Справа № 306/1439/24
Закарпатський апеляційний суд
27.01.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/933/24, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Новікової І. С. на постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 22.07.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 657505 від 28.06.2024 та постанови судді від 22.07.2024 вбачається, що 28.06.2024 приблизно о 12 год у с. Плоске по вул. Головній, ОСОБА_2 керував мопедом марки «Хонда» без номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку останній відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Новікова І. С. просить скасувати постанову суду від 22.07.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_2 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 керував мопедом та був зупинений працівникам поліції. Село Плоске не має назв вулиць, а тому події не могли мати місце на вул. Головній як це вказано у протоколі та оскаржуваній постанові. ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, а тому не мав обов'язку проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не брав участі в розгляді справи, оскільки не був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 06.11.2024.
-2-
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Новікової І. С., неявка яких з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що вказані особи належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи двічі відкладався за клопотаннями захисника - адвоката Новікової І. С., а саме: 28.01.2025, 09.10.2025.
Апеляційний суд зауважує, що клопотання сторони захисту про необхідність відкладення розгляду справи щодо ОСОБА_2 обґрунтовані неможливістю захисника-адвоката Новікової І. С. приймати участь у розгляді справи, в тому числі, у зв'язку із зайнятістю в інших судових провадженнях, були підтверджені належними доказами.
Разом з тим, апеляційний суд враховує і те, що відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
До того ж ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки апеляційний розгляд справи неодноразово відкладався виключно за клопотаннями захисника-адвоката Новікової І. С.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Новікової І. С., враховуються також вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Новікової І. С., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
-3-
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи. Відомостей про те, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання у матеріалах справи немає. Інших доказів, ніж ті, які зазначені в апеляційній скарзі, щодо отримання ОСОБА_2 копії постанови судді від 22.07.2025, в матеріалах справи немає.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права на особи захист, доводи захисника-адвоката Новікової І. С. щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання захисника-адвоката Новікової І. С. про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних
-4-
мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 28.06.2024 приблизно о 12 год у с. Плоске по вул. Головній, ОСОБА_2 керував мопедом марки «Хонда» без номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку останній відмовився. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Судом першої інстанції, обґрунтовано встановлено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення і така вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 657505 від 28.06.2024, поясненнями ОСОБА_2 , постановою серії БАД № 596530 від 28.06.2024 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП; постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 02.11.2023, відповідно до якої, ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами; відеозаписом події, що долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп'яніння та відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
-5-
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 657505 від 28.06.2024 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_2 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, з чим ОСОБА_2 погодився, надав свої пояснення, про що в протоколі наявний його власноручний підпис.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області Бобалем М. М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 657505 від 28.06.2024 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість вказаного працівника поліції у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних належні докази відсутні у матеріалах справи, їх також не додано і до апеляційної скарги, і на такі сторона захисту не посилалася під час апеляційного розгляду. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що працівники поліції при виконанні своїх посадових обов'язків діяли виключно у межах наданих їм повноважень.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги підтверджуючих даних, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_2 з боку поліцейських були вчинені незаконні методи, примус чи упередженість - докази, які можуть підтвердити цей факт відсутні, і такі докази останнім не додано до матеріалів справи та апеляційної скарги.
З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу та в закладі охорони здоров'я. Жодних заяв, клопотань, або заперечень ОСОБА_2 щодо складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали провадження не містять.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду, ОСОБА_2 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника про не доведення факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, як необґрунтовані, при цьому зауважує, що причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 не підлягають встановленню в межах даної справи, оскільки предметом доказування є саме фактичні дані щодо відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та ці відомості не впливають на висновок про винуватість цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
-6-
Висновок про те, що згаданим мопедом «Хонда» керував саме ОСОБА_2 обумовлюється також змістом розмови між останнім та інспектором поліції, з якої слідує, що ОСОБА_2 сам керував транспортним засобом. Також на відеофайлі чітко зафіксовані пропозиції до ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та роз'яснення наслідків відмови від проходження такого огляду; окрім того, ОСОБА_2 було повідомлено, що проходження огляду може здійснюватися у медичному закладі, однак навіть після пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, ОСОБА_2 відмовився.
Працівники патрульної поліції неодноразово зверталися до ОСОБА_2 з приводу необхідності пройти огляд на стан сп'яніння і цих обставин останній не міг не розуміти, а також те, що звернення поліцейських було категоричною вимогою з огляду на те, що ОСОБА_2 повідомили про наслідки його відмови.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом та не зупинявся працівниками поліції, є безпідставним та такими, що не підтверджується наявними в справі доказами, а позиція сторони захисту щодо невизнання ОСОБА_2 вини розцінюється апеляційним судом як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 657505 від 28.06.2024, так й у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в його належності та допустимості.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що с. Плоске не має назв вулиць, а тому події не могли мати місце на вул. Головній, як це вказано у протоколі та оскаржуваній постанові, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вони не спростовують факту керування транспортним засобом та факту відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Разом з тим судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діяння ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
-7-
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Новікової І. С. задоволенню не підлягає.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що захисником не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника-адвоката Новікової І. С. задовольнити, поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 22.07.2024.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Новікової І. С. залишити без задоволення, а постанову судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 22.07.2024 щодо ОСОБА_3 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя