27 січня 2026 року
м. Київ
справа № 695/1992/23
провадження № 61-706ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області - Стельмаша Романа Миколайовича, на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди,
13 грудня 2025 року Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - ГУ СБУ у місті Києві та Київській області) через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року (провадження
№ 61-15708ск25) вказану касаційну скаргу повернуто заявнику.
У січні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга представника ГУ СБУ у м. Києві та Київській області - Стельмаша Р. М., на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2026 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків щодо сплати судового збору.
При цьому, залишаючи без руху касаційну скаргу, Верховний Суд відхилив довід, що ГУ СБУ у м. Києві та Київській області звільнене від сплати судового збору, оскільки діє від імені та в інтересах держави, а держава не є платником судового збору.
23 та 26 січня 2026 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20 січня 2026 року, в яких заявник наполягає та повторно вказує, що з касаційною скаргою звернулася держава в особі ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, а не юридична чи фізична особа, а тому відсутні підстави для покладання обов'язку зі сплати судового збору, відповідно вказане є підставою для продовження процесуального руху цієї касаційної скарги.
Враховуючи, що ГУ СБУ у м. Києві та Київській області наполягає на своїй позиції щодо відсутності обов'язку справляння ним судового збору за подання касаційної скарги в цій справі № 695/1992/23, з тих самих міркувань та підстав, які Верховним Судом були відхилені, зокрема в ухвалі від 20 січня 2026 року, де заявнику послідовно з посиланням на норми права та практику Верховного Суду було роз'яснено, що він є суб'єктом справляння судового збору на загальних підставах відповідно до Закону України «Про судовий збір», роз'яснено положення статей 43, 44 ЦПК України, проте, недоліки касаційної скарги не усунуто, судовий збір не сплачено, також не надано докази надсилання скарги позивачу ОСОБА_1 .
За наведених обставин, касаційна скарга ГУ СБУ у м. Києві та Київській області не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Водночас заявник, звертаючись вдруге з касаційною скаргою на ті самі судові рішення та усуваючи недоліки скарги, помилково трактуючи норми права щодо сплати судового збору, ігноруючи обґрунтовані вказівки Верховного Суду щодо обов'язку заявника здійснити сплату судового збору, продовжує демонструвати процесуальну поведінку, яка судом касаційної інстанції була оцінена та відхилена як помилкова, а отже, обставини не перестали існувати, що стали підставою для повернення первісної касаційної скарги та залишення без руху повторно поданої скарги.
Об'єктивних перешкод для виконання роз'яснень викладених в ухвалах Верховного Суду від 12 січня 2026 року та 20 січня 2026 року ГУ СБУ у м. Києві та Київській області не наведено та Верховний Суд їх не встановив.
У цій справі № 695/1992/23 ГУ СБУ у м. Києві та Київській області повернуто касаційну скаргу та залишено без руху повторно подану скаргу саме у зв'язку із несплатою судового збору, проте, як вбачається з матеріалів касаційного провадження, всупереч вказівкам Верховного Суду, заявник наполягає на своїй позиції, що він не є суб'єктом справляння судового збору в цій справі, що судом касаційної скарги було визнано помилковим.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що вказані дії є зловживанням процесуальними правами.
Така свідома процесуальна поведінка ГУ СБУ у м. Києві та Київській області є проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області - Стельмаша Романа Миколайовича, на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Заявнику надіслати копію ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара