Справа № 554/12154/25 Номер провадження 33/814/212/26Головуючий у 1-й інстанції Горбунова Я. М. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.
22 січня 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко О.Ю., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника в його інтересах - адвоката Галушко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Галушко А.О. - захисника в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою, 08.08.2025 о 02 год. 28 хв. в м. Полтава по вул. Героїв України, 15 водій ОСОБА_1 керував електричним двоколісним транспортним засобом оснащеним електричним двигуном 750 ВАТ VIN НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із згоди водія у лікаря нарколога, що підтверджується висновком № 318 від 08.08.2025р.
Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулася адвокат Галушко А.О. - захисник в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження по справі.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у справі.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевий суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 не є суб'єктом відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки рухався на належному йому транспортному засобі електровелосипеді «CORSO BIKE WANDER» за рахунок своєї мускульної сили.
Вказує, що враховуючи потужність двигуна «CORSO BIKE WANDER» (750 Вт = 0,75 кВт), тобто менша ніж 3 кВт, він не є механічним транспортним засобом і не вимагає отримання права на керування транспортними засобами певної категорії, але все ж таки залишається транспортним засобом, а враховуючи технічне оснащення електровелосипеду «CORSO BIKE WANDER», як електровелосипед, фактично є різновидом велосипеду, тобто відповідальність велосипедистів за порушення ПДР України, у тому числі керування велосипедом у стані сп'яніння передбачена ст. 127 КУпАП.
Зазначає, що дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 не крутив педалі, а рухався за рахунок електродвигуна, місцевий суд не взяв до уваги відеозапис з відеореєстратора, з якого хоча і неможливо достовірно стверджувати про те, чи крутив ОСОБА_1 педалі чи ні, але усі сумніви повинні трактуватись на користь особи.
Крім того зазначає, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні у висновку щодо результату медичного огляду, ані в постанові суду не встановлено виявлених ознак, які стали підставою для перевірки особи на стан сп'яніння, кількості проміле алкоголю в крові, та за допомогою якого саме технічного приладу визначався стан сп'яніння, що свідчить про неповне встановлення судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказує, що відеозапис з бодікамери 469259, долучений до протоколу, є неналежним доказом цієї обставини та з дослідженого відеозапису вбачається, що перевірка на стан сп'яніння проводилась декілька разів і за кожним разом був різний показник проміле, однак з відеозапису не вбачається за можливе встановити відображений на екрані приладу результат вимірювання концентрації алкоголю.
Також зазначає, що до протоколу не долучено направлення на медичний огляд, у якому мають зазначатися ознаки, виявлені поліцейським, які стали підставою для перевірки особи на стан сп'яніння, що є підставою для визнання висновку щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, недійсним.
Вказує, що з дослідженого відеозапису з бодікамери вбачається, що перевірка на стан сп'яніння гр. ОСОБА_1 проводилась працівником медичного закладу за допомогою певного приладу. На запитання гр. ОСОБА_1 про наявність сертифікату відповідності цього технічного засобу, працівник медичного закладу не пред'явила жодного підтверджуючого документу для ознайомлення з ним та не повідомила назву такого технічного засобу.
Зазначає, що перед проведенням першої перевірки на стан сп'яніння за допомогою приладу працівник медичного закладу не проінформувала гр. ОСОБА_1 про порядок його застосування та запропонувала гр. ОСОБА_1 пройти тест вже з вставленим у прилад мундштуком, хоча він повинен бути одноразовим і запакованим. Процес розпакування нового одноразового мундштуку на відеозаписі з бодікамери не зафіксований, що свідчить про відсутність доказів того, що наданий гр. ОСОБА_1 для проведення перевірки на стан сп'яніння мундштук був новий, тобто про недотримання працівником медичного закладу під час проведення огляду інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу.
Крім того вказує, що всупереч вимогам пункту 16 розділу III вказаної Інструкції № 1452/735 від 09.11.2025, як вбачається з відеозапису з бодікамери, зміст складеного за результатом огляду гр. ОСОБА_1 на стан сп'яніння висновку не був повідомлений останньому в присутності поліцейського, який його доставив.
Заслухавши виступ ОСОБА_1 та його захисника Галушко А.О. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП досліджені обставини справи в їх сукупності та встановлений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Таких висновків суд дійшов на підставі сукупних та взаємоузгоджених між собою доказів: протоколу про адміністративне правопорушення від 08.08.2025 серії ЕПР1 № 415983; висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.08.2025, згідно з яким ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, відеозапису події.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом оснащеним електричним двигуном за викладених у протоколі та постанові суду обставин, йому було повідомлено про підстави зупинки, а саме порушення правил ПДР та пересування в комендантську годину.
Безпідставними є ствердження ОСОБА_1 про незаконність його зупинки, оскільки він рухався у нічний час доби під час дії комендантської години, що ним не заперечувалося.
Відповідно до п. 5 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.
Відповідно до п. 5 постанови КМУ від 8 липня 2020 р. № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану» комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення), який доводиться до відома військових адміністрацій (у разі їх утворення) або ради оборони Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, МОЗ, МЗС, АТ Українська залізниця, відповідних органів Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС, військових командувань, з'єднань, військових частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Згідно із абз. 2 п. 8 зазначеної Постанови, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Крім того, відповідно до п. 16 Постанови патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку, зокрема надано право:
- перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки або свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України та скановану копію доручення регіонального/міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
- тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби.
За розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації № 6 від 01.03.2022 на території Полтавської області запроваджено комендантську годину з 19:00 години до 06:00 години на період з 01.03.2022 до завершення дії воєнного стану.
Згідно з наказом Полтавської обласної військової адміністрації № 32 від 28.07.2022 на території Полтавської області запроваджено комендантську годину з 23:00 години до 05:00 години на період з 28 липня 2022 року до завершення дії воєнного стану.
Відповідно до указу Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 (затвердженого ЗУ № 4524-IX від 15.07.2025) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Положеннями п. 7 ст. 35 ЗУ «Про національну поліції» визначено, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Отже, поліцейські діяли у межах наданих їм Законом повноважень, а ОСОБА_1 не доведено, що він мав відповідні дозвільні документи на пересування транспортним засобом під час дії комендантської години.
Під час спілкування із ОСОБА_1 , у працівників поліції виникли підозри про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, що він не заперечував та вказав, що вживав пиво.
Слід звернути увагу, що встановлення ознак сп'яніння, що є підставою для направлення особи для проходження огляду на стан сп'яніння, відповідно до чинного законодавства відноситься до компетенції поліцейського, а не суду.
Згідно з п.п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На вимогу поліцейського, ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу огляд на стан алкогольного сп'яніння проходити відмовився, однак погодився проходити такий огляд в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до акту огляду від 08.08.2025 № 318, огляд ОСОБА_1 проводився лікарем КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» ОСОБА_2 за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, в результаті якого було встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння з показником 0,58 проміле та 0,49 проміле.
Зазначений результат обумовлений тим, що повторний огляд проводився через 20 хвилин після першого, а отже з плином часу вміст етилового спирту у видихуваному повітрі може зменшуватися.
Відповідність приладу Drager Alcotest 6820 вимогам чинного законодавства на момент проведення огляду ОСОБА_1 08.08.2025, підтверджується наданими апеляційному суду свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 25.11.2024 (чинне до 25.11.2025), сертифікатом про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів № UA.MD.548-23 від 05.03.2023 (дійсний до 04.07.2028).
Крім того, закладом охорони здоров'я апеляційному суду надано документи, що підтверджують проходження у 2024 році лікарем ОСОБА_3 відповідного тематичного удосконалення за програмою «Діагностика та лікування різних станів сп'яніння».
Надуманими також є доводи сторони захисту про використання відкритого мундштука при проведенні огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , оскільки вони спростовуються дослідженим апеляційним судом відеозаписом, на якому зафіксовано, що як при першому, так і при повторному огляді, використовувався новий запакований мундштук.
Ствердження про те, що на відеозаписі не зафіксовані показники приладу після проведення огляду, не свідчать про його недійсність або незаконність.
Так, з відеозапису вбачається, що показники приладу Drager Alcotest 6820 про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, озвучувалися та демонструвалися присутнім у кабінеті лікаря.
Крім того, такі показники також зафіксовані у чек-тестах, наданих апеляційному суду, та в акті огляду, підписаного лікарем, а тому сумнівів у їх достовірності в апеляційного суду не виникає.
На підставі наведеного вважаю, що наданий суду відеозапис та долучені до справи докази в повному обсязі відображають обставини вчиненого правопорушення.
Істотних порушень правил проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, які б впливали на правильність висновків суду, під час апеляційного розгляду встановлено не було.
Надуманими є ствердження сторони захисту про те, що оскільки електровелосипед не є механічним транспортним засобом та має потужність двигуна, що не перевищує 3 кВт, а ОСОБА_1 приводив його в дію за допомогою мускульної сили, тому він не є суб'єктом адміністративного правопорушення.
На відеозаписі чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 рухався на транспортному засобі, який приводився в дію за допомогою електродвигуна.
Згідно з п. 1.10 ПДР транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно до ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», до електричних колісних транспортних засобів відноситься дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії; легким персональним електричним транспортним засобом слід вважати колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
З наведеного слідує, що ОСОБА_1 керував електричним колісним транспортним засобом, який на момент зупинки рухався за допомогою електродвигуна.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Таким чином, особи, що керують такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов'язані дотримуватися Правил дорожнього руху.
Слід також звернути увагу, що у диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП прямо зазначено, що суб'єктом цього адміністративного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом. Вимоги про наявність у такої особи посвідчення водія, у зазначеній нормі відсутні.
Враховуючи викладене, оскільки електровелосипед CORSO WANDER 750W, є електричним транспортним засобом, а ОСОБА_1 керував зазначеним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вважаю доведеним вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому рішення суду першої інстанції є законним та належним чином мотивованим, у зв'язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката Галушко А.О. - захисника в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Н.М. Харлан