. 28 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11670/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.08.2025 року №UА806070/2025/000011/2 прийняте Полтавською митницею;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000057 від 19.08.2025 року, прийняту Полтавською митницею.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправність спірних рішень. Зазначив, що наявні у позивача документи, якими обґрунтовано заявлену митну вартість за першим методом визначення митної вартості товару - ціною договору, дозволяють у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни. Стверджував, що вказані у спірних рішеннях митного органу про коригування митної вартості товарів підстави для коригування митної вартості не відповідають вимогам Митного кодексу України, оскільки подані позивачем документи дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.09.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив відповідача на позов, у якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначав, що подані для митного оформлення документи не є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивач наполягав на хибності висновків контролюючого органа та стверджував про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
18.08.2025 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару "Сідловий тягач DAF XF 450 FT, що був у використанні, календарний рік виготовлення - 2019, тип двигуна - дизельний, модельний рік виготовлення - 2019, об'єм двигуна - 10837 куб.см, потужність - 330 кВт, загальна кількість місць - 2, кількість дверей -2, колісна формула - 4х2, знаряджена маса-7311 кг, повна маса - 20500 кг, країна виробництва - Нідерланди" (далі також товар) декларант в інтересах позивача в порядку електронного декларування подав МД №25UA806070008054U5. Вартість імпортованого товару становить 11700,00 EUR (еквівалентно 565179.03 грн). Митну вартість визначено на рівні 592179.03 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 27000,00 грн).
Для підтвердження митної вартості надано: (0380) інвойс від 04.08.2025 №AN20040; (2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.05.2019 № НОМЕР_1 та від 07.08.2025 № HEI-K-1-219/25-00049; (3007) довідка про транспортні витрати від14.08.2025; (3015) висновок експертного дослідження від 15.08.2025 №17/5342/1302; (4207) Договір про надання послуг митного брокера від 24.06.2025 №27; (7017) висновок про походження товару (Представником декларанта приєднано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.05.2019 № FH837379; (9000) довіреність від 24.06.2025 № 1641; (9610) копія митної декларації країни відправлення від 07.08.2025 №25DE615566160922A6; (9703) сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 15.08.2025 № UA.024.003496-25; (9801) паспортний документ ОСОБА_2 , що дає право на перетин державного кордону України від 07.08.2017 №FH321794; (9802) паспорт гр. ОСОБА_1 від 02.04.2005 КО596984, паспорт гр. ОСОБА_2 від 06.03.2007 № КО700731.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Полтавською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 19.08.2025 №UA806000/2025/000011/2, яким скориговано митну вартість Товару із визначенням вартості за одиницю 26558,94 ЄВРО за один дизельний сідловий тягач DAF НОМЕР_2 ) на підставі раніше визнаній митній вартості відповідно до вартості ЕМД від 16.04.2025 № 25UA100380615084U6, що на думку Полтавської митниці має максимально наближений опис «Тягач сідельний, призначений для перевезення напівпричепів, вживаний:-марка: DAF-модель: XF 450 FT; тип палива дизель; потужність(кВт) 330; об'єм двигуна 10837 куб.см; повна маса 20500 кг; загальна кількість місць 2; кількість дверей 2; календарний рік виготовлення 2019; модельний рік 2019. Виробник DAF Trucks N.V. Країна виробництва NL Торговельна марка DAF».
В обґрунтування свого рішення № UA806000/2025/000011/2 від 19.08.2025 року про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:
- до митного оформлення надано рахунок-фактуру від 04.08.2025 №AN20040, в якому зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена до 14.08.2025, проте платіжні документи, що підтверджували б факт оплати за оцінюваний товар та інші документи визначені п.4-5 ч.2 ст.53 МКУ до митного оформлення не надано, що не дає можливості перевірити достовірність заявленої митної вартості транспортного засобу.
- відповідно до ч.1 ст.368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з Інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. При цьому, будь-які зазначені документи відсутні.
- надано документ про вартість перевезення, а саме довідку про транспортні витрати від 14.08.2025. Проте, у зв'язку з тим, що автомобіль доставлявся власним ходом, даний документ у недотримання Правил заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі - Правила) не містить інформації щодо протяжності маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива, що не дає змоги проконтролювати дійсні транспортні витрати, які є складовими митної вартості. Інші документи для підтвердження транспортних витрат не надано. Надана копія експортної декларації країни відправлення не підтверджує фактурну вартість товару, оскільки не містить інформації щодо вартості транспортного засобу, а лише умови поставки EXW DE.»;
- в листі від 19.08.2025 №19/2/08-01 зазначається, що для підтвердження митної вартості товару, початково, разом з декларацією, вже було подано рахунок від 04.08.2025 №AN20040 з відміткою про сплату товару, але дана відмітка зроблена не розбірливо, у зв'язку з чим не можна зрозуміти, що вона означає і ким вчинений напис. Наданий лист покупця щодо вартості не є документом що підтверджує заявлену митну вартість, а надана розписка про витрату коштів 34000грн. не підтверджує заявлені транспортні витрати до кордону як складової митної вартості транспортного засобу. Тому, надані додатково документи розглянуто митним органом, однак не можуть бути прийняті як такі, що підтверджують заявлену митну вартість даного транспортного засобу.
Відтак відповідач визначив митну вартість товару на підставі раніше визначеної митної вартості відповідно до ЕМД від 16.04.2025 № 25UA100380615084U6 та прийняв рішення про коригування митної вартості від 19.08.2025 № UA806000/2025/000011/2.
Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI /далі МК України/.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу цієї норми вбачається, що Митним кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин другої - третьої, шостої - сьомої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами першою та другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в статті 58 МКУкраїни.
Так, згідно з частинами першою третьою цієї статті метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу /частина третя статті 57 МК України/.
Із вищенаведеного випливає, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і підставою його незастосування є, обставини, визначені частиною першою статті 58 МК України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Надаючи оцінку встановленим порушенням, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.
Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.
Отже, при митному оформленні позивачем було надано достовірні відомості, представлені для визначення фактурної вартості товару (транспортного засобу), які містять інформацію, що підтверджує вартість товару, а саме запис щодо сплати суми готівкою 11.08.2025, який зазначено у інвойсі АН20040 від 04.08.2025.
Суд критично оцінює аргументи відповідача про те, що відмітка про сплату товару не розбірливо у зв'язку з чим не можна зрозуміти що вона означає та ким вчинений напис, оскільки вказані висновки митного органу зроблені без надання відомостей або інших доказів, які свідчать про недостовірність зазначеного запису щодо сплати суми готівкою 11.08.2025, який зазначено у інвойсі АН20040 від 04.08.2025, а отже такі висновки зроблені поза розумним сумнів, а отже не можуть бути враховані судом як належну підставу для відмови у прийнятті митної декларації.
Також варто зазначити, що Верховний Суду у постановах від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі №380/842/20 виснував, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5); витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 6).
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Як вбачається із матеріалів справи, транспортування транспортного засобу здійснювалося із Німеччині (Tannenweg) до України (Кременчук), що не заперечується сторонами, для чого Тристаном А.С. на підставі довіреності №1647 від 24.06.2025 був уповноважений Бодашко М.Л.
Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару до кордону України у сумі 27 000 грн.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Для підтвердження понесення позивачем витрат на транспортування відповідачу було надано до митного оформлення довідку про транспортні витрати від 14.08.2025, відповідно до якої вартість транспортування Сідловий тягач DAF XF 450 FT за маршрутом Нмеччині (Tannenweg) - п/п "Рава-Руська-Хребене" (Україна) становить 27 000,00 грн.
Хоч довідка і не містить відомостей про протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тарифну ставку на перевезення за 1 кілометр маршруту, проте у ній вказаний маршрут та загальна сума витрат на доставку автомобіля.
Передусім необхідно зауважити, що позивач придбав Сідловий тягач DAF XF 450 FT у компанії TC Transport GmbH як фізична особа; автомобіль на митну територію України доставлявся власним ходом, для чого була видана довіреність №1647 від 24.06.2025, якою уповноважено інших фізичних осіб керувати транспортним засобом.
Калькуляція складається суб'єктом господарювання (підприємцем, юридичною особою) та передбачає обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.
Те, що позивач надав довідку про понесені нею витрати, не свідчить про їх заниження, адже відповідач не спростував, що вартість витрат на транспортування є неспівмірною, натомість при прийнятті спірного рішення також розрахунок митної вартості за резервним методом провів з урахуванням транспортних витрат - 27000,00 грн або 558,94 євро. Це дає підстави для висновку, що сума витрат на транспортування визнана митним органом.
Окрім цих витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було та зі способу перевезення транспортного засобу.
Таким чином, суд вважає, що надані під час митного оформлення товару документи підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов'язані із транспортуванням товару.
Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зауважив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи у своїй сукупності дають змогу підтвердити митну вартість товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що використані позивачем відомості під час обчислення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), були об'єктивними, піддавалися обчисленню та підтверджувалися документально, натомість у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прийняті без урахування обставин, які мали значення для їх прийняття, за відсутності підстав для їх винесення, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Враховуючи, що спірна картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті з тих самих підстав, що і рішення про коригування митної вартості товарів, зважаючи на аналіз судом обставин, пов'язаних із визначенням митної вартості товару, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також є необґрунтованими, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 6 449,86 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Одночасно з цим, питання про повернення позивачу надміру сплаченого ним судового збору, суд може вирішити після надходження відповідної заяви про повернення надміру сплачених коштів.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Полтавської митниці (вул. Героїв "Азову" (А. Кукоби), буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 43997576) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.08.2025 № UА806070/2025/000011/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000057 від 19.08.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6449 (шість тисяч чотириста сорок дев'ять) гривень 86 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці (вул. Героїв "Азову" (А. Кукоби), буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 43997576 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова