ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.01.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1297/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. ,розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" вх.№1160/26 від 22.01.26 про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд"
про стягнення заборгованості в сумі 13047090 грн 56 коп.
встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд" про стягнення заборгованості в сумі 13047090грн 56 коп., з яких 3690424,20 грн основного боргу, 3473552,86 грн пені, 1204178,04 грн нарахованого індексу інфляції, 20 % річних у розмірі 2436330,29 грн та 2242605,17 грн штрафу.
Рішенням від 20.01.26 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західдорбуд" про стягнення заборгованості в сумі 13047090грн 56 коп.: закрито провадження у справі в частині стягнення 3690424,40грн. основного боргу; ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДДОРБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" 882051,89 коп. інфляційних втрат, 228180, 97 коп. 3% річних; в решті позову відмовлено.
22.01.26 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" вх.№1160/26 про ухвалення додаткового рішення у справі.
За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до статті 131 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При поданні позову позивач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 350000,00 грн. Крім того, позивач направив суду заяву вх.№1160/26 про відшкодування судових витрат з доказами їх понесення.
Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем подано суду наступні докази (у копіях документів):
- договір №20/10/25-1 від 20.10.25 про надання правничої допомоги;
- акт надання послуг №1 від 21.01.26;
- рахунок на оплату №1 від 21.01.26.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" та Адвокатським Бюро "АННИ ФУКС" укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/10/25-1 від 20.10.2025р.
Відповідно до п. 1.1. зазначеного вище Договору Бюро зобов'язується надавати Клієнту правничу допомогу, пов'язану з підготовкою документів та представництвом інтересів Клієнта в усіх органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, у судах загальної юрисдикції та, у випадку необхідності - в Господарському суді м. Києва, Господарському суді Івано-Франківської області, Західному апеляційному господарському суді, Верховному суді, зокрема у справі за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДДОРБУД" по Договору поставки від 02.05.2023р. №С-14-36 та Договору переведення боргу від 03.06.2024р. №03-06/24-1 (надалі - Правнича допомога), а Клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану Правничу допомогу на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 1.4 Договору сторони визначили, що при виконанні кожного етапу Правничої допомоги (розгляд справи у відповідній судовій інстанції) сторони складають Акт прийому-передачі фактично наданої Правничої допомоги.
Відповідно до п. 2.1. зазначеного вище Договору за домовленістю Сторін вартість послуг по веденню справи та представництву інтересів клієнта в Господарському суді Івано-Франківської області складає 350000,00 грн, які сплачуються не пізніше 60 банківських днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції. Клієнт може здійснити оплату в будь-який час, але не пізніше 60 банківських днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.
Згідно з п. 2.2. Договору, після винесення рішення судом першої інстанції Бюро протягом 2-х днів складає Акт приймання-передачі наданих послуг (надалі -Акт) та передає його Клієнту для підписання.
Акт надання послуг №1 від 21.01.26 детального опису робіт не містить.
Пунктом 2.5. Договору, сторони домовились, що розрахунки між ними здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування Клієнтом грошових коштів в розмірі та строки визначені пунктами 2.1. Договору.
Суд констатує, що компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, ці суми також мають бути відшкодовані. І надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов'язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката (постанови ВС від 26.06.2019 у справі №813/481/18, від 2.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20).
За змістом ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідач у додаткових поясненнях від 19.01.26 вх.№ 870/26 заперечив щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки вважає їх неспівмірними зі складністю справи.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до переконання, що зазначена представником позивача вартість вказаної правничої допомоги не відповідає обсягу наданих адвокатом послуг скрізь призму критеріїв розумності, співмірності, встановлення їхньої дійсності та необхідності і є надмірною з огляду на таке.
Позовна заява (з урахуванням зазначення реквізитів сторін, опису обставин справи, позовних вимог, переліку додатків) викладена на 190 сторінках, враховуючи долучені до неї договори, додаткові угоди, товаро-транспортні та видаткові накладні, розрахунки, а також докази сплати судового збору, документів на представництво та доказів направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу. А розглянутий судом спір не може вважатись складним, фактичні обставини справи щодо основної заборгованості не заперечувались жодною зі сторін, а розбіжності між сторонами зводились до правомірності нарахованих сум штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу у відшкодування за рахунок сторони відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
За наведеного, з огляду на недотримання вимог стосовно співмірності заявлених до стягнення витрат із складністю наданої правничої допомоги, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання останньої, враховуючи що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, розмір основного боргу та інші фактичні обставини договірних правовідносин не заперечувалась у процесі розгляду справи, представництво у справі не вимагало від адвоката дослідження значного обсягу доказів, багатоманітних за змістом доказів, доказами у справі виступали письмові документи, показання свідків, висновки експертів та електронні докази сторонами не подавались, правнича допомога адвоката (щодо якої стосується заява про ухвалення додаткового рішення) зводилась лише до підготовки позовної заяви, додаткових пояснень та участі в судових засіданнях, застосувавши критерії ч. 4 ст. 126 та на підставі ч. 5 ст. 126 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу та зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 18000,00грн.
Саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з наданою адвокатом правничою допомогою.
При цьому суд виходить з того, що Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу (ч. 5 ст. 129 ГПК) визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір вартості послуг адвоката).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
ВП ВС також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Керуючись ст. 123, 124, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбезпека" вх.№10927/25 від 15.12.25 про ухвалення додаткового рішення у справі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДДОРБУД" (78405, ІваноФранківська область, Надвірнянський район, м.Надвірна, вул.Майданська, буд.2, код ЄДРПОУ 42836751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС ОЙЛ ЛОГІСТИК" (02100,м.Київ, Б. Верховної Ради, буд.7, приміщення 5, код ЄДРПОУ 44907923) 18000(вісімнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Решту заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 332000,00грн покласти на позивача.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено 28.01.25.
Суддя П. А. Шкіндер