14 січня 2026 року
м. Київ
справа № 398/5622/23
провадження № 61-13355св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулян Яніна Вікторівна, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Дьомича Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні з дитиною, у якому просив суд зобов'язати
ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у вільному спілкуванні та участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні з дитиною, з моменту досягнення сином трирічного віку за таким графіком:
побачення кожної суботи місяця з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв без обов'язкової присутності матері. У разі неможливості побачень з дитиною в суботу, що пов'язано з несенням позивачем військової служби, можливість перенести побачення на неділю, з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, ураховуючи інтереси дитини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 21 липня 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У вересні 2022 року шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинилися, вони почали проживати окремо. Малолітній син сторін залишився проживати з матір'ю.
На виконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 жовтня 2022 року (справа № 398/3360/22) позивач сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), щомісячно з 30 вересня 2022 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із вересня 2022 року відповідачка почала створювати йому перешкоди у спілкуванні та вихованні сина. Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15 грудня 2022 року № 611 визначено участь батька у вихованні сина, а саме: можливість побачень без присутності матері кожної І та ІІІ суботи місяця з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв, кожної ІІ та ІV неділі місяця з 16 год 00 хв до
18 год 00 хв з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, ураховуючи інтереси дитини.
Зазначене рішення органу опіки та піклування відповідачка не виконувала, зокрема, провокувала сварки, чим створювала йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, при цьому він (позивач) жодного разу не пропустив можливості побачитися з дитиною.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 05 квітня 2023 року (справа № 398/480/23) шлюб між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 було розірвано.
Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15 червня 2023 року № 322 встановлено новий графік побачень батька із сином, без присутності матері: кожної суботи місяця з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв, безтерміново.
Із серпня 2023 року ОСОБА_2 відмовляється виконувати рішення органу опіки та піклування щодо передачі дитини батьку для спілкування, обґрунтовуючи своє рішення медичним висновком щодо стану здоров'я сина.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, яку обґрунтовував тим, що у зв'язку із значним проміжком часу, який минув з дня подачі позову, фактичні обставини справи змінилися.
Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 11 січня 2024 року № 4 визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення можливості побачень з сином без присутності матері кожної середи з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв та кожної суботи з 10 год 00 хв до 15 год 00 хв. У разі неможливості побачень з дитиною в суботу, що пов'язано з несенням позивачем військової служби, можливість перенести побачення на наступний день, з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, ураховуючи інтереси дитини.
Тобто, кількість годин побачень з дитиною на тиждень не змінилася (07 год 00 хв), відбувся лише поділ цього часу на дві частини - 2 год 00 хв у середу та 5 год 00 хв у суботу (т. 1 а.с. 84).
07 травня 2025 року позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, яке мотивував тим, що з огляду на тривалий час судового провадження, вікові зміни, що відбулися у дитини, ОСОБА_1 просив суд встановити порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері дитини та не в її житловому помешканні (приміщенні) у такому порядку:
кожен вівторок та четвер з 16 год 00 хв до 19 год 00 хв з правом забирати дитину з навчального закладу;
кожну першу, третю та п'яту суботи місяця з 09 год 00 хв суботи до 19 год 00 хв неділі;
у період відпустки батька - 07 діб, з ночівлею за місцем проживання батька, а також з правом спільного відпочинку батька та сина в межах України;
у період осінніх та весняних канікул - перші три дні канікул з ночівлею за місцем проживання батька;
у період зимових канікул - перші 5 днів з ночівлею за місцем проживання батька;
у період літніх канікул - з 01 до 15 числа кожного місяця з ночівлею за місцем проживання батька, а також з правом спільного відпочинку батька та сина в межах України;
у день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) кожного парного року - з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв;
у день народження батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) кожного року з 09 год 00 хв до 20 год хв;
у день народження дідуся ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) кожного року та в день народження бабусі ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) кожного року з 09 год 00 хв
до 20 год 00 хв ;
01 січня кожного парного року 09 год 00 хв до 20 год 00 хв.;
25 грудня кожного непарного року з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв;
Великдень кожного парного року з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв;
відвідувати дитину та бути присутнім на святкових ранках та батьківських зборах у навчальних закладах, які відвідуватиме дитина.
У випадку хвороби дитини, що перешкоджає побаченню, і яка підтверджена відповідною медичною довідкою, з висновком лікаря про заборону побачень з батьком на період лікування, визначений день побачення переносити на найближчий вихідний день після одужання дитини.
У випадку неможливості побачень батька з дитиною, що обумовлено військовою службою позивача, він заздалегідь повідомлятиме ОСОБА_2 про такі обставини, а день побачення переноситься на найближчий можливий, згідно з графіком служби, час.
Передача дитини від матері до батька та повернення дитини до матері здійснювати біля під'їзду будинку за місцем зареєстрованого проживання дитини (т 2 а.с. 137-139).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 19 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
необмежено, засобами телефонного чи електронного зв'язку;
кожен вівторок та четвер з 16 год 00 хв до 19 год 00 хв, без присутності матері дитини, з правом зустрічати (забирати) дитину з навчального закладу, місце побачень визначити з урахуванням інтересів дитини (на ігрових майданчиках, у парках, дитячих розважальних закладах, за місцем проживання батька, інше);
перші двадцять зустрічей кожної І та ІІІ суботи місяця з 16 год 00 хв до
19 год 00 хв, без присутності матері дитини, з правом супроводжувати дитину на додаткові факультативи, секції, гуртки (в разі наявності), місце побачень визначати з урахуванням інтересів дитини та графіка відвідування додаткових занять;
надалі кожної І та ІІІ суботи місяця з 10 год 00 хв до 19 год 00 хв, без присутності матері дитини, з правом супроводжувати дитину на додаткові факультативи, секції, гуртки (у разі наявності), місце побачень визначати з урахуванням інтересів дитини та графіка відвідування додаткових занять;
у період хвороби дитини за місцем її фактичного знаходження (проживання, лікування);
щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше двох годин протягом дня у день народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4 , у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 , у день народження дідуся ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , в день народження бабусі ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День незалежності України) на ігрових майданчиках, у парках, дитячих розважальних закладах, за місцем проживання батька, інше;
після досягнення дитиною чотирирічного віку, проводити дні канікул та святкові дні з можливим виїздом дитини у супроводі батька за межі м. Олександрія Кіровоградської області на відпочинок або за місцем проживання батька, з можливістю залишати дитину на ночівлю, за відсутності заперечень дитини;
деталі зустрічей попередньо узгоджувати (не менше ніж за добу) з матір'ю дитини ОСОБА_2 , за відсутності заперечень сина сторін ОСОБА_3 , з урахуванням стану його здоров'я, графіка відвідування закладів освіти та гуртків, інших факторів, які можуть спричинити перешкоди зустрічам;
у випадку хвороби дитини, що перешкоджає побаченню з батьком на період лікування за висновком лікаря, визначений день побачення переноситься на найближчий вихідний день після одужання дитини.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав, має бажання та намір спілкуватися і виховувати сина. Урахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини, розпорядок її дня, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з сином, а також необхідність спілкування дитини як з матір'ю, так і з батьком, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 частково.
Дослідивши медичні документи сина сторін ОСОБА_3 , суд першої інстанції встановив, що такі не містять протипоказань щодо зустрічей дитини з батьком ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, зокрема медичним висновкам та висновкам психолога, суд першої інстанції зазначив, що на час актуальності цих доказів дитині було трохи більше двох років, що природно передбачає особливу емоційну прив'язаність до матері, з якою він постійно проживає, однак вказане не зменшує право дитини на спілкування з батьком.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачка свідомо чинить позивачу перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 .
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 19 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено такий порядок та спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином:
побачення кожної суботи місяця з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв за присутності матері. У разі неможливості побачень з дитиною в суботу, що пов'язано з несенням позивачем військової служби, переносити побачення на неділю, з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, ураховуючи інтереси дитини;
кожної середи місяця з 15 год 00 хв до 18 год 00 хв за присутності матері, у разі неможливості побачень з дитиною в середу, що пов'язане з несенням позивачем військової служби, переносити побачення на четвер, з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, ураховуючи інтереси дитини.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції врахувавши заяви (клопотання) позивача про уточнення позовних вимог, які переважно поклав в основу судового рішення, не звернув уваги на те, що такі подано з порушенням норм процесуального права. Однак зазначене порушення не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду відповідно до вимог статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 частково.
Визначений судом першої інстанції спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини є суперечливим та складним у виконанні, що сприятиме виникненню конфліктних ситуацій між сторонами, негативно впливатиме на сина сторін та, відповідно, не сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини.
Вирішуючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав необхідним встановити необмежену можливість спілкування ОСОБА_1 із сином засобами телефонного чи електронного зв'язку, водночас на порушення частини першої статті 13 ЦПК України суд не звернув уваги на те, що таких вимог позивач не заявляв.
Суд першої інстанції не навів мотивів застосування такого заходу в інтересах дитини, ураховуючи ще й ту обставину, що на час вирішення справи судом першої інстанції сину сторін було три роки і в силу свого віку він не користується гаджетами.
Суд першої інстанції не дотримався розумного балансу, не взяв до уваги особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, стан її здоров'я, не врахував, зокрема, режиму дня дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Встановлений судом порядок зустрічей позивача з сином протягом робочого тижня, очевидно, співпадає з робочим графіком позивача та перебуванням дитини у дитячому закладі, що вочевидь не слугуватиме інтересам дитини та його розпорядку, дозвіллю, спілкуванню з однолітками тощо. Графік зустрічей у державні, релігійні, сімейні свята та під час канікул (майбутніх вірогідно) не враховує, що дитина постійно проживає з матір'ю і в силу свого віку особливо прив'язана до неї, оскільки саме відповідачка забезпечує життєві потреби дитини.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що графік побачень батька з дитиною має бути за обов'язкової присутності матері, а надалі,
з урахуванням дорослішання дитини, для налагодження якісного контакту батька з дитиною та для забезпечення соціальної ролі батька в житті сина, за погодженням сторін та бажанням дитини, такі зустрічі можуть відбуватися без матері.
Відсутність матері під час зустрічей батька з сином на цей час матиме негативний вплив на психологічний стан дитини, а отже не сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулян Я. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що наявність між сторонами неприязних стосунків і конфліктів може негативно впливати на ставлення дитини до батька під час його зустрічей з дитиною у присутності матері, що може перешкоджати налагодженню їхніх стосунків.
Апеляційний суд погодився зі встановленими судом першої інстанції обставинами, щодо наявності між позивачем та відповідачкою глибинного триваючого конфлікту, вчинення матір'ю дитини численних перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, неодноразове притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за невиконання рішення органу опіки та піклування, водночас дійшов помилкового висновку, що побачення батька з дитиною можливе виключно у присутності матері.
Апеляційний суд не встановив жодних обставин, які б давали підстави для висновку про небезпеку для дитини з боку батька, але при цьому, всупереч висновку органу опіки та піклування, суд встановив графік зустрічей батька з дитиною у присутності матері. На обґрунтування такої позиції суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність матері під час зустрічей батька з сином на цей час матиме негативний вплив на психологічний стан дитини, оскільки він не буде відчувати себе у безпеці. На підставі яких саме доказів апеляційний суд дійшов такого висновку в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено.
Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема відеозаписи побачень батька з сином за відсутності матері, де дитина спокійна, щаслива та комфортно почуває себе з батьком, який про нього піклується; суд лише вибірково ознайомився з висновком органу опіки та піклування, яким встановлено графік побачень батька з дитиною без присутності матері; не надав належної оцінки висновку органу опіки та піклування від 16 квітня 2024 року № 122/9/10/3, у якому зазначено про необхідність встановлення побачень батька з сином не за місцем проживання дитини та матері. У цьому висновку також зазначено про поведінку матері, зокрема члени комісії висловлювали побоювання, що саме поведінка матері шкодить психічному здоров'ю дитини і пропонували тимчасово вилучити дитину з сім'ї матері, а їй попрацювати з психологом.
Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на пояснення органу опіки та піклування, представник якого в суді першої інстанції аргументовано стверджував про неможливість побачень батька з дитиною у присутності матері, зазначав про неадекватну поведінку матері, створення нею конфліктних ситуацій та що її присутність на побаченнях з батьком спричинятиме шкоду дитині.
Зазначивши про те, що у висновку органу опіки та піклування від 16 квітня 2024 року № 122/9/10/3 враховано обов'язкові обставини, а тому у суду першої інстанції не було підстав для повного відступу від цього висновку при активних запереченнях матері дитини, апеляційний суд без жодного обґрунтування відступив від зазначеного висновку у найважливішому, визначивши графік побачення батька з дитиною у присутності матері, що за послідовною позицією органу опіки та піклування є категорично неможливим, шкодитиме дитині та призведе до нових конфліктів між сторонами.
Апеляційний суд не перевірив посилання відповідачки на те, що її присутність на зустрічах батька з сином є необхідною для його безпеки та у зв'язку зі станом здоров'я дитини. Не з'ясував, у чому полягає стверджувана матір'ю небезпека для дитини з боку батька.
Неврологічні відхилення дитини, на які посилається відповідачка, не лікуються шляхом обмеження спілкування дитини з батьком чи вилученням її з соціуму, як це робить відповідачка. За бажанням матері дитина вже понад два роки позбавлена спілкування з батьком, не відвідує дитячий садок та не спілкується з однолітками.
Апеляційний суд навіть у процесуальних питаннях виявив необ'єктивність та упередженість, визнавши зміну позивачем раніше викладеного у позовній заяві графіка побачень з дитиною, збільшенням позовних вимог з порушенням ЦПК України.
Водночас позовні вимоги про усунення перешкод у спілкуванні та встановлення графіка побачень з дитиною не змінювалися. Змінили лише сам графік. При цьому пропозицію про зміну графіка побачень висловила саме адвокат Зайко О. Є., яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , з огляду на те, що дитина за час тривалого розгляду справи судом подорослішала. Дії щодо зміни графіка були погоджені із відповідачкою, яка жодних заперечень на той час не висловлювала, та з представником органу опіки та піклування.
Натомість в апеляційному суді відповідачка вже мала іншого представника, яка ці обставини поклала в основу апеляційної скарги, проігнорувавши той факт, що попередньо вчинені дії відповідачки та її представників є обов'язковими. Зазначене свідчить про суперечливу поведінку відповідача, яка спочатку вчиняє певні дії, а надалі від них відмовляється.
У листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Урсаленко К. О., у якому заявниця просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 фактично перервав спілкування із сином. Останню спробу поспілкуватися з дитиною він здійснив 07 лютого 2024 року. Малолітній син сторін ОСОБА_3 тривалий час не бачив батька і при згадуванні про нього боїться, оскільки в силу вікових особливостей йому страшно спілкуватися з батьком без матері.
ОСОБА_2 ніколи не створювала позивачу перешкод для спілкуванні з сином, але наполягала на своїй присутності з метою зменшення стресу для дитини, щоб син звик спілкуватися з батьком, який має слухові порушення зокрема, спілкується завжди у підвищеному тоні, що дитина сприймає з острахом.
У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 аналогічного змісту.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Гулян Я. В., на постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу
Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Гулян Я. В., з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389, витребувано із Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області матеріали справи № 398/5622/23.
У листопаді 2025 року матеріали справи № 398/5622/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 21 липня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2023 року (справа № 398/480/23) було розірвано.
У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розлучення батьків залишився проживати з матір'ю.
Згідно з довідкою Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), станом на 27 жовтня 2023 року у відділі на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист від 01 листопада 2022 року № 398/336/22, виданий Олександрійським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість за виконавчим документом відсутня.
Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 15 грудня 2022 року № 611 визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено йому можливість побачень із сином без присутності матері кожної І та ІІІ суботи місяця з 10 год 00 хв до 12 год 00 хв, кожної ІІ та ІV неділі місяця з 16 год 00 хв до
18 год 00 хв год, з правом визначення часу побачень та зміни днів за
взаємною згодою батьків, враховуючи інтереси дитини. Строк дії рішення - півроку (т. 1 а.с. 13).
Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 15 червня 2023 року № 322 визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено йому можливість побачень з сином кожної суботи місяця з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв. У разі неможливості побачень з дитиною в суботу, що пов'язано з військовою службою ОСОБА_1 , переносити побачення на неділю, з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, ураховуючи інтереси дитини (т. 1 а.с. 14).
Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 12 жовтня 2023 року № 595 внесено зміни до пункту 1 рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 15 червня 2023 року. Визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено йому можливість побачень з сином без присутності матері кожної суботи місяця з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв. У разі неможливості побачень з дитиною в суботу, що пов'язано з військовою службою ОСОБА_1 , переносити побачення на неділю, з правом визначення часу
побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, враховуючи інтереси дитини (т. 1 а.с. 15).
Зазначене рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області як органу опіки та піклування сторони не виконували.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 18 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачка створила належні умови для виховання та розвитку дитини (т. 1 а.с. 88).
ОСОБА_1 неодноразово звертався до Служби у справах дітей та Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, у зв'язку з ухиленням ОСОБА_2 від виконання рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області «Про участь у вихованні дитини»
від 15 червня 2023 року № 322 (т. 1 а.с.18-22, 90-95, 100-106, 221-225).
За невиконання рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області «Про участь у вихованні дитини» від 15 червня 2023 року № 322 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п'ятою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (т. 1 а.с. 231-232, т. 2 а.с.78-83).
ОСОБА_1 перебуває на обліку у службі первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насилля з 11 січня 2024 року, у зв'язку із вчиненням колишньою дружиною стосовно нього психологічного насильства. Стосовно ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис (т. 1 а.с. 107, 108, 225).
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 травня 2024 року (справа № 398/301/24) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру стосовно колишнього чоловіка, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення (т. 1 а.с. 226-230).
ОСОБА_2 перебувала на обліку у службі первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства, з 21 квітня 2022 року до 24 жовтня 2022 року у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 щодо неї домашнього насильства. Стосовно ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис (т. 1 а.с.127, 128, 133).
Згідно з консультативним висновком клініки сімейної медицини «МедАльянс» у м. Кременчуку від 24 серпня 2023 року ОСОБА_4 встановлено діагноз: дитячий невроз, пов'язаний з кризом 18 місяців життя. Рекомендовано, зокрема, консультація психолога «дитина+матір+тато».
Відповідно до консультативного висновку клініки сімейної медицини «МедАльянс» у м. Кременчука від 20 жовтня 2023 року ОСОБА_4 встановлено діагноз: астено-невротичний синдром.
Згідно з довідкою Комунального підприємства «Центр медико-санітарної допомоги м. Олександрії» Олександрійської міської ради амбулаторія № 7 (далі - КП «Центр медики-санітарної допомоги м. Олександрії», центр) від 27 грудня 2023 року дитина ОСОБА_4 знаходився на обліку у центрі з народження до 25 жовтня 2023 року (26 жовтня 2023 року мати дитини заключила декларацію з іншим лікарем). Дитина перебувала на диспансерному обліку з діагнозом: дисплазія кульшових суглобів. ОСОБА_1 їздив з дитиною на консультацію до ортопеда у м.Кропивницький. 28 березня 2023 року дитина була оглянута неврологом Олександрійської міської дитячої лікарні, діагноз: здоровий.
Відповідно до консультативного висновку клініки сімейної медицини «МедАльянс» у м. Кременчуку від 08 грудня 2023 року ОСОБА_4 встановлено діагноз: астено-невротичний синдром. Затримка мовленнєвого розвитку.
Згідно з висновком органу опіки та піклування від 16 квітня 2024 року №122/9/10/3 щодо розв'язання спору між сторонами та усунення перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з перешкодами з боку матері дитини ОСОБА_2 , комісія з питань захисту прав дитини вивчивши ситуацію, з'ясувала, що ОСОБА_2 , незважаючи на наявність рішення органу опіки та піклування щодо побачень батька з сином, продовжує перешкоджати батькові бачитися з дитиною різними способами.
Зокрема, у дні побачень записується на прийом до лікаря з дитиною або повідомляє, що син хворий і вона не дасть з ним спілкуватися, поки він не одужає. Наполягає на спілкуванні батька з сином тільки в її присутності та в квартирі, де проживає дитина, як вона стверджує «у звичному для дитини середовищі».
Мати впевнена в тому, що син не піде з батьком на контакт і вона турбується за психологічний стан дитини. Враховуючи ці обставини, представники служби у справах дітей запропонували матері та батькові свою присутність на зустрічі батька з сином, щоб допомогти налагодити контакт між ними у разі потреби.
Запланована зустріч не відбулася, хоча мати на неї погодилася та чекала біля під'їзду. Пробувши там більше години, бажання допомогти батькам налагодити контакт реалізовано не було. ОСОБА_2 поводилася неадекватно, водночас запрошувала батька до дитини, а потім, як тільки він погоджувався, вона стверджувала, що він не бажає йти до сина.
Забігши в квартиру до дитини, ОСОБА_2 почала інсценувати за закритими дверима ніби їй виламують двері, гупала у власні двері та кричала. Така поведінка матері призвела до того, що дитина почала плакати. В той час, коли ОСОБА_2 вчиняла вищевказані дії в себе в квартирі, в коридорі свідками цього стали працівники служби у справах дітей, фахівець міського центру соціальних служб та працівники поліції, які склали протокол.
Під час засідання комісії, деякі члени комісії висловили побоювання щодо такої поведінки матері і пояснили їй, що це шкодить психічному здоров'ю дитини, на що ОСОБА_2 категорично заперечувала, абсолютно не прислухаючись до думки фахівців, вважаючи, що лише вона має рацію і ніхто інший не може давати їй рекомендації.
Беручи до уваги таку поведінку ОСОБА_2 , деякі члени комісії запропоновали тимчасово вилучити дитину з родини матері, а матері рекомендували попрацювати з психологом.
Зважаючи на наведене, комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку: визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши йому можливість побачень з дитиною без присутності матері, не за місцем проживання дитини та матері, кожної середи з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв та кожної суботи з 10 год 00 хв до 15 год 00 хв. У разі неможливості побачень з дитиною у визначений час, що пов'язано з несенням позивачем військової служби, переносити побачення на наступний день, з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, без ночівель, враховуючи інтереси дитини.
Згідно з консультативним висновком дитячого невролога від 24 квітня 2025 року ОСОБА_4 встановлено діагноз клінічний: затримка темпів дозрівання експресивної та рецептивної мови. Поведінковий розлад.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька»
від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім'ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п'ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).
Статтею 7 Конвенції про контакт з дітьми передбачено, що під час вирішення спорів стосовно контакту судові органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення поінформованості кожного з батьків про важливість для їхньої дитини та їх обох установлення та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною; заохочення батьків та інших осіб, які мають сімейні зв'язки з дитиною, до досягнення мирових угод стосовно контакту, зокрема шляхом використання сімейного посередництва та інших процедур для вирішення спорів; забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини
від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано не врахуванням національними судами положення статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір'ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, інтереси кожного з батьків, а також інтереси суспільства, враховуючи, зокрема, те, що відбудова та розвиток держави значною мірою залежать від тих громадян, хто у майбутньому відіграватиме провідну роль у суспільних процесах.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , який проживає з матір'ю
ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином та участі у його вихованні, а також на необхідність забезпечення гарантій рівності прав обох батьків у вихованні сина, ОСОБА_1 заявив вимоги про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні сина, зокрема встановлення графіка побачень з сином без участі матері.
Орган опіки та піклування надав свої висновки (від 15 червня 2023 року № 322
(з урахуванням змін, внесених рішеннями Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 12 жовтня 2023 року № 595 та від 11 січня 2024 року № 4), щодо вирішення спору у справі, що переглядається, згідно з якими визначив ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, встановивши йому можливість побачень сином без присутності матері кожної середи з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв та кожної суботи з 10 год 00 хв
до 15 год. 00 хв. У разі неможливості побачень з дитиною у визначений час, що пов'язано з несенням позивачем військової служби, переносити побачення на наступний день , з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, ураховуючи інтереси дитини.
ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 відмовляється виконувати рішення органу опіки та піклування щодо передачі дитини батьку для спілкування за її відсутності, обґрунтовуючи своє рішення медичним висновком щодо стану здоров'я сина.
У відзиві на позовну заяву відповідачка посилалася на те, що вона ніколи не чинила перешкод у спілкуванні батька з сином, розуміючи вагомість особи батька у житті дитини, вона зацікавлена, щоб батько спілкувався з сином та самостійно пропонувала такі зустрічі. Той факт, що позивач постійно незадоволений організацією зустрічей з дитиною та те, як дитина реагує на нього, не може бути розцінене судом як вчинення перешкод. Саме неприязні стосунки позивача та відповідачки і стали причиною звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, метою якого насправді є з'ясування стосунків між ними та чергове приниження відповідачки.
Під час вирішення справи судом першої інстанції, у лютому 2024 року, ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, яку обґрунтовував тим, що у зв'язку із значним проміжком часу, який минув з дня подачі позову (07 листопада
2023 року), фактичні обставини справи змінилися, а тому він просив суд визначити участь його у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення можливості побачень з сином без присутності матері кожної середи з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв та кожної суботи з 10 год 00 хв до 15 год 00 хв. У разі неможливості побачень з дитиною в суботу, що пов'язано з несенням позивачем військової служби, можливість переносити побачення на наступний день, з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, ураховуючи інтереси дитини.
У підготовчому судовому засіданні 08 березня 2024 року суд першої інстанції, заслухавши думку та заперечення сторін, ухвалив прийняти таку заяву.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 08 березня 2024 року зобов'язано орган опіки та піклування надати відповідний висновок щодо розв'язання спору та відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні , а також інші документи, які стосуються справи, та були взяті до уваги при складенні висновку.
Підготовче провадження у справі закрито.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду орган опіки та піклування Виконавчого комітету Олександрійської міської ради склав висновок від 16 квітня 2024 року № 122/9/10/3 щодо розв'язання спору між сторонами та усунення перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким, у зв'язку з перешкодами з боку матері дитини - ОСОБА_2 , комісія з питань захисту прав дитини, вивчивши ситуацію, з'ясувала, що
ОСОБА_2 , незважаючи на наявність рішення органу опіки та піклування щодо побачень батька з сином, продовжує перешкоджати батькові бачитися з дитиною різними способами.
Комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку про визначення такого графіка побачень батька з дитиною без присутності матері, не за місцем проживання дитини та матері: кожної середи з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв та кожної суботи з 10 год 00 хв до 15 год 00 хв. У разі неможливості побачень з дитиною в суботу, що пов'язано з несенням позивачем військової служби, надано можливість переносити побачення на наступний день, з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, ураховуючи інтереси дитини.
07 травня 2025 року позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, яке мотивував тим, що з огляду на тривалий час судового провадження, вікові зміни, що відбулися у дитини, ОСОБА_1 просив суд встановити порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері дитини та не в її житловому помешканні (приміщенні) у такому порядку:
кожен вівторок та четвер з 16 год 00 хв до 19 год 00 хв з правом забирати дитину з навчального закладу;
кожну першу, третю та п'яту суботи місяця з 09 год 00 хв суботи до 19 год 00 хв неділі;
у період відпустки батька - 07 діб, з ночівлею за місцем проживання батька, а також з правом спільного відпочинку батька та сина в межах України;
у період осінніх та весняних канікул перші три дні канікул з ночівлею за місцем проживання батька;
у період зимових канікул перші 5 днів з ночівлею за місцем проживання батька;
у період літніх канікул з 01 до 15 числа кожного місяця з ночівлею за місцем проживання батька, а також з правом спільного відпочинку батька та сина в межах України;
у день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) кожного парного року - з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв;
у день народження батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) кожного року з 09 год 00 хв до 20 год хв;
у день народження дідуся ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) кожного року та в день народження бабусі ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) кожного року з 09 год 00 хв
до 20 год 00 хв ;
01 січня кожного парного року 09 год 00 хв до 20 год 00 хв.;
25 грудня кожного непарного року з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв;
Великдень кожного парного року з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв;
відвідувати дитину та бути присутнім на святкових ранках та батьківських зборах у навчальних закладах, які відвідуватиме дитина.
У випадку хвороби дитини, що перешкоджає побаченню, і яка підтверджена відповідною медичною довідкою, з висновком лікаря про заборону побачень з батьком на період лікування, визначений день побачення переносити на найближчий вихідний день після одужання дитини.
У випадку неможливості побачень батька з дитиною, що обумовлено військовою службою позивача, він заздалегідь повідомлятиме ОСОБА_2 про такі обставини, а день побачення переноситься на найближчий можливий, згідно з графіком служби, час.
Передача дитини від матері до батька та повернення дитини до матері здійснювати біля під'їзду будинку за місцем зареєстрованого проживання дитини (т 2 а.с. 137-139).
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції взявши до уваги зазначені вимоги позивача, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, який мотивував тим, що ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав, має бажання та намір спілкуватися і виховувати сина. Суд урахував інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини, розпорядок її дня, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, відсутність обставин, які унеможливлюють реалізацію права батька на спілкування з сином, а також необхідність спілкування дитини як з матір'ю, так і з батьком, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини.
Суд встановив, що медичні документи сина сторін ОСОБА_3 не містять протипоказань щодо зустрічей дитини з батьком ОСОБА_1 .
Натомість апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, врахувавши заяву (клопотання) позивача про уточнення позовних вимог, яку переважно поклав в основу судового рішення, не звернув уваги на те, що таку подано з порушенням норм цивільного процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд виявив необ'єктивність та упередженість, визнавши зміну позивачем, раніше викладеного у позовній заяві графіка побачень з дитиною порушенням ЦПК України.
Водночас позовні вимоги про усунення перешкод у спілкуванні та встановлення графіка побачень з дитиною не змінювалися. Змінили лише сам графік. При цьому пропозицію про зміну графіка побачень висловила саме адвокат Зайко О. Є., яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , з огляду на те, що дитина за час тривалого розгляду справи судом подорослішала. Дії щодо зміни графіка були погоджені із відповідачкою, яка жодних заперечень на той час не висловлювала, та з представником органу опіки та піклування.
Перевіряючи такі доводи заявника, Верховний Суд ураховує, що у розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), та іншими.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із цим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (див.: постанова Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі
№ 910/18389/20, постанова Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі
№ 755/7632/22, провадження № 61-9085св24).
У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 548/1965/19 (провадження № 61-994св24) зазначено, разом із іншим, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Зазначене дає підстави для висновку про те, що заява позивача від 07 травня
2025 року, у якій він повністю змінив одні позовні вимоги іншими, фактично є заявою про зміну предмета позову, яка на порушення вимог статті 49 ЦПК України подана після закриття підготовчого провадження у справі, а тому в цій частині висновок суду апеляційної інстанції є правильним.
Крім того, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про помилкове встановлення судом першої інстанції необмеженої можливості спілкування ОСОБА_1 з сином засобами телефонного чи електронного зв'язку, зважаючи на те, що таких вимог позивач не заявляв.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що зазначивши про те, що у висновку органу опіки та піклування від 16 квітня 2024 року № 122/9/10/3 враховано обов'язкові обставини, а тому у суду першої інстанції не було підстав для повного відступу від цього висновку при активних запереченнях матері дитини, апеляційний суд без жодного обґрунтування відступив від зазначеного висновку у найважливішому, визначивши графік побачення батька з дитиною у присутності матері, що за послідовною позицією органу опіки є категорично неможливим, шкодитиме дитині та призведе до нових конфліктів між сторонами; апеляційний суд не перевірив посилання відповідачки на те, що її присутність на зустрічах батька з сином є необхідною за для його безпеки та у зв'язку зі станом здоров'я дитини. Не з'ясував, у чому полягає стверджувана матір'ю небезпека для дитини з боку батька; неврологічні відхилення дитини, на які посилається відповідачка, не лікуються шляхом обмеження спілкування дитини з батьком, чи вилученням її з соціуму, як це робить відповідачка. За бажанням матері дитина вже понад два роки позбавлена спілкування з батьком, не відвідує дитячий садок та не спілкується з однолітками.
Перевіривши доводи заявника, Верховний Суд виходить з такого.
Надаючи оцінку висновкуоргану опіки та піклування від 16 квітня 2024 року № 122/9/10/3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цим висновком визначена участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , шляхом встановлення йому можливості побачень з сином без присутності матері, не за місцем проживання дитини та матері, кожної середи з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв та кожної суботи з 10 год 00 хв до 15 год 00 хв. У разі неможливості побачень, переносити побачення на наступний день, з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою батьків, враховуючи інтереси дитини.
Апеляційний суд звернув увагу на те, що враховуючи вік дитини, її психоемоційний стан та інші обов'язкові обставини, що підлягають з'ясуванню та прийняттю, у суду першої інстанції не було підстав для повного відступу від цього висновку, при явному обґрунтованому запереченні матері дитини, та письмових доказах в обґрунтування позиції сторони.
ОСОБА_1 посилався на те, що жодне рішення органу опіки та піклування відповідачка не виконувала, що змусило його звернутися до суду.
ОСОБА_2 не визнала мотивів позову, однак погодилася під час розгляду справи з таким графіком побачень сина та батька: кожної середи місяця з 15 год 00 хв до 17 год 00 хв та кожної суботи місяця з 10 год 00 до 12 год 00 хв за її присутності та з урахуванням стану здоров'я дитини.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що графік побачень батька з дитиною має бути за обов'язкової присутності матері, а в подальшому, з урахуванням дорослішання дитини, для налагодження якісного контакту батька з дитиною та для забезпечення соціальної ролі батька в житті сина, за погодженням сторін та позитивного настрою дитини, такі зустрічі можуть відбуватися без матері; відсутність матері під час зустрічей батька з сином, на цей час, матиме негативний вплив на психологічний стан дитини.
Колегія суддів, визначаючи спосіб та участь батька у вихованні та спілкування з сином, враховала вікові особливості дитини та, попри позитивний висновок органу опіки та піклування щодо вирішення позовних вимог батька, все ж вважала необхідним визначити спосіб спілкування дитини за порядком, наближеним до порядку, визначеного органом опіки та піклування, але за обов'язкової присутності матері під час зустрічей.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23 (провадження
№ 61-4052св25) про те, що визначаючи порядок побачень дитини з батьком у присутності матері, суди не врахували наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання дитини, тому за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини з боку батька, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв'язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками.
У справі, що переглядається у касаційному порядку, суди встановили наявність між позивачем та відповідачкою глибинного триваючого конфлікту та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання сина, зокрема й за сприяння органу опіки та піклування. Визначений судом апеляційної інстанції графік побачень батька з сином передбачає лише їх періодичні побачення, без права ночівлі та тривалого проведення часу за місцем проживання батька (визначено наступні години їх спілкування: протягом одного робочого дня на тиждень
3 години; в один вихідний день на тиждень - 3 години).
Зазначене, з урахуванням відсутності належних, достатніх та допустимих доказів вчинення позивачем дій, які б свідчили про наявність реальної загрози психологічному чи фізичному здоров'ю сина ОСОБА_3 при їхньому спілкуванні без присутності матері, не свідчить про неврахування судом якнайкращих інтересів дітей. Більш того, наявність між сторонами гострого конфлікту може негативно впливати на підтримку психоемоційного контакту між батьком та його сином у присутності матері.
Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 цікавився життям сина, його психоемоційним станом, намагався у досудовому порядку узгодити з відповідачкою графік побачень з дитиною, неодноразово звертався до органу опіки й піклування з метою організації їхнього спілкування та налагодження контакту, однак, зважаючи на категоричне бажання матері дитини бути присутньою на таких зустрічах, встановити графік побачень, який виконувався б обома сторонами спору, не вдалося.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною без присутності матері, суд апеляційної інстанції належно не мотивував незгоду з висновком органу опіки та піклування від 16 квітня 2024 року № 122/9/10/3, зазначивши лише, що попри позитивний висновок органу опіки та піклування щодо вирішення позовних вимог батька, все ж необхідно визначити спосіб спілкування дитини за порядком, наближеним до порядку, визначеного органом опіки та піклування, але за обов'язкової присутності матері під час зустрічей.
Із матеріалів справи відомо, що ні органом опіки та піклування, ні відповідачкою не надано переконливих доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише в присутності матері, а так само, що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди в спілкуванні. Водночас враховуючи постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно в присутності матері (без визначення конкретного адаптаційного періоду) призведе до унеможливлення реалізації позивачем своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.
Верховний Суд вважає, що, визначений судом апеляційної інстанції спосіб спілкування батька з сином не в повній мірі узгоджується зі встановленими судами обставинами, дослідженими доказами, правами батька на участь у вихованні сина та забезпеченні його найкращих інтересів.
Ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів стійких психоемоційних перешкод у спілкуванні батька з сином, керуючись принципом рівності прав батьків та найкращих інтересів дитини, Верховний Суд вважає за необхідне змінити постанову апеляційного суду шляхом встановлення двомісячного адаптаційного періоду для зустрічей батька з дитиною у присутності матері та представника органу опіки та піклування, який, зважаючи на психоемоційний стан дитини та тривалий період відсутності контакту з батьком, є необхідним для поступового налагодження довірливих стосунків між батьком та сином, спілкування та формування емоційної прив'язаності дитини до батька, що сприятиме поступовому переходу до систематичних побачень з батьком без присутності матері.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов'язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення у справах «Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 30 листопада 2017 року; «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17, від 18 червня 2019 року).
Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Водночас будь-які дії, вчинені батьками стосовно дитини, мають бути спрямовані на забезпечення її найкращих інтересів, зокрема, забезпечення її розвитку у безпечному та спокійному середовищі, яке полягає не лише у фізичній безпеці та матеріальному забезпеченні, а й у безпечному та стабільному емоційному стані дитини. Посилання сторін на наявність між ними стійкого особистісного конфлікту не повинно впливати на участь кожного з батьків у житті сина та не може бути виправданням їх небажанню спільно вирішувати важливі питання стосовно життя їх спільної дитини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулян Яніна Вікторівна, підлягає задоволенню частково, а оскаржувана постанова апеляційного суду зміні.
Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулян Яніна Вікторівна, задовольнити частково.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року змінити, в частині визначення порядку та способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
Абзац четвертий резолютивної частини постанови Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року викласти у такій редакції:
Визначити порядок та спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
побачення кожної суботи місяця з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв у присутності матері ОСОБА_2 і представника органу опіки та піклування, не за місцем проживання матері та дитини, протягом перших двох місяців;
побачення кожної середи місяця з 15 год 00 хв до 18 год 00 хв у присутності матері ОСОБА_2 і представника органу опіки та піклування, не за місцем проживання матері та дитини, протягом перших двох місяців.
Надалі встановити систематичні побачення ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної середи місяця з 15 год 00 хв до 18 год 00 хв та кожної суботи місяця з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв без присутності матері ОСОБА_2 .
В іншій частині постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня
2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк