вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" січня 2026 р. Cправа №902/1304/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю:
представника позивача: Борисенка В.А. (ордер серії АЕ №1425804 від 17.09.2025),
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Новіс", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа трейд плюс", м.Вінниця
про стягнення 952540,68 грн заборгованості за договором поставки
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.
До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Новіс" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа трейд плюс" 952540,68 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №51 від 18.05.2023 в частині здійснення повної оплати за отриманий товар, а саме: 449890,87 грн - основної заборгованості; 302151,73 грн - пені; 103392,03 грн - 10% річних та 97106,05 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі №902/1304/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 20.11.2025.
17.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 17.10.2025 (а.с.150-152), в якому відповідач зауважив про вжиття заходів щодо погашення наявного боргу, а саме 10.10.2025 та 16.10.2025 було сплачено 224972,72 грн в погашення боргу за договором поставки №51 від 18.05.2023. Також у відзиві на позовну заяву б/н від 17.10.2025 відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90% та відсотків річних до 3% з посиланням на надмірний розмір заявлених штрафних та компенсаційних нарахувань.
07.11.2025 до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 07.11.2025 (а.с.163-167), в якій позивач заперечив стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних та компенсаційних нарахувань; суду пояснив, що заявлені суми пені, 10% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 502649,81 грн були нараховані на фактичний залишок заборгованості (6798803,59 грн), що сукупно мав місце протягом усього періоду його прострочення; а не на суму заборгованості, яка була наявна станом на день звернення із цим позовом до суду (449890,87 грн). Таким чином, на думку позивача, розмір штрафних та компенсаційних нарахувань не є надмірним.
18.11.2025 до суду надійшло клопотання відповідача б/н від 18.11.2025 (а.с.172-173), до якого заявник долучив докази в обґрунтування погашення основної заборгованості за договором поставки №51 від 18.05.2023.
18.11.2025 до суду надійшли заперечення б/н від 18.11.2025 (а.с.180-182) з аргументами відповідача в обґрунтування необхідності зменшення штрафних та компенсаційних нарахувань. Зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа трейд плюс" висловилось, що має місце неправильне нарахування пені, 10% річних та інфляційних втрат; оскільки передбачена умовами договору поставки №51 від 18.05.2023 попередня оплата товара унеможливлює встановлення дати, з якої покупець вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати кожного отриманого товара.
Водночас в додаткових поясненнях б/н від 19.11.2025 (а.с.186-188) позивач (в спростування тверджень у запереченнях б/н від 18.11.2025) зазначив, що обов'язок відповідача з оплати кожного поставленого товара виникав з моменту його прийняття, як це зазначено у відповідних висновках щодо застосувань норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18.
20.11.2025 прийнята ухвала суду, якою закрито підготовче провадження в справі №902/1304/25, справа призначена до судового розгляду по суті на 30.12.2025.
Водночас 30.12.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога", а тому ухвалою суду від 31.12.2025 відкладено судове засідання до 07.01.2026.
На визначену судом дату, 07.01.2026, з'явився представник позивача.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення ухвали від 31.12.2025 на адресу його електронної пошти (а.с.195) та до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС.
В судовому засіданні, 07.01.2026, представник позивача просив закрити провадження в справі в частині стягнення основного боргу, в решті вимог - підтримав позов. Додатково просив суд стягнути з відповідача судовий збір в повному обсязі та призначити інше судове засідання для вирішення питання про понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Новіс" витрати на професійну правничу допомогу.
Після завершення судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення - 16.01.2026.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
18.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Новіс" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа трейд плюс" (далі - Покупець) укладено договір поставки №51 (далі - Договір) (а.с.28-29).
Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується виготовити, поставити і передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти його у власність і оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.
У п.1.4 Договору сторони погодили, що накладна на товар (видаткова накладна), підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, розміру, його кількості і ціни, термінів виготовлення і постачання, прирівнюється до специфікації, є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п.2.7 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі товару, що засвідчується підписом уповноважених представників сторін на видатковій накладній.
Відповідно до п.2.8 Договору, зобов'язання по поставці товару вважаються виконаними Постачальником з моменту передачі товару Покупцеві, що засвідчується накладною на товар (видатковою накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п.3.1 Договору ціна за одиницю товару і вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару, і вказується у видатковій накладній, яка підписується обома сторонами. Ціна на товар, що поставляється за цим Договором, може змінюватися за цінами, які є звичайними і справедливими, які склалися на ринку ідентичних/однорідних товарів в порівняльних умовах. Ціна товару включає в себе вартість товару, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника з поставки.
Відповідно до п.3.3 Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% передоплати протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту узгодження заявки на поставку в порядку передбаченому Договором, про що свідчить виставлений рахунок.
У п.6.4 Договору визначено, що підписання видаткової накладної Покупцем (або його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю та кількістю без зауважень.
Згідно з п.7.1 Договору, у разі несвоєчасної оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється протягом усього терміну прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості.
Відповідно до п.7.2 Договору у разі прострочення оплати поставленого товару на термін більше 10 банківських днів Покупець, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити Постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10% річних від простроченої суми з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.
За умовами п.8.1, 8.2 Договору, названий вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін. Пролонгація проводиться на кожний наступний календарний рік.
Відповідно до умов Договору, позивачем було здійснену поставку товару на загальну вартість 6968068,57 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними (а.с.30-91): №2309 від 30.06.2023, №2365 від 06.07.2023, №3986 від 02.10.2023, №3898 від 02.10.2023, №4068 від 09.10.2023, №4173 від 13.10.2023, №4695 від 15.11.2023, №4694 від 15.11.2023, №5055 від 05.12.2023, №5171 від 11.12.2023, №5169 від 11.12.2023, №47 від 19.01.2024, №142 від 19.01.2024, №143 від 19.01.2024, №144 від 19.01.2024, №145 від 19.01.2024, №146 від 19.01.2024, №147 від 19.01.2024, №406 від 31.01.2024, №436 від 02.02.2024, №748 від 23.02.2024, №769 від 23.02.2024, №747 від 23.02.2024, №746 від 23.02.2024, №992 від 08.03.2024, №1056 від 18.03.2024, №1431 від 02.04.2024, №1432 від 02.04.2024, №1433 від 02.04.2024, №1619 від 12.04.2024, №1741 від 23.04.2024, №1742 від 23.04.2024, №1743 від 23.04.2024, №1749 від 23.04.2024, №1856 від 30.04.2024, №1857 від 30.04.2024, №1858 від 30.04.2024, №1859 від 30.04.2024, №2124 від 09.05.2024, №2374 від 21.05.2024, №2375 від 21.05.2024, №2376 від 21.05.2024, №2377 від 21.05.2024, №2709 від 05.06.2024, №2710 від 05.06.2024, №2711 від 05.06.2024, №2854 від 14.06.2024, №3807 від 27.06.2024, №3088 від 27.06.2024, №3089 від 27.06.2024, №3210 від 28.06.2024, №3211 від 28.06.2024, №3270 від 03.07.2024, №3269 від 03.07.2024, №2365 від 06.07.2023, №3806 від 01.08.2024, №3807 від 01.08.2024, №3832 від 02.08.2024, №3833 від 02.08.2024, №3841 від 02.08.2024, №3844 від 02.08.2024, №3865 від 05.08.2024, №3866 від 05.08.2024, №3983 від 13.08.2024, №4180 від 20.08.2024, №4330 від 26.08.2024, №4331 від 26.08.2024, №4332 від 26.08.2024, №4333 від 26.08.2024, №4334 від 26.08.2024, №4335 від 26.08.2024, №4356 від 26.08.2024, №4682 від 09.09.2024, №4732 від 12.09.2024, №4759 від 13.09.2024, №4824 від 18.09.2024, №4973 від 24.09.2024, №4974 від 24.09.2024, №5088 від 30.09.2024, №5090 від 30.09.2024, №5091 від 30.09.2024, №5092 від 30.09.2024, №5177 від 03.10.2024, №5715 від 28.10.2024, №5716 від 28.10.22024, №5717 від 28.10.2024, №5718 від 28.10.2024, №5719 від 28.10.2024, №6552 від 02.12.2024, №6553 від 02.12.2024, №6554 від 02.12.2024, №6555 від 02.12.2024, №6556 від 02.12.2024, №35 від 06.01.2025, №36 від 06.01.2025, №37 від 06.01.2025, №38 від 06.01.2025, №39 від 06.01.2025, №40 від 06.01.2025, №513 від 03.02.2025, №519 від 03.02.2025, №663 від 10.02.2025, №857 від 21.02.2025, №858 від 21.02.2025, №859 від 21.02.2025, №860 від 21.02.2025, №861 від 21.02.2025, №1342 від 19.03.2025, №1343 від 19.03.2025, №1344 від 19.03.2025, №1533 від 28.03.2025, №1534 від 28.03.2025, №1535 від 28.03.2025, №2075 від 29.04.2025, №2076 від 29.04.2025, №2077 від 29.04.2025, №2079 від 29.04.2025, №2080 від 29.04.2025, №2890 від 11.06.2025, №2975 від 16.06.2025, №3236 від 30.06.2025, №3235 від 30.06.2025.
В матеріалах справи містяться платіжні інструкції, якими підтверджується оплата за отриманий товар на суму 6518177,70 грн (а.с.92-136): №741 від 07.06.2023, №794 від 13.06.2023, №944 від 06.07.2023, №1369 від 06.09.2023, №1374 від 07.09.2023, №1780 від 24.10.2023, №1785 від 25.10.2023, №1874 від 02.11.2023, №1922 від 08.11.2023, №1979 від 14.11.2023, №1980 від 15.11.2023, №2211 від 06.12.2023, №2288 від 15.12.2023, №2391 від 27.12.2023, №2428 від 29.12.2023, №2568 від 12.01.2024, №2652 від 19.01.2024, №2663 від 22.01.2024, №2681 від 25.01.2024, №2767 від 31.01.2024, №2931 від 19.02.2023, №3000 від 24.02.2024, №3004 від 26.02.2024, №3064 від 04.03.2024, №3127 від 08.03.2024, №3216 від 18.03.2024, №3312 від 25.03.2024, №3358 від 26.03.2024, №3409 від 29.03.2024, №3511 від 07.04.2024, №3560 від 12.04.2024, №3690 від 29.04.2024, №3713 від 30.04.2024, №50 від 14.05.2024, №127 від 20.05.2024, №208 від 27.05.2024, №294 від 03.06.2024, №366 від 10.06.2024, №447 від 21.06.2024, №466 від 25.06.2024, №548 від 05.07.2024, №641 від 12.07.2024, №764 від 19.07.2024, №3939 від 26.07.2024, №849 від 02.08.2024, №913 від 12.08.2024, №951 від 16.08.2024, №1000 від 23.08.2024, №1014 від 27.08.2024, №1080 від 02.09.2024, №1167 від 13.09.2024, №4164 від 27.09.2024, №1358 від 04.10.2024, №1387 від 10.10.2024, №1477 від 21.10.2024, №1658 від 18.11.2024, №1684 від 22.11.2024, №4253 від 28.11.2024, №4359 від 06.12.2024, №4462 від 13.12.2024, №4521 від 19.12.2024, №58 від 13.01. 2025, №114 від 31.01.2025, №193 від 07.02.2025, №1140 від 18.02.2025, №1153 від 26.02.2025, №1175 від 06.03.2025, №1223 від 14.03.2025, №4745 від 21.03.2025, №1269 від 21.03.2025, №1201 від 27.03.2025, №1278 від 09.04.2025, №4834 від 25.04.2025, №4878 від 05.05.2025, №4973 від 15.05.2025, №5081 23.05.2025, №5141 29.05.2025, №5202 від 06.06.2025, №5266 від 13.06.2025, №5295 від 20.06.2025, №5341 від 27.06.2025, №1379 від 11.07.2025, №1427 від 18.07.2025, №1571 від 01.08.2025, №1611 від 07.08.2025, №1651 від 15.08.2025, №1714 від 26.08.2024, №1740 від 03.09.2025, №1780 від 11.09.2025, №1280 від 18.09.2025, №1379 від 11.07.2025, №1427 від 18.07.2025, №1571 від 01.08.2025, №1611 від 07.08.2025, №1651 від 15.08.2025, №1714 від 26.08.2024, №1740 від 03.09.2025, №1780 від 11.09.2025, №1280 від 18.09.2025.
09.07.2025 сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 09.07.2025, згідно з яким сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 09.07.2025 складала 709890,88 грн.
Після відкриття провадження у справі №902/1304/25 відповідач до матеріалів справи долучив платіжні інструкції №1400 від 10.10.2025 (а.с.154), №1433 від 16.10.2025 (а.с.154), №1474 від 24.10.2025 (а.с.176) та №1498 від 29.10.2025 (а.с.176) якими підтверджується оплата поставленого за Договором товару на суму 449918,16 грн.
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Як встановлено судом: між сторонами укладено Договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст.712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як слідує зі змісту п.3.3 Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% передоплати протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту узгодження заявки на поставку в порядку передбаченому Договором, про що свідчить виставлений рахунок.
З огляду на вказані умови Договору, суд доходить висновку, що станом на момент ухвалення рішення в цій справі відповідач прострочив свої зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 449890,87 грн.
Водночас судом встановлено, що після відкриття провадження в справі №902/1304/25 відповідачем здійснено погашення основної заборгованості за Договором на суму 449890,87 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с.154, 176).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Зазначені висновки щодо застосування п.2 ч.1 ст.231 ГПК України викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.
Враховуючи, що після відкриття провадження в цій справі відповідач погасив заявлену до стягнення суму основної заборгованості за Договором в розмірі 449890,87 грн, суд констатує про припинення існування предмету спору в цій частині, що є підставою для закриття провадження в справі в частині вимог про стягнення основного боргу.
Розглядаючи вимоги щодо стягнення 302151,73 грн пені, яка нарахована з 02.10.2023 по 09.09.2025, суд зазначає таке.
У відповідності до ч. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.7.1 Договору, у разі несвоєчасної оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється протягом усього терміну прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості.
Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як відзначалось судом: відповідно до п.3.3 Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% передоплати протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту узгодження заявки на поставку в порядку передбаченому Договором, про що свідчить виставлений рахунок.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується момент узгодження заявок на поставку товарів відповідно до кожної видаткової накладної, які наявні в матеріалах справи (а.с.30-91).
Водночас, ухвалюючи дане рішення суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.08.2014 у справі №925/1332/13 зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.
Таким чином суд доходить висновку, що до спірних правовідносин слід застосувати положення ч.2 ст.692 ЦК України і таким чином у позивача виникає право на нарахування штрафних та компенсаційних нарахувань з наступного дня після здійснення поставки за кожною з видаткових накладних.
Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування розміру пені, суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 302151,73 грн пені.
Щодо стягнення 103392,03 грн - 10% річних за період з 02.10.2023 по 09.09.2025, суд зазначає таке.
Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.2 Договору у разі прострочення оплати поставленого товару на термін більше 10 банківських днів Покупець, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити Постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10% річних від простроченої суми з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.
Як було відзначено судом: до спірних правовідносин слід застосувати положення ч.2 ст.692 ЦК України і таким чином у позивача виникає право на нарахування штрафних та компенсаційних нарахувань з наступного дня після здійснення поставки за кожною з видаткових накладних.
Перевіривши розрахунок 10% річних, суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 103392,03 грн 10% річних.
Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 97106,05 грн інфляційних втрат за період з 02.10.2023 по 09.09.2025, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом враховуються попередні висновки, що до спірних правовідносин слід застосувати положення ч.2 ст.692 ЦК України і таким чином у позивача виникає право на нарахування штрафних та компенсаційних нарахувань з наступного дня після здійснення поставки за кожною з видаткових накладних.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст.625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність позову в частині вимог щодо стягнення 97106,05 грн інфляційних втрат.
Розглядаючи клопотання відповідача в частині зменшення штрафних та компенсаційних нарахувань, викладене у відзиві на позовну заяву б/н від 17.10.2025, суд виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Водночас вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до яких вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Водночас Велика Палата у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що "...три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних."
Таким чином на суд також покладено право на зменшення розміру річних, однак таке зменшення обмежено законодавчо встановленим мінімальним розміром процентів річних (3%).
Отже, приймаючи рішення про зменшення розміру пені та 10% річних суд взяв до уваги такі обставини:
- відповідачем повністю оплачено розмір заборгованості за Договором;
- сукупний розмір правомірно заявлених штрафних та компенсаційних нарахувань становить понад 111,73% розміру залишку заборгованості за Договором (станом на день звернення позивача до суду);
- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків у зв'язку з простроченням оплати.
Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 50%, а 10% річних - до законодавчо встановленого мінімального розміру (3%) і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 151075,87 грн та відсотки річних в сумі 31017,61 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо судових витрат.
При зверненні із цим позовом до суду в електронній формі позивачем сплачено 11790,50 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №0000008278 від 17.09.2025 (а.с.141).
Водночас, згідно з пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень частини 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За вказаних обставин судовий збір за подання цього позову до суду підлягав сплаті в розмірі 11430,49 грн.
Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Беручи до уваги оплату відповідачем суми основного боргу до початку розгляду справи по суті, що сприймається судом як визнання позову в цій частині, на підставі ч.1 ст.130 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2699,35 грн.
Також за правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається 6031,80 грн судового збору в зв'язку з правомірно заявленими вимогами щодо стягнення 302151,73 грн - пені; 103392,03 грн - 10% річних та 97106,05 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
За відсутності відповідного клопотання позивача судом не вирішується питання про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (360,01 грн), а також 50% судового збору в частині основного боргу (2699,34 грн).
Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Закрити провадження в справі №902/1304/25 в частині вимог щодо стягнення 449890,87 грн основної заборгованості.
2. Позов у справі №902/1304/25 задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа трейд плюс" (вул.Стеценка, буд.57, м.Вінниця, Вінницька обл., 21009; ідентифікаційний код: 44796564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Новіс" (вул.Курсантська, буд.1Д, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49051; ідентифікаційний код: 38300039) 151075,87 грн - пені; 31017,61 грн - річних; 97106,05 грн - інфляційних втрат та 8731,15 грн - витрат зі сплати судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відмовити в задоволенні позову в справі №902/1304/25 в частині стягнення 151075,86 грн пені та 72374,42 грн річних.
6. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/1304/25 на 16 лютого 2026 року на 11 год. 30 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, буд.29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2).
7. Повне рішення надіслати згідно з переліком.
8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
9. Повне рішення складено 28 січня 2026 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2, 3 - ТОВ "Торгівельний будинок "Новіс" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (DNEPR.PACK@GMAIL.COM);
4, 5 - представнику ТОВ "Торгівельний будинок "Новіс" Борисенку В.А. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
6, 7, 8 - ТОВ "Основа трейд плюс" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адреси електронної пошти (osnovatrade.vn@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_2)