22 січня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/1578/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом фізичної особи-підприємця Подгурської Ірини Миколаївни
до фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайовича
про стягнення 73861,83 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - Дибов О.В.;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 19.12.2025 Фізична особа-підприємець Подгурська Ірина Миколаївна звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайовича.
1.2. Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 70000,00 грн боргу, 3353,56 грн інфляційних втрат, 508,27 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання з поставки товару та не повернув позивачу попередню оплату у розмірі 149500,00 грн відповідно до умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу.
1.4. Враховуючи предмет спору та ціну позову, у позовній заяві позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
1.5. 24.12.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив об 11 год. 00 хв. 22.01.2026.
1.6. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав представнику позивача адвокату Дибову О.В., яку 24.12.2025 доставлено до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 37), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернутий поштою на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. (а. с. 39-40)
1.7. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.8. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.9. Днем вручення ухвали суду від 24.12.2025 відповідачу є 31.12.2025 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. (а.с. 40)
1.10. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.11. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.12. 08.01.2026 суд з метою забезпечення прав відповідача Фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайовича бути проінформованим про розгляд справи за його участю оприлюднив інформацію про час та місце розгляду справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу Судової влади України у мережі Інтернет. (а.с. 95)
1.13. 08.01.2026 позивач подав до суду заяву, у якій просив провести судове засідання у справі об 11 год. 00 хв. 22.01.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідача адвоката Дибова Олександра Вікторовича. (а.с. 43-48)
1.14. 12.01.2026 суд ухвалив заяву позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задовольнити, ухвалив провести судове засідання у справі об 11 год. 00 хв. 22.01.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідача адвоката Дибова Олександра Вікторовича.
1.15. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.16. 22.01.2026 у судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Дибов Олександр Вікторович у режимі відеоконференції. Відповідач у судове засідання не з'явився.
1.17. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.18. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.19. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("AlimentariaSanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
1.20. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
1.21. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.22. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.23. Учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.24. Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов'язковою не визнавав.
1.25. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явку представників учасників справи в судове засідання суд визнав необов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представника відповідача.
1.26. Представник позивача адвокат Дубов О.В. у судовому засіданні просила позов задовольнити повністю.
1.27. 22.01.2026 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення суду та час його проголошення у цьому судовому засіданні.
1.28. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 22.01.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/1578/25.
Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача стягнути борг, 3% річних, інфляційні втрати.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов'язань з поставки оплаченого товару та не повернення сплаченої позивачем попередньої оплати за товар, що не був поставлений.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.1. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу; виконання позивачем свого обов'язку у зобов'язанні та сплата 100% попередньої оплати за поставку відповідачем товару; неналежне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару та не повернення попередньої оплати; розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача; строк виконання відповідачем грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; підстави та порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 27.06.2025 Фізична особа-підприємець Загурський Владислав Миколайович (продавець) та Фізична особа-підприємець Подгурська Ірина Миколаївна (покупець) уклали договір купівлі-продажу №27/06, відповідно до пункту 1.1 продавець зобов'язується передати (продати) товар, найменування та кількість якого зазначається у специфікаціях, рахунках або ж видаткових накладних, у власність покупцеві, а покупець зобов'язаний прийняти товар, оплатити його вартість за нього на умовах договору. (а.с. 15-16)
Відповідно до умов договору сторони домовилися:
п. 2.2 - конкретні ціни за одиницю товару визначені у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору;
п. 2.3 - покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі 100% вартості партії товару;
п. 4.1 - передача - приймання товару по кількості та по якості здійснюється на складі покупця по заліковим показникам згідно з технічними умовами уповноваженими представниками покупця шляхом вибіркового огляду та обміру товару протягом 10 робочих днів з моменту здійснення попередньої оплати покупцем;
3.1.2. 27.06.2025 сторони підписали додаток до договору «Специфікацію», у якій узгодили кількість та вартість товару - паливний брикет Pini Kay у кількості 23,0 тонни, вартістю 149500,00 грн без ПДВ. (а.с. 17)
3.1.3. 27.06.2025 на виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 149500,00 грн попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару, що підтверджується платіжною інструкцією №837 від 27.06.2025. (а.с. 19)
3.1.4. 10.10.2025 позивач звернувся до відповідача з листом №29, у якому просив повернути кошти в сумі 149500,00 грн через неотримання паливних брикетів. (а.с. 20)
Лист відповідачу позивач надіслав поштою. Доказів вручення листа відповідачу позивач суду не надав. Відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» (номер відправлення 2101600040349) відповідач лист не отримав у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання;
3.1.5. 16.10.2025 відповідач сплатив позивачу 49500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №353 від 16.10.2025. (а.с. 24)
3.1.6. 22.10.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією №30 від 22.10.2025, у якій просив повернути решту суми попередньої оплати у розмірі 100000,00 грн у семиденний строк з дня отримання даної претензії. (а.с. 21)
Претензію відповідачу позивач надіслав поштою. Доказів вручення претензії відповідачу позивач суду не надав. Відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» (номер відправлення 2101600053750) відповідач претензію не отримав у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання;
3.1.7. 22.10.2025 відповідач сплатив позивачу 15000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №373 від 22.10.2025. (а.с. 25)
3.1.8. 17.11.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання, у якій просив передати до 22.11.2025 (включно) паливний брикет Pini Key на загальну суму 149500,00 грн у кількості 23 тонни за ціною 6500,00 грн за 1 тонну або повернути 149500,00 грн сплачені згідно з рахунком №7 від 27.06.2025 через неотримання паливних брикетів. (а.с. 23)
Вимогу відповідачу позивач надіслав поштою. Доказів вручення вимоги відповідачу позивач суду не надав. Відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» (номер відправлення 2100200061936) відповідач вимогу не отримав у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання;
3.1.9. 15.12.2025 відповідач сплатив позивачу 15000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №388 від 15.12.2025. (а.с. 27)
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
4.4. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.5. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.6. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та визнає встановленими наступні обставини:
4.6.1. між сторонами виникло зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу №27/06 від 27.06.2025;
4.6.2. позивач виконав своє зобов'язання та сплатив відповідачу 149500,00 грн попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару;
4.6.3. відповідач зобов'язання з поставки товару не виконав. Строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару закінчився 11.07.2025;
4.6.4. позивач надіслав відповідачу лист №29 від 10.10.2025, претензію №30 від 22.10.2025 та вимогу №33 від 17.11.2025 про повернення попередньої оплати;
4.6.5. платіжними інструкціями №353 від 16.10.2025, №373 від 22.10.2025 та №388 від 15.12.2025 відповідач сплатив позивачу 79500 грн;
4.6.6. Строк виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати закінчився 03.11.2025;
4.6.7. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 70000,00 грн;
4.6.8. прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати розпочалося 04.11.2025.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Згідно з частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
5.3. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.4. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
5.5. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
5.6. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5.7. Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
5.8. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
5.9. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
5.10. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар (частина 2 статті 692 Цивільного кодексу України).
5.11. Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
5.12. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частини 2 статі 693 Цивільного кодексу України).
5.13. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
5.14. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.15. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.16. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
5.17. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.18. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.19. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.20. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.21. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.22. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.23. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.24. Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.
5.25. Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
5.26. Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
5.27. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 9 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
5.28. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
5.29. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
5.30. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.31. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару у встановлений договором строк.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та повернути сплачену відповідачу попередню оплату у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку поставити товар в строк встановлений договором.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини купівлі-продажу (поставки).
6.5. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову.
6.6. Укладаючи договір, сторони погодили обов'язок покупця (позивача) повністю оплатити товар до його передання продавцем (відповідачем).
6.7. Позивач виконав своє зобов'язання та сплатив відповідачу 149500,00 грн попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару.
6.8. Відповідач зобов'язання з поставки товару не виконав.
6.9. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати
6.10. 10.10.2025 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив повернути 149500,00 грн попередньої оплати, оскільки відповідач не передав товар у встановлений договором строк.
6.11. Доказів вручення листа відповідачу позивач суду не подав.
6.12. Відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» відповідач лист не отримав. 27.10.2025 лист повернувся позивачу у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
6.13. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, направленої позивачем за належною адресою відповідача та яка повернулася у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неотримання кореспонденції відповідачем, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
6.14. У разі якщо вимога направлена рекомендованим листом за належною поштовою адресою була повернута відправнику, то повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).
6.15. 16.10.2025, 22.10.2025 та 15.12.2025 відповідач сплатив позивачу 49500,00 грн, 15000,00 грн та 15000,00 грн.
6.16. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.17. Відповідач з дня отримання авансу - з 27.06.2025 зобов'язання з поставки товару позивачу не виконав.
6.18. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.19. Не виконання відповідачем свого обов'язку поставити товар суд кваліфікує як порушення зобов'язання.
6.20. У зв'язку з невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні позивач вправі відмовитися від договору та вимагати повернення попередньої оплати.
6.21. Відповідач на вимогу позивача суму попередньої оплати не повернув. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 70000,00 грн.
6.22. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.23. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.24. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.25. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.26. Внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні позивач вправі відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої попередньої оплати. Невиконання відповідачем обов'язку повернути попередню оплату порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту.
6.27. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 70000,00 грн попередньої оплати за поставку товару суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.28. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.29. За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.30. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
6.32. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
6.33. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 04.11.2025.
6.34. За розрахунком позивача розмір 3% річних становить 24,58 грн за 2 дні за період з 15.10.2025 до 16.10.2025(149500,00 (борг) x 3 % x 2 день прострочення : 365 : 100), 57,53 грн за 7 днів за період з 15.10.2025 до 21.10.2025(100000,00 (борг) x 3 % x 7 день прострочення : 365 : 100), 426,16 грн за 61 день за період з 15.10.2025 до 14.12.2025(85000,00 (борг) x 3 % x 61 день прострочення : 365 : 100), а всього 508,27 грн (а.с. 10).
6.35. Розмір інфляційних втрат нарахованих позивачем за період з 15.10.2025 по 16.10.2025 становить 1345,50 грн (149500,00 грн х 1.00900000 - 149500,00 грн), за період з 15.10.2025 по 21.10.2025 становить 900,00 грн (100000,00 грн х 1.00900000 - 100000,00 грн), за період з 15.10.2025 по 14.12.2025 становить 1108,06 грн (85000,00 грн х 1.00900000 - 85000,00 грн), а всього 3353,56 грн.
6.36. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його невідповідність періоду прострочення виконання грошового зобов'язання.
6.37. Право на стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати виникло у позивача з 04.11.2025 після спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» перша вимога позивача від 10.10.2025 повернулася позивачу 27.10.2025 у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
6.38. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за період з 04.11.2025 до 14.12.2025 становить 340,00 грн (85000,00 x 1.00400000 - 85000,00); розмір 3% річних за період з 04.11.2025 по 14.12.2025 включно становить 286,44 грн (85000,00 (сума боргу) x 3 % x 41 днів (прострочення) : 365 : 100).
6.39. Прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання надає позивачу право вимагати сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
6.40. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 3353,56 грн інфляційних втрат та 508,27 грн - 3% річних суд визнає обґрунтованою частково у розмірі 340,00 грн інфляційних втрат та 286,44 грн 3% річних за період з 04.11.2025 по 14.12.2025 та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково у розмірі у розмірі 340,00 грн інфляційних втрат та 286,44 грн 3% річних.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які за розрахунком позивача у зв'язку із розглядом справи складають 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
7.3. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн на підставі квитанції від 17.12.2025 №5685-7493-6586-2726.
7.4. Отже, за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить мінімальний розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.
7.5. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.6. Оскільки позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у мінімальному розмірі, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, не зважаючи на те, що позов позивача задоволено частково, при розподілі судових витрат зі сплати судового збору суд враховує сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн та покладає його на відповідача у повному розмірі.
7.7. У позові позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн та просив суд стягнути витрати позивача з відповідача. (а.с. 4)
7.8. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додав договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 14.12.2025, акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги б/н від 15.12.2025, платіжну інструкцію №918 від 17.12.2025 на суму 6000,00 грн, ордер про надання правничої допомоги фізичній особі-підприємцю Подгурській Ірині Миколаївні. (а.с. 7-8, 28-29)
7.9. Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, що 14.12.2025 фізична особа-підприємець Подгурська Ірина Миколаївна та адвокат Дибов Олександр Вікторович уклали договір про надання професійної правничої допомоги б/н, згідно з пунктом 1.1 адвокат представляє інтереси клієнта за його завданням і надає йому правничу допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити такі послуги та витрати пов'язані із наданням правничої допомоги.
7.10. Згідно з пунктом 4.1 договору вартість правничої допомоги клієнту за цим договором і порядок її оплати клієнтом визначаються відповідно акту (актів) наданих правничих послуг, який/які є невід'ємною частиною даного договору.
7.11. 15.12.20.25 фізична особа-підприємець Подгурська Ірина Миколаївна та адвокат Дибов Олександр Вікторович на виконання умов договору підписали акт наданих послуг від 15.12.2025 вартістю 6000,00 грн. Відповідно до акту адвокат надав послуги клієнту, а саме: 1) конфіденційна зустріч з клієнтом 14.12.2025, ознайомлення з письмовими документами та аналіз зобов'язальних відносин з фізичною особою-підприємцем Загурський В.М. за договором купівлі-продажу №27/06 від 27.06.2025, узгодження з клієнтом правової позиції у справі; 2) Складання позовної заяви про стягнення боргу з фізичною особою-підприємцем Загурський Владислава Миколайовича для подальшого її направлення до Господарського суду Черкаської області. (а.с. 28)
7.12. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
7.13. Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
7.14. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
7.15. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
7.16. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
7.17. Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.18. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
7.19. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
7.20. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
7.21. На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи у розмірі 6000,00 грн та надав докази понесення цих витрат у розмірі 6000,00 грн.
7.22. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
7.23. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
7.24. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
7.25. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
7.26. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
7.27. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
7.28. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
7.29. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
7.30. Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 6000,00 грн.
7.31. Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
7.32. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.
7.33. Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
7.34. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
7.35. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
7.36. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
7.37. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
7.38. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
7.39. Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
7.40. Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги суду не подав.
7.41. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
7.42. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
7.43. Витрати позивача на професійну правничу допомогу у кількості 6 год. 00 хв. становлять 6000,00 грн, зокрема за ознайомлення з матеріалами та складання позовної заяви фізичної особи-підприємця Подгурської Ірини Миколаївни до фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайович про стягнення 73861,83 грн.
7.44. Враховуючи умови укладеного позивачем та адвокатом Дибовим Олександром Вікторовичем договору про надання правової допомоги, подані докази щодо обсягу та вартості правничої допомоги, судові витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6000,00 грн суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
7.45. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.46. Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.47. Витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн підлягають розподілу між сторонами, та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись статтями 14, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця Подгурської Ірини Миколаївни до Фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайовича задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Загурського Владислава Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Подгурської Ірини Миколаївни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) 70000,00 грн (сімдесят тисяч гривень 00 копійок), 340,00 грн (триста сорок гривень 00 копійок) інфляційних втрат, 286,44 грн (двісті вісімдесят шість гривень 44 копійки) 3% річних, 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору, 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позову в частині стягнення 3013,56 грн інфляційних втрат, 221,83 грн 3% річних відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 27.01.2026.
Суддя А.І. Гладун