з питань залишення позову без розгляду
19 січня 2026 рокусправа № 380/21228/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Янковська І.І.,
за участю:
представника позивача Феделеша Є.М.,
представника відповідача Стецюренка І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТІКА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТІКА» (місцезнаходження: 01054, місто Київ, вулиця Павлівська, будинок 17, офіс 82, ЄДРПОУ 40082801) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343), в якому просить визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості № UА209000/2024/100524/2 від 16.10.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003320 від 16.10.2024.
Ухвалою від 28.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача 10.11.2025 подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення прийняті ще 16.10.2024. Вказує, що згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи те, що оскаржуване рішення №UA209000/2024/10524/2 та картка відмови №UA209230/2024/003320 отримані позивачем 16.10.2024, що не заперечується позивачем, тому останнім днем шестимісячного строку протягом якого особа мала б звернутися до суду є 16.04.2025.
З врахуванням викладеного представник відповідача зазначає, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законодавством строку. Просить суд залишити позовну заяву ТзОВ «Адамантіка» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/10524/2 від 16.10.2024 та картки відмови №UA209230/2024/003320 від 16.10.2024 - без розгляду.
Ухвалою від 16.12.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків. В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач вказує про те, що оскаржуване Рішення про коригування митної вартості № UА209000/2024/100524/2 дійсно було прийнято 16.10.2024, проте таке рішення надіслане позивачу не у повному обсязі. Зазначає, що надсилання повного тексту рішення у форматі, який встановлений чинним законодавством, є безпосереднім обов'язком саме відповідача як контролюючого органу. Для отримання повного тексту оскаржуваного рішення та встановлення усіх обставин, на які посилався відповідач, представник позивача в квітні 2025 року звернувся з адвокатським запитом та 22.04.2025 отримав на електронну адресу повний текст оскаржуваного рішення, а відтак днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав є 22.04.2025. Зауважує, що у випадку належного виконання своїх обов'язків відповідачем, потреба у подачі адвокатського запиту була б відсутня.
Представник позивача зазначає, що єдиним належним та достовірним способом отримання повного тексту Рішення було звернення з адвокатським запитом до відповідача, як до суб'єкту владних повноважень, що виніс таке рішення. Позивачем було використано вказаний алгоритм отримання інформації в межах наявних можливостей та обізнаності про такі факти. В подальшому, після отримання повного тексту рішення представником Позивача було доведено до позивача можливість оскарження такого рішення з огляду на обґрунтування такого рішення та потенційну можливість визнання його протиправним. Зауважує, що звернення з позовом до Львівського окружного адміністративного суду після отримання відповіді на адвокатський запит, яка містила повний текст оскаржуваного рішення, відбулося в межах строку визначеного Кодексом адміністративного судочинства України. Відтак вважає, що пропуск строку виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо надсилання тексту рішення у повному обсязі та потребі у вжитті заходів, спрямованих на отримання такого рішення позивачем.
При вирішенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, з урахуванням заяви про усунення недоліків із зазначенням причин пропуску строку, суд керувався таким.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.
Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.
Правовою основою згаданої презумпції є обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов'язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з'ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).
Суд у цьому контексті зазначає, що відповідно частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи суд встановив, що позивачем оскаржуються рішення про коригування митної вартості № UА209000/2024/100524/2 від 16.10.2024 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003320 від 16.10.2024.
Це рішення та картка відмови отримані позивачем в день їх прийняття.
Позовна заява подана до суду представником позивача 22.10.2025, тобто з пропуском встановленого КАС України строку звернення до суду.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу на те, що фактичною підставою для звернення до адміністративного суду є переконання позивача, що його права, свободи або законні інтереси порушені протиправним, на думку позивача, рішенням відповідача №UА209000/2024/100524/2 від 16.10.2024.
Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався в момент отримання оскаржуваного рішення.
Суд не бере до уваги доводи позивача про відсутність можливості своєчасно звернутись до суду у зв'язку з отриманням від відповідача неповного тексту оскаржуваного рішення. Позивач не вказав, які саме недоліки мав примірник отриманого ним 16.10.2024 рішення про коригування митної вартості №UА209000/2024/100524/2 від 16.10.2024, які перешкоджали йому своєчасно звернутись з позовом до суду.
Суд звертає увагу, що представником позивача не наведено обставин, що перешкоджали йому звернутися із адвокатським запитом після прийняття спірного рішення. Суд зазначає, адвокатом надається правова допомога на підставі договору про надання правничої допомоги №11/111/24 від 11.11.2024, однак з адвокатським запитом про отримання оскаржуваного рішення в належній редакції представник позивача звернувся до відповідача лише в квітні 2025 року.
З таких підстав, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.
Крім цього суд враховує, що до поданої після коригування митної вартості митної декларації від 14.10.2024 №24UA209230095581U0 декларантом позивача долучено примірник оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UА209000/2024/100524/2 від 16.10.2024, про що вказано в графі 44 митної декларації. Тобто, повний текст оскаржуваного рішення отримано позивачем в день його прийняття.
Таким чином, дослідивши вказані обставини, які зазначені позивачем як підстави пропуску строку звернення до суду, суд не визнає вказані обставини поважними причинами.
Суд не вбачає обставин, які б перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з позовом про захист порушеного чи оспорюваного права.
Наведені ж представником позивача підстави не можуть бути визнані такими, що об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, враховуючи пропуск позивачем установленого ст.122 КАС України строку звернення до суду з цим позовом та відсутність обґрунтованих обставин для визнання причин пропуску поважними, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 256 КАС України, суд,-
відмовити в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТІКА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення- залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 26.01.2026.
Суддя Р.І. Кузан