СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/24/26
ун. № 2-3885-1/09
19 січня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Ганнисика
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 щодо скасування арешту,
Заявник звернувся до суду з заявою про зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах виконавчих проваджень №159/6 та НОМЕР_1. Заява обґрунтована тим, що виконавчі провадження є закінченими, борг відсутній, а подальше існування арешту порушує його право власності.
Заявник у судове засідання не з'явився, надав заяву про проведення судового розгляду без участі та просив заяву задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали заяви, встановив наступне.
Відповідно до ст. 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.12.2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості у розмірі 1 178 963,31 грн, сплачений судовий збір у розмірі 1700.00 грн., витрати на технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30, 00 грн., а всього стягнути 1 180 693,31 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на все майно накладено арешт.
26.01.2012 року постановою ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві у рамках виконавчого провадження №159/6 було накладено арешт на все нерухоме майно боржника (запис про обтяження № 3687447).
12.11.2010 року постановою ВДВС Вишгородського РУЮ у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 було накладено обтяження на все майно, що належить ОСОБА_1 ( запис про обтяження №36817759).
Матеріали вказаних виконавчих проваджень були знищені у зв'язку із закінченням трирічного строку їх зберігання, що підтверджується доданими довідками.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено випадки коли виконавче провадження підлягає закінченню.
Згідно з частиною другою ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна
Відповідно до пункту 3.17 Інструкції № 512/5 у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
З огляду на норми ЗУ «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Чинний Закон України «Про виконавче провадження» також передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред'явити виконавчий документ до виконання (частина п'ята статті 37 Закону ).
Заявник стверджує, що виконавчі провадження завершені, а заборгованість відсутня. Проте, до заяви не додано жодних платіжних документів, квитанцій або довідок, які б документально підтверджували факт відсутності боргу перед стягувачем.
Як вказує сам заявник та підтверджується доданими документами, терміни зберігання завершених виконавчих проваджень (3 роки) минули, через що матеріали були знищені. У зв'язку з відсутністю інформації в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та знищенням паперових справ, встановити факт виконання рішення суду за наданими документами неможливо.
Відповідно до цивільного процесуального законодавства, тягар доказування обставин, на які посилається заявник, покладається на нього. Самого факту знищення матеріалів виконавчого провадження за строком давності недостатньо для висновку про те, що боргове зобов'язання було припинене саме його виконанням.
Зняття арешту може призвести до порушення прав стягувачіа, чиї інтереси захищалися у межах вказаних виконавчих проваджень. Заявником не нанадано довідки про відсутність заборгованості, тому підстави для задоволення заяви відсутні
Керуючись ст. ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року № 512/5 , ст. 12, 81, 260, 448, 450, 451ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо скасування арешту - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинського районний суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О.Петренко