Справа № 544/3185/25
пров. № 2/544/370/2026
Номер рядка звіту 38
іменем України
29 січня 2026 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Ощинської Ю.О.,
з участю секретаря судових засідань - Пірогова В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференії у залі суду по вул. Ярмарковій, 17, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
18 грудня 2025 року представник позивача звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. У позовній заяві зазначив, що 30.06.2020 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту та підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн. (п.1.2. Договору); у процесі користування ліміт було збільшено до 75 000 грн. На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 12/23 , тип - Універсальна, також згодом було отримано кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 01/25 , тип - Універсальна GOLD, кредитну картку номер - НОМЕР_3 , строк дії - 05/29, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку. У зв'язку урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 14.11.2025 має заборгованість 94 327,58 грн. Враховуючи вище викладене, представник позивача, просив суд стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 94 32758 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою від 22.12.2025 відкрито провадження у справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заяву у якій просив справу слухати у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі, також зазначив, що у разі неявки у судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи з винесенням заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення.
Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідно відповіді № 2153380 від 19.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
29 січня 2026 року згідно зі ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.06.2020 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту та підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн. (п.1.2. Договору); У процесі користування ліміт було збільшено до 75 000,00 грн.: Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); Процентна ставка, відсотків річних: 43,2% (п.1.3 Договору); У процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 42,0%.
Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".
На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 12/23 , тип - Універсальна, також згодом було отримано: кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 01/25 , тип - Універсальна GOLD; кредитну картку номер - НОМЕР_3 , строк дії - 05/29 , тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.
При укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Разом з цим, відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачка станом на 14.11.2025 має заборгованість у сумі 94 327,58 грн., яка складається з наступного: 74966,55 грн. заборгованість за тілом кредиту, 19361,03 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н вiд 30.06.2020, станом на 14.11.2025.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, отже Позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідачки на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» фактично суму заборгованості за кредитом б/н від 30.06.2020 у розмірі 94 327,58 грн.
В той самий час, статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
У відповідності до приписів частини 8 статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами, оскільки відповідачкою у встановлений судом строк відзив на позов не подано.
Як встановлено, між відповідачем та позивачем було укладено Кредитний договір, права вимоги за яким перейшли до позивача.
Відповідачка свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконує, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Так, згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Диспозиція частини 1 статті 526 ЦК України регламентує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Велика Палата Верховного Суду (справа №127/15672/16-ц) в постанові від 8 листопада 2019 року, зазначила, що для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Кредитні відносини передбачають наявність певних зобов'язань між сторонами, зокрема обов'язку кредитора надати кошти, а позичальника - повернути кошти та сплатити проценти.
Враховуючи те, що вимоги позивача підтверджуються належними доказами, суд вважає їх обґрунтованими та доведеними.
Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який на час розгляду справи триває.
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
Пункт 15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення, в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.
А отже, пільги передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на всіх військовослужбовців без виключення, в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, з 18.03.2014 і до закінчення особливого періоду, тобто і на час ухвалення даного рішення суду.
Відповідно до відповіді № 2153706 від 19.12.2025 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем з 2 кварталу 2020 року та по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 (а.с. 120-122).
Таким чином, на час укладення Кредитного договору від 30.06.2020, а також станом на час ухвалення судом даного рішення, відповідач має статус учасника бойових дій та на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», в тому числі щодо відсутності обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданим в позовній заяві заборгованість відповідача складає 94 327,58 грн., з яких: 74 966,55 грн. заборгованості за тілом кредиту; 19 361,03 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування та стягнення суми відсотків у сумі 19 361,03 грн., слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту 74 966,55 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, при зверненні до суду позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору (а.с. 5), проте, оскільки позов задоволено частково (на 79,47%), зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме у сумі 1925,08 грн.
Керуючись статтями 81, 141, 259, 263-265, 268, 274,280-289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.06.2020 у розмірі 74 966 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят шість) гривень 55 копійок, станом на 14.11.2025.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1925 (одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 08 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ: 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_5 .
Суддя Ю.О.Ощинська