Справа № 761/46087/25
Провадження № 1-кс/761/29246/2025
19 листопада 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №62023170030000535 від 29.04.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №62023170030000535 від 29.04.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна, яке вилучене 28.10.2025 під час проведення обшуку, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на: мобільний телефон марки Iphone в корпусі чорного кольору; мобільний телефон марки Xiaomi моделі Redmi 10, з сім-картою НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 .
Клопотання мотивоване тим, що СУ ГУ НП в Київській області розслідується кримінальне провадження № 62023170030000535 від 29.04.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, без дозволу відповідних командирів (начальників) та за відсутності на те поважних причин 27.01.2023, не пізніше 08 год 00 хв., самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ), після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби, до моменту затримання працівниками правоохоронних органів.
28.10.2025 о 07 год. 45 хв., ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів, тим самим кримінальну протиправну діяльність останнього припинено.
28.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану).
28.10.2025 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки Iphone в корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_5 .
Також ОСОБА_5 добровільно видав належний йому мобільний телефон марки Xiaomi моделі Redmi 10, з сім-картою НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , що зафіксовано відповідним протоколом огляду речей від 28.10.2025.
28.10.2025 постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відтак, з метою збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості приховування, розтрати майна, слідчий за погодженням з прокурором просить накласти на вищезазначене майно арешт.
Слідчий СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, водночас подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, а також просив долучити до матеріалів клопотання додаткові документи.
Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у провадженні СУ ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №62023170030000535 від 29.04.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України
28.10.2025 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено майно на яке слідчий просить накласти арешт
28.10.2025 постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
31.10.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва надано дозвіл слідчому на проведення обшуку (який проведено в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України) за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Так, звернення слідчого з клопотанням про арешт на вказане тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 від 28.10.2025 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 28.10.2025, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №62023170030000535 від 29.04.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 28.10.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на:
-мобільний телефон марки Iphone в корпусі чорного кольору;
-мобільний телефон марки Xiaomi моделі Redmi 10, з сім-картою НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1