Провадження № 22-ц/803/1387/26 Справа № 214/3543/25 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
27 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ніколенко Максим Євгенович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2025 року, ухвалене суддею Сіденко С.І. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.09.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №302012610 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 21.09.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 23300,00 грн., на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 302012610 від 21.09.2023 року становить 114296,57 грн., яка складається з наступного: 23296,40 грн. - заборгованість по кредиту; 91000,17 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01. 31.12.2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (Додаток №15). 31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 рок.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №264 від 26.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за Договором №302012610 від 21.09.2023 року.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 302012610 від 21.09.2023 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 26.12.2023, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 264.
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 31.07.2024 року до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 114296,57 грн., відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 114296,57 грн., (Додаток № 22). Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 302012610 від 21.09.2023 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 114296,57 грн.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №302012610 від 21.09.2023 року, становить 114296,57 грн, яка складається з наступного: 23296,40 грн - заборгованість по кредиту; 91000,17 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 26.12.2024 06.02.2025.
У зв'язку з викладеним, просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 114296,57 грн, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу у розмірі 7000 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 302012610 від 21.09.2023 року, становить 114296,57 грн., яка складається з наступного: 23296,40 грн. - заборгованість по кредиту; 91000,17 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ніколенко М.Є., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати частково рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.09.2025 року та ухвалити нове рішенняу відповідній частині, яким позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» суму заборгованості за кредитним договором №302012610 від 21.09.2023 року в розмірі 23 296,40 грн, яка складається з 23 296,40 грн - заборгованості по кредиту. Витрати по сплаті судового збору частково покласти на позивача. В іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом не було враховано під час розгляду справи, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження подовження строку кредитування, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором №302012610 від 21.09.2023 року укладеного між сторонами. Оскільки індивідуальною частиною договору кредитної лінії №302012610 від 21.09.2023 року проценти за користування кредитними коштами повинні бути нараховані до моменту подачі позовної заяви до суду, тобто з 21.09.2023 року по 21.10.2023 року (30 днів), розмір заборгованості по відсоткам має складати 2 516,01 грн (23 296,40/100 х 0,36% х 30 днів (період з 21.09.2023 року по 21.10.2023 року), а ніяк не може бути 91 000,17 грн.
Тому з урахуванням даного розрахунку заборгованість має складати 23 296,40 грн. (тіло кредиту) + 2 516,01 грн. (заборгованість за відсотками) = 25 812,41 грн., а не 114 296,57 грн., що майже в 5 разів перевищує суму отриманого кредиту.
Також посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів за договором № 302012610 від 21.09.2023 року та доказів сплати відповідачем відповідних коштів; позивачем не надано доказів, що суми позики або фінансового кредиту були зараховані на поточний рахунок позичальника та не доведено факт укладання договору з відповідачем та виникнення між ними зобов'язальних правовідносин; розрахунки заборгованості підготовлені позивачем неправильно, крім того в даному розрахунку не міститься інформації про нарахування заборгованості, не вказана відсоткова ставка, за якою здійснювалися нарахування. Посилається, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що до нього перейшло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу, укладеного з попереднім кредитором, окільки надана ним копія витягу з Реєстру боржників не містить підписів клієнта та відтисків печаток за кредитним договором №302012610 від 21.09.2023 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», посилаючись на безпідставність апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, що 21 вересня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачка отримала кошти у розмірі 23 300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник забо'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатказ до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
ОСОБА_1 підписала заявку на отримання грошових коштів в кредит на суму 23 300 грн шляхом перерахування на карту № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповдіальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та платіжним дорученням №4d0d7724-53a9-43ba-8425-da7d54ddd970 від 21.09.2023 року про переказ коштів згідно договору №302012610 від 21.09.2023, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну карту № НОМЕР_2 , безготівкове зарахування Moneyveo SED Visa Transfer.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
29.11.2019 року, 31.12.2020 року, 31.12.2021 року, 31.12.2022 року, 31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткові угоди, які продовжили строк діх договору до 31 грудня 2024 року.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
26 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Обгрунтовуючи позов, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 114 296,57 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Враховуючи укладені договори факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» надало копію: договору №302012610 від 21 вересня 2023 року; заявки на отримання грошових коштів; правила надання грошових коштів у позику; виписки з особового рахунку за кредитним договором; розрахунку заборгованості; договорів факторингу; реєстру вимоги; додаткових угод; реєстру боржників.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст. 610 ЦК України)
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» надало належні та допустимі докази укладення електронного кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Так, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
ОСОБА_1 підписала заявку на отримання грошових коштів в кредит на суму 23 300 грн 00 коп. шляхом перерахування на карту № НОМЕР_2 , перерахунок коштів підтверджується платіжним дорученням №4d0d7724-53a9-43ba-8425-da7d54ddd970 від 21.09.2023 року.
Відтак, первісний кредитор свої зобов'язання за договором №302012610 виконав у повному обсязі.
Так, згідно п. 7.1 Договору кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 21.10.2023 року.
Сторони погодили, що встановлений в п. 3.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, умови якщо позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Виключно на період строку визначеного в п. 7.1 договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 131,40% річних, що становить 0,36% від суми кредиту за кожний день користування ним (зазначено в п. 8.3.1.) За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 3.2. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 7.1. договору строку з наступного дня після 21.10.2023 року, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 436,36% річних, що становить 1,20% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 8.3.2. Договору).
У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. (п. 8,4 Договору).
Враховуючи вищевикладене, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волевивлення відповідачки ОСОБА_1 для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Перевіривши долучену виписку особового рахунку за Кредитним договором №302012610 та розрахунок заборгованості, колегією суддів встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснювались нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до вищевикладених умов договору. Тому посилання відповідачки в апеляційній скарзі на непогодження з нею умов кредитування неспроможне. Крім того, 21.10.2023 року відповідачкою протягом дисконтного періоду здійснено оплату всіх нарахованих процентів у розмірі 2516,40 грн, що відповідно п. 3.2 Договору свідчить про продовження строку Дисконтного періоду.
Отже, апеляційним судом встановлено факт укладення кредитного договору від 01 вересня 2023 року №302012610 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 саме в електронній формі і який підписаний відповідачкою шляхом використання електронного підпису, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки. Даний кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався. Розрахунок заборгованості, проведений первісним кредитором до відступлення прав вимог, відповідачем не спростований ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що з неї має бути стягнута заборгованість за кредитним договором лише в розмірі заборгованості за кредитом в сумі 23 296,40 гривень спростовується умовами Договору №302012610 від 21.09.2023 року, який підписано відповідачкою.
Крім того, заперечуючи отримання кредитних коштів, відпоавідачка відповіних належних доказів щодо не зарахування коштів на рахунок відповідачки не надала.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Доводи апеляційної скарги, зазначених висновків суду не спростовують, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, а тому не приймаються апеляційним судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ніколенко Максим Євгенович, залишити без задоволення.
Рішення Саксагаснького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: