ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2026Справа № 910/10095/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Громадської організації "Центр "Розвиток корпоративної соціальної відповідальності" від 12 січня 2026 року про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/10095/25 за позовом фізичної особи - підприємця Мосейчук Марії Василівни до Громадської організації "Центр "Розвиток корпоративної соціальної відповідальності" про стягнення 446 273,00 грн,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Мовчанюк Н.П., Сітарчук О.О.;
У серпні 2025 року фізична особа - підприємець Мосейчук Марія Василівна (далі - ФОП Мосейчук М.В.) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Громадської організації "Центр "Розвиток корпоративної соціальної відповідальності" (далі - Організація) 446 273,00 грн заборгованості за договором про надання послуг від 3 жовтня 2024 року № 20241003-2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 вересня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/10095/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 листопада 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 8 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
13 січня 2026 року через систему "Електронний суд" від Організації надійшла заява від 12 січня 2026 року, у якій остання просила стягнути з ФОП Мосейчук М.В. 129 000,00 грн витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в зв'язку з розглядом даної справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 січня 2026 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 22 січня 2026 року.
19 січня 2026 року через систему "Електронний суд" від Організації надійшла зава від 16 січня 2026 року про участь її представника в призначеному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 19 січня 2025 року задоволено.
20 січня 2026 року через систему "Електронний суд" від ФОП Мосейчук М.В. надійшло клопотання про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу, у якому позивач зазначив, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 129 000,00 грн не підпадає під критерії реальності адвокатських послуг і розумності їх розміру. При цьому, деякі зазначені в акті приймання-передачі послуги, не мали характеру необхідних та не були спрямовані на вирішення спору по суті, а пов'язані виключно з підготовкою до розподілу судових витрат у справі. Крім того, більшість із зазначених послуг охоплюють одна одну (зокрема, послуги з оцінки перспектив підготовки відзиву, підготовка відзиву та його подання через систему "Електронний суд", - фактично є складовими однієї послуги - підготовки відзиву), а також не містять визначення їх вартості та витраченого адвокатом часу за кожним видом робіт окремо.
У судовому засіданні 22 січня 2026 року судом було оголошено перерву в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва.
Після закінчення повітряної тривоги та продовження судового засідання позивач участь свого представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції не забезпечив.
Відповідно до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду заяви.
У судовому засіданні 22 січня 2026 року представники Організації підтримали подану заяву, просили суд її задовольнити.
Cудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1 статті 123 ГПК України).
Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2025 року між відповідачем та Адвокатським бюро "Олени Сітарчук" (далі - Бюро) було укладено договір про надання правничої допомоги № 152, за умовами якого останнє зобов'язалось надати правничу допомогу Організації на умовах і в порядку, що визначені цим правочином, а відповідач - оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Сторони погодили, що підписання документів, у тому числі: цього договору, додатків до нього, додаткових угод, рахунків, актів приймання-передачі, мотивованих заперечень щодо підписання акта приймання-передачі, інших документів/повідомлень сторін на виконання цього правочину, а також обмін ними здійснюється у формі електронного документа шляхом надсилання через сервіс "Вчасно" (пункт 9.1. договору).
За частинами 1, 2 статті 630 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Вказаний правочин підписаний кваліфікованими електронними підписами (далі - КЕП) повноважних осіб сторін, а також скріплений їх електронними печатками.
Конкретні види правничої допомоги, які Бюро зобов'язується надати клієнтові в рамках даного договору, визначаються сторонами в додатковій угоді, яка є його невід'ємною частиною (пункт 2.3. вказаного правочину).
Відповідно до пункту 3.3. договору для виконання доручення клієнта Бюро може призначати адвокатів, які є його співробітниками, а також залучати інших адвокатів на договірних засадах. Бюро залишається відповідальним перед клієнтом за надання правничої допомоги та виконання обов'язків за цим договором.
За умовами розділу 5 договору клієнт зобов'язаний оплатити правничу допомогу, що надається Бюро. Вартість правничої допомоги визначається Бюро після одержання від клієнта замовлення на надання правничої допомоги. На визначення вартості впливають обсяг правничої допомоги, необхідної для досягнення бажаного результату, строки її надання, ступінь важкості справи. Сторони дійшли згоди, що вартість правничої допомоги, порядок та строки її оплати будуть визначені в додатковій угоді. За результатами надання правничої допомоги Бюро складається акт приймання-передачі, який підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої правничої допомоги. Акт вважається підписаним відповідачем, якщо протягом 3-х робочих днів з моменту його направлення останній не надав письмові аргументовані заперечення проти його підписання (пункти 5.1.-5.3., 5.6., 5.7. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2026 року (пункт 8.1. вказаного правочину).
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 11 вересня 2025 року № 1 до договору (далі - додаткова угода) Організація доручила Бюро здійснити юридичний супровід у Господарському суді міста Києва в межах справи № 910/10095/25 за позовом ФОП Мосейчук М.В. до Організації про стягнення 446 273,00 грн.
У рамках виконання доручення клієнта Бюро бере на себе такі обов'язки: ознайомлення із документами, наданими клієнтом; ознайомлення з матеріалами справи № 910/10095/25, релевантною судовою практикою; формування правової позиції по справі; підготовка та подача необхідних процесуальних документів по справі (клопотання, заяви, письмові пояснення, заяви по суті справи, зокрема, відзив, заперечення, тощо); участь у судових засіданнях по справі (онлайн чи з особистою присутністю адвоката в судовому засіданні); інші права, надані стороні справи господарським процесуальним законодавством (пункт 2 додаткової угоди).
За умовами пунктів 3-5 додаткової угоди вартість вищевказаної правничої допомоги буде залежати від об'єму наданої правничої допомоги й розраховуватиметься Бюро по факту її надання, виходячи з тарифу 2 000,00 грн за 1 "адвокато-годину". Клієнт зобов'язаний сплатити аванс у розмірі 10 000,00 грн, що відповідає 5-ти "адвокато-годинам". Клієнт зобов'язаний оплатити правничу допомогу протягом 3-х робочих днів з моменту отримання рахунку.
З наявної в матеріалах справи копії акта про надання послуг від 12 січня 2026 року вбачається, що сторони погодили вартість наданих Бюро за додатковою угодою до договору послуг за період з 11 вересня 2015 року по 8 січня 2026 року в загальному розмірі 129 000,00 грн. Вказаний акт підписаний сторонами у визначеному договором порядку без жодних заперечень і зауважень щодо обсягу та якості наданих Бюро послуг.
Як зазначав відповідач у своїй заяві, вказані послуги були сплачені ним у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 11 вересня 2025 року № 980 на суму 10 000,00 грн, від 3 жовтня 2025 року № 1083 на суму 37 00,00 грн, від 4 листопада 2025 року № 1212 на суму 28 000,00 грн, від 5 грудня 2025 року № 1351 на суму 14 000,00 грн, від 8 січня 2026 року № 3 на суму 20 000,00 грн, від 12 січня 2026 року № 5 на суму 20 000,00 грн.
На підтвердження того, що представники позивача: Сітарчук О.О., Мовчанюк Н.П., - є адвокатом Бюро та в них наявні повноваження на представництво інтересів Організації в суді, до позову було долучено копії: ордерів: від 11 вересня 2025 року серії АІ № 1997767, від 5 січня 2026 року серії АІ № 2090626; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20 травня 2010 року № 4164/10.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 2 статті 161 ГПК України визначено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду від 19 липня 2021 року в справі № 910/16803/19.
Судом встановлено, що ні у своєму відзиві від 24 вересня 2025 року, ні в запереченнях від 20 жовтня 2025 року, Організація взагалі не зазначила попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи.
У поданому разом із заявою від 20 жовтня 2025 року детальному описі послуг, наданих Бюро відповідно до додаткової угоди, зазначено, що за період з 11 вересня 2025 року по 20 жовтня 2025 року Організації були надані послуги на загальну суму 47 000,00 грн (23 години 30 хвилин роботи адвоката). Витрати, які планує понести Організація у подальшому у ході розгляду справи, складають лише 8 000,00 грн (4 години роботи адвоката). Загалом - 55 000,00 грн.
Натоміть, у своїй заяві від 12 січня 2026 року про розподіл судових витрат відповідач вже просив стягнути на його користь 129 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З поданого відповідачем акта приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12 січня 2026 року вбачається, що витрати Організації на професійну правничу допомогу охоплюють послуги адвоката з підготовки заяв по суті справи - відзиву та заперечень, а також заяв та клопотань щодо понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, які, з огляду на зміст і характер спірних правовідносин сторін, є передбачуваними та могли бути враховані при подачі попереднього розрахунку вказаних судових втрат.
Відповідно до частини 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
З огляду на те, що сума витрат відповідача на правову допомогу значно перевищує суму, зазначену в його детальному описі, поданому до початку розгляду справи по суті, і останній не подав суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які спричинили таке суттєве збільшення витрат Організації під час розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої відповідачем до стягнення на його користь суми судових витрат у частині 74 000,00 грн (129 000,00 грн - 55 000,00 грн).
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У своїх клопотаннях від 7 січня 2026 року та 20 січня 2026 року позивач просив суд зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг. Зокрема, заявлені Організацією в акті наданих послуг роботи (послуги) дублюють та охоплюють одна одну. Також в акті зазначені послуги, які не мали характеру необхідних та не були пов'язані з безпосереднім здійсненням представництва інтересів відповідача в суді (передсудова підготовка та консультаційна підтримка щодо стратегії захисту (Zoom-конференція), оперативне юридичне супроводження в месенджері Telegram). Крім того, до вказаного акту включені послуги з підготовки клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву та заяви/клопотання про долучення доказів витрат Організації на правничу допомогу/розподіл судових витрат, які не підлягають компенсації за рахунок позивача. Так само не підлягають розподілу між сторонами витрати відповідача на послуги з підготовки клопотання про долучення доказів, які в подальшому не були задоволені судом. Крім того, в акті зазначено про здійснення Бюро правового аналізу клопотань позивача про зменшення витрат на правничу допомогу та витребування доказів. Однак, жодних заперечень чи письмових пояснень щодо поданих ФОП Мосейчук М.В. вказаних клопотань від відповідача до суду не надходило.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року в справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24 січня 2022 року в справі № 911/2737/17.
Судом враховано, що судові витрати на зазначені в акті послуги, зокрема: систематизація матеріалів справи, підготовка тез усного виступу, пошук релевантної судової практики Верховного Суду, обговорення тактики поведінки під час розгляду справи по суті, виявлення слабких місць у правовій аргументації позивача, погодження тактичних кроків між адвокатом і клієнтом, консультаційна та комунікаційна підтримка клієнта (Zoom-конференція), оперативне юридичне супроводження в месенджері Telegram), аналіз наявних ризиків та фіналізація переліку доказів для посилення позиції захисту, розробка стратегії судового захисту, обрання тактики ведення справи та оцінка ризиків, - не мають характер необхідних й не підлягають розподілу між сторонами.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 534/14/20, у якій прямо зазначено про те, що: "….аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, Верховний Суд врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною".
Так само не підлягають окремій компенсації відповідачеві витрати, понесені у зв'язку з вивченням та аналізом позовної заяви, вивченням судової практики та консультуванням відповідача з метою формування правової позиції сторони у справі, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду, викладеним в постанові від 29 березня 2023 року в справі № 712/15541/18.
З наданої відповідачем копії акта наданих послуг вбачається, що до витрат відповідача на професійну правничу допомогу також були виключені послуги зі: складання та подання заяви про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу, підготовка та формування повідомлення про розмір витрат на правничу допомогу, підготовка доказів (деталізація послуг) з метою подальшого стягнення понесених судових витрат.
Судом враховані висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 2 лютого 2024 року в справі № 910/9714/22, згідно з якими заява про стягнення/розподіл судових витрат/про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Судом також враховано правову позицію Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 27 червня 2024 року в справі № 906/465/21, відповідно до якої такі послуги, як: підготовка правової позиції у справі та опрацювання поданих іншою стороною процесуальних документів (у тому числі доповнень до них), подання до суду процесуального документа - по суті є складовими однієї послуги та є етапами такої дії, як підготовка та подання відзиву (заперечень).
Крім того, послуги Бюро щодо подання клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву зумовлене виключно недотриманням самим відповідачем встановленого судом процесуального строку та пов'язане з добросовісним і сумлінним здійсненням Організацією покладених на неї ГПК України обов'язків як учасника справи.
Крім того, у судовому засіданні 8 січня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 19 листопада 2025 року про приєднання доказів до матеріалів справи в зв'язку недотриманням заявником приписів ГПК України, що виключає можливість покладення на позивача витрат Організації на підготовку та подання відповідного клопотання.
У свою чергу, аргументи відповідача, сформовані за результатом надання послуги, зазначеної у детальному описі від 20 жовтня 2025 року, - "аналіз заяв про видачу судових наказів, поданих ФОП Мосейчук М.В. до Господарського суду міста Києва", - взагалі не були взяті судом до уваги, оскільки вони не пов'язані з предметом спору.
Більше того, у наданому відповідачем акті не зазначено кількості витраченого адвокатом часу щодо кожної послуги окремо, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх вартість та обґрунтованість витраченого адвокатом часу в розрізі кожної окремої послуги. Будь-які інші документи, з яких можливо встановити обсяг витраченого адвокатом часу по кожній окремій послузі за договором, у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, наведеним у частині 4 статті 126 ГПК України.
Виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, ціни позову, реально витраченого адвокатом часу, наявності вмотивованих заперечень позивача щодо обґрунтованості заявленої суми компенсації, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача від 12 січня 2026 року та стягнення з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 80, 123, 126, 129, 165, 244 ГПК України, суд
Стягнути з фізичної особи - підприємця Мосейчук Марії Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації "Центр "Розвиток корпоративної соціальної відповідальності" (01021, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 10, кімната 310; ідентифікаційний код 35310636) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 28 січня 2026 року.
СуддяЄ.В. Павленко