14 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/1811/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Козак Ю.Г., ордер серії ВЕ №1180622 від 06.01.2026;
від відповідача (апелянта): Халаїм Ю.І., ордер серії АН №1827616 від 11.11.2025;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайджин Текнолоджиз" (вх. № 2399 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 (повне рішення складено 23.10.2025) у справі №922/1811/25 (суддя Жельне С.Ч.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лаінс", м.Хмельницький
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайджин Текнолоджиз", м. Харків
про стягнення коштів 356 752,12 грн
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лаінс" (далі - ТОВ "Євро Лаінс") звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайджин Текнолоджиз" (далі - ТОВ "Хайджин Текнолоджиз") про стягнення 355204,00грн, з яких: 331375,00грн - заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу, 19201,16грн - інфляційні втрати, 4627,40грн - 3 % річних.
Позов обґрунтовано неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому послуг згідно з договорами-замовленнями №181024-1 від 18.10.2024, №251024-1 від 25.10.2024, №311024-1 від 31.10.2024, №021224-1 від 02.12.2024, №021224-2 від 02.12.2024, №130325-1 від 13.03.2025.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/1811/25 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" на користь ТОВ "Євро Лаінс" заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу 331375,00грн, 3% річних 585,38грн, інфляційні втрати 2565,08грн та витрати по сплаті судового збору 4014,31грн; у решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з наступного:
- надані позивачем оригінали актів про надання послуг на загальну суму 331375,00грн підписані відповідачем без зауважень та заперечень, скріплені печатками обох сторін; вказані акти підтверджують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги;
- моментом виникнення у відповідача обов'язку за договором №181024-2 від 18.10.2024 є пред'явлення вимоги позивачем;
- вимога позивачем була направлена належним чином, у зв'язку з чим він виконав зобов'язання зі своєї сторони для повідомлення відповідача;
- суд не погодився з періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, визначивши строк для добровільного виконання грошового зобов'язання відповідача до 04.02.2025; зокрема, суд відмовив у стягненні 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати отриманих послуг за договорами-замовленнями № 251024-1 від 25.10.2024, № 021224-1 від 02.12.2024, № 021224-2 від 02.12.2024 на суму 264185,00грн, враховуючи відсутність належних доказів направлення оригіналів документів відповідачу та неможливість встановлення початку строку прострочення грошового зобов'язання.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/1811/25 в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором-замовленням №181024-2 від 18.10.2024 у розмірі 67190,00грн, 3% річних у розмірі 585,38грн та інфляційних втрат у розмірі 2565,08грн за період з 05.02.2025 по 20.05.2025, витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 70340,46грн, витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Також скаржник просить стягнути з позивача на свою користь витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Щодо порушення норм процесуального права скаржник посилається на таке:
- новий представник відповідача (адвокат Халаїм Ю.І. з 13.10.2025) не отримав доступ до матеріалів електронної справи №922/1811/25;
- водночас оскаржуване рішення було винесено судом без участі відповідача, відмовивши у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на повторну неявку представника, однак така неявка не може вважатись повторною, оскільки неявка у підготовче засідання та у судове засідання не є тотожними поняттями;
- представник відповідача не був належним чином повідомлений про розгляд справи та не отримував ухвалу-повідомленням від 17.09.2025 про судове засідання, оскільки доступ до матеріалів електронної справи був наданий судом лише 21.10.2025;
- у суду першої інстанції були наявні об'єктивні підстави відкладення судового засідання від 15.10.2025, а саме оголошення повітряної тривоги у місті Харків.
Щодо вирішення справи по суті скаржник вважає рішення необґрунтованим в частині стягнення суми заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором-замовленням №181024-2 від 18.10.2024 у загальному розмірі 70340,46грн, посилаючись на те, що оскільки умовами цього договору не передбачено конкретного моменту виникнення зобов'язань, то початок перебігу строку оплати наданих послуг пов'язується саме з отримання оригіналів документів. Однак, у даному випадку ані оригінали документів, ані претензія позивача від 28.10.2025 відповідачем отримані не були, тому заборгованості не існувало взагалі, а отже не мають застосовуватись 3% річних та інфляційні нарахування.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/1811/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/1811/25 на 14.01.2026 о 10 год 30 хв;
26.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представниці відповідача надійшло повідомлення про отримання ухвали суду від 25.11.2025.
01.12.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1811/25.
10.12.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Євро Лаінс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводі та вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач вважає всі заперечення скаржника необґрунтованими та безпідставними, такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та спрямовані виключно на затягування розгляду справи.
Щодо тверджень відповідача про відсутність у його представника доступу до електронної справи, позивач зауважує, що відповідач як юридична особа, що зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, отримував судові рішення через свій електронний кабінет. До того ж, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті можна знайти у відкритому доступі ЄДРСР.
Позивач також не погоджується з твердженням відповідача про відсутність заборгованість за договором-замовленням №181024-2 від 18.10.2024, оскільки, як правильно встановлено судом, перевізником було здійснено всі необхідні дії для направлення претензії замовнику, а її отримання залежало виключно від поведінки відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 задоволено заяву представниці ТОВ "Хайджин Текнолоджис" адвоката Халаїм Ю.І. про участь у судових засіданнях по справі №922/1811/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 задоволено заяву представниці ТОВ "Євро Лаінс" адвоката Козак Ю.Г. про участь у судових засіданнях по справі №922/1811/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 у зв'язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.01.2026 брали участь в режимі відеоконференції представниця позивача та представниця відповідача (апелянта).
Представниця позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представниця відповідача (апелянта) підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення заборгованості за договором-замовленням №181024-2 від 18.10.2024 у розмірі 70340,46грн та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Євро Лаінс" (перевізником) та ТОВ "Хайджин Текнолоджис" (замовником) було укладено ряд договорів-замовлень на перевезення вантажу, а саме:
1) договір-замовлення №181024-2 від 18.10.2024 на перевезення вантажу за маршрутом Мисловіце (Польща)-Харків (Україна). Умови оплати наданих послуг за договором становили безготівковий переказ згідно з отриманими оригіналами документів. Погоджена вартість наданих послуг: 67190,00грн без ПДВ.
На підтвердження надання вказаних послуг за договором-замовленням №181024-2 від 18.10.2024 позивачем до суду надано: міжнародну товарно-транспортною накладну (CMR) № 03/10/2024/НТ з відміткою вантажоодержувача (відповідача) про прийняття вантажу у пункті призначення; акт надання послуг №248 від 28.10.2024 на загальну суму 67190,00грн, який підписаний обома сторонами; рахунок на оплату №248 від 21.10.2024 за надані послуги перевезення вантажу на суму 67190,00грн.
2) договір-замовлення №251024-1 від 25.10.2024 на перевезення вантажу за маршрутом Мисловіце (Польща)-Харків (Україна). Умови оплати наданих послуг: безготівковий переказ згідно з отриманими оригіналами документів протягом 7 календарних днів. Погоджена вартість наданих послуг: 84500,00грн без ПДВ.
На підтвердження надання вказаних послуг за договором-замовленням №251024-1 від 25.10.2024 позивачем до суду надано: міжнародну товарно-транспортною накладну (CMR) № 05/10/2024/НТ з відміткою вантажоодержувача (відповідача) про прийняття вантажу у пункті призначення; акт надання послуг №251 від 02.11.2024 на загальну суму 84500,00грн, який підписаний обома сторонами; рахунок на оплату №251 від 25.10.2024 за надані послуги перевезення вантажу на суму 84500,00грн.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, під час виконання вищевказаного договору-замовлення, перевізник (позивач) зазнав понаднормового простою автомобіля, що підтверджується підписаним та затвердженим обома сторонами актом надання послуг №260 від 02.11.2024 на суму 4485,00грн та рахунок на оплату №260 від 02.11.2024 на суму 4485,00грн.
3) договір-замовлення №311024-1 від 31.10.2024 на перевезення вантажу за маршрутом Мисловіце (Польща)-Харків (Україна). Умови оплати наданих послуг: безготівковий переказ згідно з отриманими оригіналами документів протягом 7 календарних днів. Погоджена вартість наданих послуг: 70950,00грн без ПДВ.
На підтвердження надання вказаних послуг за договором-замовленням №311024-1 від 31.10.2024 позивачем до суду надано: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 08/10/2024/НТ з відміткою вантажоодержувача (Відповідача) про прийняття вантажу у пункті призначення; акт надання послуг №261 від 08.11.2024 на загальну суму 70950,00грн, який підписаний обома сторонами; рахунок № 261 від 05.11.2024 за надані послуги перевезення вантажу на суму 70950,00 грн.
4) договір-замовлення №021224-1 від 02.12.2024 на перевезення вантажу за маршрутом Мисловіце (Польща)-Харків (Україна). Згідно з договором умови оплати: безготівковий переказ згідно з отриманими оригіналами документів протягом 7 календарних днів. Погоджена вартість наданих послуг за договором: 87600,00грн без ПДВ.
На підтвердження надання вказаних послуг за договором-замовленням №021224-1 від 02.12.2024 позивачем до суду надано: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 01/12/2024/НТ з відміткою вантажоодержувача (Відповідача) про прийняття вантажу у пункті призначення; акт надання послуг №293 від 09.12.2024 на загальну суму 87600,00грн, який підписаний обома сторонами; рахунок №293 від 02.12.2024 за надані послуги перевезення вантажу на суму 87600,00 грн.
5) договір-замовлення №021224-2 від 02.12.2024 на перевезення вантажу за маршрутом Мисловіце (Польща)-Харків (Україна). Згідно з договором умови оплати: безготівковий переказ згідно з отриманими оригіналами документів протягом 7 календарних днів. Погоджена вартість наданих послуг за договором: 87600,00грн без ПДВ.
На підтвердження надання вказаних послуг за договором-замовленням №021224-2 від 02.12.2024 позивачем до суду надано: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 02/12/2024/НТ з відміткою вантажоодержувача (Відповідача) про прийняття вантажу у пункті призначення; акт надання послуг №294 від 09.12.2024 на загальну суму 87600,00грн, який підписаний обома сторонами; рахунок №294 від 02.12.2024 за надані послуги перевезення вантажу на суму 87600,00 грн.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, під час виконання вищевказаних договорів №021224-2 та №021224-1 від 02.12.2024, перевізник (позивач) зазнав понаднормового простою автомобіля, що підтверджується підписаним та затвердженим обома сторонами актом надання послуг №301 від 04.12.2024 на суму 4382,00грн та рахунок на оплату №303 від 04.12.2024 на суму 4382,00грн.
6) договір-замовлення №130325-1 від 13.03.2025 на перевезення вантажу за маршрутом Мисловіце (Польща)-Харків (Україна). Згідно з договором умови оплати: безготівковий переказ згідно з отриманими оригіналами документів протягом 7 календарних днів. Погоджена вартість наданих послуг за договором: 81290грн без ПДВ.
На підтвердження надання вказаних послуг за договором-замовленням №130325-1 від 13.03.2025 позивачем до суду надано: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 01/03/2024/НТ з відміткою вантажоодержувача (Відповідача) про прийняття вантажу у пункті призначення; акт надання послуг №77 від 20.03.2025 на суму 81290,00 грн., який підписаний обома сторонами; рахунок №77 від 17.03.2025 за надані послуги перевезення вантажу на суму 81290,00грн.
За умовами вищевказаних договорів-замовлень сторони погодили безготівковий переказ коштів за надані перевізником та прийняті відповідачем послуги автомобільного перевезення вантажу в міжнародному сполученні згідно з отриманими оригіналами документів протягом 7 календарних днів, за винятком договору -замовлення №181024-2 від 18.10.2024, в умовах якого не зазначено про строк здійснення безготівкового переказу.
Судом встановлено, що відповідач частково здійснив оплату за надані позивачем послуги, що підтверджується платіжними інструкціями №401 від 20.12.2024 на суму 30950,00грн; №398 від 20.12.2024 на суму 4382,00грн; №9 від 07.02.2025 на суму 40000,00грн; №21 від 18.03.2025 на суму 81290,00грн.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що він у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договорами-замовленнями №181024-2 від 18.10.2024, №251024-1 від 25.10.2024, № 021224-1 від 02.12.2024, №021224-2 від 02.12.2024, однак відповідач всупереч умовам вищенаведених договорів у встановлені строки оплату не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 331375,00грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань з оплати послуг за договорами-замовленнями у визначний строк, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 4479,61грн та інфляційні втрати у розмірі 20897,51грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією №28/01 від 28.01.2025 щодо неналежного виконання договорів-замовлень. Однак відповіді від останнього не отримав, що і стало підставою для його звернення з позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Як вже зазначалося раніше, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення від 15.10.2025 у справі №922/1811/25, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу 331375,00грн, 3% річних 585,38грн, інфляційні втрати 2565,08грн та витрати по сплаті судового збору 4014,31грн; у решті позовних вимог відмовлено.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Євро Лаінс" про стягнення з ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу та нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів зазначає, що спір, який виник між сторонами у цій справі, стосується встановлення наявності або відсутності з боку відповідача факту порушення строку оплати за договорами-замовленнями з перевезення вантажу, що спричинило заборгованість, а також встановлення безпосереднього моменту настання обов'язку з оплати таких послуг.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ст.ст. 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у сфері надання послуг, а саме - автомобільного перевезення вантажу.
Так, ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
За висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 15.03.2024 року у справі № 910/1248/23, послуга невіддільна від джерела, тісно пов'язана з особою виконавця та процесом її надання. Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Зокрема, послуга існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, споживається в процесі вчинення певної діяльності або здійснення певної діяльності, не набуваючи матеріального вигляду.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що в даному випадку послуга, яка надавалась позивачем - перевезення вантажу за встановленим маршрутом.
Дослідженими матеріалами справи підтверджується, що позивач, як перевізник, визначену договорами-замовленнями послуги з перевезення вантажу виконав повністю, про що свідчать підписані обома сторонами без зауважень чи заперечень та скріплені печатками акти надання послуг. Крім того, договори-замовлення також підписані обома сторонами та скріпленими їх печатками, що свідчить про згоду з їх умовами, зокрема, щодо порядку та строків оплати.
Судом встановлено, що відповідач, як замовник, отримав послугу у вигляді транспортного перевезення вантажу, про що свідчать підписані без заперечень обома сторонами акти виконаних робіт, а також ним в ході судового розгляду справи не заперечується.
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів повної сплати наданих позивачем послуг за здійснені перевезення вантажу у період з жовтня - грудень 2024 року.
Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції із досліджених оригіналів актів надання послуг, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, у позивача існує непогашена заборгованість у розмірі 331375,00грн, яка не була оплачена відповідачем у строки визначені договором.
Що стосується тверджень скаржника щодо необґрунтованості рішення суду в частині стягнення суми заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором замовленням №181024-2 від 18.10.2024, судова колегія зазначає таке.
Колегія суддів наголошує, що у порівнянні з умовами інших договорів-замовлень, де прямо зазначено про оплату протягом 7 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів, у вказаному договорі-замовленні від 18.10.2024 сторонами не встановлено конкретного строку виконання зобов'язання з оплати.
Положеннями цього договору визначено лише наступні умови оплати: "Безготівковий переказ згідно отриманих оригіналів документів". Тому, дослідженню та встановленню підлягає питання моменту виникнення обов'язку сплати встановленої заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором-замовлення №181024-2 від 18.10.2024 передбачено перевезення вантажу за маршрутом Мисловіце (Польща)-Харків (Україна), умови оплати наданих послуг за договором передбачають безготівковий переказ коштів згідно з отриманими замовником оригіналів документів. Погоджена вартість наданих послуг: 67190,00грн без ПДВ.
Судом встановлено, що вказаний договір підписано та скріплено печатками обох сторін, а саме: від перевізника ТОВ "Євро Лаінс" директором Романюком В.М.; від замовника ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" директором Кравченко Г.О. Договір-замовлення на перевезення вантажу №181024-2 датований 18.10.2024.
На підтвердження надання вказаних послуг за договором-замовленням №181024-2 від 18.10.2024 позивачем надано міжнародну товарно-транспортною накладну (CMR) № 03/10/2024/НТ з відміткою відповідача про прийняття вантажу у пункті призначення, а також акт надання послуг №248 від 28.10.2024 на загальну суму 67190,00грн.
Вказаний акт затверджено та підписано обома сторонами: від перевізника - директором Романюком В.М., від замовника - директором Кравченко Г.О., він датований 28.10.2024, підписаний сторонами 28.10.2024. Також в матеріалах справи міститься оригінал вищевказаного документу, наданий позивачем на вимогу суду першої інстанції (а.с. 206, т. 1).
Отже, судова колегія зауважує, що оригінали первинних документів, а саме - договору перевезення від 18.10.2024 та акта надання послуг №248 від 28.10.2024 були у розпорядженні відповідача, оскільки ним, як стороною цього договору, було безпосередньо підписано, а відтак і отримано відповідні оригінали документів у день їх укладення та підписання.
При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено будь-якої іншої дати отримання відповідачем оригіналів первинних документів на підтвердження фактичного виконання послуги перевезення за договором, ніж 28.10.2024, тобто у день підписання акту надання послуг №248. Більше того, відповідач жодним чином не спростував факт отримання оригіналів в інші терміни та дати, ніж ті, коли відповідний акт було підписано.
Таким чином, підписуючи акт надання послуг від 28.10.2024, відповідач тим самим підтвердив факт отримання та ознайомлення із змістом цього документа, а відтак був обізнаний із належним виконанням позивачем послуг за договором, які мають бути оплачені замовником.
Судова колегія зауважує, що відповідач самостійно підписував акт надання послуг від 28.10.2024, як первинний документ на підтвердження виконання позивачем та реальності господарської операції, а тому він не міг не знати про існування та не отримувати оригінал цього документу, відтак є безпідставним його посилання на факт неотримання від перевізника оригіналів документів як на відкладальну обставину для оплати фактично наданих послуг за договором.
Отже, з огляду на встановлені обставини, судова колегія зазначає, що відповідач був обізнаний з наявністю та отримував оригінали первинних документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегія суддів враховує, що у ст. 530 ЦК не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, відтак останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Отже, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, оскільки строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг не встановлений договором-замовленням, актом наданих послуг, не був узгоджений сторонами в інший спосіб, то моментом виникнення обов'язку оплати за договором №181024-2 від 18.10.2024 у відповідача є пред'явлення вимоги позивачем.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України 28.01.2025 позивач направив претензію №28/01 від 28.01.2025 щодо неналежного виконання відповідачем умов договорів, у тому числі за договором-замовленням на перевезення вантажу №181024-2 від 18.10.2024 на юридичну адресу ТОВ "Хайджин Текнолоджиз".
Факт направлення зазначеної претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа від 28.01.2025 з повним поіменним переліком документів на ім'я директора ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" Кравченка Г.О. та квитанцією Укрпошти від 28.01.2025 із трекінг номером 2901902411253.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунковий документ та опис вкладення є належними та допустимими доказами надсилання поштової кореспонденції іншій стороні у справі (аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 20.01.2025 у справі №914/658/24).
За результатами перевірки трекінг-номеру відправлення на веб-сайті "Укрпошта", судом встановлено, що поштове відправлення було повернуто відправнику 15.02.2025 з відміткою "закінчення встановленого терміну зберігання".
Колегія суддів зауважує, що приписами ст. 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Частиною 4 ст. 89 ЦК України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Абзац 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.
Частинами 1, 3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов'язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" є м. Харків, вул. Каштанова, буд. 33, оф. 2, як і адреса, на яку позивачем було здійснено поштове відправлення.
Верховний суд у постанові від 14.01.2026 у справі №910/14515/24 акцентує на тому, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).
Із наведеного вбачається, що неотримання відповідачем претензії, яка була належним чином направлена позивачем на офіційно зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача, є наслідком дій та поведінки самого відповідача, і не може свідчити про неправомірність дій позивача. У даному випадку його обов'язок "повідомити" полягає у тому, щоб інформувати відповідача про заборгованість та пред'явити вимогу про її погашення.
Отже, позивач належним чином здійснив направлення письмової претензії до відповідача про сплату коштів за вже надані послуги за договором від 18.10.2024, про які відповідач очевидно знав, оскільки саме він отримав результат таких послуг (про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти надання послуг).
При цьому, колегія суддів зауважує, що обов'язок відповідача здійснити оплату наданих позивачем послуг, які були виконані належним чином та прийняті без зауважень, не може ставитися в залежність від факту отримання чи неотримання відповідачем поштової кореспонденції, оскільки положеннями ст. 901 ЦК України прямо встановлено обов'язок замовника оплатити послугу після її виконання, якщо інше не встановлено договором, і відсутність отримання претензії не звільняє від цього зобов'язання.
З огляду на вищезазначене, оскільки позивачем виконано зобов'язання, визначені договором, тоді як відповідач не відреагував на претензію, відповідно до встановленого ч. 2 ст. 530 ЦК України 7-денного строку оплати не здійснив, отже є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за договором на суму 67190,00грн, отже наявні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
Судова колегія наголошує, що вимога сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
З матеріалів справи вбачається, що за прострочення виконання зобов'язань за договором-замовленням №181024-2 від 18.10.2024 на суму 67190,00грн позивач нараховував 3% річних за період з 18.11.2024 по 20.05.2025, а інфляційні втрати - за період грудень 2024-травень 2025 року.
Проте місцевий господарський суд обґрунтовано не погодився із вказаним розрахунком позивача, оскільки, як встановлено судом, претензія №28/01 була складена та направлена позивачем на адресу відповідача 28.01.2025, а отже, враховуючи встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України 7-ий строк виконання боржником обов'язку від дня пред'явлення вимоги, строк для добровільного виконання грошового зобов'язання у відповідача був до 04.02.2025.
Тому, враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань зобов'язання відбулося після спливу 7-го строку після пред'явлення претензії в порядку ст. 530 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 585,38грн за період з 05.02.2025 по 20.05.2025 та інфляційних втрат у розмірі 2565,08грн за період з лютого-травень 2025 року.
З огляду на наведене, доводи скаржника стосовно відсутності заборгованості основної заборгованості за договором-замовленням №181024-2 від 18.10.2024 на суму 67190,00грн, а також неправомірність нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, судовою колегією відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права колегія звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У рішенні ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" наведено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її справи судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на досліджені матеріали справи, судова колегія враховує, що впродовж розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем неодноразово подавалися клопотання про продовження строку на подання документів (зокрема, відзиву на позовну заяву, а також заяву про роз'єднання позовних вимог), або про відкладення розгляду справи (клопотання від 24.07.2025, від 02.09.2025), які суд задовольняв відповідними ухвалами від 24.06.2025, від 30.07.2025, від 03.09.2025.
Що стосується доводів скаржника про наявність об'єктивних причин для відкладення судового засідання через оголошену повітряну тривогу, судова колегія відзначає, що представниками обох сторін подавались заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, які були задоволені судом. Вказане свідчить про можливість сторін не прибувати безпосередньо до приміщення Господарського суду Харківської області, а брати участь у судовому засідання дистанційно в режимі відеоконференції, знаходячись у більш безпечному місці. Будь-яких клопотань про намір взяти особисту участь у судовому засіданні саме в приміщенні суду сторонами до суду не подавалося.
Крім того, враховуючи наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача про поважність причин його неявки у судове засідання внаслідок повітряної тривоги, колегія суддів зазначає, що у всіх випадках суд першої інстанції призначав судові засідання та не визнавав явку представників сторін обов'язковою. Тобто у представників сторін був відсутній обов'язок прибувати безпосередньо до зали судового засідання та була можливість брати участь в режимі відеоконференції.
При цьому, будь-яких об'єктивних перешкод та поважних обставини для відкладення розгляду справи, неможливості розгляду справи судом першої інстанції справи, у тому числі з підстав необхідності подання учасниками справи будь-яких додаткових доказів, сторонами не надано та судом не було встановлено.
До того ж, апеляційним судом з'ясовано, що представником відповідача на адресу суду першої інстанції було надіслано додаткові пояснення від 16.09.2025, в яких останній не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду та вирішення вказаного питання без участі відповідача та його представника.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02).
Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Однак, сама по собі відсутність представника у судовому засіданні не є такою обставиною.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія зауважує, що відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
З огляду на зазначене, оскільки сторони реалізували свої права на подачу заяв та клопотань по суті справи, на підставі чого суд першої інстанції дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Крім того, колегія суддів зважає, що у відповідача, як у юридичної особи, зареєстрованій у встановленому законодавством порядку (ч. 6 ст. 6 ГПК України), наявний електронний кабінет у ЄСІТС. Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, а саме ухвали-повідомлення від 17.09.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення до судового розгляду по суті на 15.10.2025, такий процесуальний документ був завчасно доставлений до електронного кабінету його представника - 17.09.2025 о 21:00год. Таким чином, відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, а тому мав можливість своєчасно реалізувати свої процесуальні права.
Разом з тим, відповідач жодним чином не доводить неможливість участі свого представника у судовому засіданні 15.10.2025 в режимі відеоконференції (клопотання було задоволено судом) і неможливості розгляду справи без участі представника відповідача, тоді як всі докази та доводи ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" були викладені у відзиві на позовну заяву, тобто доведені до господарського суду першої інстанції.
Крім того, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, яким саме відсутність його представника дійсно перешкоджала вирішенню даного спору по суті, не вказано будь-яких нових доводів або про наявність інших (нових) доказів, які б могли довести протилежну позицію відповідача та вплинути на розгляд спору по суті заявлених вимог, тобто призвести до ухвалення судом іншого рішення.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Однак, у спірних правовідносинах апелянт не посилається на обставини, що неможливість участі представника у судовому засіданні призвела до неправильного вирішення справи.
До того ж, колегія суддів враховує, що відповідач подав до суду першої інстанції додаткові письмові пояснення від 16.09.2025, в яких зазначив про те, що ним подано всі пояснення та докази, а також не заперечував проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті. Отже, відповідач розумним чином міг передбачити, що суд першої інстанції призначить справу до судового розгляду на певну дату та відповідач, як сторона у справі, мав демонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже, зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, має бути активним учасником судового провадження безпосередньо чи опосередковано (через представника).
Колегія суддів зауважує, що дії учасників мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, у даному випаду суд першої інстанції належним чином виконав вимоги процесуального закону щодо надання відповідачу доступу до правосуддя та з огляду на процесуальну поведінку відповідача впродовж слухання справи, керуючись завданнями господарського судочинства та його основними засадами (ст. 2 ГПК України), які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст. 276 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Хайджин Текнолоджиз" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/1811/25 слід залишити без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для його скасування.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 - 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайджин Текнолоджис" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/1811/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/1811/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286 -289 ГПК України.
Повну постанову складено 26.01.2026
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя П.В. Демідова