Дата документу 28.01.2026 Справа № 333/7673/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 333/7673/24 Пр. № 22-ц/807/42/26Головуючий у 1 інстанції: Піх Ю.Р. Суддя-доповідач Гончар М.С.
28 січня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення
У грудні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.2-11), в якому просила стягнути з відповідача внаслідок злочинних дій останнього на свою користь завдані: - майнову шкоду у розмірі 10975,00 грн., - моральну шкоду у розмірі у розмірі 39000,00 грн., - витрати на проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного характеру щодо можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) 15101,60 грн. - витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 38000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що 16.09.2021 приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень, штовхнув ОСОБА_3 та наніс руками та ногами не менше трьох ударів в область лівого плеча та спини. В результаті протиправних дій ОСОБА_1 позивач отримала такі тілесні ушкодження: - синці в ділянках лівого плеча, лівої поперекової ділянки, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» № 1794п від 17.09.2021 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. В результаті протиправних дій були внесені відомості до ЄРДР 12021082040001153 з подальшим направлення обвинувального акту від 27 грудня 2021 року на розгляд до Комунарського районного суду м. Запоріжжя. У зв'язку з вище викладеними обставинами потерпіла проходила діагностику та лікування, що відображено в наступних медичних документах: копія консультаційного висновку спеціаліста-лікаря ОСОБА_4 медичного центру ТОВ «ТопМедікал» від 12.01.2022, копія розшифровки дослідження Діагнастичного центру «Медікум» МРТ головного мозку, стандарта (ЗТ) відносно ОСОБА_3 від 12.01.2022, копія протоколу дослідження Многопрофільної лікарні «ВітаЦентр» рентгенографії шийного відділу Многопрофільної лікарні «ВітаЦентр» рентгенографії шийного відділу від 13.01.2022, копії висновку Унівеситетської клініки Запорізького державного медичного університету від 14.02.2022 дуплексного сканування брахіоцентральних артерій, транскраніальне дуплексне сканування, копія консультативного висновку психотеропевта ТОВ «Банатопрофільна клініка Святого Миколая» від 18.01.2022, копія консультативного висновку завідувача кафедри нервових хвороб ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» доктора медичних наук ОСОБА_5 від 17.01.2022, копія консультативного висновку клініки сучасної ревматології Запоріжжя від 14.01.2022, довідка ТОВ «Медікал Сервіс», щоденник лікар-кардіолога ВитаЦентр від 13.01.2022, копія довідок, квитанцій, замовлення досліджень, рецептів щодо сплачених грошових коштів мною за проходження медичних обстежень продовж січня 2022 року, копія довідки Діагностичного центру Медікум» від 18.01.2022 з квитанціями, копії квитанцій щодо сплати за медичні консультації, прийоми, огляди, ліки, копія замовлення Медичної лабораторії №RZ0714591 від 13.01.2022, копія консультативного висновку спеціаліста TohMedical від 16.02.2022. Позивачка зазначає, що завдання їй тілесних ушкоджень спричинило матеріальну шкоду у розмірі суму 10975,00 грн., яка виражається у витратах на ліки, лабораторних дослідженнях. Та просила стягнути з відповідача моральну шкоду, яка складає розмір відшкодування грошової компенсації за спричинені моральні страждання відповідно до висновку експерта від 15.03.2022 №1503/22/1 за результатами проведення експертно-психологічного дослідження становить шість мінімальних заробітних плат 6500,00 х 6= 39000,00 грн. та витрати за проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного характеру щодо можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_3 , яка є потерпілою в кримінальному провадженні складає 15101,60 грн. Сума моральної шкоди обумовлюється тим, що після скоєння протиправних дій, особі було заподіяно фізичні та душевні страждання, які не можливо компенсувати будь-якими матеріальними цінностями.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Піха Ю.Р. (т.с.1 а.с.105). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.107) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2025 року (т.с.1 а.с.181-185), з урахуванням ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2025 року про виправлення описки (т.с.1 а.с.191), позов ОСОБА_3 у цій справі задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 26076,60 грн., моральну шкоду у розмірі 39000,00 грн., витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 38000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а всього 104287,80 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника Проценко О.М. у своїй апеляційній скарзі (т.с.1 а.с.196-215) просив поновити строк на апеляційне оскарження, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
В автоматизованому порядку 15.05.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Подліянову Г.С. та Трофимову Д.А. (т.с.1 а.с.221). Ухвалою апеляційного суду від 15.05.2025 року (т.с.1 а.с.222) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 26.05.2025 року (т.с.1 а.с.225). В автоматизованому порядку 27.05.2025 року суддею Кочетковою І.В. замінено суддю Подліянову Г.С. у зв'язку з тривалою відпусткою останньої (т.с.1 а.с.226-227). Ухвалою апеляційного суду клопотання сторони відповідача задоволено, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі поновлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 27.05.2025 року (т.с.1 а.с.232), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с.1 а.с.233). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року,апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 49975,00 грн. - т.с.1 а.с.2), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Сторона позивача надала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі, в якому у томі числі просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в апеляційному суді у розмірі 15000,00 грн. (т.с.2 а.с.19-27).
Сторона відповідача надала апеляційному суду додаткові пояснення у цій справі (т.с.2 а.с.6-9).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустка судді-доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно (т.с.2 а.с.38).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: - залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1), - скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення або змінити рішення (п.2).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або …зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).
В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, при вирішенні цієї справи правильно керувався ст. ст. 10 - 11, 81, 263 ЦПК України, ст. ст. 16, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України та правильно виходив із того, що позивач ОСОБА_3 , як потерпіла від кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 120210082040001153 від 16.09.2021 року (ЄУН № 333/9256/21) за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в скоєнні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, якого ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2024 року (т.с. 1 а.с. 37-42) в порядку задоволення клопотання захисника останнього ( ОСОБА_1 ) - ОСОБА_6 було: - звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності; - кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (тобто з нереабілітуючих підстав); цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду, яка набрала законної сили (ухвала Запорізького апеляційного суду від 10 липня 2024 року (суддя Рассуждай В.Я) про повернення апеляційної скарги потерпілій ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с. 230-231), яка була отримана апеляційним судом у цій цивільній справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України) та є чинною, має право на стягнення з відповідача у цій цивільній справі матеріальної та моральної шкоди, завданої вищезазначеним вчиненим ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням.
Оскільки, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «СовтрансавтоХолдинг» проти України», а також, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Ст. 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, - у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно ч.1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що у провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебувало кримінальне провадження №12021082040001153 від 16 вересня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
15.04.2024 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі ЄУН № 333/9256/21 було закрито кримінальну справу на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, з тих підстав, що кримінальні правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачувався належить до кримінального проступку (на момент вчинення - нетяжкий злочин), з часу вчинення ним протиправних дій минуло два роки, він не вчинив інших кримінальних правопорушень, у зв'язку із закінченням строків давності за ч. 1 ст. 125 КК України. Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності йому відомі і повідомлений, що це не є реабілітуючою підставою, яка свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується. Відтак у контексті наведеного, не можна визнати виправданими. Закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, тобто з нереабілітуючих підстав, не виключає можливості цивільно-правової відповідальності особи за шкоду, заподіяну нею, і не позбавляє потерпілих права звернутися до суду у порядку цивільного судочинства. Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 552/5595/18 (провадження № 51-5289км19).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що у судовому засіданні у цій цивільній справі 24.02.2025 року (протокол та звукозапис судового засідання суду першої інстанції наявні у матеріалах цієї справи - а.с. 157 - 164) свідки пояснили :
- ОСОБА_7 (розписка та присяга свідка т.с. 1 а.с. 156) - подію 16.09.2021 року та наявність синців у потерпілої після зазначеної події, що потерпіла скаржилась на головні болі та біль у спині;
- ОСОБА_8 (розписка та присяга - а.с. 155) - була очевидцем під час нанесення потерпілій тілесних ушкоджень та після події бачила синці у потерпілої; свідок також підтвердила про скарги позивачки на головні болі та пригнічений моральний стан потерпілої.
Суд першої інстанції правильно дослідив надані позивачем до її вищезазначеного позову до відповідача у цій справі докази (т.с. 1 а.с. 8-98), а саме: - витяг з ЄРДР; - висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» № 1794п від 17.09.2021р; - висновок експерта №с1900/к; - постанову про призначення судово-медичної експертизи; - обкладинки кримінального провадження № 12021082040001153; - обвинувальний акт від 27.12.2021 та реєстру; - ухвалу від 29.12.2021 р; - ухвалу Комунарського районного суду від 15.04.2024р; - ухвалу Комунарського районного суду від 15.04.2024р; - консультаційний висновок спеціаліста-лікаря Келембет- ОСОБА_9 медичного центру ТОВ «ТопМедікал» від 12.01.2022 р., - консультативний висновок завідувача кафедри нервових хвороб ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» доктора медичних наук ОСОБА_5 від 17.01.2022; - розшифровки дослідження Діагнастичного центру «Медікум» МРТ головного мозку, стандарта (ЗТ) відносно ОСОБА_3 від 12.01.2022; - протокол дослідження Многопрофільної лікарні «ВітаЦентр» рентгенографії шийного відділу Многопрофільної лікарні «ВітаЦентр» рентгенографії шийного відділу від 13.01.2022 року; - висновок Унівеситетської клініки Запорізького державного медичного університету від 14.02.2022 року дуплексного сканування брахіоцентральних артерій, транскраніальне дуплексне сканування, - консультативний висновок клініки сучасної ревматології Запоріжжя від 14.01.2022 р., - консультативний висновок психотеропевта ТОВ «Банатопрофільна клініка Святого Миколая» від 18.01.2022 р., консультаційний висновок спеціаліста-лікаря Келембет-Новікова Ю.М. медичного центру ТОВ «ТопМедікал» від 12.01.2022 р., - довідку ТОВ «Медікал Сервіс», щоденник лікар-кардіолога ВитаЦентр від 13.01.2022, - консультативний висновок завідувача кафедри нервових хвороб ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» доктора медичних наук ОСОБА_5 від 17.01.2022; - довідку Діагностичного центру Медікум» від 18.01.2022 з квитанціями; - консультативний висновок спеціаліста TohMedical від 16.02.2022; - квитанції щодо сплачених грошових коштів позивачем за проходження медичних обстежень продовж січня 2022 року; - замовлення Медичної лабораторії № RZ0714591 від 13.01.2022, - висновок експерта N? 1503/22/1 науково-теоретичного характеру щодо встановлення можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) від 15.03.2022 № 1503/22/1; - договір № 0602/22/1 № 0602/22/2 від 06.02.2022 р; - протокол узгодження договірної ціни; - рахунок на оплату № 0602/22/2 від 06.02.2022; - квитанцій про оплату послуг, з яких вбачається, що позивачем на підтвердження завдання матеріальної (майнової) шкоди було надано фіскальні чеки на загальну суму 26076,60 грн. (розрахунок: 10975,00 грн. + 15101,60 грн. - витрати на проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного характеру щодо можливого розміру грошової компенсації за завдання страждання (моральної шкоди)) за надання консультацій, придбання медикаментів, лікарських засоби та медичне обстеження.
Проте, суд першої інстанції помилково вважав доведеним при вищенаведених обставинах понесення позивачем матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 26076,60 грн., остання підлягає зменшенню апеляційним судом у цій справі до 10975,00 грн. (сума саме заявленої позивачем у цій справі майнової шкоди - т.с. 1 а.с. 8), оскільки з останньої підлягають виключенню 15101,60 грн. (а.с. 89-98) - необов'язкові витрати позивача, здійснені на її власний розсуд на її замовлення (т.с. 1 а.с. 70), на проведення експертного психологічного дослідження науково-теоретичного характеру для підтвердження саме розміру грошової компенсації за завдання страждання (моральної шкоди) у розмірі 39000,00 грн. (висновок експерта від 15.03.2022 № 1503/22/1 - копія а.с. 70-88), який апеляційний суд оцінює критично, не погоджується і не приймає до уваги у цій справі.
Разом із цим, апеляційний суд вважає обґрунтованим та доведеним, співмірним та розумним розмір моральної шкоди ОСОБА_3 з ОСОБА_1 при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справи, з урахуванням завдання ОСОБА_1 . ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді синців в ділянках лівого плеча, лівої поперекової ділянки, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» № 1794п від 17.09.2021 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, 12000,00 грн.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Виходячи з положень статей 16і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження N 14-714цс19)).
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди».
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2)у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не виходить, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20(провадження № 61-1132св22)).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Формулювання виключного переліку обставин, які мають істотне значення для визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, аж ніяк не означатиме збільшення для позивачки такого розміру до заявленого у позові. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Аналіз положень статей 11, 23 та 1167ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди(див. постанову Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №757/33629/19 (провадження № 61-18237св20), постанову від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18 (провадження № 61-10961св20)).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності не означає декриміналізації діяння, а звільняє конкретних осіб від відповідальності за злочин, що ними було вчинено.
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинуватою. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими. У в такому разі потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочином шкоди в порядку цивільного судочинства.
Відповідний висновок Верховний Суд виклав у постановах, від 14 лютого 2018 року в справі № 398/571/15 (провадження № 61-2505 св 18),від 17 листопада 2020 року в справі № 333/6733/16-к (провадження № 51-4179км20), від 17 серпня 2022 року в справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21).
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).
Аналогічної позиції дотримується і Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, що відображено в його постановах від 24 травня 2018 року у справі № 531/2332/14-к (провадження № 51-3007км18) та від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17 (провадження № 51-2271км21).
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к (провадження № 51-7731км18), від 15 травня 2019 року у справі № 617/609/15-к (провадження № 51-9166км18), від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к (провадження № 51-1491км19), від 10 червня 2021 року у справі № 640/11750/17 (провадження № 51-6089км20), від 11 листопада 2020 року у справі № 455/229/17 (провадження № 51-3298км20), від 27 травня 2021 року у справі № 577/977/19 (провадження № 51 5576км20).
У справі по розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , яке було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами. Звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, в тому числі моральну шкоду.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заподіяну їй моральну шкоду, у зв'язку із вчиненням останнім кримінального правопорушення.
Окрім фізичної та матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого також завдано потерпілій немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті потерпілої: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності; побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.
В момент отримання тілесних ушкоджень та після цього, потерпіла перенесла фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя. Зазначені тривожні емоції тривають до цього часу, раптово виявляючись на тлі загального благополуччя.
Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього. Внаслідок обставин отримання тілесних ушкоджень, досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою винуватця, переживає щодо своєї соціальної репутації. Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації. Дотепер існують проблеми зі здоров'ям і самопочуттям у вигляді виникнення періодичних болів, необхідності дотримуватися лікувальних та реабілітаційних процедур.
Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна позивачу внаслідок протиправних дій відповідача, допустивши помилку лише у визначенні розміру останньої.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови № 4 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд першої інстанції правильно погодився із обґрунтуваннями позивача щодо завданої їй моральної шкоди внаслідок скоєння кримінального правопорушення, яка полягає у переживаннях, душевному та фізичному болю, психологічному дискомфорті, що призвело до зміни звичного способу його життя та потребувало додаткових зусиль для відновлення.
Щодо витрат позивача на професійну (правничу) допомогу у розмірі 38000,00 грн., то суд першої інстанції помилився у тому, що ці витрати позивача стосуються розгляду цієї цивільної справи, та, відповідно, помилково здійснив розподіл останніх між сторонами у цій цивільній справі, як понесені позивачем саме у цій цивільній справі в порядку ст. 133, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Хоча, позивач ОСОБА_3 у своєму вищезазначеному позові у цій справі (т.с. 1 а.с. а.с.8) просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат на момент подання нею цього позову складає 38000,00 грн., вказана сума є витратами на професійну правничу допомогу та буде коректована в подальшому; проте, позивач ОСОБА_3 до свого вищезазначеного позову додала докази на підтвердження понесення нею цих витрат на професійну правничу допомогу на суму 38000,00 грн. виключно у кримінальному провадженні, що здійснювалося в 2021 році, а саме (т.с. 1 а.с. 99-104): - копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 16.09.2021 року між АО «Право і захист» в особі керуючого партнера адвоката Говіної Л.В. та клієнтом ОСОБА_3 на всі категорії справ, у тому числі цивільних та кримінальних, - копію підписаного сторонами без зауважень додатку до вищезазначеного договору сторін від 01.06.2022 року про консультацію, участь адвоката у процесуальних та слідчих діях, аналіз судової практики, представництво інтересів клієнта в суді тощо виключно у кримінальному провадженні на загальну суму 38000,00 грн., - копію товарного чеку на підтвердження сплати 38000,00 грн.
За таких обставин, позивач ОСОБА_3 могла заявляти у цій справі лише позовні вимоги про стягнення цих витрат на професійну правничу допомогу у вищезазначеному кримінальному провадженні виключно в якості майнової шкоди, але не заявила, тому ОСОБА_3 не позбавлена права у подальшому заявляти такі позовні вимоги до ОСОБА_1 шляхом подачі відповідного позову до суду окремо від цієї справи.
Оскільки, в силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист ОСОБА_3 , яка у тому числі у цій цивільній справі також користувалась послугами адвоката Говіної Л.В. (а.с. 2), здійснює у цій справі на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).
Також, в силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не може переглядати у цій справі позовні вимоги та підстави позову, які суд першої інстанції у цій справі не міг розглядати і не розглядав, оскільки позивач останніх у цій справі у суді першої інстанції не заявляла.
При цьому, позивач взагалі не надавала суду першої інстанції доказів понесення нею судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції саме у цій цивільній справі, та, відповідно, суд першої інстанції фактично оскаржуваним рішенням питання саме про останні не вирішував, а тому це питання також в апеляційному порядку також не може переглядатись.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 в іншій частині оскаржуваного рішення (щодо стягнення з відповідача на користь позивача у цій справі майнової шкоди у розмірі 10975,00 грн. та моральної шкоди 12000,00 грн., з урахуванням вищезазначених змін рішення апеляційним судом) є такими, що фактично дублюють доводи сторони відповідача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу в цій частині з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Не може бути доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 УЦПК України, повторно поданий вже апеляційному суду у цій справі до відзиву сторони позивача на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача - витяг із ЄДРДР з кримінального провадження № 12021082040001153 від 16.09.2021 року за усною заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення за ст. 146 ч. 2 (КК України 2001 року) - т.с. 2 а.с. 28), за змістом якого: «…16.09.2021 року до відділу поліції № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення зі служби «102», про що 16.09.2021 року приблизно о 18 годині 50 хвилин, батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з двома невстановленими особами, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , викрав свою малолітню доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Обставини встановлюються…», який вже був предметом дослідження суду першої інстанції у цій справі (т.с. 1 а.с. 18).
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі у цій частині відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
При вищевикладених обставинних, доводи апеляційної скарги сторони відповідача лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2025 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 38000,00 грн. слід скасувати; рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2025 року у цій справі слід змінити, зменшивши розміри стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 : - матеріальної (майнової) шкоди до 10975,00 грн., - моральної шкоди до 12000,00 грн., - судового збору до 556,82 грн., (розрахунок: судовий збір позивача за позовну заяву у суді першої інстанції 1211,20 грн. (а.с.1) * сума задоволених вимог позивача 22975,00 грн. (розрахунок: 10975,00 грн. майнової шкоди + 12000,00 грн. моральної шкоди)/ сума заявлених позовних вимог 49975,00 грн. (розрахунок: майнова шкода 10975,00 грн. + моральна шкода 39000,00 грн.), а разом до 23402,61 грн.; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Крім того, в силу вимог ст. ст. 133,137, 141 ч. ч. 1,13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги сторони відповідача при вищевикладених обставинах, відповідач ОСОБА_1 має право на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_3 у вигляді судового збору на апеляційну скаргу у розмірі 981,56 грн. (розрахунок: сума відмовлених вимог позивача у вигляді майнової та моральної шкоди 27000,00 грн. (розрахунок: заявлено 49975,00 грн. (розрахунок: 10975,00 грн. майнова шкода + 39000,00 грн. моральна шкода) - задоволено з урахування змін апеляційного суду 22975,00 грн. (розрахунок: 10975,00 грн. майнова шкода + 12000,00 грн.) *судовий збір за апеляційну скаргу відповідача 1816,80 грн. (т.с. 1 а.с. 216)/ сума заявлених вимог 49975,00 грн. (розрахунок: 10975,00 грн. майнова шкода + 39000,00 грн. моральна шкода).
При цьому, апеляційний суд при вищевикладених обставинах, враховуючи, що судовий збір за позов позивача - фактично вирішений рішенням суду першої інстанції, яке і підлягає виконанню у цій справі у зміненому розмірі після його перегляду апеляційним судом, а судовий збір за апеляційну скаргу відповідача - вирішений апеляційний судом, позбавлений можливості застосувати у цій справі ч. 10 ст. 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, саме у вигляді витрат сторін на сплату судового збору (При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат).
Крім того, в силу вимог ст. ст. 133, 137, 141 ч. ч. 1,13 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у зменшеному розмірі 8000,00 грн.
Так, апеляційним судом встановлено, що хоча позивач у цій цивільній справі й надала належні письмові докази понесення нею витрат на професійну правничу допомогу апеляційному суді на загальну суму 15000,00 грн., а саме: - договір від 29.06.2025 року про надання правової (професійної правничої) між АО «Право і захист» в особі керуючого партнера Говіної Л.В. та клієнтом ОСОБА_3 про всіх категоріях справ, у тому числі цивільних (копія т.с. 2 а.с. 29-32); - додаток № 1 від 29.06.2025 року до вищезазначеного договору сторін із підписаним сторонами без зауважень погодженим переліком наданих послуг адвокатом позивачу у цій цивільній справі послуг в апеляційному суді та їх вартості на загальну суму 15000,00 грн., а саме: - консультації - 1000,00 грн., аналіз судової практики, складання та підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 11000,00 грн., участь у судовому засіданні - 3000,00 грн.(т.с. 2 а.с. 33), - акт сторін від 29.06.2025 року прийому передачі виконаних робіт на загальну суму 15000,00 грн., підписаний сторонами без зауважень (т.с. 2 а.с. 34).
І ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката, а також не встановлено форму такого документу. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Тому, надані стороною позивача у цій справі апеляційному суду вищезазначені документи на підтвердження у тому числі понесенняпозивачем витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 15000,00 грн. (т.с. 2 а.с. 29-34), підписані без зауважень позивачем та адвокатським бюро, є належними письмовими доказами понесення останніх позивачем у цій справі, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19, який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Проте, з урахуванням вимог ст. ст. 133, 137,141 ЦПК України та принципу розумності та справедливості, співмірності та пропорційності, із вищезазначеної суми понесених позивачем документально підтверджених нею витрат на професійну правничу допомогу апеляційному суді на загальну суму 15000,00 грн.:
-по-перше, підлягає виключенню 3000,00 грн. за участь адвоката в інтересах позивача у судовому засіданні в апеляційному суді, оскільки дана справа розглядалась апеляційним судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників цієї справи та без проведення судового засідання (ухвала апеляційного суду - т.с. 1 а.с. 232), так як ціна позову позивача у цій справі складає 49975,00 грн. (т.с. 1 а.с. 2); розрахунок: 15000,00 грн. - 3000,00 грн. = 12000,00 грн. (розрахунок: консультація 1000,00 грн. + 11000,00 грн. відзив).
-по-друге, розмір витрат за відзив в інтересах позивача ОСОБА_3 на апеляційну скаргу відповідача у цій справі 11000,00 грн. (на 9-ти аркушах + додатки - т.с. 2 а.с. 19-37) за підписом адвоката Говіної Л.В. був поданий останньою апеляційному суду через «Електронний суд» (т.с. 2 а.с. 19); подання останнього є правом, а не обов'язком позивача ОСОБА_3 в силу вимог ст. 360 ЦПК України, яка виключно в «своєму електронному кабінеті» отримувала копії всіх документів у цій цивільній справі (довідки про отримання документів позивачем ОСОБА_3 в електронному кабінеті т.с. 2 а.с. 234, 237, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), підлягає зменшеннюдо 7000,00 грн.судом на виконання вимог ст. 137 ЦПК України і дотримання принципів розумності та справедливості, співмірності та пропорційності виконаних робіт (т.с. 2 а.с. 19- 37, з яких текст відзиву лише на 9 аркушах крупним шрифтом + додатки, у тому числі 3 останні (квитанції) формуються автоматично програмою «Електронний суд») та їх вартості 11000,00 грн. без зазначення, навіть, годин роботи адвоката над цим відзивом у вищезазначених додатку та акті до договору сторін;
-консультація - 1000,00 грн., а разом 8000,00 грн. (розрахунок: відзив 7000,00 грн. + консультація 1000,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 133, 137, 141, 367-368, 371 - 372, 374 - 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2025 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 38000,00 грн. скасувати.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2025 року у цій справі змінити, зменшивши розміри стягнутих з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ): - матеріальної (майнової) шкоди до 10975,00 грн., - моральної шкоди до 12000,00 грн., - судового збору до 556,82 грн., а разом до 23531,82 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за апеляційну скаргу 981,56 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 28.01.2026 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кочеткова І.В. Трофимова Д.А.