21 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/11066/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 (колегія суддів у складі: Скрипка І. М. - головуючий, Тищенко А. І., Мальченко А. О.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Скайпроджект?
про стягнення безпідставно збережених коштів
за участю:
позивача: Павлов Р. В. (самопредставництво)
відповідача: Пудкалюк К. О. (адвокат)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Скайпроджект? (далі - Товариство), у якому просило стягнути з відповідача 48 431 895,98 грн безпідставно збережених коштів.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам законодавства відповідач не сплатив пайовий внесок на розвиток інфраструктури міста Києва, необхідність сплати якого передбачена законодавством та обумовлена введенням об'єкта будівництва в експлуатацію, тому у відповідача виник обов'язок щодо повернення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережених коштів.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 (суддя Паламар П. І.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 27 430 553,48 грн безпідставно збережених коштів, в іншій частині позову відмовлено.
2.2 Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав існуючий у нього обов'язок зі сплати пайового внеску та фактично зберіг у себе без достатньої правової підстави грошові кошти у вигляді пайової участі в розвитку інфраструктури громади, а тому вказані кошти підлягають поверненню за правилами статті 1212 ЦК України, але за розрахунком здійсненим судом, оскільки поданий позивачем розрахунок суд оцінив критично, що стало підставою для відмови у позові.
2.3 Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025, вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що позивач не довів тих обставин, з якими пов'язував свої вимоги, що виключає правові підстави для задоволення позову, оскільки за встановленими обставинами справи у відповідача відсутнє будь яке зобов'язання щодо сплати пайової участі.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким, з урахуванням рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, позов задовольнити, стягнути з відповідача 3 199 671,21 грн як безпідставно збережених коштів пайового внеску.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування статей 1, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за № 411/1415, пункт 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІХ у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 22.05.2025 у справі № 910/6176/24, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 07.11.2024 у справі № 910/12561/23, від 13.02.2025 у справі № 910/3935/24, ухвали Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 910/2987/24, від 14.12.2021 у справі № 910/19088/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.
3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційний суд у відповідності до норм матеріального та процесуального права надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що 25.03.2005 Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" укладено договір № 182 (далі - договір № 182), з урахуванням додаткової угоди від 25.12.2009 № 1, предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку із будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 74386,23 кв. м) з вбудованими приміщеннями загальною площею 9235,80 кв. м (в т.ч. площа офісів - 7941,20 кв. м, магазинів - 214,10 кв. м, оздоровчого центру - 1080,50 кв. м) з офісним центром загальною площею 10208,50 кв. м, підземним паркінгом загальною площею 20826,60 кв. м та гостьовою автостоянкою площею 100 кв. м у кварталі, обмеженому вулицями Червоноармійською, Предславинською та Ульянових у Печерському районі м. Києва.
4.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" на виконання договору № 182 сплатило на бюджетний рахунок цільового фонду міського бюджету пайовий внесок у розмірі № 7 853 280,00 грн.
4.3. На підставі договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 29.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 658, Товариство набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва (готовність об'єкта складає 64%) по вул. Великій Васильківській, 93-А у м. Києві (рекомендована адреса) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1259158680000) розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:79:031:0016; 8000000000:79:031:0029; 8000000000:79:031:0039; 8000000000:79:031:0040; 8000000000:79:031:0038; 8000000000:79:031:0037; 8000000000:79:031:0010, яке розпочало Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (попередній забудовник).
4.4. 20.12.2017 Київська міська рада прийняла рішення № 1040/4047 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег", яким, зокрема, внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок від 01.07.2004 № 82-6-00195 (зі змінами внесеними договорами від 06.10.2010 № 82-6-00596 та від 15.08.2015 № 642), від 02.02.2011 № 82-6-00616 та від 02.02.2011 № 82-6-00615 (зі змінами, внесеними договором від 29.12.2016 № 1410), укладених Київською міською радою та ТОВ "Ковчег", у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 29.05.2017 № 658, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.11.2017 № 104245830), замінено сторону у договорах з ТОВ "Ковчег" на Товариство.
4.5. Пунктом 3.2 вказаного рішення вирішено, що питання пайової участі та укладення з Департаментом договору про пайову участь вирішувати Товариству в порядку та випадках, встановлених законодавством.
4.6. Апеляційний суд встановив, що Департаменту було відомо про зміну забудовника об'єкта будівництва у 2017 році.
4.7. Також апеляційний суд констатував, що з 2017 року до 2020 року Департамент не звертався до Товариства з вимогою сплати пайового внеску.
4.8. При цьому встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі № 910/19060/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/19060/20 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/19060/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі, розірвано договір № 182 від 25.03.2005, стягнуто з Департаменту на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" 7 853 280,00 грн сплаченого пайового внеску.
4.9. Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) цю постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 до Верховного Суду не оскаржував.
4.10. 07.09.2021 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала сертифікат № ІУ 123210826938, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - "Реконструкція та забудова території в межах будинків № 91 та № 93 на вул. Червоноармійській, № 22 на вул. Предславинській, № 11-А літ. "Б", на вул. Ульянових, № 7/20 на вул. Предславинській у Печерському районі м. Києва, 1-а черга будівництва, 1-й пусковий комплекс".
4.11. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у відповідача зобов'язання щодо сплати пайової участі відсутнє, оскільки з внесенням змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у 2020 році відсутня підстава для продовження зобов'язань щодо сплати пайової участі за укладеними договорами, якщо вони були виконані до 01.01.2020, а умовами договору від 29.05.2017 про делегування функцій замовника не передбачено сплату відповідачем відповідних внесків, оскільки ці зобов'язання перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег".
4.13. Утім, колегія суддів не може погодитися з таким висновком апеляційного суду, оскільки він є помилковим, суперечить обставинам справи, чинному законодавству та правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних справах.
4.14. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038 -(далі - Закон № 3038-VI).
4.15. Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
4.16. Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
4.17. До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
4.18. Водночас 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
4.19. За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
4.20. Отже, з 01.01.2020 відсутній передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовників будівництва у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.
4.21. Водночас законодавець при внесенні змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" шляхом виключення статті 40 цього Закону на підставі Закону № 132-IX визначив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX ) в такому порядку та розмірі:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
4.22. Верховний Суд зазначає, що передбачений розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
4.23. Таким чином, у наведених двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.
4.24. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення в 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато в попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом десяти робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом десяти робочих днів після початку такого будівництва.
4.25. У постановах від 20.02.2025 у справі № 918/618/24, від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX обов'язку стосовно перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
4.26. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
4.27. Відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд, виходив з того, що у відповідача відсутнє юридичне зобов'язання щодо сплати пайової участі, з огляду на наявність договору № 182, який укладений до 01.01.2020 і був розірваний 10.06.2021, що унеможливлює наявність у відповідача зобов'язань щодо подачі заяви для визначення розміру пайової участі.
4.28. Проте, суд апеляційної інстанції не врахував, що обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2021 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, а також положеннями приведеного у відповідність до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору.
4.29. Так, рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033) (далі - Порядок).
4.30. Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.
4.31. Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
4.32. Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
4.33. За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати.
4.34. Визначений цим Порядком обов'язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України № 132-IX розмірі та порядку.
4.35. При цьому відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимогу підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX та не надання ним передбачених цією нормою закону документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів (див. постанову Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22).
4.36. При цьому слід зазначити, що відповідно до положень статей 652, 1212 ЦК України договір пайової участі може бути розірвано в судовому порядку, а сплачені пайові внески за таким договором можуть бути повернуті колишньому забудовнику. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/32931/15, від 23.02.2023 у справі № 927/84/16(927/1258/21).
4.37. Отже, враховуючи наведені норми права у відповідача не було правових підстав очікувати, що виконання колишнім забудовником свого обов'язку звільняє його від обов'язку сплати пайового внеску.
4.38. Встановивши, що відповідач, як замовник будівництва розпочав будівельні роботи до 01.01.2020, доказів сплати пайового внеску за здійснене будівництво він не надав, місцевий господарський суд, спираючись на сертифікат № ІУ123210826938, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта та визначена загальна площа забудови 93339,3 м2, здійснив власний розрахунок розміру пайового внеску за здійснену відповідачем забудову, який становить 27 430 553,48 грн (93339,3 м2 площа забудови х 14694 грн показник опосередкованої вартості х 2 % розмір пайової участі для житлових будинків).
4.39. Суд апеляційної інстанції таких висновків місцевого господарського суду не спростував.
4.40. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 27 430 553,48 грн безпідставно збережених коштів, є законним та обґрунтованим.
4.41. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає наведеним вимогам законодавствам, принципу справедливості та правовим висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 22.05.2025 у справі № 910/6176/24, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
4.42. Отже наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
4.43. З огляду на викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому її не можна визнати законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
4.44. При цьому суду першої інстанції констатував, що поданий разом з позовом розрахунок пайової участі, проведений станом на 09.09.2024 оцінюється критично, оскільки з 01.01.2020 до 07.09.2021 (час введення спірного об'єкта будівництва в експлуатацію) опосередкована вартість спорудження житла за цей період зросла з 14694 до 16982 грн/м2, тобто більше ніж на 15%, позивач не надіслав відповідачу розрахунок пайової участі до 07.02.2020, тобто після спливу 25 робочих днів 2020 року, який він мав сплатити за таким розрахунком до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію 07.09.2021, що виключало правові підстави для задоволення позову в іншій частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.
4.45. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та узгоджується з фактичними обставинами справи та наведеними нормами права.
4.46. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а доводи, викладені у касаційній скарзі у цій частині, зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по суті вирішення спору.
4.47. Згідно із статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
4.48. За вказаних обставин суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/11066/24 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025, залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов