14 січня 2026 рокусправа № 2а-10393/10/1370
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Янковська І.І.,
за участю:
представника позивача Уніят І.І.,
представника відповідача Антоніва Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Державна податкова інспекція у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 28000,00 грн за рахунок його активів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення первинної реєстрації транспортного засобу - вантажного автомобіля марки IVECO, 1999 року випуску, об'єм двигуна 2800 куб. см., відповідач не сплатив до бюджету суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 28000,00 грн. Оскільки платником не вживаються заходи щодо погашення заборгованості, просить стягнути таку у судовому порядку.
Ухвалою судді Запотічного І.І. від 12.11.2010 відкрито провадження у справі.
Ухвалами від 01.08.2011 та від 30.07.2012 розгляд справи зупинено до отримання витребуваних судом доказів.
Згідно з ухвалою суду від 24.03.2014 поновлено провадження у справі.
Ухвалою судді Дем'яновського Г.С. від 24.07.2014 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальній справі №181-0062 за фактом використання невстановленими особами підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.
Згідно з Розпорядженням керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду №102-Р від 13.08.2015 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» у зв'язку з припиненням повноважень судді Дем'яновського Г.С. та у відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували в провадженні судді Дем'яновського Г.С.
Після повторного автоматизованого розподілу для розгляду даної справи визначено суддю Кузана Р.І.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Кузана Р.І. від 14.08.2015 справу № 2а-10393/10/1370 прийнято до розгляду. У зв'язку з відсутністю підстав для поновлення провадження, справа вважалась зупиненою.
З метою вирішення питання поновлення провадження у справі судом неодноразово надсилались запити на адресу сторін та правоохоронних органів для надання інформації щодо стану досудового розслідування кримінальної справи №181-0062 та статусу відповідача у цій справі.
Сторонами не надано суду доказів завершення розслідування кримінальної справи №181-0062 чи іншого кримінального провадження, що було підставою для зупинення розгляду справи № 2а-10393/10/1370, а також визнання відповідача потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
У зв'язку з ненаданням сторонами доказів щодо необхідності подальшого зупинення провадження у справі № 2а-10393/10/1370, суд з власної ініціативи поставив на обговорення та вирішення питання щодо можливості поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 24.11.2025 провадження у справі поновлено.
Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду від відповідача не надходило. Суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Ухвалою судового засідання від 24.11.2025 суд замінив позивача Державну податкову інспекцію у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.
Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з листом управління Державтоінспекції Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи № 9/2074 від 31.08.2010 на ім'я ОСОБА_1 13.03.2010 здійснено першу державну реєстрацію автомобіля марки IVECO, 1999 року випуску, об'єм двигуна 2800 куб. см, номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до листа ЗГРУ «ПриватБанк» від 04.11.2010 №5949, при здійсненні державної реєстрації вказаного транспортного засобу не сплачено податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Відповідно до розрахунків ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка підлягала сплаті відповідачем при першій реєстрації автомобіля марки IVECO, 1999 року випуску, об'єм двигуна 2800 куб. см, номерний знак НОМЕР_1 становить 28000,00 грн.
У зв'язку з тим, що Відповідач добровільно не сплатив податок з власників транспортних засобів при першій реєстрації, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення такого в судовому порядку.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (далі Закон № 1963, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1963 перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів та зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.
Частиною першою статті 5 Закону № 1963 передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Водночас сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками, встановленими Законом № 1963.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону № 1963 фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Згідно із частиною шостою статті 5 Закону № 1963 у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до вказаного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю, в числі іншого, за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з пунктом 8 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Отже, безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу, а не після такої реєстрації.
Тому, ніхто не може здійснити першу державну реєстрацію транспортного засобу без попередньої сплати за нього податку з власників транспортних засобів. Провівши реєстрацію транспортного засобу, посадові особи ВРЕР підтвердили виконання відповідачем усіх необхідних вимог, зокрема і сплати податку з власників транспортних засобів. За наявності у платника податку відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання необхідно визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Суд уважає за необхідне відзначити, що реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку спричиняє відповідальність посадових осіб ВРЕР, які здійснили таку реєстрацію, а тому відсутність надходження такого податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.
Наявність обставин, які б свідчили про вину відповідача у ненадходженні податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до місцевого бюджету податковим органом не доведено.
З урахуванням викладеного суд резюмує, що першій реєстрації в Україні транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 передувала сплата податку з власників транспортних засобів, яка є безумовною підставою для такої реєстрації, оскільки без сплати відповідного податку не проводиться перша реєстрація транспортного засобу, а тому відсутні підстави для стягнення такого податку з відповідача.
Окрім того, для звернення до суду про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів податкове зобов'язання повинно набути ознак податкового боргу.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), положення якого діяли на час виникнення спірних правовідносин у відповідній редакції, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (далі - Закон №2181-III).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2181-III: податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункту 1.2); податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9); податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3).
Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-III податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 Закону №2181-III податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону №2181-III податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень щодо окремого платника податків.
Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платників податків.
Таким чином, дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов'язань, які включають в себе обов'язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкових вимог, повинно передувати реалізації права суб'єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі № К/9901/3141/18 та від 04.05.2018 у справі № К/9901/27157/18.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відносно відповідача приймалось податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів й таке вручалось (направлялось) платнику податків, не надано позивачем і доказів того, що відповідачу надсилались податкові вимоги, а тому сума коштів, яку податковий орган просить стягнути з відповідача як несплачене податкове зобов'язання, у встановленому законом порядку не узгоджена й статусу податкового боргу не набула.
З урахуванням викладеного у сукупності відсутні підстави для стягнення з відповідача до бюджету суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 28000,00 грн та, як наслідок, для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог Головного управління ДПС у Львівській області, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 19.01.2026.
Суддя Р.І. Кузан