зокрема, за специфікаціями "LTE", "LTE Advanced Pro" або "LTE Advanced". Зазначені релізи розробляються міжнародним консорціумом 3GРР, приймаються в Європейському Союзі як регіональні стандарти ETSI. Специфікації "LTE" визначають різні моделі, додаткові функції / сервіси / послуги для мереж мобільного зв'язку четвертого покоління "LTE". Відмінності в різних послугах, сервісах, як правило, визначаються на рівні їх підтримки ядром мережі конкретного оператора телекомунікацій.
Також НКРЗІ повідомило, що за результатами проведених тендерів у 2018 році три оператори телекомунікацій (ПрАТ "Київстар", ПрАТ "ВФ Україна" та ТОВ "лайфселл") мають ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України для впровадження радіотехнології "Міжнародний рухомий (мобільний) зв'язок ІМТ", відповідно до позиції 22.1 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815. Згідно із зазначеною позицією базовими стандартами визначено, зокрема, стандарт за специфікацією "LTE" (та подальші релізи).
Тобто, з наведеного вбачається, що усі три оператори телекомунікацій: ПрАТ "Київстар", ПрАТ "ВФ Україна" та ТОВ "лайфселл" мають можливість надавати послуги мобільного Інтернету у стандартах "LTE" та його подальших релізів, у тому числі і "LTE Advanced Pro".
Отже, усі три оператори телекомунікацій мають можливість надавати послуги доступу до Інтернету на найбільшій швидкості.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів антимонопольної справи, згідно з дослідженням компанії "Ookla", наданим заявником (службова записка про долучення доказів у справі №127-07/6538 від 26.08.2021), мобільний Інтернет ПрАТ "Київстар" став переможцем премії Speedtest Awards в Україні за швидкістю мобільної мережі за ІІ та ІІІ квартали 2018 року і за І-IV квартали 2019 року, що підтверджується звітами компанії "Ookla" Speedtest Fastest Mobile Award в Україні за швидкістю мобільної мережі за зазначені періоди, а також сертифікатом компанії "Ookla" "Найшвидша мобільна мережа в Україні" щодо отримання ПрАТ "Київстар" нагороди Ookla, як оператора з найвищою швидкістю мобільного Інтернету протягом І-IV кварталів 2019 року.
За відомостями Міністерства цифрової трансформації України (далі - Мінцифри) [лист від 01.04.2021 №6-08/4432 (вх. Комітету від 01.04.2021 №6-08/4432)], інформація, отримана від компанії "Ookla", є найбільш неупередженою і демонструє реальні показники якості інтернет-з'єднань у розрізі кожного населеного пункту та окремого провайдера/оператора телекомунікацій. Зазначена позиція викладена й на офіційній вебсторінці Мінцифри. Опублікована компанією "Ookla" методологія дослідження, що лягла в основу конкурсу "Speedtest Awards" (https://www.speedtest.net/awards/methodology), уніфіковано застосовується на міжнародному рівні - у ній не простежуються специфічні упередження, що могли б викривляти результати дослідження "Speedtest Awards" на користь ПрАТ "Київстар".
Також у вказаному листі повідомляється, що між Мінцифри та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ookla" підписано ліцензійний договір з метою вимірювання компанією "Ookla" швидкості Інтернету на території України в період з 01.07.2018 по 30.06.2020, а саме, даних Speedtest Intelligence (фіксовані, мобільні з використанням бездротових мереж WiFi, 3G, 4G, LTE).
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Комітету, що ТОВ «лайфселл» не може вважатись лідером четвертого покоління Інтернету, про що ним було зазначено в рекламних матеріалах, а зазначена реклама у вказаному відеоролику містить неправдиві відомості внаслідок замовчування посилання, яке б звертало увагу споживачів на деталізацію зазначеної інформації.
Водночас, Комітет не заперечує в оспорюваному рішенні достовірність дослідження, проведеного компанією ТОВ "Кью енд Кью Діджитал" та кількість спектра в діапазонах 2600 МГц та 1800 МГц у перерахунку на одного абонента від Товариства, проте роз'яснення щодо кількості спектра в зазначених діапазонах не підтверджує лідерства Товариства в новому поколінні Інтернету.
Щодо твердження ТОВ «лайфселл» "краще покриття", і тлумачення, яке йому надається у Деталізації твердження 1, а саме про більшу загальну кількість базових станцій ТОВ "лайфселл", що забезпечують краще покриття мережею 4.5G на 01.07.2018 у порівнянні з 30.03.2018, то воно не виправдовує поняття "краще покриття" враховуючи листи НКРЗІ б/н б/д (вх. Комітету № 8-01/8116 від 15.07.2019), ДП "УДЦР" № 80/10.1-05/170/7914 від 27.06.2019 (вх. Комітету від 27.06.2019 № 8-09/7489) та дослідження компанії "Ookla".
При цьому, твердження ТОВ "лайфселл" "краще покриття", і тлумачення, яке йому надається у Деталізації твердження 1, а саме про більшу загальну кількість базових станцій ТОВ "лайфселл", що забезпечують краще покриття мережею 4.5G на 01.07.2018 у порівнянні з 30.03.2018, не виправдовує поняття "краще покриття" в розумінні абонентів, що підтверджується результатами опитування споживачів, проведеного органами Комітету, оскільки тільки 18,1 % споживачів зрозуміли його у спосіб, що намагалося донести ТОВ "лайфселл". Отже, використання позначення "4,5G" стосовно базового стандарту "LTE" надає необґрунтованих конкурентних переваг відповідачу в антимонопольній справі, у порівнянні з іншими українськими операторами, оскільки вони всі мають можливість використовувати обладнання з підтримкою "LTE Advanced Pro", релізи 13 та 14.
Таким чином, у споживача, що ознайомився з Твердженням 1 на вебсайті Товариства та відеороликом із твердженням "Приєднуйтесь до лідера нового покоління Інтернету! lifecell.ua" у поєднанні із зображенням 4,5 G, а також почувши аудіоінформацію із твердженням "Вас вітає lifecell - лідер нового покоління Інтернету", могло скластися уявлення, що якість Інтернету від Товариства за всіма параметрами (вища швидкість передачі даних, краще покриття мережею) є вищою, ніж у його конкурентів, і що Товариство дійсно є лідером нового покоління Інтернету. Незважаючи на надалі надану дрібним шрифтом Деталізацію твердження 1, використовуючи термін "лідер", ТОВ "лайфселл" могло створити у споживачів враження про найкращі параметри послуг з доступу до мережі Інтернет від Товариства, що, як встановлено, не відповідає дійсності.
Таким чином, Комітет дійшов висновку, що інформація зазначена ТОВ "лайфселл" у твердженні 1 є неправдивою, внаслідок обраного способу її викладення та могла ввести в оману споживачів.
В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи третьої особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що лише той факт, що позивач не згоден із відповідями і формулюваннями, які допустили НКРЗІ і УДЦР, не робить вказані докази неналежними та не є підставою для їх неврахуванням як Комітетом, так і судами при розгляді даної справи.
Щодо інформації, повідомленої заявником в заяві 2.
Так, заявнику на початку лютого 2020 року стало відомо, що ТОВ "лайфселл" на своєму сайті розміщувало інформацію з твердженням "№1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" (далі - твердження 2), з роз'ясненням такого змісту: "lifecell пропонує найдоступніші тарифи на послуги мобільного Інтернету в роумінгу в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України*. Просто і доступно, не потрібно підключати та налаштовувати! Користуйтесь дзвінками, Інтернетом та SMS повідомленнями, коли це необхідно - вигідні тарифи на роумінг починають діяти автоматично Перевірка залишку пакетів послуг *108#. * Під фразою "№ 1 в роумінгу для Інтернету" слід мати на увазі, що відповідно до результатів дослідження, проведеного дослідницькою компанією ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП", станом на 04.06.2019 ТОВ "лайфселл" має нижчі базові тарифи для індивідуальних абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати на послуги мобільного інтернету в роумінгу в країнах, які відвідує 99,86% громадян України, що виїжджають за кордон (за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік) в порівнянні з двома іншими найбільшими українськими мобільними операторами" (далі - деталізація твердження 2), що на думку заявника, вводить в оману споживачів.
За доводами заявника, поширення твердження 2 такого змісту може створити в абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати, хибне уявлення щодо роумінгу для Інтернету Товариства, оскільки, заявник зазначає, що словосполучення "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" lifecell пропонує найдоступніші тарифи на послуги мобільного інтернету в роумінгу в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України*" створює у споживачів враження про те, що тарифи роумінгу для Інтернету ТОВ "лайфселл" є більш вигідними для абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати, в порівнянні з тарифами роумінгу для Інтернету найближчих конкурентів.
Суд погоджується з позицією ПрАТ "Київстар", що зазначене не відповідає дійсним обставинам та є неправдивим. Так, якщо порівнювати базові тарифи Товариства в роумінгу для Інтернету з тарифними пропозиціями в роумінгу для Інтернету заявника, то виявляється, що пропозиції в роумінгу для Інтернету заявника є вигіднішими від базових тарифів роумінгу для Інтернету Товариства. Абоненти ПрАТ "Київстар", що обслуговуються на умовах попередньої оплати, крім базових тарифів для роумінгу можуть підключити спеціальну пропозицію, інформація щодо якої є у вільному доступі - "Простий роумінг" ('https://kvivstar.ua/uk/simple-prepaid), за якою тарифи в роумінгу для Інтернету нижчі від тарифів у роумінгу для Інтернету Товариства.
Разом з цим, щодо обставин в частині твердження 2, судом апеляційної інстанції при дослідженні доказів, що містяться в матеріалах справи було встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів антимонопольної справи, ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП" проведено дослідження під назвою "Порівняння тарифів на послуги мобільного Інтернету в роумінгу від найбільших трьох українських мобільних операторів" з якого вбачається, що його ціллю було порівняння базових тарифів трьох найбільших українських операторів мобільного зв'язку (тарифи, що діють автоматично та не потребують спеціального замовлення абонентами) на послуги мобільного Інтернету в роумінгу для індивідуальних абонентів, які обслуговуються на умовах попередньої оплати в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України, що виїжджають за кордон (за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік).
Предметом же вказаного дослідження були чинні базові тарифи на послуги мобільного Інтернету в роумінгу від операторів lifecell, Vodafone та Київстар, дійсні на 04.06.19 та розміщені на офіційних вебсайтах вказаних мобільних операторів. Для проведення дослідження були обрані країни, до яких виїжджала більшість громадян України у 2018 році (99,86 % громадян від загальної кількості), за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік.
Порівняння вартості тарифів на послуги мобільного Інтернету в роумінгу згідно із зазначеним дослідженням, яке надано Товариством та міститься у матеріалах справи, та наведені у п. 121 оспорюваного рішення.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів антимонопольної справи, на офіційному вебсайті ТОВ "лайфселл" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, де знаходилася інформація про базові тарифи Товариства в роумінгу, зокрема, у деталях зазначено: "...для користування роумінгом на рахунку має бути сума, достатня для оплати відповідного пакету послуг. Пакети послуг надаються окремо для дзвінків, SMS-повідомлень та мобільного Інтернету. Плата за кожний пакет послуг знімається автоматично в день користування - в першу секунду першого за день дзвінка, відправлення першого SMS або з моменту використання першого байта під час сесії передачі-приймання даних. Нарахований пакет діє до кінця доби за київським часом (до 23:59:59). Після вичерпання послуг, обумовлених в пакеті, автоматично підключається наступний пакет послуг. "
Таким чином, з наведеного вбачається, що тариф Товариства на послуги мобільного Інтернету в роумінгу в країнах, які відвідали 99,86 % громадян України за 2018 рік становив на 04.06.2019 - 30 грн за 100 мб, оплата за тариф знімається з моменту використання першого байта під час сесії передачі-приймання даних, а після вичерпання послуг (після використання 100 мб Інтернету), обумовлених у пакеті, автоматично підключається наступний пакет послуг.
Однак, відповідно до дослідження, проведеного ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП", з тарифами на мобільний Інтернет Товариства порівнюються аналогічний тариф ПрАТ "Київстар", який, зокрема, в першій зоні країн становив 35 грн за 100 мб, окрім цього в тариф включено безлімітний меседжинг у Viber, WhatsAPP, та тариф ПрАТ "ВФ Україна", який зокрема, в першій зоні країн становив 40 грн за 100 мб, окрім цього в тариф включено безлімітний меседжинг у Viber, WhatsAPP, Skype.
Відповідно до наданої трьома операторами мобільного зв'язку інформації тарифи на мобільний Інтернет у роумінгу складають:
- ТОВ "лайфселл": 30 грн/100 мб (Тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни 1 зони), 30 грн/100 мб (Тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни 2 зони);
- ПрАТ "Київстар": 35 грн/100 мб + безкоштовні (без додаткової плати за трафік) текстові повідомлення в месенджерах Viber, WhatsAPP Тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни 1 зони), 60 грн/100 мб + безкоштовні (без додаткової плати за трафік) текстові повідомлення у месенджерах Viber, WhatsAPP Тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни 2 зони);
- ПрАТ "ВФ Україна": 40 грн/100 мб + безлімітний месенджинг у Viber, WhatsAPP, Skype (текстові повідомлення та картинки) в разі користування на день (на день доступно 20 пакетів мобільного Інтернету) (Тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни 1 зони), 40 грн/100 кб - вартість мобільного Інтернету в країнах, що не входять до зони 1 (Тариф на послуги мобільного Інтернету в роумінгу (країни 2 зони).
Комітетом встановлено, що порівняння в зазначеному дослідженні тарифів на послуги мобільного Інтернету в роумінгу трьох найбільших операторів мобільного зв'язку є некоректним, оскільки базові тарифи Товариства на послуги мобільного Інтернету в роумінгу порівнюються з тарифами його конкурентів, які не можна вважати базовими, оскільки у вартість тарифів ПрАТ "Київстар" та ПрАТ "ВФ Україна", окрім оплати за 100 мб трафіку входять додаткові послуги безлімітного меседжингу у Viber, WhatsAPP, Skype, в той час як до вартості тарифів Товариства зазначені послуги не входять.
Отже, реклама ТОВ "лайфселл", що поширювалась на власному сайті і білборді з 07.11.2019 по 19.02.2020 з твердженням 2 - "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ" та Деталізацією твердження 2, містить неправдиві відомості, оскільки у дослідженні ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП": "Порівняння тарифів на послуги мобільного Інтернету в роумінгу від найбільших трьох українських мобільних операторів" досліджувались не однорідні тарифи операторів мобільного зв'язку, а тарифи, які містять у своєму складі різні послуги, а тому неможливо однозначно визначити оператора мобільного зв'язку чиї базові тарифи для індивідуальних абонентів, що обслуговуються на умовах попередньої оплати на послуги мобільного Інтернету в роумінгу в країнах, які відвідує 99,86 % громадян України, що виїжджають за кордон (за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України за 2018 рік) були нижчими.
Таким чином, як правомірно було встановлено комітетом, інформація зазначена ТОВ "лайфселл" у Твердженні 2 є неправдивою, внаслідок обраного способу її викладення та могла ввести в оману споживачів, через що доводи скаржника в цій частині відхиляються як безпідставні.
Щодо інформації, повідомленої заявником у заяві 3.
Так, заявником (ПрАТ "Київстар") 20.03.2020 було виявлено на телебаченні рекламу тарифного плану Товариства "Жара GО", у якій зокрема в кінці ролика під знаком для товарів і послуг "lifecell" поширюється таке твердження: "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" (далі - Твердження 3). Нижче від цієї інформації розміщується пояснення: "У твердженні "номер 1 для смартфонів" йдеться про те, що відсоток проникнення смартфонів у 2-ому півріччі 2019 року в мережі lifecell є найбільшим серед 3-х найбільших українських операторів мобільного зв'язку за результатами дослідження "Регулярне дослідження ринку телекомунікаційних послуг для фізичних осіб у 2019 році", що було проведене компанією ІП "ГФК ЮКРЕЙН" з 01.07.2019 до 16.12.2019" (далі - Деталізація твердження 3).
Заявник вказував, що рекламний ролик з Твердженням 3 поширюється на YouTube-каналі ТОВ "лайфселл" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та розміщений на офіційній сторінці Товариства у мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2.
На думку заявника, поширення інформації такого змісту може створити у абонентів хибне враження стосовно переваг користування послугами Товариства. Враховуючи, що відповідна інформація поширюється серед невизначеного кола осіб у період активного розгортання на території України мобільними операторами послуги передачі даних за допомогою технології 4G, збільшення кількості смартфонів у мережах мобільних операторів, а також зростання об'ємів користування абонентами послугами високошвидкісного доступу до мережі Інтернет за технологією 4G та наявності послуги перенесення абонентських номерів (MNP), у споживачів складається невірне враження про лідерство тарифної пропозиції саме ТОВ "лайфселл" для абонентів зі смартфонами, проте, Деталізація твердження 3, яке надає Товариство в примітці, не свідчить про ті очікування, які має споживач від оператора, що пропонує найкращу тарифну пропозицію для користувача смартфона.
Як вказував заявник, Товариство використовує для тлумачення твердження: "lifecell #1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" поняття "проникнення", що відповідає відсотковому співвідношенню користувачів смартфонів до загальної абонентної бази відповідного оператора. Разом з тим, зазначене порівняння є нерелевантним. До прикладу, заявник має більшу абонентну базу в абсолютному виразі, і кількість смартфонів у ній значно перевищує кількість смартфонів у мережі Товариства. Так, на грудень 2019 року за наявною у ПрАТ "Київстар" інформацією кількість смартфонів у мережі Заявника становила 16 мільйонів, а у мережі Товариства - 5.9 мільйона. Таким чином, ПрАТ "Київстар" може стверджувати, що воно є оператором № 1 за кількістю смартфонів у мережі, порівняно з іншими мобільними операторами.
За результатами аналізу рекламних матеріалів, зокрема, зображення 5 та зображення 6, що надані Товариством, Комітетом встановлено таке: в рекламних буклетах та в рекламі в мережі Інтернет великим шрифтом зазначено Твердження 3 - "lifecell # 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ". Нижче дрібнішим текстом міститься деталізація твердження 3.
Як вбачається з акту фіксації інформації працівниками Комітету від 27.05.2020, у рекламному відеоролику в мережі YouTube за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на тих, що транслюються на телебаченні, текст із деталізацією твердження 3 транслюється дрібним шрифтом протягом декількох секунд тривалості відеоролика.
Разом з цим, в матеріалах справи наявне дослідження "Регулярне дослідження ринку телекомунікаційних послуг для фізичних осіб у 2019 році", що було проведено ІП "ГФК ЮКРЕЙН" з 01.07.2019 по 16.12.2019, та яке надане Товариством, встановлено, що зазначене дослідження було проведено методом особистого інтерв'ю вдома у респондентів на всій території України, за виключенням Автономної Республіки Крим та проведення операції Об'єднаних сил. Цільовою аудиторією зазначеного дослідження було населення України у віці 16 років і старше, опитування проводилось щомісячно, вибірка становила 1000 абонентів щомісячно. У результатах дослідження зазначено що відсоток проникнення смартфонів Товариства (lifecell) становить 68 %, ПрАТ "ВФ Україна" (Vodafone) - 63 %, ПрАТ "Київстар" (Київстар) - 60 %. При цьому зазначено, що в межах дослідження опитано 707 абонентів ТОВ "Лайфселл", 1880 абонентів ПрАТ "ВФ Україна" та 2994 абонентів ПрАТ "Київстар".
За результатами цього опитування ІП "ГФК ЮКРЕЙН" зроблено висновок - відсоток проникнення смартфонів у 2-гому півріччі 2019 року в мережі lifecell найбільший серед 3-х найбільших українських операторів мобільного зв'язку.
Тобто, в процесі дослідження було опитано різну кількість абонентів трьох операторів, що є некоректним з точки зору вибірки респондентів, оскільки була опитана нерівнозначна кількість абонентів кожного з операторів (до прикладу 1000 осіб, 2000 осіб тощо), до того ж на грудень 2019 року кількість смартфонів у мережі заявника становила 16 мільйонів, а у мережі Товариства - 5.9 мільйона.
Використовуючи рекламу із твердженням 3 та деталізацією твердження 3, Товариство мало на меті донести до відома споживачів, що відсоток проникнення смартфонів у мережі Товариства протягом 2-го півріччя 2019 року є найбільшим серед 3-х найбільших мобільних операторів мобільного зв'язку України.
Проте, як встановлено Комітетом в оскаржуваноу рішенні, результати опитування споживачів, яке проведене органами Комітету свідчать, що Твердження 3 асоціюється у споживачів з тим, що Товариство пропонує найкращі умови (вартість тарифних планів, наповненість тарифних планів) та якість послуг для користувачів смартфонами, у порівнянні з іншими операторами мобільного зв'язку України, а не з тим, що відсоток абонентів, які користуються смартфонами в мережі lifecell, вищий ніж у мережах інших операторів. Деталізація твердження 3 дисонує з самим Твердженням 3 та є незрозумілим для споживачів.
В свою чергу, тільки 10,3 % опитаних споживачів послуг мобільного зв'язку розуміють суть реклами з Твердженням 3 Товариства, що "відсоток абонентів, які користуються смартфонами в мережі lifecell, вище ніж у мережах інших операторів", саме таку суть хотіло донести ТОВ "лайфселл" до споживачів, поширюючи таку рекламу і тільки 25,1 % споживачів розуміють твердження "відсоток поширення смартфонів в мережі оператора".
Стосовно обізнаності споживачів з терміном "проникнення", Комітетом в оскаржуваному рішенні зауважувалося, що споживач, який ознайомився з рекламою Товариства з Твердженням 3: "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" та Деталізацією твердження 3, має підстави вважати, що Товариство надає послуги з кращими ніж у його конкурентів умовами для абонентів, що використовують смартфони тощо. Зазначене також підтверджується опитуванням проведеним органами Комітету, оскільки навіть із 25,1 % опитуваних споживачів послуг мобільного зв'язку, що зрозуміли твердження "проникнення смартфонів в мережі мобільного оператора" менше половини споживачів зрозуміли суть реклами Товариства "# 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" із зазначеним роз'ясненням.
Як вказувалося Комітетом, пересічний споживач телекомунікаційних послуг не є спеціалістом у телекомунікаціях та може не зрозуміти роз'яснення, що містить фразу "відсоток проникнення смартфонів в мережі lifecell …", оскільки не володіє спеціальною термінологією, яка використовується на ринку телекомунікацій. Показник проникнення смартфонів у мережі окремого оператора не має впливу на споживчі характеристики послуг мобільного зв'язку. При цьому, ознайомившись з інформацією, споживач може не зрозуміти суть, яку хоче донести Товариство у роз'ясненнях, а саме те, що "Товариство має найбільшу, у відсотковому співвідношенні, частку абонентів, котрі використовують смартфони для отримання телекомунікаційних послуг у порівнянні з відповідними частками абонентів (у відсотковому значенні) інших операторів", а зробити власні хибні висновки стосовно, наприклад, кращої якості послуг, або більш вигідних тарифів для абонентів, що використовують смартфони тощо.
Також, на підставі наданих заявником та Товариством відомостей, Комітетом встановлено, що кількість користувачів смартфонами в мережі заявника на кінець 2019 року становила 16 мільйонів, а в мережі ТОВ "лайфселл" - 5 967 137, тобто, кількість користувачів смартфонами в мережі відповідача (в антимонопольній справі, позивач у даній) менша ніж у його конкурента - ПрАТ "Київстар".
Таким чином, Комітет дійшов до правильного висновку про те, унаслідок використання в рекламі домінуючих позначень: "#1" робиться наголос саме на лідерських позиціях Товариства. Отже, реклама Товариства з твердженням: "lifecell # 1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ" містить неповні, неточні відомості про лідерство оператора серед користувачів смартфонами, внаслідок обраного способу їх викладення та могла ввести в оману споживачів.
Також, суд зазначає, відповідно до результатів дослідження ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП" майже 91% опитаних абонентів ПрАТ "ВФ Україна" та 87% опитаних абонентів ПрАТ "Київстар" розуміють рекламний матеріал із Твердженням 3 саме так, як його хотіло донести Товариство і зазначало у деталізації.
Тобто 9% опитаних абонентів ПрАТ "ВФ Україна" та 13 % опитаних абонентів ПрАТ "Київстар" зрозуміли рекламу Товариства іншим чином, тобто були введені в оману.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як порушення статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, достатньо одного споживача, що був введений чи міг бути введений в оману внаслідок дій такого суб'єкта господарювання.
Таким чином, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що результати опитування, проведеного ТОВ "АЙ-ЕР-ЕС ГРУП", на замовлення ТОВ "лайфселл", не тільки не спростовують встановлені обставини Комітетом, а навпаки, підтверджують, що дії Товариства з поширення у рекламі власних послуг Твердження 3, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб. Доводи скаржника в цій частині не спростовуються досліджуваними судом доказами, що містяться в матеріалах справи.
В даному контексті, суд приймає доводи третьої особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що аргументи позивача щодо неправильної оцінки судом першої інстанції дослідження ТОВ «АЙ-ЕР-ЕС ГРУП» зводяться лише до незгоди позивача із такими результатами оцінки, а твердження позивача про те, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінку цьому доказу, спростовуються змістом рішення суду першої інстанції.
У цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь- яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Разом з цим, дослідивши докази, що були надані та зібрані Антимонопольним комітетом України в межах розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дії Товариства з поширення у інформації, наведеної у Твердженнях 1-3, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи (окрім досліджень) наявні також 2 висновки експертиз.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 було призначено у справі №910/2878/22 почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.
На вирішення експерта було поставлено 98 питань, які зводяться до наступного змісту: Чи однією особою виконано рукописні записи в томі №__ на сторінках: __?; Чи однією особою виконано цифрові записи в томі №__ на сторінках: ___?; Чи однією особою виконано підписи в томі № __ на сторінках: ___?».
10.05.2023 до господарського суду від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов висновок експерта від 28.04.2023 № СЕ-19-23/13363-ПЧ.
При наданні ствердної відповіді на поставлені питання експертом зазначено, що рукописні записи виконані однією особою, без ідентифікації такої особи (відповіді на питання №№ 1-3, 5-7, 9, 11-19, 21-26, 28, 30, 33, 34, 36-42, 45-47, 51, 53, 54, 56-58, 63, 65, 66, 69-71, 74, 76-81, 83, 87-94, 98).
Підписи були предметом дослідження експерта при відповіді на 10 запитань (питання №№ 4, 8, 17, 25, 47, 50,55, 62, 72, 96).
Об'єктом дослідження було 23 анкети: 10 з тому №1 (сторінки 67, 85, 87, 117, 119, 155, 271, 227, 231, 235), 11 з тому № 2 (сторінки 32, 36, 89, 91, 115, 122, 128, 143, 147, 202, 206) та 2 з тому № 3 (сторінки 8, 10).
При цьому те, що підписи виконано однією особою встановлено експертом стосовно анкет: сторінки 67, 155, 227, 231, 235 (том 1); сторінки 143, 147 (том 2).
Оцінюючи висновок експерта від 28.04.2023 №СЕ-19-23/13363-ПЧ, складений судовим експертом Чумак Т. М., суд першої інстанції зазначив, що вказаний висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в той же час, у вказаному висновку експертом досліджувалися лише окремі анкети (вибіркові) на предмет того, чи однією особою виконані рукописні записи та підписи, які містяться на цих анкетах.
Окрім вказаного висновку, в матеріалах справи наявний також висновок №1-12/10. Щодо висновку експерта №1-12/10 за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 12.10.2022, виконаного Українським центром судових експертиз на замовлення позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, почеркознавча експертиза відноситься до криміналістичних експертиз.
Відповідно до п. 1 розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5) (далі - Методичні рекомендації №53/5), для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5) для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, експертне почеркознавче дослідження проводилося на підставі технічних копій сторінок анкет, а не оригіналів, що також не заперечується позивачем. А тому фактично не може ані підтвердити певні обставини щодо підписання анкет, ані спростувати їх. Більше того, обґрунтованими є доводи третьої особи, що твердження про підроблення анкет ґрунтуються виключно на припущеннях. Матеріали справи не містять доказів підробки, зокрема, вироку суду у кримінальній справі. Висновок судового експерта, на який посилається позивач, не містить тверджень про фальсифікацію анкет або багаторазову участь одних і тих самих респондентів у опитуванні. Сам по собі факт заповнення частини анкет однією особою не свідчить автоматично про викривлення результатів опитування, оскільки можливим є застосування методу інтерв'ю або змішаних методів збору інформації, за яких анкети заповнюються інтерв'юером.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що в судових засіданнях 14.01.2026 та 20.01.2026 за участю представників учасників апеляційного провадження було безпосередньо оглянуто та досліджено усі наявні в матеріалах справи докази (у 7-ти томах, 3-х томах додатків та 1-му додатку (коробка)), в тому числі анкети, а також диск із документами (матеріали антимонопольної справи). Водночас, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи адвокатки позивача, що суд може самостійно візуально встановити виконання рукописного тексту однією особою на певних анкетах, оскільки вказане можу бути встановлено лише особою, яка володіє спеціальними знаннями, до яких суд не належить. А тому такі доводи скаржника відхиляються через необґрунтованість.
В даному аспекті суд апеляційної інстанції враховує доводи відповідача, що опитування, проведене Комітетом, не є соціологічним опитуванням або соціологічним дослідженням, результати цього опитування є фактично поясненнями третіх осіб щодо їх сприйняття розуміння рекламного твердження, яке було предметом розгляду справи Комітетом. Більше того, суд апеляційної інстанції також зазначає, що опитування не є єдиним доказом у справі Комітету, який став підставою ухвалення Рішення № 662-р. З приводу кожного твердження було детально здійснено аналіз: у чому полягає та на підставі яких даних зроблено висновок про поширення недостовірної інформації позивачем та на підставі яких доказів.
Суд апеляційної інстанції також враховує вказівки, викладені у обох постановах Верховного Суду у даній справі, щодо обов'язку суду оцінювати докази у сукупності та взаємозв'язку. При цьому з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності (статті 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України).
Також суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду про необхідність дотримання статей 13, 86, 269 ГПК України, статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 16 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила), та врахування правових висновків у справі №910/701/17, яким конкретизовано правові висновки, викладені у постановах у справах №910/12487/18 і №910/14949/18 та зазначає наступне.
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду вважає за доцільне конкретизувати правові висновки, викладені у постановах від 19.08.2019 у справі №910/12487/18 та від 30.01.2020 у справі №910/14949/18, на які посилається суд апеляційної інстанції у своїй постанові, зазначивши таке. За приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що Рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки. Водночас положення статті 40 Закону № 2210 та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 №169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що рішення Антимонопольного комітету України має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки.
Водночас положення статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду Антимонопольним комітетом України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №910/701/17, яку було враховано судом апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України).
А тому суд апеляційної інстанції і здійснив оцінку усіх наявних в матеріалах справи доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України в сукупності, дослідивши всі докази безпосередньо в судовому засіданні за участю сторін. Доводи апелянта про «нечитабельність», відхиляються судом та спростовуються в результаті дослідження усіх доказів.
Окрім цього, в пункті 8.33. постанови від 04.11.2025 Верховний Суд також зазначив, що оцінюючи докази у справі щодо встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція або можливість настання зазначених наслідків, у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання, слід мати на увазі не лише докази, які надані сторонами, а й самі дії, які здійснені стороною, що оцінюються як недобросовісна конкуренція. А саме: мета, з якою проводились певні дослідження, форма подачі відповідної інформації, повнота розкриття відповідних даних у тих повідомленнях, якими приверталася увага споживачів, та можливість усвідомлення такої інформації споживачами її змісту.
В даному аспекті суд апеляційної інстанції також приймає доводи відповідача з посиланням на наданий до суду першої інстанції протокол відкритого слухання у справі № 126-26.4/124-21 від 18 жовтня 2021 року, на якому був присутній представник позивача та надавав пояснення по суті питань. Водночас, усні доводи адвокатки скаржника про неправильне тлумачення змісту наданих відповідей працівників сторони та протоколу є необґрунтованими, суд апеляційної інстанції їх дослідив, вини є однозначні, конкретні та зрозумілі.
Так, в судових засіданнях 14.01.2026 та 20.01.2026 за участю представників сторін було досліджено вказаний протокол, з якого, зокрема, видно відповіді представник позивача на питання Комітету: «Яку частку ТОВ «лайфселл» займає на ринку на сьогодні?», на що представник позивача Осіпов А.В. виступив, проте відповіді на питання не надав та зазначив, що дії товариства «злого умислу» не несли, а так відбулося через дій та бачення маркетологів товариства». Також на питання Комітету: «Хто, на думку представників ПрАТ «Київстар» та ТОВ «лайфселл» є лідером в смартфонах, в роумінгу та в новому поколінні інтернету?». Осіпов А.В. зазначив, що це риторичне питання і відповідь на нього може бути суб'єктивною, одночасно зазначає, що поширена ТОВ «лайфселл» інформація є достовірною, навіть якщо є вузькою у розумінні. Горбатенко А. зазначив, що абсолютного лідеру на ринку телекомунікаційних послуг не має, проте можна бути лідером по певним критеріям, проте це жодної інформації для споживача не несе, а нормальним критерієм буде той, що впливає на якість послуг. Зазначає, що така інформація завжди буде маніпулятивною».
В цій частині суд апеляційної інстанції враховує доводи відповідача, що частково представниками позивача на засіданні 18 жовтня 2021 року було зазначено, що поширення спірної інформації було зумовлено «…баченням їх маркетологів», та визнали маніпулятивність інформації про лідерство на ринку телекомунікаційних послуг.
Таким чином, на підставі вказаних вище доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України, оцінивши їх в сукупності, суд апеляційної інстанції перевірив та встановив наявність у діях позивача порушення, передбачені статтею 15-1 Закону № 236/96-ВР із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, а саме: "ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ЛІДЕРА НОВОГО ПОКОЛІННЯ ІНТЕРНЕТУ! КРАЩЕ ПОКРИТТЯ 4,5G", внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ТОВ "лайфселл"; "№ 1 В РОУМІНГУ ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ", внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ТОВ "лайфселл"; "#1 ДЛЯ СМАРТФОНІВ", внаслідок обраного способу їх викладення, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ТОВ "лайфселл". Тому доводи скаржника про неправильне застосування наведених норм матеріального права є помилковими. В цій частині судом апеляційної інстанції приймаються як доводи відповідача, так і третьої особи (викладені у відзиві на апеляційну скаргу).
Тоді як підстав для визнання акта відповідача недійсним (в частині невідповідності його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі) - не встановлено. Оскільки при розгляді справи № 127-26.4/124-21 Комітетом з'ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки Комітету у повній мірі відповідають обставинам справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для застосування положень ст. 59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», через що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із оскаржуваним рішенням та не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, через що відхиляються у розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, яке стало б підставою для задоволення скарги та задоволення позову, відповідно, а також виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України. Отже, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану через встановлене вище, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову по суті, усі судові витрати (судовий збір та витрати на проведення експертизи) за розгляд справи в усіх інстанціях покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України. З урахуванням відмови в задоволенні даної апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - покладається на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "лайфселл" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/2878/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/2878/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.01.2025.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко