79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" січня 2026 р. Справа №914/1691/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Слободянюк В.С.
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України від 13.10.2025 (вх.№ЗАГС 01-05/2989/25 від 14.10.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 (повний текст рішення складено 22.09.2025, суддя Король М.Р.)
у справі № 914/1691/25
за позовом: Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський радіоремонтний завод» (надалі ТОВ “Львівський радіоремонтний завод»), м. Львів
про: стягнення 301 074,10 грн.,
з участю представників:
від позивача: Ткачук В.В.;
від відповідача: Колодій Р.І., Медик О.І., Заїка О.О.
Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ “Львівський радіоремонтний завод» про стягнення 301 074,10 грн пені за порушення терміну виконання зобов'язань в рамках договору про надання послуг оборонного призначення за державні кошти від 25.04.2023 №370/3/5/8/1/18.
Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, що призвело до затримки у виконанні ремонту техніки.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі №914/1691/25 (суддя М.Р. Король) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський радіоремонтний завод» на користь Міністерства оборони України - 60 214,82 грн пені та 3 613,00 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що Міністерство оборони України правомірно реалізувало передбачене, як чинним законодавством так і договором, право на нарахування штрафних санкцій. Також суд зауважив, що ні нормами чинного законодавства, ні умовами спірного договору не передбачено, що нарахування неустойки здійснюється на вартість ремонту технічного обслуговування систем озброєння спеціального призначення без урахування ПДВ, який входить в їх ціну. Водночас при розгляді заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 99%, суд, врахувавши ступінь виконання основного зобов'язання, наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання, специфіку покладених завдань на відповідача в умовах воєнного стану, відсутність доказів понесення позивачем прямих збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, вважав за можливе зменшити розмір пені на 80% і стягнути з відповідача 60 214,82 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. В решті стягнення пені відмовив.
Не погодившись з вказаним рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 240 859,28 грн. пені та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Скаржник вважає оскаржуване рішення ухваленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, помилковими є висновки суду, що відповідачем виконано умови спірного договору в повному обсязі, відсутність зауважень замовника щодо якості поставленого товару, відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань. Докази, які б підтверджували, що на виконання договору впливали обставини непереборної сили, наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання, як і відсутність доказів понесення позивачем прямих збитків, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані. Скаржник звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які звіти про фінансові результати за 2025 рік, які би відображали реальний майновий стан відповідача на момент розгляду справи судом першої інстанції. При цьому судом не враховано інтереси позивача, зокрема, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Предметом укладеного між сторонами договору є виготовлення та поставка продукції спеціального призначення за кошти Державного бюджету України. Міністерством оборони України здійснюється виплата грошового забезпечення та інше фінансування Збройних Сил України. Скаржник зазначає, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необгрунтованою. Зокрема зазначає, що зробив усе можливе для вчасного виконання ремонту за технічним станом виробу, у тому числі в частині виконання зобов'язання, яке за договором мав виконати Замовник. Порушення терміну виконання послуг за договором, не є значним, на що фактично вплинули такі фактори, як технічний стан виробів, що поступили в ремонт, обставини ремонту та виробничий цикл, який не міг бути меншим від встановленого на Підприємстві. Разом з тим, відповідач вважає, що розрахунок неустойки не повинен включати ПДВ. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що фінансування на виконання спірного договору відповідач не отримував, а сам позивач займав пасивну позицію в частині своєчасності виконання ним заміни неремонтопридатних складових, що мало своїм наслідком вимушеність проведення такої заміни власними силами відповідача шляхом виїзду працівників Підприємства у відрядження до військової частини. Водночас, докази, які свідчили б про потенційну реальну можливість негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу для позивача, в той час як стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для Підприємства. Крім того, просить врахувати повне виконання відповідачем основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Відповідач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
25.04.2023 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівський радіоремонтний завод» (Виконавець) укладено договір №370/3/5/8/1/18 на надання послуг оборонного призначення.
Згідно з пунктом 1.1 договору Виконавець зобов'язується у 2023 році за завданням Замовника, з дотриманням вимог законодавства, надати послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (50530000-9), а саме: ремонт за технічним станом техніки спеціального призначення наземних станцій перешкод БРЛС СПН-30 (послуги) за номенклатурою, з урахуванням усіх додаткових угод на загальну суму - 10 381 865,50 грн. та у строки, які зазначені у Календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, а Замовник зобов'язується прийняти через 4762 головне військове представництво Міністерства оборони України ( НОМЕР_1 ГВП МОУ) та оплатити надані послуги.
Відповідно до пункту 5.1 договору строк надання послуг: відповідно до Календарного плану (додаток № 1 до договору). Дозволяється дострокове надання послуг.
Визначений Календарним планом термін ремонту за технічним станом наземних станцій перешкод БРЛС СПН-30 до - 30.11.2023.
Вироби, що передаються в ремонт, повинні бути в обов'язковій комплектності, за якою визначається їх працездатність, незалежно від технічного стану складових, разом з належним чином заповненими формулярами (паспортами) на кожен виріб та на складові частини, вказані в формулярі (паспорті) на виріб (п. 5.6 договору).
За умовами п.5.9 договору у разі, якщо за результатами дефектування буде встановлено, що виріб (його складові) не підлягає ремонту, Замовник зобов'язаний надати інший виріб (його складові) у строк не пізніше, ніж за 60 календарних днів до строку виконання робіт за договором. До моменту надання іншого виробу, чи його складових, вони вважаються не переданими в ремонт.
Результати поглибленого дефектування складових виробів оформлюються Виконавцем робіт після їх повного розбирання зі складанням відомостей дефектації вузлів, агрегатів, блоків, приладів та інших деталей виробів. По завершенні дефектації складається загальна відомість дефектації виробу, яка затверджується Виконавцем та погоджується 4762 ГВП МО України і Замовником (п. 5.10 договору).
Пунктом 5.15 договору визначено, що приймання виробів після проведення ремонту здійснюється Вантажоодержувачем та оформляється актом приймання-передачі військового майна з ремонту (форма - додаток 22 до “Інструкції з обліку») у 4-х примірниках, які підписуються призначеною комісією Виконавця, Вантажоодержувачем та представником 4762 ГВП МОУ та затверджується Виконавцем. Акт приймання-передачі військового майна надаються: 1-й - Замовнику, 2-й - Виконавцю, 3-й - представнику військової частини, 4-й - НОМЕР_1 ГВП МОУ. При передачі виробів з ремонту Виконавцем також оформляються відомості обов'язкової комплектації виробу, як додаток до кожного акта приймання-передачі військового майна, які після закінчення приймання підписуються представниками військової частини, Виконавця та НОМЕР_1 ГВП МОУ.
Зобов'язання Виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження Замовником акта приймання наданих послуг. Дотримання Виконавцем встановлених Календарним планом строків, підтверджується затвердженим актом приймання-передачі військового майна з ремонту (форма - додаток 22 до “Інструкції з обліку») наданих послуг (п. 5.19 договору).
Відповідно до підпунктів 6.2.3 пункту 6.2 договору Замовник зобов'язаний здійснювати своєчасно та в повному обсязі оплату наданих послуг відповідно до умов договору, за наявності коштів на рахунку Замовника. Передати Виконавцю вироби згідно з умовами цього договору відповідно до Календарного плану надання послуг (додаток № 1 до договору).
Виконавець має право, зокрема, не приймати в ремонт не ремонтопридатні або не комплектні вироби (пп. 6.3.5 п. 6.2 договору).
Згідно з пп. 6.4.1 п. 6.4 договору Виконавець зобов'язаний організувати надання послуг та їх здавання Замовнику, відповідно до встановлених вимог, строків, передбачених договором.
Виконавець відповідає за збереження та несе повну матеріальну відповідальність, визначену законодавством України, за передане йому військове майно до моменту передачі його Замовнику (п. 6.6 договору).
Підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строку виконання зобов'язання, зазначених у Календарному плані надання послуг, з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення до дати підписання акта приймання-передачі військового майна, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків ненаданих послуг.
Сторона, що не може виконати зобов'язання за договором унаслідок виникнення істотної зміни обставин, повинна не пізніше, ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі неповідомлення у строк, який визначений у першому абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання істотної зміни обставин, вона позбавляється права посилатися на ці обставини навіть при наявності відповідного документа про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами (п 8.6 договору).
Згіно з п.8.7 договору доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором є документ про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами. Документ про істотну зміну обставин має бути наданий іншій стороні не пізніше ніж через 15 днів після письмового повідомлення відповідно до абзацу першого пункту 8.6 договору.
09.11.2023 відповідач скерував позивачу лист №1580 «Щодо виконання умов договору №370/3/5/8/1/18 від 25.04.2023», яким повідомив, що під час проведення ремонту виробу виявлені не ремонтопридатними деякі вузли та деталі. Зазначив, що Підприємство планує відправити фахівців у військову частину НОМЕР_2 для заміни не ремонтопридатних складових частин. Їх відсутність не дозволяє Підприємству закінчити цикл ремонту виробу та здати його представникам Замовника (т. 1, а.с. 110).
16.12.2023 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 1852, яким зокрема, повідомив, що під час ремонту СПН-30 зав. № 92311 за результатами поглибленого дефектування на початку листопада було виявлено ряд ремонтонепридатних складових цього виробу. За раніше досягнутим погодженням щодо заміни даних ремонтонепридатних складових, Підприємство змогло здійснити цю заміну з виїздом у військову частину НОМЕР_3 тільки після 14.12.2023. З огляду на тривалі воєнні дії в країні та з метою закінчення ремонту зазначеного виробу, з обрахуванням фактичних витрат і надання звітних документів та обов'язковій передачі його військовій частині, ТОВ “Львівський радіоремонтний завод» (Виконавець) просило Замовника продовжити термін дії договору від 25.04.2023 №370/3/5/8/1/18 до 31.03.2024 для його завершення (т. 1, а.с. 101).
Згідно з актом приймання-передачі військового майна від 30.12.2023 №СПН-30/ТС/2/23-3 з ремонту було прийнято виріб БРЛС (СПН-30) на суму 10 381 865,50 грн. (т. 1, а.с 44-45).
07.02.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 щодо невиконання зобов'язань за договором № 370/3/5/8/1/18 від 25.04.2023, в якій зазначив, що Виконавцем порушено строки надання послуг, а саме строк до 30.11.2023.
Водночас Виконавець надав послуги 30.12.2023 на суму 10 381 865,50 грн., що підтверджується актом приймання-передачі військового майна, посвідченням виданим 4762 Головним військовим представником МО України № 247 від 30.12.2023. Термін прострочення складає - 29 днів. Загальний розмір штрафних санкцій (пеня, штраф), які підлягають стягненню з Постачальника складає 301 074,10 грн. (т. 1, а.с. 48-49).
08.03.2024 відповідач надіслав відповідь на претензію, в якій, зокрема, зазначив, що факт порушення договору в частині несвоєчасної здачі військового виробу не є беззаперечною та достатньою умовою, наслідком якої є штрафна санкція, визначена в договорі, оскільки Підприємством відповідача була приділена максимальна увага інтересам Замовника договору, а вимушена перерва у ремонті виробу виникла у зв'язку з не ремонтопридатністю складових виробу, за яку згідно з правилами господарювання і умовами договору Підприємство відповідальності не несе (т. 1, а.с. 50-53).
Наведені обставини зумовили звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 301 074,10 грн, пов'язаної з несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг оборонного призначення за державні кошти від 25.04.2023 №370/3/5/8/1/18.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами даної справи підтверджено, що 25.04.2023 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівський радіоремонтний завод» (Виконавець) укладено договір №370/3/5/8/1/18 на надання послуг оборонного призначення. За цим договором Виконавець зобов'язувався у 2023 році за завданням Замовника, з дотриманням вимог законодавства, надати послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник зобов'язувався прийняти через 4762 ГВП МОУ та оплатити надані послуги.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Згідно частини 2 названої статті Кодексу положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначалось вище, підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору сторони погодили, що Виконавець зобов'язаний організувати надання послуг та їх здавання Замовнику, відповідно до встановлених вимог, строків, передбачених договором.
Згідно з п. 5.6 договору вироби, що передаються в ремонт повинні бути в обов'язковій комплектності, за якою визначається їх працездатність, незалежно від технічного стану складових, разом з належним чином заповненими формулярами (паспортами) на кожен виріб та на складові частини, вказані в формулярі (паспорті) на виріб.
З наявної в матеріалах справи копії акта технічного стану військового майна 19/23/РЕБ від 08.03.2023, виріб укомплектований згідно відомостей обов'язкової комплектності (т. 1, а.с. 123-129).
Водночас, п.5.9 договору, передбачено, що у разі, якщо за результатами дефектування буде встановлено, що виріб (його складові) не підлягає ремонту, Замовник зобов'язаний надати інший виріб (його складові) у строк не пізніше, ніж за 60 календарних днів до строку виконання робіт за договором. До моменту надання іншого виробу, чи його складових, вони вважаються не переданими в ремонт. Акт прийому-передачі неремонтопридатних виробів (його складових за номерним обліком), Виконавець надає Замовнику після їх передачі Вантажоодержувачу.
Згідно з копією акта попереднього дефектування виробу від 16.05.2023, виріб зав. №92311 придатний для ремонту за технічним станом в заводських умовах (т. 1, а.с. 115-122).
Як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідач листом №1580 лише 09.11.2023 повідомив щодо заміни складових частин виробу зав. №92311 та зазначив, що приймав заходи до проведення ремонту та заміни неремонтопридатних вузлів виробу, та здачі ремонту в строк.
З листа відповідача від 16.12.2023 вбачається, що ремонт виробу здійснювався, за результатами поглибленого дефектування складових та лише на початку листопада було виявлено ряд неремонтопридатних складових цього виробу.
Пунктом 8.6 договору передбачено, що сторона, що не може виконати зобов'язання за договором унаслідок виникнення істотної зміни обставин, повинна не пізніше, ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у першому абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання істотної зміни обставин, вона позбавляється права посилатися на ці обставини навіть при наявності відповідного документа про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами.
Отже, з листа №1852 вбачається, що відповідач 16.12.2023 звернувся до Центрального управління забезпечення Озброєнням, військовою технікою та майном спеціальних військ Озброєння ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо продовження строку дії договору та повідомив про те, що в силу об'єктивних обставин, повітряних тривог, відсутності на підприємстві провідних спеціалістів з ремонту, тощо, за раніше досягнутим погодженням щодо заміни даних ремонтонепридатних складових, Підприємство змогло здійснити цю заміну з виїздом у військову частину НОМЕР_2 тільки після 14.12.2023, в якому просило подовжити термін дії договору. Однак, доказів досягнутого погодження відповідачем не надано.
Таким чином, відповідачем пропущено 7 - денний строк відповідно до п.8.6 щодо повідомлення про настання істотної зміни обставин, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
Визначений Календарним планом термін ремонту за технічним станом наземних станцій перешкод БРЛС СПН-30 до - 30.11.2023 (додаток № 1 до договору).
Водночас, виріб БРЛС СПН-30 на суму 10 381 865,50 грн прийнято 30.12.2023, що підтверджується актом приймання-передачі військового майна №СПН-30/ТС/2/23-3 з ремонту.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України унормовано порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строку виконання зобов'язання, зазначених у Календарному плані надання послуг, з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення до дати підписання акта приймання-передачі військового майна, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків ненаданих послуг.
Згідно з поданим розрахунком позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 301 074,10 грн за 29 днів (термін прострочення), з 01.12.2023 по 29.12.2023.
Місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру пені, встановив, що такий є арифметично правильним. При цьому, суд зауважив, що ні нормами чинного законодавства, ні умовами спірного договору не передбачено, що нарахування неустойки здійснюється на вартість ремонту технічного обслуговування систем озброєння спеціального призначення без урахування ПДВ, який входить в їх ціну.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Водночас, доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до оскарження рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 240 859,28 грн. пені. Отже, предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції положень ст. 551 ЦК України щодо зменшення заявленого позивачем розміру пені на 80 %.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що дана норма не є імперативною та застосовується за визначених умов та на розсуд суду.
Категорії "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведеної норми права направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
При цьому інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що чинне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Верховний Суд у постанові від 19.012024 справа № 911/2269/22 зазначив, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин, як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 справа №911/378/17.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципу права. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 справа № 911/2269/22.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 справа №922/1716/20, від 30.03.2021 справа № 902/538/18.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Колегія суддів зауважує, що пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення; пеня не є основним боргом, будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі № 922/444/24 зазначив, що при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини прямо визначені у статті 233 ГПК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20.
ОП КГС у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідач так само, як і позивач має особливий статус, оскільки відповідно до статуту та статті 16 Закону України “Про оборону України» приймає та виконує доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, виконує передбачені законодавством обов'язки у сфері оборони, тощо.
Місцевий господарський суд, надавши оцінку долученим відповідачем доказам, врахувавши всі обставини даної справи, зокрема, ступінь виконання основного зобов'язання, наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання, специфіку покладених завдань на відповідача в умовах воєнного стану, відсутність доказів понесення позивачем прямих збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, зауваживши, що стягнення пені не може безпосередньо впливати на фінансовий стан позивача, дійшов підставного та обгрунтованого висновку про зменшення розміру пені на 80% та стягнення з відповідача на користь позивача 60 214,82 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі №914/1691/25.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 у справі №914/1691/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук