справа № 489/9423/25 провадження №2/489/493/26
Іменем України
29 січня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У листопаді 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 71822412 від 06.06.2025 у розмірі 12309,00 грн. та понесені судові витрати на оплату 2422,40 грн. судового збору та 4500,00 грн. на професійну правничу допомогу.
Як на підставу позовних вимог вказано, що 06.06.2025 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів») укладено договір про надання коштів в кредит №71822412. За умовами договору позичальнику надано кредит в розмірі 10500,00 грн. на строк 30 днів (з 06.06.2025 по 05.07.2025) із сплатою процентів у розмірі 0,275 % в день (фіксована), які нараховуються щоденно на залишок заборгованості по кредиту.
02.07.2025 між позикодавцем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 15273434 до кредитного договору, за умовами сторони домовилися збільшити суму позики на 1500,00 грн. та змінили процентну ставку з 0,275 % на 1%.
Через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 12309,00 грн., яка складається із 3743,25 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 1230,75 грн. за процентами, 1575,00 грн. за комісією, 0,00 грн. пенею/неустойкою та 5760,00 грн. за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.
16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінтром Маркет») було укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором кредиту № 71822412 від 06.06.2025 .
Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погашено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про належність відповідачу рахунку в Банку та зарахування на нього суми кредиту.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Правом на дання відзиву відповідач не скористався.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 06.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71822412, за умовами пункту 2.2 якого відповідачу надано кредит в розмірі 10500,00 грн., строком кредитування 30 днів (з 06.06.2025 по 05.07.2025), із сплатою процентів в розмірі 0,275 % в день та процентів за понадстрокове користування кредитом (його частиною) в розмірі 4% в день. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту (у грошовому виразі 1575,00 грн.).
Пунктами 5.5, 5.6 договору передбачено, що його укладення здійснюється сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС та відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» підписання договору здійснюється шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Кредитний договір, разом із додатком № 1 до нього, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договром про споживчий кредит, відповідачем підписані за допомогою одноразового ідентифікатора «72027» та при заповненні реквізитів договору позичальник вказав номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
02.07.2025 сторони кредитного договору уклали додаткову угоду № 15273434, відповідно до якої збільшили розмір кредиту на 1500,00 грн., у зв'язку загальний розмір кредиту становить 12000,00 грн., та збільшити розмір процентів за користування кредитом до 1 % в день.
Додаткова угода, разом із додатком № 1 до нього, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договром про споживчий кредит, відповідачем підписані за допомогою одноразового ідентифікатора «18566» та при заповненні реквізитів додаткової угоди позичальник вказав номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
Успішне перерахування відповідачу на платіжну картку НОМЕР_1 кредиту в розмірі 10500,00 грн. та 1500,00 грн. позивач підтвердив довідками ТОВ «ФК «Фіне5кспрес» від 20.10.2025 № КД-000064994 та ТОВ «Европейська платіжна система» від 21.10.2025 № КД-000003612 та копіями платіжних інструкцій від 06.06.2025 та 02.07.2025.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 13.01.2026 № 20.1.0.0.0/7-260109/72857-БТ на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_1 .
Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем виникли кредитні правовідносини шляхом укладення договору кредиту в електронній формі, за яким первісний кредитор виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредит в розмірі 12000,00 грн.
Набуття прави вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором підтверджено договором факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет».
Згідно реєстру прав вимоги № 16/10/25-01 від 16.10.2025 до договору факторингу, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги по кредитному договору № 71822412 від 06.06.2025, позичальник ОСОБА_1 , заборгованість по якому на дату відступлення права вимоги склала 12309,00 грн., з якої 3743,25 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 1230,75 грн. за процентами, 1575,00 грн. комісією, 0,00 грн. пенею/неустойкою та 5760,00 грн. за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.
Вказану заборгованість, яка підтверджена відповідним розрахунком, позивач, як новий кредитор, просить стягнути в судовому порядку, оскільки відповідачем добровільно не погашена.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин третьої - шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Згідно статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом
Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором укладено кредитний договір у формі електронного документу, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якого між його сторонами виникли кредитні правовідносини.
Дослідженими судом письмовими доказами також підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилася заборгованість, право вимоги якої набув позивач та яку просить стягнути з відповідача.
Факт отримання відповідачем грошових коштів в кредит підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а заборгованість розрахунком позивача, який нічим не спростований та відповідає розміру заборгованості на момент набуття позивачем права грошової вимоги.
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, тобто таке право банку (фінансової установи) закріплено на законодавчому рівні та визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
За такого, так як спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, тому він вправі в подальшому нараховувати її та витребувати суму несплаченої комісії від відповідача, в т.ч. і в судовому порядку.
Враховуючи наведене та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем надання відповідачу кредиту в розмірі 12000,00 грн. та неналежне виконання останнім взятих грошових зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 12309,00 грн., яка підтверджена розрахунком позивача та нічим не спростована. У зв'язку із цим, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягаю задоволенню в повному розмірі.
Так як позовні вимоги задоволено повністю, на підставі частин першої, другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., розмір яких відповідає критеріям розумності та співмірності із складністю справи та розміром стягнутої заборгованості.
Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором про надання коштів у кредит № 71822412 від 06.06.2025 в загальному розмірі 12309,00 грн., а також судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., всього 19231,40 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять одна гривня 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 29.01.2026.
Суддя І.В.Коваленко