Справа № 136/2285/25
провадження №3-зв/136/1/26
22 січня 2026 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши заяву судді Кривенка Дмитра Теймуразовича про самовідвід від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення №136/2287/25,
На розгляд Липовецького районного суду Вінницької області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.01.2026 вказана справа розподілена для розгляду судді Кривенка Д.Т.
12.01.2026 суддя Кривенко Д.Т. подав заяву про самовідвід від участі у даній справі, мотивуючи тим, що син ОСОБА_1 займає посаду головного спеціаліста з інформаційних технологій Липовецького районного суду Вінницької області, що є суттєвою обставиною, яка може викликати сумніви у стороннього спостерігача в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 заява про вирішення питання про відвід головуючого у справі розподілена на розгляд судді Шпортун С.В.
Суд, вивчивши та дослідивши вказану заяву, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід. Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення.
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Статтею 8 Конституції України, визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22 грудня 1993 року міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в спірних питаннях, або які не врегульовані національним законодавством, суди застосовують міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08 червня 2017 року роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі "Білуга проти України", від 28.10.98 р. "Ветштайн проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі "Білуха проти України" зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 43).
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Принцип неупередженості відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів передбачає: Неупередженість судді є необхідною умовою для належного виконання ним або нею своїх обов'язків. Вона виявляється не лише у змісті рішення, але й в процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Пункт 2.5 вищезазначених принципів вказує на те, що суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього або неї не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Для самовідводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про самовідвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для самовідводі.
Той факт, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , який займає посаду головного спеціаліста з інформаційних технологій Липовецького районного суду Вінницької області, є беззаперечним, дані обставини у стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в неупередженості судді, отож з метою їх виключення, суд вважає, що існують інші обставини, які виключають участь судді у розгляді даної справи, відтак заява про самовідвід підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 283 КУпАП, суддя,
Заяву про самовідвід судді Кривенка Дмитра Теймуразовича, - задовольнити.
Відвести суддю Липовецького районного суду Вінницької області Кривенка Дмитра Теймуразовича від участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення №136/2287/25 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи передати до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Світлана ШПОРТУН