ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
28 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2050/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 (суддя С.Ф. Гут, м. Одеса, повне рішення складено 05.12.2025)
у справі №916/2050/25
за позовом Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
до відповідача: Садівничого об'єднання громадян «ВЕТЕРАН»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 284380,25 грн,
Комунальне підприємство-фірма «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Садівничого об'єднання громадян «ВЕТЕРАН», в якій просило:
-визнати недійсною укладену 29.01.2024 між сторонами додаткову угоду №1 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №22 від 17.10.2017;
-стягнути з Садівничого об'єднання громадян «ВЕТЕРАН» 162927,28 грн збитків, 42186,31 грн інфляційних нарахувань, 9527,21 грн 3% річних та 69739,05 грн пені.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальну установу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 позов задоволено частково. Визнано недійсною укладену 29.01.2024 між Комунальним підприємством-фірмою «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та Садівничим об'єднанням громадян «ВЕТЕРАН» додаткову угоду №1 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №22 від 17.10.2017. Стягнуто з Садівничого об'єднання громадян «ВЕТЕРАН» на користь Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 36658,93 грн заборгованості та 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Садівниче об'єднання громадян «ВЕТЕРАН» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, надіславши її 27.12.2025 засобами поштового зв'язку.
Апеляційну скаргу Південно-західним апеляційним господарським судом зареєстровано 29.12.2025 за вх.№5302/25.
Одночасно скаржником заявлено клопотання (вх.№66/26 від 08.01.2026) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 автоматизований розподіл не відбувся у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026.
Комунальне підприємство-фірма «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області також не погодилось з ухваленим рішення суду, подавши її 30.12.2025 через систему «Електронний суд».
Вказану апеляційну скаргу Південно-західним апеляційним господарським судом зареєстровано 30.12.2025 за вх.№5315/25.
Одночасно скаржником заявлено клопотання (вх.№71/26 від 08.01.2026) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та клопотання (вх.№72/26 від 08.01.2026) про розстрочення сплати судового збору.
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 автоматизований розподіл не відбувся у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2026 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційних проваджень за апеляційними скаргами Садівничого об'єднання громадян «ВЕТЕРАН» та Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у справі №916/2050/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2050/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
23.01.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до суду та матеріалами апеляційної скарги Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, колегія суддів вважає, що її слід залишити без руху, виходячи з наступного.
По-перше, відповідно до пункту 5 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).
Між тим скаржник, обмежившись в апеляційній скарзі твердженням про те, що оскаржуване рішення суду є безпідставним і таким, що винесене із порушенням норм господарського матеріального та процесуального права, з огляду на що має бути скасоване судом апеляційної інстанції, взагалі не навів жодних аргументів стосовно того, у чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення, яке оскаржується.
Відтак апелянту слід уточнити апеляційну скаргу та зазначити, у чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у даній справі.
По-друге, згідно із пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України «Про судовий збір».
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач звернувся з даним позовом у 2025 році.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 вище означеного Закону за подання до господарського суду позову майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми (підпункт 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
За умовами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Також правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025, яким задоволено 1 вимогу немайнового характеру (про визнання недійсною додаткової угоди) та частково задоволено 1 вимогу майнового характеру (стягнуто 36658,93 грн), та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, тобто скаржник не погоджується із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 247721,32 грн, за апеляційне оскарження рішення суду апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 4458,98 грн, виходячи з такого розрахунку: 247721,32 грн (оспорювана сума) х 1,5 % (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру) х 150% (ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду) х 0,8 (понижуючий коефіцієнт, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки апеляційна скарга була подана через систему «Електронний суд») = 4458,98 грн.
Скаржник судовий збір за подання апеляційної скарги не сплатив, натомість одночасно із поданням апеляційної скарги заявив клопотання (вх.№72/26 від 08.01.2026) про розстрочення сплати судового збору, посилаючись на тяжкий матеріальний стан.
Розглянувши клопотання скаржника про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№72/26 від 08.01.2026), колегія суддів зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2)особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4)заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених у статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус.
Щодо умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18).
Таким чином, положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору, в свою чергу, наявність таких умов скаржник у своєму клопотанні про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати не навів, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини, у зв'язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно із частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом частин першої та другої статті 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, скаржником не виконані вимоги статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, колегія суддів залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме:
-уточнити апеляційну скаргу та зазначити, у чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у даній справі;
-надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4458,98 грн.
Заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження розглядатиметься колегією суддів після усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України, суд
1.Відмовити у задоволенні клопотання Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (вх.№72/26 від 08.01.2025) про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у справі №916/2050/25.
1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства-фірми «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у справі №916/2050/25 залишити без руху.
3.Встановити скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4.Роз'яснити скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя О.Ю. Аленін