28 січня 2026 р. Справа № 120/13352/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
23.09.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Дзіся А.Р., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2024 рік;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій: за 2015 рік у кількості 14 днів, за 2016 рік у кількості 14 днів, за 2017 рік у кількості 14 днів, за 2018 рік у кількості 14 днів, за 2019 рік у кількості 14 днів, за 2020 рік у кількості 14 днів, за 2021 рік у кількості 14 днів, за 2022 рік у кількості 14 днів, за 2023 рік у кількості 14 днів та за 2024 рік у кількості 14 днів, ? виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
- визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язання відповідача доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з березня 2021 року по червень 2023 року (включно) пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з березня 2021 року по червень 2023 року (включно) пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах.
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати за службу в нічний час за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.10.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки під час звільнення зі служби з позивачем було проведено повний і остаточний розрахунок, зокрема виплачено грошову компенсацію за 95 діб невикористаних відпусток, а додаткова відпустка як учаснику бойових дій у 2017-2020 роках була фактично використана, що підтверджується наказами по особовому складу та матеріалами кадрового обліку.
Відповідач наголошує, що чинне спеціальне законодавство у сфері проходження служби в поліції, а саме Закон України "Про Національну поліцію" та Порядок і умови виплати грошового забезпечення, затверджені наказом МВС № 260, не передбачають виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, встановлену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", а перелік видів відпусток, за які виплачується компенсація при звільненні є вичерпним.
Також відповідач вказує на те, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168, має тимчасовий і непостійний характер, не виплачується за період перебування у відпустках і тому правомірно не включалась до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась компенсація за невикористані відпустки.
Крім того, вимоги щодо доплати за службу в особливих умовах під час карантину та за службу в нічний час, на думку відповідача, не підтверджені належними доказами фактичного виконання позивачем службових обов'язків у відповідних умовах, а тоиу підстав для задоволення позову в цій частині також немає.
Інших заяв по суті справи чи клопотань від сторін не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управління Національної поліції України у Вінницькій області.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 09.04.2016.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області від 27.06.2025 № 108 о/с майора поліції ОСОБА_1 з 07.07.2025 звільнено зі служби відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
Представник позивача у заяві від 20.08.2025 просив відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу компенсації за невикористані дні відпустки (у тому числі як учаснику бойових дій за 2016-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди за постановою КМУ № 168), надати інформацію про нічні зміни та карантинні виплати, а також нарахувати і виплатити доплату за службу в нічний час (35% посадового окладу) і додаткові виплати, передбачені постановою КМУ № 375 на період дії карантину COVID-19 та 30 днів після його скасування.
Листом відповідач повідомив представника позивача, що компенсацію за невикористану відпустку позивачу нараховано відповідно до наказу МВС України № 260 з урахуванням місячного грошового забезпечення на день звільнення. Додаткова винагорода, виплачена на підставі постанови КМУ № 168, не є складовою грошового забезпечення та не враховується при обчисленні такої компенсації, у зв'язку з чим підстави для її перерахунку відсутні. Також повідомлено, що відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних і не підлягає компенсації у разі невикористання. Доплати за службу в нічний час та виплати за період дії карантину COVID-19 нараховані позивачу у повному обсязі відповідно до поданих довідок та затверджених списків.
Вважаючи оскаржувану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Щодо невиплати позивачу компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
Як встановлено судом, наказом від 27.06.2025 № 108 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції передбачено виплату грошової компенсації за невикористані відпустки: за 2015 рік - 3 доби, за 2017 рік - 1 доба, за 2022 рік - 7 діб, за 2023 рік - 17 діб, за 2024 рік - 45 діб, за 2025 - 22 доби.
Постановою КМУ від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів поліцейських та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення поліцейських.
Пунктом 2 зазначеної Постанови установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.
Пункт 7 розділу ІІІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпустки.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено повне місячне грошове забезпечення, яке поліцейський отримував на день звільнення. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23.
Водночас у постанові від 24.04.2025 у справі № 460/2217/23 колегія КАС ВС не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку.
Таким чином, враховуючи, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та виплачувалася позивачу, суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічних оплачуваних відпусток.
Отже, Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій протиправно не враховано у складі грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168.
Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2024 рік, то суд зазначає наступне.
Наказ від 27.06.2025 № 108 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції не містить відомостей щодо виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 по 2024 роки.
Відповідно до наказу від 06.02.2017 № 29 о/с ОСОБА_1 надано додаткову відпустку як учаснику бойових дій з 06.02.2017 по 19.02.2017; наказу від 30.04.2018 № 72 о/с - додаткову відпустку як учаснику бойових дій з 02.05.2018 по 15.05.2018; наказу від 09.12.2019 № 223 о/с - додаткову відпустку як учаснику бойових дій з 09.12.2019 по 22.12.2019; наказу від 27.04.2020 № 72 о/с - додаткову відпустку як учаснику бойових дій з 12.05.2020 по 25.05.2020.
Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1-4 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799) (далі - Порядок № 260).
Згідно з абз. 7, 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України, їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 160/5393/19, від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20, від 26.05.2021 у справі № 360/1362/20, від 24.06.2021 у справі № 520/8054/2020.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону, учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 №303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-XII, припиняється.
Разом з тим суд зазначає, що норми Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій, судом також враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 200/1175/20-а.
Зокрема, Верховний Суд зазначив що, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про відпустки" і статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З наведеного суд робить висновок про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
Таким чином, дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки слід визнати протиправними.
Разом з тим суд встановив, що за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки позивачу додаткова відпустка як учаснику бойових дій фактично надавалася та була використана, що підтверджується наказами від 06.02.2017 № 29 о/с, від 30.04.2018 № 72 о/с, від 09.12.2019 № 223 о/с та від 27.04.2020 № 72 о/с.
Відтак позивач не має права на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки за вказані роки.
Щодо позовних вимог в частині доплати позивачу за службу в нічний час, то суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 91 Закону № 580-VIII встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988) визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.
Відповідно до п. 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 постановлено виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Пунктом 11 Розділу ІІ Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Пунктом 15 Порядку № 260 визначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Проаналізувавши наведені норми, суд робить висновок, що за несення служби в нічний час поліцейським обов'язково виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
З матеріалів справи видно, що позивач перебував в нічних змінах у період:
- 2017 рік: 10 чергувань у складі добових нарядів: 06.01.2017, 02.02.2017, 24.02.2017, 22.03.2017, 06.04.2017, 27.08.2017, 22.09.2017, 26.09.2017, 15.10.2017, 12.12.2017;
- 2018 рік: 2 чергування у складі добових нарядів: 07.11.2018, 15.12.2018;
- 2020 рік: 8 чергувань у складі добових нарядів: 09.01.2020, 25.01.2020, 18.02.2020, 05.03.2020, 27.03.2020, 11.04.2020, 24.04.2020, 07.05.2020;
- 2021 рік: 7 чергувань у складі добових нарядів: 25.09.2021, 27.10.2021, 22.10.2021, 04.11.2021, 18.11.2021, 10.12.2021, 25.12.2021;
- 2022 рік: 3 чергувань у складі добових нарядів: 02.01.2022, 02.02.2022, 17.02.2022;
- 2023 рік: 8 чергувань у складі добових нарядів: 19.10.2023, 29.10.2023, 04.11.2023, 10.11.2023, 30.11.2023, 14.12.2023, 20.12.2023, 29.12.2023;
- 2024 рік: 33 чергування у складі добових нарядів: 07.01.2024, 13.01.2024, 19.01.2024, 09.02.2024, 15.02.2024, 21.02.2024, 11.03.2024, 23.03.2024, 29.03.2024, 11.04.2024, 17.04.2024, 22.04 2024, 18.05.2024, 22.05.2024, 27.05.2024, 01.06.2024, 21.06.2024, 26.06.2024, 01.07.2024, 08.07.2024, 28.07.2024, 22.08.2024, 12.09.2024, 17.09.2024, 06.09.2024, 19.09.2024, 29.09.2024, 05.10.2024, 29.10.2024, 04.11.2024, 15.11.2024, 04.12.2024, 15.12.2024.
Відтак суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання доплати за службу в нічний час за час проходження служби за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
При цьому наказ від 27.06.2025 № 108 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції не містить відомостей щодо виплати йому доплати за службу в нічний час за час проходження служби.
Оцінюючи твердження відповідача про нарахування та виплату позивачу доплати за службу в нічний час за період з 01.01.2017 по 31.12.2024, суд враховує, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження нарахування та виплати позивачу доплати за службу в нічний час відповідачем надано довідку, згідно з якою позивачу нараховано:
- 2020 (червень) - 27,10 грн;
- 2020 (серпень) - 61,63 грн;
- 2021 (квітень) - 64,43 грн;
- 2021 (травень) - 32,40 грн;
- 2021 (червень) - 78,75 грн;
- 2022 (грудень) - 168,75 грн.
Водночас наведені у довідці відповідача відомості про нарахування доплати за службу в нічний час не корелюються з фактично встановленими судом періодами несення позивачем служби в нічний час, оскільки зазначені місяці та суми нарахувань не охоплюють більшість підтверджених нічних чергувань, зокрема за 2017, 2018, значну частину 2020-2021 років, а також за 2022-2024 роки, та не відповідають кількості зафіксованих добових нарядів.
Крім того, подана відповідачем довідка не містить розрахунку годин служби в нічний час, не підтверджує застосування встановленого підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 та пунктом 11 Порядку № 260 розміру доплати у 35 відсотків посадового окладу за кожну годину служби в нічний час та не дозволяє встановити, за які саме дати і чергування здійснювалося нарахування.
Таким чином, відповідачем не доведено факту виплати позивачу доплати за службу в нічний час за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу доплати за службу в нічний час за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
За приписами ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Тому, враховуючи факт здійснення відповідачем окремих виплат позивачу за службу в нічний час, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по червень 2023 року (включно), то суд зазначає таке.
Постановою КМУ від 11.11.2015 за № 988, яка набрала чинності 02.12.2015, затверджено, зокрема, схему окладів за спеціальним званням поліцейських, схеми посадових окладів поліцейських, пунктом 1 якої установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" від 29 квітня 2020 року № 375 (далі Постанова №375) встановлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів (пункт 5 Постанова № 375).
Згідно з пунктом 4 Постанови № 375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Отже, підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є, зокрема, поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. Надалі постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", від 22 квітня 2020 року № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", від 04 травня 2020 року № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 17 червня 2020 року № 500 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 26 серпня 2020 року № 760 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", від 13 жовтня 2020 року № 956 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) період дії карантину продовжувався.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок № 485).
Порядок № 485 визначає механізм використання коштів державного бюджету, зокрема, за програмою "Здійснення доплати військовослужбовцям Національної гвардії, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками".
Відповідно до пункту 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 485 бюджетні кошти спрямовуються органами системи МВС на безповоротній основі для здійснення доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 р. № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни".
Для здійснення вказаних видатків головним розпорядником коштів Міністерством внутрішніх справ України передбачено бюджетну програму по КПКВК 1007060 "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками".
На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Отже, вказана доплата здійснюється не усім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про нараховану та виплачену додаткову доплату поліцейським, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали контакт з населенням, на період дії карантину, встановлену постановою КМУ від 29 квітня 2020 року № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та протягом 30 днів з його відміни" позивачу ОСОБА_1 було виплачено з березня 2020 року по лютий 2021 року додаткову доплату у сумі 15 906,78 грн.
Водночас за період з березня 2021 року по червень 2023 року відповідач обґрунтовує невиплату позивачу доплати до грошового забезпечення на період дії карантину тим, що до УФЗБО не надходили списки даних для встановлення доплати за період дії карантину, які мали формуватися керівником підрозділу за місцем несення служби позивачем.
Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд враховує, що під час судового розгляду не встановлено факту виконання позивачем у вказаний спірний період службових обов'язків, які є підставою для нарахування та виплати додаткової доплати, відомості внесення позивача до персональних переліків працівників для нарахування та виплати такої доплати відсутні.
Також матеріали справи не містять доказів наявності наказів керівника щодо нарахування позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину.
При цьому суду не надано жодних належних й допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач у спірний період був залучений до виконання заходів із забезпечення життєдіяльності населення та виконував обов'язки з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок виконання яких мав би безпосередній контакт з населенням.
Ураховуючи викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з березня 2021 року по червень 2023 року, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Відповідно до положень ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а інших документально підтверджених судових витрат у справі не встановлено, тому питання про їх розподіл за результатами розгляду справи не вирішується.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням вже виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: адвокат Дзісь Андрій Романович (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: вул. Магістратська, 5, м. Вінниця, 21001);
3) відповідач: Головне управління Національної поліції в Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: вул. Тетральна, 10, м. Вінниця, 21050).
Повне рішення суду складено 28.01.2026.
Суддя Сало Павло Ігорович