Справа № 308/13588/25
Закарпатський апеляційний суд
28.01.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Зінченка А. Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/859/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Зінченка А. Л. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11050 (одинадцять тисяч п'ятдесят) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007793Е від 20.08.2025 та постанови суду від 20.10.2025 вбачається, що 20.08.2025 о 18 год 30 хв ОСОБА_1 був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 307 прикордонного знаку на відстані 250 метрів до державного кордону України, за спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку у складі групи осіб в пішому порядку поза пунктом пропуску, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Зінченко А. Л. просить постанову судді від 20.10.2025 скасувати та закрити провадження у справі. У суді першої інстанції було подано клопотання про закриття провадження у справі, в якому детально зазначено обставини та доводи, що свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та в якості доказів надано поясненна свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та додаткові пояснення самого ОСОБА_1 . Однак, суд зазначені докази не дослідив і вони не були ним враховані при прийнятті рішення. Натомість, в основу рішення покладено лише протокол про адміністративне затримання та протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів. Разом з тим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не
-2-
може бути визнаний належним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому мають бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи. З вказаного протоколу та доданих до нього матеріалів не видається можливим встановити ознаки складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а також те, що ОСОБА_1 мав намір саме незаконним шляхом перетнути державний кордон України. ОСОБА_1 був затриманий на відстані 250 м від державного кордону України у межах населеного пункту, що свідчить про те, що він не знаходився навіть в прикордонній смузі, був на досить значній відстані від державного кордону, а тому не міг вчинити дії, спрямовані на незаконний перетин державного кордону. Також відсутні посилання на будь-яку прив'язку до місцевості чи прикордонних інженерних споруд, які б дозволяли ідентифікувати місце затримання ОСОБА_1 . Відсутня і будь-яка фото чи відео фіксація з місця затримання, не складено схеми руху та не надано будь-яких інших доказів, які б дозволяли встановити точне місце вчинення правопорушення та точно визначити відстань до державного кордону. Затримання відбулось в післяобідній час, у світлу пору доби, що додатково підтверджує пояснення про те, що ОСОБА_1 разом з друзями просто гуляли містом, не маючи жодного наміру на перетин державного кордону. 20.08.2025 приблизно о 17 год ОСОБА_1 гуляв у районі «Чорних озер» м. Ужгород разом з товаришами, з якими разом приїхали до Ужгорода, співробітникам ДПСУ повідомили, що мають квитки на потяг на 23 год 30 до м. Київ, але не зважаючи на це, їх все одно затримали. Також, ні в протоколі, ні в рішенні суду не зазначено у складі якої саме групи осіб ОСОБА_1 вчинив дане правопорушення. У даному випадку немає доказів про намір ОСОБА_1 у спробі перетину державного кордону України. У діях ОСОБА_1 відсутній будь-який умисел на перетин державного кордону України , а отже і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вищезазначеному правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами з урахуванням «поза розумним сумнівом». Крім того, в апеляційній скарзі адвокат порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. ОСОБА_1 та він через хворобу не змогли прибути у судове засідання. Крім того, ОСОБА_1 не отримував і сповіщення про дату та час розгляду справи. Про прийняте рішення дізналися з електронного суду, яке було розміщено в кабінеті користувача лише 08.11.2025. Тому вважає строк пропущеним з поважних причин і просить такий поновити.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, суд враховує думку захисника про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1
-3-
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Зінченка А. Л., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 . При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості, які б із достовірністю свідчили про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Жодних відомостей про отримання ним копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи не міститься.
Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили захиснику-адвокату Зінченку А. Л. своєчасно подати в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову суду від 20.10.2025, а тому з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв'язку з чим, клопотання захисника про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007793Е від 20.08.2025 стверджується, що 20.08.2025 о 18 год 30 хв ОСОБА_1 був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 307 прикордонного знаку на відстані 250 метрів до державного кордону України, за спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб в пішому порядку поза пунктом пропуску, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
З протоколу також вбачається, що зміст протоколу ОСОБА_1 доведений, права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому роз'яснені, з чим ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його підписом у протоколі, від надання пояснень відмовився. При цьому, ОСОБА_1 не заявляв клопотань про забезпечення йому захисника.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 20.08.2025, рапортом інспектора прикордонної служби 3
-4-
категорії - кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_5 , протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, схемою щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону 20.08.2025.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 стороною захисту не надано.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби 3 категорії - кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_5 , був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний інспектор при виконанні своїх обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до відмови від надання пояснень з приводу обставин, що мали місце, а також від підписання протоколу.
Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконність дій працівників прикордонної служби при його затриманні та складанні відносно нього адміністративних матеріалів.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 перебував 20.08.2025 в м. Ужгороді з метою відпочинку без наміру на незаконний перетин державного кордону України поза пунктами пропуску, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами та повністю спростовуються наведеними вище доказами. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 під час затримання відмовився від надання будь-яких пояснень з приводу обставин, що мали місце, у тому числі не заперечував своєї вини та обставини, викладені у протоколі.
Крім того, відхиляючи вказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Частиною 2 статті 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті
-5-
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України в складі групи осіб.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Отже, ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд оцінює їх, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що 20.08.2025 о 18 год 30 хв, на напрямку 307 прикордонного знаку, на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на відстані 250 метрів від лінії державного кордону України в межах прикордонної смуги прикордонним нарядом «Група реагування» був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який спільно з громадянином України ОСОБА_3 , здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групі осіб, чим порушив ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991.
Апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 перебував у зазначені в протоколі час та місці з іншою метою, ніж спроба незаконного перетину державного кордону. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні переконливі відомості, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 , який є мешканцем м. Київ, знаходився в межах прикордонної смуги на напрямку прикордонного знаку № 307, на відстані 250 метрів від лінії державного кордону України, під час дії воєнного стану та тимчасової заборони чоловікам у віці від 18 до 60 років перетину державного кордону України, з іншою метою, а ніж спроба незаконного перетину державного кордону поза межами пунктів пропуску
Наявні в матеріалах справи докази безумовно свідчать про наявність у ОСОБА_1 наміру на незаконний перетин державного кордону. Доказів, які б свідчили про протилежне, стороною захисту не надано.
Із цих підстав, як такі, що жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та не являються підставами для
-6-
скасування судового рішення, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки наданим стороною захисту доказам. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що докази, зокрема пояснення свідків та самого ОСОБА_1 , в тому числі і докази того, що ОСОБА_1 перебував з товаришами у м. Ужгороді з метою відпочинку та мав намір 20.08.2025 повернутися потягом до м. Київ, в матеріалах справи відсутні. Також сторона захисту не була позбавлена можливості надати такі докази в апеляційному суді.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
Крім того, апеляційний суд зауважує на те, що відносно іншої особи, спільно з якою ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України ОСОБА_3 , Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області винесено постанову, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження і такі апеляційним судом відхиляються.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. 279, 280 КУпАП, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли.
Також апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 650 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
-7-
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника-адвоката Зінченка А. Л. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити йому строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2025.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Зінченка А. Л. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.10.2025 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя