Справа № 544/2432/25
пров. № 2/544/166/2026
Номер рядка звіту 38
28 січня 2026 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Сайко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Костенко Т.В.,
розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пирятин Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
У вересні 2025 року до суду звернулося ТОВ «Кей-Колект» із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
В обґрунтування позову товариство вказувало, що 13.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк». та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11359004000, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 43 000,00 доларів США на умовах повернення коштів у розмірах та строки, встановлених графіком погашення кредиту, та не пізніше 12.06.2023. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 13.06.2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно якого вказана особа зобов'язалась відповідати за належне виконання позичальником обов'язків за кредитним договором № 11359004000. У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного Договору та виникненням заборгованості Банк звернувся до суду щодо примусового стягнення заборгованості.
23.01.2012 року Пирятинський районний суд Полтавської області розглянув справу 2-163/2011 та ухвалив рішення, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту № 11359004000 в сумі 366 078 (триста шістдесят шість тисяч сімдесят вісім) грн 35 коп., а також у повернення 1700 (одна тисяча сімсот) грн державного мита та 120 (сто двадцять) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених при подачі позовної заяви.
12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» з однієї сторони та ТОВ «Кей-Колект» з іншої укладено договір факторингу № 1, згідно умов якого ТОВ «Кей-Колект», що виступило як фактор, зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження ПАТ «УкрСиббанк» - клієнт. Згідно визначення термінів за договором «права вимоги» є права грошової вимоги, існуючі або майбутні, Клієнта до Боржників і гарантів щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникли на підставі первинних договорів і договорів забезпечення.
11.09.2012 року ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області (справа 1624/2466/2012, провадження 6/1624/88/2012) замінено сторону виконавчого провадження, відкритого постановою державного виконавця 02.04.2017 року на підставі виконавчого листа №2-163/2011, виданого Пирятинським районним судом Полтавської області 23.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом в сумі - 366 078,35 грн - стягувача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».
На сьогоднішній день відповідачами рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 366 078,35 грн.
Cт. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Згідно з Розрахунком суми 3 % річних, за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року (включно), за прострочення сплати заборгованості, сума 3 % річних становить: 53 798,4 7 грн. Згідно з Розрахунком суми інфляційних втрат, за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року (включно), понесених у наслідок прострочення заборгованості, сума інфляційних втрат становить: 177 520,01 грн.
Просили стягнути солідарно з відповідачів на їх користь нараховані 3% річних у розмірі 53 798,4 7 грн, інфляційні втрати у розмірі 177 520,01 грн та судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Клопотав слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце його проведення повідомлені належним чином, шляхом опублікування на офіційному вебсайті судової влади України тексту оголошення про виклик відповідача. Причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення слухання справи від них до суду не надійшло. Відповідачам надано строк для подачі відзиву, однак останні своїм правом не скористалися, відзиву до суду не надіслали.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд уважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.
26.01.2026 згідно ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
13.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11359004000, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 43 000,00 доларів США на умовах повернення коштів у розмірах та строки, встановлених графіком погашення кредиту, та не пізніше 12.06.2023 (а.с.8-41). Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 13.06.2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно якого останній зобов'язався відповідати за належне виконання позичальником обов'язків за кредитним договором № 1135900400012 (а.с.42).
12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «Кей-Коллект» набуло права вимоги до боржників банку, включаючи вимоги за договором, укладеним із ОСОБА_2 (а.с.53-59).
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 23.01.2012 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту № 11359004000 в сумі 366 078 (триста шістдесят шість тисяч сімдесят вісім) грн 35 коп, а також у повернення 1700 грн державного мита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених при подачі позовної заяви (а.с.50-51).
На виконання судового рішення був виданий виконавчий лист (а.с.48).
Із довідки позивача від 20.08.2025 року вбачається, що станом на 20.08.2025 року рішення суду не виконане, заборгованість за кредитним договором становить 366 078,35 грн. (а.с.43).
11.09.2012 року ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області (справа 1624/2466/2012, провадження 6/1624/88/2012) замінено сторону виконавчого провадження, відкритого постановою державного виконавця 02.04.2017 року на підставі виконавчого листа №2-163/2011, виданого Пирятинським районним судом Полтавської області 23.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом в сумі - 366 078,35 грн - стягувача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (а.с.52).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 23.01.2012 року відповідачами у добровільному порядку не виконано, а відтак посилаючись на ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 3% річних на суму простроченого зобов'язання зі сплати заборгованості визначеної рішенням суду, за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, у розмірі 53 798,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 177 520,01 грн, що загалом становить 231318,48 грн. та сплачений судовий збір.
Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Як визначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу, 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 зазначено, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція на даний час підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 лютого 2025 року в справі № 758/5318/23, від 06 травня 2025 року в справі № 464/2647/22, від 28 травня 2025 року в справі № 305/1233/21, що свідчить про усталеність правової позиції Верховного Суду з даного приводу.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16.
Таким чином, з ухваленням 23 січня 2012 року Пирятинським районним судом Полтавської області рішення у справі № 2-163/2011, зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до повного фактичного виконання зобов'язання боржником.
Доказів виконання грошового зобов'язання матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачами.
За таких обставин суд приходить до висновку, що поданий позивачем позов про стягнення з відповідачів 3% річних, а також інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованими.
Згідно наданого позивачем розрахунку 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (погашення заборгованості за кредитним договором, яка була стягнута згідно рішення суду) за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 рік становить 53 798,47 грн., інфляційні втрати на суму боргу за цей же період становлять 177 520,01 грн (а.с.44-45).
Відповідачі надані позивачем розрахунок не спростували, контррозрахунку не подали.
Щодо строків звернення до суду із вказаною позовною заявою, слід зазначити наступне.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30.06.2023 року (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-IX) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Відновлення дії строку позовної давності в Україні відбулося з 4 вересня 2025 року згідно із Законом №4434-IX, який скасував призупинення строків, що діяло з 2020 року через карантин та воєнний стан. Перебіг строків продовжується з того дня, на якому був зупинений (4 вересня 2025 року), а не обнуляється, і тепер застосовуються як загальні норми (ст. 267 ЦК України) для поновлення пропущених строків, так і норми про їх зупинення в разі форс-мажорних обставин.
Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.
Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2775,82 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню, то судовий збір у вказаному розмірі слід стягнути з відповідачів на користь позивача.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект» (код ЄДРПОУ: 37825968, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. № 12, офіс № 94/1) три відсотки річних, нараховані за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року включно, у розмірі 53 798,47 грн. та інфляційні втрати, нараховані за цей же період, у розмірі 177 520,17 грн, а всього заборгованість у сумі 231 318 (двісті тридцять одну тисячу триста вісімнадцять) грн 48 коп, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2775 (дві тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 82 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду виготовлено 29 січня 2026 року.
Суддя О.О.Сайко